Рішення № 82580487, 24.06.2019, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/7105/19

Провадження № 2-а/712/202/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2019 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

Головуючого-судді – Пироженко В.Д.

за участю секретаря – Жук О.М.

за участі представника позивача адвоката Пятіна Є.В.

представника третьої особи Чуприна В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції в Черкаській області Холодкова Максима Андрійовича, третя особа КП Черкаське експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів Черкаської міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В:

27.05.2019 року позивач звернувся до суду з указаним позовом. Просить скасувати постанову інспектора ВБДР Управління патрульної поліції в Черкаській області Холодкова М.А. про накладення стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 140 КУпАП у вигляді штрафу 510 грн. В даній постанові зазначено, що під час проведення дорожніх робіт з установки пристроїв для примусового обмеження швидкості руху не забезпечив безпеки дорожнього руху, не встановивши відповідні технічні засоби організації дорожнього руху відповідно до ДСТУ 8749:2017, чим порушив п.п.1.5 ПДР України.

Вважає постанову винесено з порушенням, невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Обставини викладені в постанові не відповідають дійсності. 13.05.2019 року ним не було вчинено жодного правопорушення. У відповідності до діючого своду нормативів СОУ «Про порядок огородження та організація дорожнього руху в місцях проведення дорожніх робіт з будівництва, реконструкції та ремонту, утримання автомобільних доріг» передбачено сім різних тимчасових технічних засобів організації дорожнього руху. Постанова не містить жодного опису конкретного правопорушення. За положенням п.5.1 СОУ -45.2-000 18112-006 2006 для позначення місця безпосереднього виконання дорожніх робіт на діючих дорогах і вулицях слід застосовувати пересувний знак-сигналізатор небезпеки згідно з Технічними умовами, розробленими, узгодженими та затвердженими у встановленому законом порядку. У разі задовільних погодних умов, у світлу добу, при проведенні робі на ділянці дороги протяжністю менш ніж 100 м, знак небезпеки дозволяється не застосовувати.

Описувані події відбувались 0 9-00 ранку, у світлий час доби та на невизначеній постановою довжині ділянки дороги, В постанові взагалі не описано складу правопорушення.

13.05.2019 року його було направлено як маляра для встановлення елементів примусового гальмування. За положеннями п.7.1 та 7.2 розділу 7 «Облаштування місць проведення робіт» СОУ підготування та облаштування місця проведення робіт технічними засобами ОДР провадиться за схемою ОДР, складеного майстром (виконробом), у якій зазначається необхідна кількість тимчасових технічних засобів ОДР для облаштування ділянки виконання робіт, їх види, типи, розміри, у тому числі застосування пересувного знака безпеки.

Тобто, для настання відповідальності позивач ( як посадова особа, не наділена організаційно-розпорядчими функціями) мав порушити вимоги схеми ОДР. Порушити ж вимоги СОУ – 45.2-000 позивач може лише у випадку наявності у нього нормативно-закріпленої відповідальності за проведення/ організацію робіт тощо. З оскаржуваної постанови не вбачаються мотиви відповідача визначаючи факт недотримання позивачем схеми ОДР та/або визначаючи саме позивача посадовою особою, що є відповідальною за проведення робіт.

Просить скасувати постанову про накладення на нього адміністративного стягнення .

30.05.2019 року в справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Відповідачу запропоновано направити до суду відзив на позов.

Відповідач скористався своїм правом у визначений законодавством термін та надав до суду відзив на адміністративний позов.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги позивача підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, надав суду клопотання про розгляд справи в його відсутність.

Представник третьої особи в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги позивача, просив їх задовольнити.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали адміністративної справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного.

Адміністративним правопорушенням на підставі ч.3 ст. 140 КУпАП України є порушення нормативів щодо обладнання на автомобільних дорогах, вулицях, залізничних переїздах місць: провадження робіт, залишення дорожніх машин, будівельних матеріалів, конструкцій, тощо, а так само не усунення після закінчення робіт перешкод і не приведення автомобільної дороги, вулиці, залізничного переїзду в стан, що гарантує безперешкодний і безпечний рух транспортних засобів та пішоходів.

Судом встановлено, що постановою інспектора ВБДР УПП в Черкаській області ВБДР Холодкова М.А. від 13.05.2019 року серія НК № 333121, притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 та накладено адміністративне стягнення за ч.3 ст. 140 КУпАП у вигляді штрафу 510 грн. В даній постанові зазначено, що під час проведення дорожніх робіт з установки пристроїв для примусового обмеження швидкості руху ОСОБА_1 не забезпечив безпеки дорожнього руху, не встановивши відповідні технічні засоби організації дорожнього руху відповідно до ДСТУ 8749:2017, чим порушив п.п.1.5 ПДР України.

На підставі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 251 КпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про автомобільні дороги» автомобільні дороги загального користування перебувають у державній власності.

Державне управління автомобільними дорогами загального користування здійснює Державна служба автомобільних доріг України, що є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через керівника центрального органу виконавчої влади у галузі транспорту і який має свої органи управління на місцях (ст. 10 Закону).

Органом управління у Черкаській області є Служба автомобільних доріг у Черкаській області.

Статтями 11, 13 Закону передбачені обов`язки та відповідальність органу державного управління автомобільними дорогами загального користування. Зокрема, на орган державного управління автомобільними дорогами загального користування покладено обов`язок із забезпечення безперервних, безпечних, економічних та зручних умов руху транспортних засобів, організації будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг за встановленими державними стандартами і нормами (п.п. 5, 6 ч. 1 ст. 11 Закону). Крім цього, орган державного управління автомобільними дорогами загального користування відповідає за: стан автомобільних доріг загального користування відповідно до діючих норм та фінансування, якість робіт з проектування, будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування (п. 1, 2 ст. 13 Закону).

Статтею 9 Закону України від 30.06.1993 року № 3353 XII «Про дорожній рух» зазначено, що, до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху належить: забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху; забезпечення учасників дорожнього руху інформацією з питань стану аварійності та дорожнього покриття, гідрометеорологічних та інших умов; своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості - невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами; організація виконання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху; розробка програм та здійснення заходів щодо розвитку, удосконалення, ремонту та утримання у безпечному для дорожнього руху стані доріг, вулиць та залізничних переїздів, зон відчуження; визначення нормативів та виділення необхідних коштів на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів; термінове усунення пошкоджень на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах; виявлення аварійно-небезпечних ділянок та місць концентрації дорожньо-транспортних пригод і впровадження у таких місцях відповідних заходів щодо удосконалення організації дорожнього руху.

Статтею 24 того ж Закону встановлено, що власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.

Підставою притягнення до відповідальності позивача вказано факт порушення позивачем вимог ДСТУ 8749:2017. В самій же постанові не визначено норми матеріального права, які саме порушив позивач. За положенням п.5.1 СОУ – 45.2-000 18112-006 2006 для позначення місця безпосереднього виконання дорожніх або аварійних робіт на діючих дорогах і вулицях слід застосовувати пересувний знак-сигналізатор небезпеки згідно з Технічними умовами, розробленими, узгодженними та затвердженими у встановленому порядку.

Як встановлено в судовому засіданні позивача було направлено на роботу як маляра для встановлення елементів примусового гальмування.

За положеннями п. 7.1 розділу «Облаштування місць проведення робіт» СОУ – 45.2-000 18112-006 2006 підготування та облаштування місця проведення робіт технічними засобами ОДР провадиться за схемою ОДР, складеною майстром (виконробом), у якій визначається необхідна кількість тимчасових технічних засобів ОДР для облаштування ділянки виконання робіт, їх види, типи, типорозміри, у тому числі застосування пересувного знака небезпеки.

Тобто, для настання відповідальності позивач мав порушити вимоги схеми ОДР. Порушити ж вимоги СОУ позивач може лише у випадку наявності у нього нормативно-закріпленої відповідальності за проведення/організацію робіт.

Проте, що позивач є посадовою особою, яка є відповідальною за проведення робіт, доказів суду не надано.

Крім того, судом встановлено, що відповідач цього ж дня притягнув позивача до адміністративної відповідальності за ст.. 139 ч.1 КУпАП про те, що ОСОБА_1 , 13.05.2019 року на перехресті вулиці Пастерівській та Чайковського встановив дорожній знак, конуси на проїжджу частину, здійснив свердління дорожнього покриття, встановив перешкоди для дорожнього руху у вигляді пластикових приладів, чим порушив п.п.1.5 2.3 «г» Правил дорожнього руху України.

Таким чином, незрозумілою є позиція відповідача стосовно притягнення позивача до адміністративної відповідальності за незабезпечення безпеки дорожнього руху та невстановлення відповідних технічних засобів організації дорожнього руху за ч.3 ст.140 КУпАП та за ч. 1 ст.139 КУпАП.

Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1 звільнений від адміністративної відповідальності за ч.1 ст.139 КУпАП та провадження по справі закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Зазначаючи у оскаржуваній постанові факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 140 КУпАП, відповідач в порушення вимог ч. 2 ст.283 КУпАП не зазначив конкретно в чому виразилося порушення, не вказав нормативного акту, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення, а лише формально послався на те, що ОСОБА_1 порушив норми ДСТУ 8749:2017, п.п.1.5 ПДР України.

Умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях складу адміністративного правопорушення, тобто сукупності встановлених законом об`єктивної і суб`єктивних ознак, що характеризують діяння як адміністративне правопорушення (проступок).

Згідно ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, судом було встановлено, що під час складання постанови по справі про адміністративне правопорушення відповідачем були порушені вимоги ст.ст. 268, 283 КУпАП, на підтвердження правомірності своїх дій відповідач жодних доказів суду не надав. Крім того, дослідивши надані докази суд вважає, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки в матеріалах справи відсутні підтверджуючі дані, що правопорушення до якого він був притягнутий відноситься до його компетенції. За таких обставин суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова є незаконною та підлягає до скасування.

За змістом ст. 247 ч.1 п.1 КУпАП, провадження в справі про адміністративні правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема при встановленні відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 14, 122, 245, 258, 268, 283, 289 КпАП України, ст. ст. 72, 77, 79, 90, 271, 286, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати постанову інспектора відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції в Черкаській області Холодкова Максима Андрійовича, серія НК № 333121 від 13.05.2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 140 КУпАП.

Провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 ч. 3 ст. 140 КУпАП закрити.

Рішення може бути оскаржене через суд першої інстанції до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення, або в порядку, передбаченому ст.ст. 286, 297 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий:

Повний текст рішення виготовлено 24 червня 2019 року.