Вирок № 82581180, 21.06.2019, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/3808/18

Провадження №: 1-кп/752/489/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2019 року м. Київ

Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Дідика М.В.,

за участі секретаря Салій І.О.,

провівши у відкритому судовому засіданні в м. Києві судовий розгляд кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018100000000024, відносно, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ялтушків, Барського району, Вінницької області, громадянина України, з освітою вищою, одруженого, працюючого ФОП, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого за ч.2 ст. 286; ч.1 ст. 135 КК України,

з участю сторін та інших учасників кримінального провадження:

прокурора Бобіти А.В.;

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

захисника Дорошко О.В.,

представника потерпілого Волошина В.В.,

представника цивільного відповідача Михайленка Д.В.,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 06.01.2018, приблизно о 06.50 год., керуючи технічно справним автомобілем «Форд Транзіт», д.н.з. НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю приблизно 50-60 км/год., по проїзній частині Столичного шосе в м. Києві зі сторони вул. Заболотного в напрямку м. Обухів.

Наближаючись до регульованого світлофорними об`єктами, на яких був увімкнений постійно миготливий сигнал жовтого кольору пішохідного переходу, розташованого на 26 км. Столичного шосе в м. Києві, неподалік повороту на санаторій «Жовтень», позначеного на проїзній частині розміткою 1.14.2 та інформаційними дорожніми знаками 5.35, 5.35.2 «Пішохідний перехід», ОСОБА_2 порушив п.п. 1.5, 2.3 «б», 12.1 18.1 Правил дорожнього руху України, не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечну швидкість керованого ним автомобіля, щоб мати змогу постійно контролювати його рух, не зменшив швидкість та не зупинився, щоб надати дорогу пішоходу ОСОБА_3 , яка перебувала на пішохідному переході, вчинив на неї наїзд, внаслідок чого вона отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких померла на місці.

Порушення водієм ОСОБА_2 вимог п.п. 1.5, 2.3 «б», 12.1 18.1 Правил дорожнього руху України, знаходяться у прямому причинному зв`язку з виникненням даної ДТП та її наслідками.

Здійснивши на нерегульованому пішохідному переході наїзд на пішохода ОСОБА_3 , тим самим поставивши її у безпорадний, небезпечний для життя стан, оскільки вона, отримавши тілесні ушкодження була позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження, маючи змогу надати допомогу даній особі, яку він поставив в небезпечний для життя стан, ОСОБА_2 завідомо залишив без допомоги потерпілу та покинув місце дорожньо-транспортної пригоди.

Тобто, ОСОБА_2 визнається винним:

за ч.2 ст. 286 КК України, - порушення правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого;

за ч.1 ст. 135 КК України, - завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок іншого безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, мав змогу надати її допомогу, а також у разі, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан.

Обвинувачений ОСОБА_2 визнав себе винним та підтвердив вищезазначені обставини. Пояснив, що 06.01.2018 року, приблизно о 06.00 годин ранку на автомобілі «Форд Транзит», в лівій крайній смузі рухався з м. Києва в бік м. Обухів, на ринок в м. Козин. Був легкий туман. Неподалік санаторію «Жовтень», на пішохідному переході відчув удар, однак не зупинився і поїхав далі. Тріснуло лобове скло, була також розбита фара, і уламки скла полетіли на нього. Зупинися десь через 1 кілометр, не усвідомлював що збив людину, був розгублений, не розумів що сталося. Приїхала поліція та повідомила, що він на смерть збив людину. Як правило, він перед пішохідними переходами зменшує швидкість, однак не може пояснити, як так сталося. Потерпілу, якою виявилася ОСОБА_3 , він на пішохідному переході не бачив. Екстрене гальмування не застосовував. Усе що відмітив прокурор в обвинувальному акті, відповідає дійсності. Вину визнає за обома статтями, за якими його обвинувачують. Цивільний позов визнає частково. Добровільно відшкодував потерпілим 100 тисяч гривень моральної шкоди, та матеріальну шкоду, також готовий надавати та на даний час надає потерпілому ОСОБА_4 щомісячну допомогу в сумі 2 тисячі гривень до повноліття і на цей час уже перераховано йому 26 тисяч гривень. Він є батьком 4 дітей, троє з яких ще неповнолітні, батьки пенсіонери, зокрема мама інвалід 2 групи і фактично знаходяться на його утриманні, а тому немає можливості сплатити 500 тисяч моральної шкоди. Крім того, 200 тисяч гривень може покрити страхова компанія.

Суд, ураховуючи що проти цього не заперечували учасники судового провадження, керуючись вимогами ст. 349 КПК України, після допиту обвинуваченого, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Учасники судового провадження, яким було роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає.

А тому, крім допиту обвинуваченого інші докази, що стосуються фактичних обставин, за погодженням з учасниками, не досліджувалися.

Предметом дослідження був цивільний позов і матеріали на його обґрунтування та документи, які стосуються особи обвинуваченого та даних які його характеризують.

Так, потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які діють через свого представника адвоката Волошина Володимира Вячеславовича, просять стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 на їх користь моральну шкоду в сумі 500 тисяч гривень, по 250 тисяч кожному, та стягнути з Товариства з Додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ГАРДІАН», ЄДРПОУ 35417298 на користь потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у зв`язку з настанням страхового випадку наступні відшкодування:

в розмірі 44676 гривень за спричинення моральної шкоди;

в розмірі 134 028 гривень у зв`язку з втратою годувальника;

в розмірі 2860 гривень у зв`язку з похованням ОСОБА_3 ;

в розмірі 20682 гривень витрати на спорядження надгробного пам`ятника, а всього коштів на загальну суму 202 246 гривень. В підтвердження позовних вимог, потерпілі, через представника, надали підтверджуючі документи вартості шкоди.

Представник цивільного відповідача «Страхова компанія «ГАРДІАН», заперечував проти цивільного позову, відмічаючи що усі питання слід вирішувати за наявності рішення суду, яким буде визнано винним ОСОБА_2

Дослідивши докази, що стосуються цивільного позову, враховуючи вимоги Цивільного кодексу України, Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», враховуючи, що у ОСОБА_2 є ряд утриманців та ним уже відшкодовано потерпілим 100 тисяч в рахунок відшкодування моральної шкоди, суд визначає загальний розмір моральної шкоди який підлягає відшкодуванню в сумі 400 тисяч гривень, з яких 360 тисяч гривень підлягає стягненню з обвинуваченого та 40 тисяч гривень з «Страхова компанія «ГАРДІАН».

Враховуючи викладене, цивільний позов потерпілих про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково та на користь потерпілих ОСОБА_5 і ОСОБА_6 стягнути: з обвинуваченого ОСОБА_2 , - 360 тисяч гривень ( по 180 тисяч гривень на кожного потерпілого); з цивільного відповідача «Страхова компанія «ГАРДІАН», - 40 тисяч гривень ( по 20 тисяч гривень на кожного потерпілого).

Цивільний позов потерпілих про відшкодування матеріальної шкоди задовольнити та, на користь потерпілих ОСОБА_5 і ОСОБА_6 з цивільного відповідача «Страхова компанія «ГАРДІАН», стягнути 157 тисяч 570 гривень, з яких:

134 028 гривень у зв`язку з втратою годувальника;

2860 гривень у зв`язку з похованням ОСОБА_3 ;

20682 гривень витрати на спорядження надгробного пам`ятника.

Загальний розмір страхових відшкодувань, що підлягають стягненню, не перевищує страхову суму за таку шкоду зазначену у полісі обов`язкового страхування № АМ/1099288. Доводи представника цивільного позивача про необхідність відмови в задоволенні позову потерпілих, суд до уваги не бере та відкидає, враховуючи, що вищезазначені стягнення з страховика передбачено законодавством та може бути проведено шляхом вирішення позову в межах кримінального провадження.

При призначенні покарання суд враховує, тяжкість вчиненого злочину, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання, особу винного, який раніше не судимий, позитивно характеризується.

Обставинами, що пом`якшують покарання, суд визнає щире каяття, визнання вини, часткове відшкодування шкоди, наявність на утриманні 3-х неповнолітніх дітей, відносно яких здійснює аліментні виплати, що підтверджується рішенням суду, та батьків похилого віку, один з яких має інвалідність.

Обставин, що обтяжують покарання, не встановлено.

За результатами судового розгляду суд прийшов до висновку про необхідність призначення покарання ОСОБА_2 , за сукупністю злочинів, у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами.

Підстав для звільнення обвинуваченого від покарання та застосування, згідно вимог ст. 75 КК України, іспитового строку, а також не застосування додаткового покарання, на що орієнтує сторона захисту, суд не знаходить, враховуючи, що в результаті вчинення злочинів ОСОБА_2 , винність у вчиненні яких доведена судом, спричинено загибель особи, крім того, приймаючи таке рішення, суд також орієнтується та враховує жорстку та принципову позицію потерпілих та сторони обвинувачення, щодо призначення обвинуваченому лише реального покарання.

В той же час, враховуючи особу обвинуваченого, ряд пом`якшуючих покарання обставин та відсутність обтяжуючих, покарання призначити в мінімальному розмірі визначеному в санкції статей, застосувавши сукупність.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочинів та призначити покарання:

за ч.2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки;

за ч.1 ст. 135 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ст. 70 ч.1 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання ОСОБА_2 визначити у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Строк покарання ОСОБА_2 рахувати з моменту затримання, після вступу вироку в законну силу.

Цивільний позов потерпілих про відшкодування матеріальної шкоди задовольнити та на користь потерпілих ОСОБА_5 і ОСОБА_6 з цивільного відповідача Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ГАРДІАН» (ЄДРПОУ 35417298, адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 96), стягнути 157 тисяч 570 гривень, з яких:

134 028 гривень у зв`язку з втратою годувальника;

2860 гривень у зв`язку з похованням ОСОБА_3 ;

20682 гривень витрати на спорядження надгробного пам`ятника.

Цивільний позов потерпілих про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково та на користь потерпілих ОСОБА_5 і ОСОБА_6 стягнути: з обвинуваченого ОСОБА_2 , 360 тисяч гривень ( по 180 тисяч гривень на кожного потерпілого); з цивільного відповідача Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ГАРДІАН» (ЄДРПОУ 35417298, адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 96), 40 тисяч гривень ( по 20 тисяч гривень на кожного потерпілого).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів, відповідно в сумах:

2629 грн. 60 коп., за проведення експертизи № 67 від 24.01.2018 року;

1144 грн. за проведення експертизи № 12-1/95, від 12.02.2018 року;

3432 грн. за проведення експертизи № 1653/18-52/1654/18-31, від 13.02.2018 року;

2002 грн. за проведення експертизи № 12-1/225, від 14.02.2018 року.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 30 діб з дня проголошення.

Суддя Дідик М.В.