Рішення № 8257934, 24.09.2009, Господарський суд Полтавської області

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

24.09.2009р.                                                                                          Справа № 14/162

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Стоколос", с. Висачки, Лубенський район, Полтавська область, 37533

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Азотагрогруп", вул. Фрунзе, 225, к. 413, м. Полтава, 36000

про стягнення 79173,00 гривень

                                                  Суддя Іваницький О.Т.

Представники:

від позивача: Сухомлин В.В., директор

Халява Н.П., дов. № 54 від 23.09.2009 р.

від відповідача: представник не з'явився

СУТЬ СПОРУ: розглядається позовна заява про стягнення заборгованості в сумі 79173,00 гривень за невиконання умов договору купівлі-продажу сільськогосподарської продукції № 0019 від 30.12.2008 р.

Позивач та його представники в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, поважності причин його неявки не повідомив, вимог п. 4 ухвали суду від 07.08.2009 р. про порушення провадження у справі не виконав, відзив на позовну заяву не надав.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані сторонами докази, всебічно, повно та об'єктивно розглянувши в судовому засіданні всі обставини справи в їх сукупності, керуючись законом, заслухавши представників позивача суд встановив, що 30.12.2008 р. між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Стоколос", с. Висачки, Лубенський район, Полтавська область (надалі Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Азотагрогруп", м. Полтава (надалі Відповідач) було укладено договір № 0019 купівлі-продажу сільськогосподарської продукції.

Пунктом 1 Продавець (Позивач у справі) зобов'язаний передати, а Покупець (Відповідач у справі) зобов'язується прийняти у власність 83,34 тони пшениці та сплатити визначену грошову суму. Пунктом 3 передбачено, що загальна вартість товару складає 79173,00 гривень.

На підставі накладних: № 1 від 30.12.2008 р. пшениця вагою 21280,00 кг; № 2 від 30.12.2008 р. пшениця вагою 21020,00 кг; № 3 від 30.12.2008 р. пшениця вагою 22050,00 кг; № 4 від 08.01.2009 р. пшениця вагою 18990,00 кг Відповідачу на довірену особу Рябко Олег Олександрович (довіреність серії ЯПР № 031454 від 30.12.2008 р.) отримав товар на загальну суму 79173,00 гривень (накладна № 922 від 31.12.2008 р. на суму 79173,00 гривень).

Відповідно до п. 11 вказаного вище договору товар вважається прийнятим Покупцем (Відповідач у справі0 за кількістю з моменту підписання документу, що підтверджує прийняття товару. Товар вважається прийнятим Покупцем за якістю, якщо протягом трьох днів Покупець не повідомить Продавця (Позивач у справі) про невідповідність товару заявленій якості в такому випадку приймання здійснюється у встановленому порядку комісійно сторонами.

У визначені строки Відповідач за поставлений товар на суму 79173,00 гривень не розрахувався.

08.05.2009 р. за вих. № 26 на адресу Відповідача була направлена претензія з вимогою погасити виниклу заборгованість, але відповідь на неї надана не була, заборгованість залишилась непогашеною.

На момент розгляду справи по суті та прийняття по ній рішення заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 79173,00 гривень, яку і просить стягнути останній на свою користь.

Вимоги Позивача обґрунтовані, доведені наданими по справі доказами та підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до статей 526-527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі статтею 34 ГПК України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" законним є рішення лише тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутністю –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Позивачем у відповідності до вимог статей 32-33, 36 ГПК України подано належні докази, які містяться в матеріалах справи, які дають підстави суду позовну заяву задовольнити та стягнути з Відповідача на користь Позивача суму основного боргу в розмірі 79173,00 гривень, суму сплаченого державного мита в розмірі 791,73 гривень та 312,50 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судом встановлено, що Позивачем платіжним дорученням № 287 від 03.06.2009 р. надмірно сплачено 118,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Вказані сума надмірно сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягає поверненню на користь Позивача.

Враховуючи викладене, матеріали справи, керуючись статтями 22, 32-34, 36, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

          В И Р І Ш И В:

          1. Позов задовольнити повністю.

          2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Азотагрогруп", вул. Фрунзе, 225, кім. 413, м. Полтава, 36000 (р/р 26005060224730 у ПРУ КБ "Приватбанк", м. Полтава, МФО 331401, код 36195350) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Стоколос", с. Висачки, Лубенський район, Полтавська область, 37533 (р/р 26000100028613 Райффайзен Банк Аваль, МФО 331605, код 30891091) суму основного боргу в розмірі 79173,00 гривень, суму сплаченого державного мита в розмірі 791,73 гривень та 312,50 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          3. Повернути Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Стоколос", с. Висачки, Лубенський район, Полтавська область, 37533 (р/р 26000100028613 Райффайзен Банк Аваль, МФО 331605, код 30891091) з Державного бюджету України суму надмірно сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 гривень.

          СУДДЯ                                                                                Іваницький О.Т.