Рішення № 82578489, 21.06.2019, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/17602/18

Провадження № 2/638/2070/19

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

21.06.2019 Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді - Штих Т.В.,

секретаря - Тарасової О.П.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного проектно- вишукувального та науково- дослідний інституту «Укренергомережроект» про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати та середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку,-

встановив:

Позивач звернулась до Дзержинського районного суду міста Харкова з позовом до Державного проектно- вишукувального та науково- дослідний інституту «Укренергомережроект» про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати та середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що вона відповідно до наказу № 53-К від 30 серпня 2017 року була зарахована до штату Державного проектно- вишукувального та науково- дослідний інституту « Укренергомережроект» на посаду бухгалтера 2 категорії. 16 січня 2018 року вона була звільнена з займаної посади за власним бажанням. В день звільнення з нею не було проведено повного розрахунку при звільнення. Позивач просить стягнути з Державного проектно- вишукувального та науково- дослідний інституту « Укренергомережроект» ЄДРПОУ 00114092 п/р НОМЕР_1 в ПАТ « УкрСиббанк» МФО 351005, п/р НОМЕР_2 в ПАТ « ПУМБ» м. Київ код банку 334851 на її користь суму заборгованості по виплаті заробітної плати в розмірі 2880,74 ( дві тисячі вісімсот вісімдесят гривень 74 копійки), а також суму середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку станом на 29 листопада 2018 року в розмірі 33766,52 ( тридцять три тисячі сімсот шістдесят шість гривень 52 копійки), вирішити питання щодо стягнення судового збору.

В судове засідання позивач не з`явилась, надала до суду заяву, де просила розглядати справу за її відсутності, не заперечувала проти розгляду справи в заочному порядку, просила позовні вимогти задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та дату судового засідання повідомлявся належним чином, причину неявки суду не повідомив.

Суд розглядає справу у заочному порядку.

У відповідності до ст. ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд зокрема вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати.

Статтями 12, 13, 77 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів. Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити докази, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці данні встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко-і відеозаписів, висновків експертів.

З`ясувавши дані у справі, дослідивши докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Так. судом встановлено, що відповідно до наказу № 53-К від 30 серпня 2017 року ОСОБА_1 була зарахована до штату Державного проектно- вишукувального та науково- дослідний інституту « Укренергомережроект» на посаду бухгалтера 2 категорії. 16 січня 2018 року, відповідно до наказу № 10-к від 15 січня 2018 року вона була звільнена з займаної посади за власним бажанням. В день звільнення з нею не було проведено повного розрахунку при звільнення.

Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року № 4- рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237 цього Кодексу роз`яснив, що за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень згаданого Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100. Аналогічний правовий висновок міститься в постановах Верховного Суду України від 21.01.2015 та від 01.03.2017 у справі № 635/2084/16-ц.

Відповідно до п. 2, 5 вказаного Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати, яка в свою чергу визначається виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Згідно з п. 8 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (середньогодинна) заробітна визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Виходячи з вказаного правового регулювання, суд приходить до висновку, що наявні підстави для стягнення з Відповідача на користь Позивача середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, адже з вини Відповідача в день звільнення (16.01.2018) не було проведено розрахунку по заробітній платі, що є порушенням прав Позивача. На підставі згаданого Положення для обрахунку середньоденного заробітку використовується заробітна плата та фактично відпрацьовані робочі дні за два місяці, що передують даті звільнення.

Таким чином, позовна вимога в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 33766,52 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат у цій справі суд виходить з такого.

Відповідно до положень ч. 1, 2, 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч. 9 ст. 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Керуючись ст. 258,259,263,264 ЦПК України,суд,-

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного проектно- вишукувального та науково- дослідний інституту « Укренергомережроект» про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати та середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку - задовольнити.

Стягнути з Державного проектно- вишукувального та науково- дослідний інституту «Укренергомережроект» ЄДРПОУ 00114092 п/р НОМЕР_1 в ПАТ « УкрСиббанк» МФО 351005, п/р НОМЕР_2 в ПАТ «ПУМБ» м. Київ код банку 334851 на користь ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_3 суму заборгованості по виплаті заробітної плати в розмірі 2880,74 ( дві тисячі вісімсот вісімдесят гривень 74 копійки), а також суму середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку станом на 29 листопада 2018 року в розмірі 33766,52 ( тридцять три тисячі сімсот шістдесят шість гривень 52 копійки).

Стягнути з Державного проектно- вишукувального та науково- дослідний інституту «Укренергомережроект» ЄДРПОУ 00114092 п/р НОМЕР_1 в ПАТ « УкрСиббанк» МФО 351005, п/р НОМЕР_2 в ПАТ « ПУМБ» м. Київ код банку 334851 на користь держави суму судового збору в розмірі 704 гривни 80 копійок.

Повний текст судового рішення буде виготовлено 27 червня 2019 року.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Роз`яснити сторонам у справі, що згідно з вимогами ч. 1 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Тобто суб`єктом подання заяви про перегляд заочного рішення є виключно відповідач, а не інші особи, які беруть участь у справі. Повторне заочне рішення сторони можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивачем апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач : ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_3

Відповідач: Державний проектно- вишукувальний та науково- дослідний інститут «Укренергомережроект» ЄДРПОУ 00114092 п/р НОМЕР_1 в ПАТ « УкрСиббанк» МФО 351005, п/р НОМЕР_2 в ПАТ « ПУМБ» м. Київ код банку 334851.

Суддя Т.В. Штих.