Рішення № 82579602, 13.06.2019, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/6292/18

Провадження № 2/645/484/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2019 року місто Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого – судді Горпинич О.В.,

секретар судового засідання – Кривеженко М.М.,

за участю представника позивача – Мойсеєвій І.Ю.,

представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Харкова в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , третя особа: Відділ реєстрації місця проживання у Немишлянському районі м. Харкова Управління реєстрації місця проживання Департаменту реєстрації Харківської міської ради, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулись до Фрунзенського районного суду м. Харкова з позовом, в якому просили суд визнати ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову позивачі посилалися на те, що вони є співвласниками квартири АДРЕСА_1 на підставі права спільної часткової власності. В даній квартирі окрім позивачів зареєстровані ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , які починаючи з 1992 року фактично не проживали за адресою реєстрації місця проживання, а мешкали в АДРЕСА_2 , де і продовжують мешкати по теперішній час. Відповідачі не приймають участі в оплаті комунальних послуг, не слідкують за технічним станом самої квартири та станом будинку, в кому вона знаходиться, в квартирі не залишилось жодних речей відповідачів та будь-якого іншого майна, яке б їм належало, проте в добровільному порядку знятися з реєстрації у вказаній квартирі не бажають. Враховуючи, що реєстрація місця проживання відповідачів у вищезазначеній квартирі порушує право позивачів, як власників майна, та перешкоджає у користуванні та розпорядженні житлом, а також завдає значних збитків у зв`язку із сплатою комунальних послуг у розмірі, який розраховується з огляду на більшу кількість осіб, зареєстрованих, але фактично не проживаючих у спірній квартирі, позивачі звернулись до суду за захистом своїх порушених прав у вказаний у позовній заяві спосіб.

26.10.2018 року судом в порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України отримано інформацію з Департаменту реєстрації Харківської міської ради про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) відповідачів.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26.10.2018 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачам строк на усунення недоліків.

30.10.2018 року від уповноваженого представника позивачів ОСОБА_7 до матеріалів справи на виконання ухвали суду від 26.10.2018 року надана квитанція про сплату судового збору.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 31.10.2018 року провадження по справі відкрито та призначено її до розгляду в підготовчому судовому засіданні.

14.01.2019 року від уповноваженого представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до матеріалів справи надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідачів вказував, на пропуск позивачами строку позовної давності, на недоведеності належності позивачу ОСОБА_4 спірної квартири, оскільки в правовстановлюючому документів зазначено ОСОБА_8 , а також на недоведеність позивачами, що факт реєстрації відповідачів в квартирі впливає на вартість комунальних послуг.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14.01.2019 року задоволено клопотання представника позивачів ОСОБА_7 про витребування з КНП «Міська поліклініка № 6», Немишлянського ВП ГУ НП в Харківській області доказів, необхідних для розгляду справи; задоволено клопотання представника позивачів ОСОБА_7 про виклик свідків, а також про допит позивача ОСОБА_3 в якості свідка; задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_9 про виклик свідка; оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14.01.2019 року відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі.

21.02.2019 року від уповноваженого представника позивачів ОСОБА_7 до матеріалів справи надійшла відповідь на відзив, в якому вона вказує, що позивачі з 15.10.1996 року знали про реєстрацію відповідачів у спірній квартирі, ОСОБА_4 є належним позивачем у даному позові, а також, представник позивачів вказує, що посилання представника відповідачів на те, що позивачами не надано підтвердження наявності збитків, які завдаються відповідачами позивачам, у зв`язку із сплатою комунальних послуг є недоречними, оскільки позивачами не заявлено позовної вимоги про відшкодування збитків.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21.02.2019 року клопотання представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_9 про допит відповідача ОСОБА_1 в якості свідка задоволено; клопотання відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про допит їх в якості свідків задоволено; закрито підготовче провадження по даній справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні.

В судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_7 підтримала заявлені позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві та просила суд їх задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_9 заперечував проти позовних вимог в повному обсязі, вважав їх не обґрунтованими, оскільки права позивачів жодним чином не порушуються, крім того, зазначав про пропуск позивачами строку давності зі зверненням до суду з позовними вимогами, та просив суд відмовити в їх задоволенні .

Відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином.

Представник третьої особи Департаменту реєстрації ХМР Гупал Н.О., що діє на підставі довіреності, в судове засідання не з`явилася, 21.11.2018 року на адресу суду надала письмові пояснення в яких просила розглянути справу у відповідності до норм матеріального та процесуального права без участі представника Департаменту реєстрації ХМР.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, допитавши свідків, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно з вимогами ст. 55 Конституції України, ст.ст. 15,16 ЦК України та ст. 4 ЦПК України кожна особа має право на захист судом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Завданнями цивільного судочинства (ст. 2 ЦПК України) є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Здійснюючи правосуддя (ч. 1 ст. 5 ЦПК України), суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Суди, відповідно до ч. 1ст. 19 ЦПК України, розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Частиною 2 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод 1950 року, передбачено, що кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановлений законом, який вирішить спір щодо його права та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно зі Свідоцтвом про право власності на житло від 15.10.1996 року № НОМЕР_1 , виданого Харківським міським центром приватизації державного фонду 15.10.1996 року, квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_10 , ОСОБА_3 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 29.07.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Погрібною Т.П., після смерті ОСОБА_11 , його дружина ОСОБА_3 , донька ОСОБА_4 та син ОСОБА_12 є спадкоємцями у рівних частках 1/5 частини двокімнатної квартири АДРЕСА_1 . Свідоцтво про право на спадщину на 1/3 частку вказаного майна видано ОСОБА_4 Свідоцтво про право на спадщину на 1/3 частку вказаного майна видано ОСОБА_12 .

Згідно зі Свідоцтва про поділ спадкового майна від 29.07.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Погрібною Т.П., ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_12 домовились, що успадкована після смерті ОСОБА_11 1/5 частка квартири АДРЕСА_1 переходить у особисту власність ОСОБА_13 та ОСОБА_4 по 1/10 частці кожній.

Згідно з Договором дарування від 29.07.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Погрібною Т.П., ОСОБА_12 передав безоплатно у власність ОСОБА_3 1/5 частку квартири АДРЕСА_1 .

Згідно зі Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 11.04.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Погрібною Т.П., ОСОБА_14 О.І. отримала у спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_10 1/5 частку квартири АДРЕСА_1 .

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні від 12.10.2018 року та довідок про реєстрацію місця проживання особи від 26.10.2018 року в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та ОСОБА_6

Відповідно до акту про непроживання осіб за місцем реєстарції від 20.10.2018 року, складеного ОСОБА_3 та її сусідами ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , за адресою: АДРЕСА_3 , починаючи з 1992 року, тобто більш як один рік, фактично не проживають наступні особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1

31.01.2019 року на адресу суду надійшла витребувана ухвалою суду від 14.01.2019 року інформація з Немишлянського ВП ГУНП в Харківській області, відповіно до якої згідно перевірки за базою "АРМОР" заяв про вчинення перешкод в користуванні приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_3 , будь яких звернень від ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 до Немишлянського ВП ГУНП в Харківській області станом на 29.01.2019 року не надходило.

21.02.2019 року на адресу суду надійшла витребувана ухвалою суду від 14.01.2019 року інформація з КНП "Міська полікліника № 6" ХМР, відповідно до якої ОСОБА_5 , 1949 року народження, ОСОБА_17 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у базі даних пацієнтів КНП "Міська полікліника № 6" ХМР не зареєстровані, за медичною допомогою до фахівців полікліники № 6 з вересня 2017 року до теперішнього часу не звертались, медична документація, яка б підтверджувала звернення до фахівців полікліники відсутня. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , з 10.10.2017 року по 13.10.2017 року, знаходився на амбулаторному лікуванні у дільничого терапевта полікліники № 6.

За клопотанням сторін та їх представників в судовому засіданні допитані свідки по справі.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка позивач по справі ОСОБА_3 пояснила суду, що відповідачі по справі є її родичами, а саме: відповідач ОСОБА_6 є її рідною сестрою, ОСОБА_5 є чоловіком рідної сестри свідка, ОСОБА_1 є племінником свідка. Відповідачі по справі були прописані в спірній квартирі батьком свідка ОСОБА_3 та відповідача ОСОБА_6 , який отримував спірну квартиру за орденом, за для того, щоб відповідачі по справі, які були військовослужбовцями, після закінчення несення військової служби змогли отримати від держави квартиру. Також, свідок вказала, що після смерті їх з відповідачем ОСОБА_6 матері - ОСОБА_10 , відповідач ОСОБА_6 мала обов`язкову частку у спадщині на спірну квартиру за законом, проте відмовилась від спадщини в обмін на компенсацію в розмірі 1250,00 доларів США, яку їй було виплачено про що ОСОБА_6 була складена відповідна розписка. Позивач вказала, що відповідачі прописані в спірній квартирі з 1992 року, проте за весь цей період ними було сплачено комунальні послуги за себе та членів своїй родини за лютий, березень, квітень та травень 2017 року та ця сума склала близько 1000,00 грн., ця сума була сплачена, оскільки сторони домовились, що після сплати компенсації за квартиру, відповідачі влітку випишуться зі спірної квартири самостійно, а до літа, будуть сплачувати частину комунальних послуг, весь інший час відповідачі комунальні послуги не сплачували, до 2016 року комунальні послуги сплачували частково мати позивачки - ОСОБА_10 , вона сама та її донька ОСОБА_4 , яка також є позивачкою по справі, з 2016 року всі витрати з утримання квартири несе ОСОБА_4 Відповідачі мають власне житло та в спірній квартирі не проживали з 1992 року, жодних перешкод в користуванні спірною квартирою позивачі відповідачам не чинили. В 2017 році відповідачі по справі подали на позивачів до суду, оскільки вирішили, що при приватизації спірної квартири їх права були порушені, хоча в 1996 році власноруч написали заяви про відмову від участі в приватизації. Також, свідок вказала, що в 2007 році, та в 2012-2013 роках в спірній квартирі робився капітальний та поточний ремонт, жодної участі в ремонті сім`я відповідачів не приймала. Свідок вказує, що оскільки родинні відносини між сторонами припинені, а також у зв`язку із тим, що позивачам як власникам квартири, через зростання цін стало складно сплачувати комунальні послуги за всіх осіб, які зареєстровані в належній їм квартирі, вони вирішили виписати відповідачів із належної їм квартири.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 , пояснила суду, що є сусідкою позивачів та мешкає в буд. АДРЕСА_5 з 1977 року, з позивачем ОСОБА_3 має приятельські відносини, у зв`язку із чим часто буває в неї вдома, зі слів матері позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_10 , знає, що в спірній квартирі прописані відповідачі по справі, проте на протязі 2018 року свідок жодного разу не бачила відповідачів в спірній квартирі, також в спірній квартирі відсутні належні відповідачам речі.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 , пояснила суду, що є сусідкою позивачів та мешкає в буд. АДРЕСА_5 з 1977 року, добре знає сім`ю ОСОБА_3 , а також батька та мати ОСОБА_3 та ОСОБА_6 . Від батьків ОСОБА_3 та ОСОБА_6 свідок знає, що сім`я ОСОБА_6 була прописана в спірній квартирі за для того, щоб як сім`я військовослужбовці після закінчення служби вони мали змогу отримати власне житло. Свідок товаришує з ОСОБА_3 , буває в неї вдома, на протязі 2018 року сім`ю ОСОБА_19 в спірній квартирі свідок не бачила, а також не бачила щоб в квартирі були належні цій родині речі.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка відповідач по справі ОСОБА_5 пояснив суду, що жодних перешкод проживанню родині ОСОБА_14 у спірній квартирі він та його родина жодним чином не чинили, до смерті матері позивача ОСОБА_3 та відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_10 , тобто до 2016 року, комунальні послуги за спірну квартиру сплачувала сім`я ОСОБА_19 , після 2016 року сім`я ОСОБА_19 комунальні послуги не сплачували. Свідок вказав, що не мешкав за місцем реєстрації, оскільки проживав у своїх батьків, з 2016 року відносини з сім`єю ОСОБА_14 погіршились і їх сім`я перестала бувати за адресою спірної квартири, також свідок вказав, що ремонт у спірній квартирі не проводив, жодних перешкод в перебуванні за місцем реєстрації йому не чинили

Допитана в судовому засіданні в якості свідка відповідач по справі ОСОБА_6 пояснила суду, що на протязі всього часу коли вона та її родина прописані за спірною адресою, жодних перешкод в користуванні спірною квартирою вони сім`ї позивачів не чинили, також свідок вказала, що до 2017 року вона та її родина сплачували комунальні послуги за спірну квартиру, а з 2017 року припинили, оскільки сім`єю ОСОБА_19 були залишені кошти на установку пам`ятника ОСОБА_10 , якій так і не поставлений. Свідок вказала, що за спірною адресою вона та її родина не мешкали, оскільки квартира маленька, проте часто бували та зупинялись, оскільки там мешкала мати свідка та позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_10 , після смерті ОСОБА_10 в 2016 році свідок в спірній квартирі не була, наразі свідок та її чоловік ОСОБА_5 мешкають в частині будинку, яка недавно стала належати ОСОБА_5 після смерті батьків. Також свідок повідомила, що ремонт в спірній квартирі свідок та її родина не робили, оскільки з 2007 року там мешкала сім`я ОСОБА_3

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка відповідач по справі ОСОБА_1 пояснив суду, що жодних перешкод проживанню родині ОСОБА_14 у спірній квартирі він та його родина жодним чином не чинили. Стосовно сплати комунальних послуг за спірною адресою свідок вказав, що до смерті бабусі та приблизно ще півроку після її смерті, його родина хоча постійно і проживала в м АДРЕСА_6 Мерефа, проте сплачувала комунальні послуги за спірну квартиру, проте після того, як родина Олепір вступила у право на спадщину, та його мати відмовилась від своєї частки, його родина перестала сплачувати комунальні послуги за спірну квартиру. Свідок вказав, що його тітка ОСОБА_3 зайняла вказану квартиру, чинила перешкоди в проживанні в ній, проте до поліції свідок з цього приводу не звертався, також свідок вказав, що з 2018 року не сплачує комунальні платежі за адресою місця реєстрації, ремонт у спірній квартирі не робив, на даний час свідок мешкає в квартирі своєї дружини.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

У відповідності до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Згідно зі ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності, якщо він не порушує норм закону, моральних засад суспільства, екологічної ситуації та інтересів інших осіб.

Аналогічні положення містяться в п.1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07 лютого 2014 року "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав", відповідно до якого власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та може вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, проте при здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник не може завдавати шкоди правам, свободам інших осіб, інтересам суспільства і зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Статтею 41 Конституцією України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзакріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Тобто, за змістом ст. 319 ЦК України власник сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не суперечать закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто правомочності власника не є безмежними, закон може встановлювати певні обмеження здійснення права власності. Такі обмеження встановлюються з метою забезпечення рівноваги в суспільстві та здійснення майнових прав усіма суб`єктами права.

Отже, правомочності власника та межі здійснення ним прав встановлені законом.

Разом із тим, як вбачається зі змісту ст. 319 ЦК України, обмеження права власності не підлягають розширеному тлумаченню.

Закріплений у п. 1 ч. 2 ст. 319 ЦК України принцип, відповідно до якого дії власника щодо його майна не повинні суперечити закону, є загальним універсальним обмеженням прав власника. Відсутність прямої заборони в законі надає власнику широке коло можливостей для здійснення права власності, в той час як заборона на здійснення певних дій є механізмом стримання власника.

Частиною першою ст. 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.

Частиною першою ст. 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім`ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Відповідно до частини четвертої ст. 156 ЖК України до членів сім`ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій ст. 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім`ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.

За змістом зазначених норм правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім`ї власника (подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Разом з цим, згідно з положеннями ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

З матеріалів справи вбачається та не заперечувалось відповідачами в судовому засіданні, що відповідачі зареєстровані в спірній квартирі з 1992 року, проте у квартирі АДРЕСА_1 постійно ніколи не проживали, протягом тривалого часу, а саме на протязі 2017-2018 років, не з`являлись за спірною адресою, покинули спірне житло добровільно. Перешкод у їх проживанні за місцем реєстрації, а також поважність причин невикористання відповідачами свого права користування спірним житловим приміщенням судом не встановлено.

Жодних беззаперечних, належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин відсутності відповідачів за вищевказаною адресою понад один рік, суду не надано.

Докази, що підтверджують той факт, що позивачі якимось чином перешкоджали відповідачам у користуванні вказаною квартирою в матеріалах справи також відсутні.

Існування домовленості між сторонами про право користування житловим приміщенням не встановлено.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 79 ЦПК України).

Таким чином, судом встановлено, що відповідачі залишаються бути зареєстрованим у спірній квартирі, проте фактично у спірній квартирі не проживали з моменту реєстарції, та станом на момент розгляду справи більше одного року не з`являлись за спірною адресою. Наявність реєстрації відповідачів у спірній квартирі перешкоджає позивачам здійснювати право власності, оскільки передбачає право відповідачів на користування житловим приміщенням за місцем реєстрації.

Крім того, з урахуванням положень ст. 7 Закону України від 11 грудня 2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» позивач у разі будь - яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред`явивши разом з ним одну із таких вимог: про позбавлення права власності на житлове приміщення; про позбавлення права користування житловим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутною; про оголошення фізичної особи померлою.

Реєстрація місця проживання відповідачів у вказаній квартирі обмежує права позивачів у здійсненні права володіння, користування та розпорядження майном.

Згідно зі ст. 7 Закону України № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється, зокрема, на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Відповідачі порушують права позивача тим, що не знялися з реєстрації як такі, що не проживають і не користуються жилим приміщенням.

З огляду на викладене, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 7, 8, 12, 13, 77, 79, 81, 89, 258, 259, 264, 265ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги – задовольнити.

Визнати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивачі – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання чи перебування: АДРЕСА_3 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце проживання чи перебування: АДРЕСА_3 .

Відповідачі – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , серія та номер паспорта, реєстраційний номер облікової картки платника податків - невідомі, місце проживання чи перебування: АДРЕСА_3 ; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серія та номер паспорта, реєстраційний номер облікової картки платника податків - невідомі, місце проживання чи перебування: АДРЕСА_3 ; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серія та номер паспорта, реєстраційний номер облікової картки платника податків - невідомі, місце проживання чи перебування: АДРЕСА_3 .

Третя особа – Відділ реєстрації місця проживання у Немишлянському районі м. Харкова Управління реєстрації місця проживання Департаменту реєстрації Харківської міської ради АДРЕСА_7 місцезнаходження – м. Харків, пр-т Петра Григоренка, 17.

Повний текст рішення складено 24.06.2019 року.

Суддя: