Постанова № 82580715, 19.06.2019, Апеляційний суд Черкаської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2019 року

м. Черкаси

Справа № 704/97/18 Провадження № 22-ц/793/821/19Категорія: 304030000

Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів:

головуючого: Василенко Л.І.

суддів: Єльцова В.О., Карпенко О.В.

секретаря: Анкудінова О.І.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Дочірнє підприємство «Агрофірма «Байс-Агро» Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Посівна Компанія»;

третя особа: ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дриги Людмили Вікторівни на рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 15 березня 2019 року (ухвалене в приміщенні Тальнівського районного суду Черкаської області під головуванням судді Фролова О.Л. 15 березня 2019 року о 11:59) у справі за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Агрофірма «Байс-Агро» Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Посівна Компанія», третя особа ОСОБА_2 про розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати,

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

21 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ДП «Агрофірма «Байс-Агро» ТОВ «Агро Посівна Компанія», третя особа ОСОБА_2 про розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати.

Свої позовні вимоги мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її двоюрідний брат ОСОБА_3 і вона як спадкоємець 09 лютого 2017 року отримала у спадщину частку належного йому майна - 1/2 частину земельної ділянки, яка розташована на території Вишнопільської сільської ради Тальнівського району Черкаської області, площею 4,9292 га. Іншу частину - 1/2 частку даної земельної ділянки отримав у спадщину її брат ОСОБА_2 .

На дану земельну ділянку нею отримано Свідоцтво про право на спадщину за законом. Під час оформлення всіх необхідних документів, з`ясувалось, що між покійним ОСОБА_3 (спадкодавцем) та ДП «Агрофірма «Байс-Агро» КВФ «Байс» 10 лютого 2013 року було укладено Договір оренди земельної ділянки за № 336 строком на 10 років.

У вказаному Договорі було зазначено, що зміна власника земельної ділянки не є підставою для його зміни чи розірвання і в умовах договору не передбачено обов`язку нового власника земельної ділянки на підписання додаткових угод.

Пунктом 9 Договору оренди землі передбачено, що орендна плата становить 7 056 грн. 54 коп.

При її зверненні до відповідача по питанню сплати орендної плати за землю, їй відмовили на підставі того, що вона відмовилась підписувати додаткову угоду до Договору оренди.

Зазначає, що за користування земельною ділянкою в 2016 - 2017 роках відповідач зобов`язаний був сплатити орендну плату в розмірі 14 113,08 грн., оскільки вона є власником 1/2 частини земельної ділянки вона має право на 1/2 орендної плати, а саме 7 056,54 грн.

Оскільки вказану орендну плату їй не було виплачено, вважає, що має право на виплату вказаної суми з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків від простроченої суми.

Крім того, вважає, що враховуючи систематичну невиплату їй орендної плати, відповідно до п. 37 Договору, має право на розірвання даного Договору оренди в односторонньому порядку.

Зазначала, що другий власник 1/2 частини земельної ділянки, її брат ОСОБА_2 , підписав додаткову угоду до Договору оренди землі та отримав орендну плату за землю, а тому задоволення її позовних вимог щодо розірвання Договору не вплине на його інтереси.

Просила суд розірвати Договір оренди землі № 336 від 10 лютого 2013 року укладений між ОСОБА_3 та ДП «Агрофірма «Байс-Агро» приватним підприємством КВФ «Байс».

Стягнути з ДП «Агрофірма «Байс-Агро» ТОВ «Агро Посівна Компанія», як правонаступника ДП «Агрофірма «Байс-Агро» КВФ «Байс» на її користь орендну плату за 2016 - 2017 роки відповідно до п. 9 Договору оренди землі № 336 від 10 лютого 2013 року в розмірі 8 753 грн. 04 коп., яка складається: 7 056 грн. 54 коп. - заборгованість за орендною платою за 2016 - 2017 роки; 1 696 грн. 52 коп. - відсотки з урахуванням встановленого індексу інфляції та три відсотки річних за 2016-2017 роки.

Стягнути з відповідача на її користь судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 15 березня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що матеріали справи повністю спростовують твердження позивача та його представника щодо несплати відповідачем орендної плати, а тому дана обставина не може бути покладена в основу рішення як підстава для задоволення позовних вимог. Інших підстав для розірвання Договору позивачем в позовній заяві не наведено, а тому інші істотні умови договору оренди земельної ділянки не можуть бути предметом дослідження в рамках даної цивільної справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі, поданій 19 квітня 2019 року, представник ОСОБА_1 - адвокат Дрига Л.В. вважаючи, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, з неповним встановленням обставин, які мають значення для справи, просила рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 15 березня 2019 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що в ході слухання справи суддя неодноразово наголошував відповідачеві про надання письмових доказів на які посилається і позивач і відповідач, проте суду докази не були надані для їх оцінки.

Суд не вірно виклав своє бачення про систематичну несплату орендної плати, оскільки не перевірив вірність виплачених відповідачем та отриманих орендарем ОСОБА_3 грошових коштів у березні та квітні 2016 року. Суд послався на те, що орендна плата за 2016 рік виплачена раніше, а за 2017 рік виплачена із запізненням.

Вважає, що відповідач не виконав умови Договору оренди за 10 лютого 2013 року.

Зазначає, що вона зверталась до відповідача щодо надання допомоги на поховання ОСОБА_3 і вже на той час відповідачу було відомо, що буде змінюватись орендодавець.

21 травня 2019 року на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу представника ДП «Агрофірма «Байс-Агро» ТОВ «Агро Посівна Компанія» - Синєгуба Р.П. в якому зазначено, що спірний Договір, що був укладений між ОСОБА_3 та ДП «Агрофірма «Байс-Агро» КВФ «Байс», в послідуючому перейменоване в ДП «Агрофірма «Байс-Агро» ТОВ «Агро Посівна Компанія», укладений в письмовій формі та зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, № 8778416 від 18.02.2015.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є спадкоємцями ОСОБА_3 та, відповідно, власниками земельної ділянки по 1/2 частині згідно Договору оренди землі №336 від 10.02.2013, при цьому ОСОБА_2 заперечує проти розірвання спірного Договору.

В судовому засіданні суду першої інстанції було встановлено, що орендну плату за 2016 рік отримав ОСОБА_3 , а за 2017 рік позивач отримала 05 листопада 2018 року до винесення рішення, при цьому при подачі апеляційної скарги ціна позову залишилась незмінною 8 753,04 грн.

Тому вважає, що в судовому засіданні суду першої інстанції відповідач довів відсутність системи у виплаті орендної плати за користування землею, оскільки систематичність несплати орендної плати матиме місце у випадку порушення такого зобов`язання хоча б за два роки.

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 15 березня 2019 року без змін, оскільки апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 06 травня 2019 року відкрито апеляційне провадження у даній справі.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 08 травня 2019 року розгляд апеляційної скарги призначено на 22 травня 2019 року на 11:00 год. з повідомленням учасників справи про дату, час і місце розгляду справи.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 22 травня 2019 року клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Дриги Л.В. про витребування доказів було задоволено частково.

Витребувано у Дочірнього підприємства «Агрофірма «Байс-Агро» Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Посівна Компанія»: оригінал договору оренди земельної ділянки за №336, оригінал відомості про отримання грошових коштів ОСОБА_3 за оренду земельного паю за 2016 рік та зобов`язати їх надати до 31 травня 2019 року.

В подальшому розгляд справи відкладено на 19 червня 2019 року.

Фактичні обставини справи

10 лютого 2013 року між ДП «Агрофірма «Байс-Агро» КВФ «Байс», правонаступником якого є ДП «Агрофірма «Байс-Агро» ТОВ «Агро Посівна Компанія» було укладено договір оренди земельної ділянки за № 336 строком на 10 років. Договір оренди землі №336 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, номер запису 8778416 від 18 лютого 2015 року (а.с. 15-16, 45).

Згідно з п. 1 Договору, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для сільськогосподарського використання, яка знаходиться в адмінмежах Вишнопільської сільської ради.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 4,9292 га - п. 2 Договору.

Пунктом 9 Договору визначено, що орендна плата становить 7 056 грн. 54 коп.

Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації - п. 10 Договору.

Відповідно до п. 11 Договору, орендна плата вноситься у такі строки: 1 - 31 серпня, остаточний розрахунок до 31 грудня поточного року.

Пунктом 12 Договору передбачено, що передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами.

Згідно п. 14 Договору, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,1 % несплаченої суми за кожен день прострочення.

Пункт 37 Договору визначає, що розірвання договору в односторонньому порядку не допускається.

Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є систематична несплата орендної плати. На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків передбачених Законом України «Про оренду землі» та умовами договору.

Згідно з п. 38 Договору перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов договору або розірвання договору.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер (а.с. 12).

Згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом від 09 лютого 2017 року, спадкоємцями ОСОБА_3 є його двоюрідний брат ОСОБА_2 у розмірі 1/2 частки спадщини та двоюрідна сестра ОСОБА_1 у розмірі 1/2 частки у спадщині. Спадщина, на яку в указаних частках видано Свідоцтво складається з земельної ділянки, розташованої на адмінтериторії Вишнопільської сільської ради Тальнівського району Черкаської області, площею 4,9292 гектарів, кадастровий номер НОМЕР_2 , призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала померлому згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 , виданого Тальнівською районною державною адміністрацією 27 вересня 2012 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів за № 712408121001330 (а.с. 13).

Згідно наявних в матеріалах справи відомостей по сплаті орендної плати, а саме платіжної відомості від 23 березня 2016 року та платіжної відомості від 6 квітня 2016 року, Орендодавець ОСОБА_3 отримав в рахунок орендної плати по 2 641 грн., що в сумі становить 5 282 грн. про що свідчить підпис у відповідних графах навпроти прізвища (а.с. 73 - 74).

Належним чином засвідчені копії наведених відомостей були надані суду апеляційної інстанції відповідачем, як особою у якої знаходяться їх оригінали.

Відповідно до Платіжного доручення № 1928 від 05 листопада 2018 року відповідач сплатив ОСОБА_1 4 323,75 грн. орендної плати за землю за 2017 рік (а.с. 67).

Мотивувальна частина

Позиція Апеляційного суду Черкаської області

Відповідно до пункту 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Згідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Дриги А.В., перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України).

Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з принципом диспозитивності (ст. 13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 49 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Майно ОСОБА_3 , а саме земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_2 , призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, успадкували в рівних частках по 1/2 спадкоємці ОСОБА_1 та ОСОБА_2

За життя, 10 лютого 2013 року, ОСОБА_3 передав свою земельну ділянку ДП «Агрофірма «Байс-Агро» КВФ «Байс», в послідуючому перейменоване у ДП «Агрофірма «Байс-Агро» ТОВ «Агро Посівна Компанія» в оренду на 10 років на підставі Договору оренди землі № 336.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Перехід права власності на земельну ділянку не припиняє встановлених обмежень, обтяжень (ч. 2 ст. 11. ЗК України).

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до положень ст. 1 ЗУ «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст. 13 ЗУ «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ч. ч. 1, 3, 4 ст. 148-1 ЗК України, до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами, зокрема, оренди щодо такої земельної ділянки. Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувачів із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім`я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі).

Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку. За згодою сторін договору, зокрема, оренди до такого договору можуть бути внесені зміни із зазначенням нового власника земельної ділянки.

Таким чином, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у порядку спадкування не є підставою для зміни чи розірвання договору оренди землі, при цьому саме до них перейшло право на отримання визначеної Договором орендної плати в рівних долях. При цьому, за спільною згодою сторін договору оренди до такого договору можуть бути внесені зміни із зазначенням нового власника земельної ділянки.

Звертаючись із даним позовом ОСОБА_1 вказувала на порушення її прав, як власника 1/2 частини успадкованої земельної ділянки та просила розірвати спірний Договір оренди землі в цілому, стягнути орендну плату, інфляційні та три відсотки річних.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 отримала Свідоцтво про право на спадщину у лютому 2017 року, а за виплатою орендної плати, по тексту заяви за 2016 - 2017 роки, звернулась 21 серпня 2017 року, надавши відповідні правоустановчі документи. У відповідь на лист, ОСОБА_1 запропонували укласти додаткову угоду до Договору оренди землі № 336 від 10 лютого 2013 року в частині зміни власників земельної ділянки.

Відповіді на дану пропозицію ОСОБА_1 не надала, водночас ОСОБА_2 прийняв її та уклав додаткову угоду до спірного Договору, внісши зміни в його преамбулу в частині орендаря, став його стороною.

Таким чином, звертаючись до суду із вимогою розірвати договір оренди відносно всієї земельної ділянки, що належала покійному ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , виходячи із приписів ч. 1 ст. 321 ЦК України, щодо непорушності права власності, своїми діями порушує права другого спадкоємця ОСОБА_2 , як сторони спірного Договору, який вчасно отримує орендну плату, заперечує проти розірвання спірного Договору оренди та зазначає, що задоволення позову вплине на його права.

У відповідності до норм процесуального права з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін, саме на позивача покладено обов`язок визначити відповідача у справі.

Звертаючись до суду Гула О .С. визначилась зі складом осіб, які залучені нею як позивачем до участі у справі. ОСОБА_2 не є співвідповідачем по даній справі, хоча являється стороною спірного Договору оренди, вирішення спору впливає на його права та обов`язки. В якості третьої особи ОСОБА_2 було залучено ухвалою Тальнівського районного суду від 29 березня 2018 року за клопотанням відповідача.

Щодо невиплати орендної плати за 2016 - 2017 роки, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 24 ЗУ «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до ч.1 ст. 32 ЗУ «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У пункті «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Відповідно до ч.1 ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за її користування протягом трьох місяців підряд.

Отже, наведеними положеннями закону, які регулюють спірні відносини, передбачена систематична (два і більше випадки) несплата орендної плати, передбаченої договором, як підстава для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність.

Враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення ч. 2 ст. 651 ЦК України.

Згідно з ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, що значною мірою позбавляє того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено висновок, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів палати Касаційного господарського суду від 02 травня 2018 року у справі № 925/549/17. При цьому систематичне порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість.

Судом установлено, що, на підставі довідки про виплату орендної плати, платіжної відомості від 23 березня 2016 року та платіжної відомості від 6 квітня 2016 року, орендну плату за 2016 рік отримав покійний ОСОБА_3 , що було підтверджено показами ОСОБА_2 в суді першої інстанції, а орендну плату за 2017 рік ОСОБА_1 було виплачено невчасно 05 листопада 2018 року.

У свою чергу інший орендодавець за спірним Договором ОСОБА_2 вчасно отримував орендну плату, що особисто підтвердив під час судового засідання в суді першої інстанції.

Таким чином затримка у виплаті орендної плати позивачу лише за 2017 рік не містить ознак систематичного невиконання умов Договору оренди землі від 10 лютого 2013 року за № 336, що вірно зазначено судом першої інстанції.

Щодо вимоги про стягнення інфляційних та трьох відсотків річних, то у вказаній частині позовні вимоги також не можуть бути задоволені, оскільки спірним Договором оренди передбачені штрафні санкції (пеня) за невнесення орендної плати у строки, визначені даним Договором, проте такі вимоги позивачем не заявлялись.

Враховуючи, що систематичність невиплати орендної плати при вирішенні спору не зайшла свого підтвердження, доводи апеляційної скарги про невірне бачення систематичної несплати орендної плати є безпідставними.

Доводи апеляційної скарги відносного того, що позивач намагалася довести суду, що після смерті спадкодавця ОСОБА_3 вона зверталася до відповідача з проханням надати допомогу на поховання і вже в той час він знав, що буде змінюватись орендодавець не заслуговують на увагу, оскільки, як зазначалось, таке повідомлення повинно бути здійснене у спосіб та у відповідності до вимог ст. 148-1 ЗК України.

Безпідставним є і посилання скаржника на те, що в ході слухання справи суддя неодноразово наголошував відповідачеві про надання письмових доказів на які посилається і позивач і відповідач, проте останні не були надані суду, з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, згідно до ч. 7 приведеної статті суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 83 ЦПК України регламентовано подання доказів сторонами та іншими учасниками справи.

У свою чергу ст. 84 ЦПК України регулює витребування доказів, зокрема, що учасники справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадків, коли особа, яка його подає, обґрунтовує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

При цьому у клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цих доказів.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та її представник в суді першої інстанції адвокат Тригуб О.М. не звертались до суду, у спосіб визначений процесуальним законодавством, з клопотанням про витребування доказів судом з мотивів неможливості їх самостійного надання. В суді апеляційної інстанції, в задоволення клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Дриги Л.В., було витребувано договір оренди земельної ділянки від 10 лютого 2013 року та відомості про отримання грошових коштів ОСОБА_3 за оренду паю за 2016 рік, оскільки наявні в матеріалах справи копії, не були належним чином завірені.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи вимоги приведеного законодавства, зміст заявлених вимог, суб`єктивний склад учасників справи, докази надані учасниками справи в підтвердження заявлених вимог та заперечень, апеляційний суд вважає, що рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 15 березня 2019 року ухвалено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Судові витрати залишити за сторонами, які їх понесли, за розгляд справи апеляційним судом.

Керуючись ст.ст. 258, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дриги Людмили Вікторівни залишити без задоволення.

Рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 15 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови складено 24 червня 2019 року.

Головуючий Л.І. Василенко

Судді: В.О. Єльцов

О.В. Карпенко