Рішення № 82577073, 20.06.2019, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2/537/292/2019

Справа № 537/5777/18

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.06.2019 Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі:

головуючого судді - Фадєєвої С.О.,

за участі секретаря судових засідань - Герасименко Л.М.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_10,

представників відповідача - Тараторіна А.Р., Костик А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кременчуцької міської ради Полтавської області про визнання права власності за набувальною власністю,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, де просить визнати за нею право власності на 1/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1 ) та в цілому складається з житлового будинку (літ. А-А1-,а), загальною площею 58,6 кв.м., сараїв (літ. Б,б), гаражу (літ. Г), літньої кухні (літ. Д), вбиральні (літ. Е), вбиральні (літ. В), зливної ями (літ. Л), зливної ями (літ. Л1), огорожі №1,3, бруківки літ. І), водогону (літ. КВ), розташованих на земельній ділянці приватної власності розміром 919 кв.м.

Позовні вимоги обґрунтувала тим, що вона є власницею 2/3 частин житлового будинку з господарчими будівліми АДРЕСА_1 . Власником іншої 1/3 частини будинку був її племінник ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_2 на день смерті проживав по АДРЕСА_2 сам, спадщина після його смерті ніким не приймалася. У належній йому 1/3 частині будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_2 ніколи не проживав. Вона, позивач, після смерті племінника продовжувала утримувати частину домоволодіння, що належала померлому, задля уникнення його руйнування, добросовісно заволоділа нею, відкрито, безперервно володіла і користувалася нерухомим майном більше 10 років. Також позивач протягом усього цього часу сплачувала комунальні послуги, що підтверджується квитанціями про оплату. Оскільки спадкоємців після померлого немає, відповідачем вважає орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

Ухвалою від 22.12.2018 позовну заяву залишено без руху, позивачеві надано строк на усунення недоліків. ОСОБА_1 у встановлений судом строк недоліки позову усунені. Ухвалою від 23.01.2019 відкрито провадження у справі.

Представником відповідача Кременчуцької міської ради Полтавської області надіслано відзив на позовну заяву ОСОБА_1 . У відзиві вказано, що застосування набувальної давності передбачає відсутність титулу (підстави) для виникнення права власності в момент захоплення, заволодіння чужою річчю. Вважає, що у даному випадку підставою для виникнення права власності на майно було спадкування, а тому позивачем обрано невірний спосіб захисту.

Ухвалами від 19.02.2019, 23.04.2019, 27.05.2019 судом витребовувалися докази за клопотанням представника позивача.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити з підстав, викладених у позові. ОСОБА_1 додатково вказала, що ОСОБА_2 є її племінником по матері. Початково вони отримали 2/3 частини будинку АДРЕСА_1 , у спадок в рівних частках, тобто по 1/3 кожен. На даний час їй належить 2/3 частини домоволодіння, а померлому ОСОБА_2 - 1/3. Фактично в будинку він ніколи не проживав та висловлював намір подарувати їй свою частину будинку. Дітей померлий не мав, була лише дружина. Вона, позивач, більше десяти років відкрито та безперервно володіла його частиною будинку, утримувала її.

Представником позивача в судовому засіданні також додатково зазначено, що безтитульність володіння не має значення, оскільки ОСОБА_1 добросовісно, відкрито та безперервно володіє нерухомим майном, що зареєстроване на праві власності за померлим ОСОБА_2 , а саме, більше 10 років, і ншого способу набути право власності на це майно немає.

Представники відповідача позов не визнали, просили у його задоволенні відмовити з підстав, викладених у відзиві. В подальшому в судове засідання не з`явились, надали суду заяву про розгляд справи без їх участі.

Допитані в суді свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 підтвердили, що позивач ОСОБА_1 постійно більше 10 років проживала у будинку, утримувала його, користувалася часткою, що належить померлому ОСОБА_2 , який у будинку ніколи не проживав.

Суд, вислухавши позивача та її представника, представників відповідача, свідків, вивчивши матеріали справи, дослідивши і оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд приходить до наступних висновків.

Письмовими доказами в справі підтверджується, що позивачеві ОСОБА_1 належить 2/3 частин домоволодіння АДРЕСА_1 (копія договору дарування від 16.06.2000; копія договору купівлі-продажу частини житлового будинку від 13.05.2011; копія витягу КП «Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації Полтавської обласної ради» про державну реєстрацію прав; інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об`єктів нерухомого майна від 26.09.2018).

Також письмовими доказами підтверджується. що 1/3 частина вказаного домоволодіння належить на праві власності померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 (копія свідоцтва про смерть НОМЕР_1 ; копія свідоцтва про право на спадщину за законом від 05.03.1991, відповідно до якого спадщину в рівних частках по 1/3 частині прийняли ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , яка 21.07.1992 подарувала належну їй частину ОСОБА_8 , що підтверджується записом у договорі про встановлення порядку користування майном від 06.05.1991; інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об`єктів нерухомого майна від 26.09.2018).

Згідно Реєстру територіальної громади, ОСОБА_2 знятий з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 з 09.09.2008 у зв`язку із смертю. Згідно облікової картки форми Б на момент смерті разом з ОСОБА_2 була зареєстрована ОСОБА_9 . З відповіді Кременчуцького МВ ДРАЦС від 08.06.2019 № 1321/16.13-04-29 вбачається, що на момент смерті ОСОБА_2 у шлюбі не перебував, шлюб із ОСОБА_9 розірваний 13.07.1999 року за актовим записом № 172. Згідно показів у судовому засіданні позивача ОСОБА_1 померлий ОСОБА_2 був її племінником, дітей у шлюбах не мав.

Згідно Інформаційної довідки із Спадкового реєстру, після померлого ОСОБА_2 22.03.2019 заведена спадкова справа 63942800 приватним нотаріусом Спірідович Н.В., заяву про прийняття спадщини подано позивачем ОСОБА_1 Суду не надано документів, що підтверджують родинні стосунки між позивачем та померлим ОСОБА_2 , проте вони не заперечуються позивачкою. Крім того, 28.05.2019 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 племінника ОСОБА_2 у зв`язку з пропуском строку на подання заяви про прийняття спадщини, що підтверджується постановою приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Спірідович Н.В. від 28.05.2019. Як вбачається із вказаної постанови інших спадкоємців, крім позивачки, нотаріусом не встановлено.

Позивачем також надано копії договорів про надання комунальних послуг: від 17.10.2012 з Кременчуцьким комунальним автотранспортним підприємством 1628, від 04.06.2002 з КП «Кременчукводоканал», від 17.06.2004 з Кременчуцькою філією ВАТ «Полтаваобленерго», від 16.12.2015 з ТОВ «Кременчукгаз-постачання, копії квитанцій про сплату комунальних послуг, з яких вбачається, що позивач утримувала все домоволодіння, а не його частину протягом тривалого часу.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з частиною першою статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК України. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Суттєвим для виникнення права власності за набувальною давністю є встановлення моменту виникнення права власності за набувальною давністю та строк володіння, характер володіння (добросовісне, недобросовісне, відкрите, безперервне), обставини, за яких виникло володіння спірним майном, та чи відповідає це володіння ознакам безтитульного володіння, а також юридичний статус спірного майна.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідно враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Набуття права власності на чужі речі можливе лише за наявності наступних умов: законний об`єкт володіння, добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та його безперервність (строк володіння). Отже, набуття права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх вказаних умов у сукупності.

Під володінням без правової підстави, тобто безтитульним володінням, розуміють фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку законну підставу володіння чужим майном. Наявність у володільця певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності.

Аналізуючи поняття добросовісності володіння, як підстави для набуття права власності за набувальною давністю за статтею 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність, як одна із загальних засад цивільного законодавства і цивільного судочинства, означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення добросовісність поведінки заявника на момент отримання ним майна, тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Крім того, позивач, як володілець майна, повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для набуття права власності на нього. Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено. У розумінні ст.344 ЦК володілець має бути визнаний таким, що добросовісно заволодів майном, якщо не буде доведено, що він, набуваючи майно у володіння, знав або повинен був знати про незаконність такого набуття.

Тобто, інститут набувальної давності визначає такий спосіб набуття права власності на майно, відповідно до якого це право виникає вперше і незалежно від права попереднього власника, ґрунтується не на попередній власності чи відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме у разі тривалого, добросовісного, відкритого та безперервного володіння майном як своїм власним.

Давність володіння може вважатись добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав на набуття права власності.

Окрім того, враховуючи положення частини першої та третьої статті 1277 ЦК України слід дійти висновку, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням, у встановленому вказаною статтею порядку.

Аналогічні правові позиції висловлені у постановах Верховного Суду від 28 березня 2019 року (справа № 215/5451/16-ц, провадження № 61-8009св18), від 01 серпня 2018 року (справа № 201/12550/16-ц, провадження № 61-19156св18), від 30 травня 2019 року (справа № 753/15469/18, провадження № 61-7336св19).

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач ОСОБА_1 , як встановлено судом та підтверджується відповідними доказами, відкрито та безперервно користувалася чужим майном з 2008 року, разом з цим була обізнана відносно того, що власником 1/3 частини житлового будинку, яка є предметом спору та на яку вона просить визнати право власності за набувальною давністю, був її племінник ОСОБА_2 , а тому не можна вважати володіння позивачем частиною будинку, яка залишилась після його смерті, протягом більше 10 років добросовісним. В судовому засіданні позивач вказувала, що зверталася до нотаріуса, що оформити спадкові права, але їй було відмовлено в усній формі, відповідних доказів звернення вона суду не надала.

Отже, на підставі викладеного суд приходить до висновку, що позивачем не доведено усіх обставин, передбачених статтею 344 ЦК України, необхідних для набуття права власності за набувальною давністю, у зв`язку із чим позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки позивач не є добросовісним набувачем, а відкритість і безперервність користування спірним майном не є достатніми підставами для набуття права власності на нього за правилами статті 344 ЦК України.

Доводи позивача та її представника про те, що позивач тривалий час проживала та утримувала спірну частину домоволодіння, здійснювала її ремонт, сплачувала комунальні послуги, не мають правового значення для вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 5, 10, 13, 19, 76, 77, 81, 265 ЦПК України, ст.ст.15, 328, 344, 1277 ЦК України, суд,

УХВАЛИВ :

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Кременчуцької міської ради Полтавської області про визнання права власності за набувальною власністю - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення п итання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: С.О.Фадєєва

Повний текст рішення виготовлено та проголошено 24 червня 2019 року о 15 год. 00 хв.