Ухвала суду № 82574225, 20.06.2019, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/1167/16-к

Номер провадження 1-кс/404/2413/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2019 року Слідчий суддя Кіровського районного суду міста Кіровограда Завгородній Є.В., з участю секретаря судового засідання Ткачук Л.О, прокурора Положенцевої О.В., слідчого Бураги Ю.Р., представника володільця майна Бондаренко С.П., розглянувши в залі судових засідань в місті Кропивницькому клопотання слідчого СВ Кропивницького ВП ГУНП в Кіровоградській області Саламахи О.С., погодженого з прокурором Кіровоградської місцевої прокуратури Мельниковою Г.В. про накладення арешту на майно по матеріалам кримінального провадження 12016120020000425 з попередньою кваліфікацією за ч. 2 ст. 209 КК України та ч. 4 ст. 190 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Слідчий за погодженням з прокурором, звернувся до слідчого судді Кіровського районного суду міста Кіровограда з клопотанням, про накладення арешту на неприватизовані кімнати: 916, 910, 931, 926, 938, 913, 941, 820, 818, 810, 821, 804, 805, 839, 827, 733, 715, 736, 723, 703, 709, 730, 739, 632, 608, 630, 619, 637, 641, 507, 534, 530, 509, 531, 440, 437, 431, 312, 313, 333, АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 в будівлі гуртожитку по АДРЕСА_3 .

В обґрунтування заявлених вимог представники сторони обвинувачення зазначають, що виконавчий комітет Кіровоградської міської ради 14 жовтня 2004 року прийняв незаконне рішення № 1546, на підставі якого службові особи приватного підприємства «Вагран», використовуючи документи з завідомо недостовірною інформацією шахрайським шляхом набули право власності на гуртожиток, по АДРЕСА_3 . У теперішній час невідомі службові особи вчиняють спроби продати неприватизовані кімнати в гуртожитку.

Метою арешту вказують необхідність збереження неприватизованих кімнат, як речових доказів.

Підставою для арешту зазначають те, що майно було об`єктом злочину та набуто кримінально протиправним шляхом внаслідок вчинення кримінального правопорушення. У випадку продажу неприватизованих кімнат, буде порушено право користування мешканців цих кімнатах гуртожитку.

Представник приватного підприємства «Вагран» викликався, не з`явився. Надав письмове заперечення, в якому посилається на безпідставність арешту як заходу забезпечення кримінального провадження, оскільки судами вирішуються численні тривалі цивільно-правові спори з цього приводу.

12 січня 2016 року, слідчий відділ Національної поліції України в Кіровоградській області розпочав проведення досудового розслідування по кримінальному провадженню 12016120020000425 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, по факту заволодіння шахрайським шляхом квартирами 508, 937, 221, 901 по АДРЕСА_3 .

Після продажу кімнати АДРЕСА_4 508, АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 , їх мешканців визнано потерпілими від злочину (ст. 55 КПК України.)

19 лютого 2018 року, на підставі ухвали колегії суддів апеляційного суду Кіровоградської області, було задоволено клопотання слідчого про накладення арешту на квартиру 508, 901, 937 в АДРЕСА_3 . Приводом для застосування такого виду забезпечення став продаж перелічених кімнат. Фактичні обставини справи, заявлені ризики, мотиви арешту, підстави арешту та завдання в цьому кримінальному проваджені змін не зазнали. Щодо цих трьох кімнат і на сьогоднішній день актуальними є висновки законної та чинної ухвали колегії суддів апеляційного суду Кіровоградської області від 19 лютого 2018 року.

Разом з цим, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Під час розгляду питання про застосування заходу забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються. (ч. 5 ст. 132 КПК України).

На відміну від перших трьох кімнат, на які був накладений арешт,- слідчий, прокурор не подав доказів про спробу відчуження сорока двох неприватизованих кімнат в будівлі гуртожитку по АДРЕСА_3 , кімнати з номерами: 916, 910, 931, 926, 938, 913, 941, 820, 818, 810, 821, 804, 805, 839, 827, 733, 715, 736, 723, 703, 709, 730, 739, 632, 608, 630, 619, 637, 641, 507, 534, 530, 509, 531, 440, 437, 431, 312, 313, 333, 115, 717.

Не підтверджуються доказами припущення представників сторони обвинувачення про існування реальних ризиків чи законних підстав для накладення арешту на зазначене майно, а також їх співмірність з завданнями цього кримінального провадження, та підставами що могли б існувати для застосування такого впливового заходу забезпечення.

Згідно з ст. 25 КПК України, слідчий, прокурор зобов`язані вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила. Слідчий, прокурор повинні забезпечити повне та ефективне проведення досудового розслідування (ст. ст. 36, 40 КПК України).

Останні три роки необхідно було проводити ефективне розслідування. Замість цього, представники сторони обвинувачення власну бездіяльність компенсують перед мешканцями неприватизованих кімнат шляхом зверненням з безпідставним клопотанням до слідчого судді про накладення арешту на майно. Залежність слідчого та прокурором від потерпілих документально підтверджується тим, що у справі публічного обвинувачення незалежно від форми власності, важливим є захист всіх обєктів нерухомого майна від злочинного посягання. Проте, слідчий з прокурором, у поданому ними клопотанні вибірково просять накласти арешт дише на неприватизовані кімнати спірного гуртожитку. Слідчий з прокурором діють упереджено та однобічно, оскільки намагаються компенсувати неефективність досудового розслідування, за рахунок накладення арешту на спірне неприватизоване житло мешканців гуртожитку.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 173 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено, документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати.

При цьому необхідно зауважити, що будівля гуртожитку та неприватизовані кімнати є абсолютно різними та незалежними один від одного об`єктами нерухомого майна.

Дійсно, на будівлю гуртожитку долучили докази належності майна, проте не надали документів про належність права власності по кожному з сорока двох об`єктів нерухомого майна заявлених до арешту. Відсутність документів на підтвердження права власності на майно що належить арештувати, зобов`язує відмовити у задоволенні вимог слідчого про накладення арешту на майно.

На підставі рішення господарського суду Кіровоградської області від 23.07.2002 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Славія» до виконавчого комітету Кіровоградської міської ради, за товариством з обмеженою відповідальністю «Славія» визнано право власності на будівлю гуртожитку по АДРЕСА_3 ( зараз АДРЕСА_3 ).

Згідно з договором купівлі-продажу від 29.11.2002 року, товариство з обмеженою відповідальністю «Славія» продало, а приватне підприємство «Вагран» придбало право власності на будівлю гуртожитку по АДРЕСА_3 ( зараз АДРЕСА_3 ).

26 травня 2016 року, зареєстровано письмову заяву мешканців гуртожитку по АДРЕСА_3 про те, що : «29.11.2002 року службові особи приватного підприємства «Вагран», використовуючи документи з недостовірною інформацією, шляхом обману та зловживання довірою переоформили право власності на будівлю гуртожитку по АДРЕСА_3 (нині АДРЕСА_3 )».

Відомості про злочин внесли до ЄРДР і почали досудове розслідування, яке обєднали з матеріалами цього кримінального провадження.

Згідно з ст. 1 та ст. 2 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Господарський суд порушує справи за позовними заявами: підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів; державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України; прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Основним завданням господарського провадження є вирішення спорів. Отже, отримання та виконання судового рішення, що набрало законної сили не створює кримінально-карного діяння.

Сама по собі передача прав власності на підставі чинної цивільно-правової угоди є правомірню дією, яка не переслідується за Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Після трьох років проведення досудового розслідування прокурор не зміг пояснити який підроблений документ був наданий суду з недостовірною інформацією. Також прокурор не описав об`єктивну сторону можливого діяння, завдяки якому відбулось ймовірне заволодіння будівлею, не навів обставин як і хто зловживаючи довірою чи обманом заволодів чужим майном.

Згідно з ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

За таких умов прокурор не довів існування законних підстав і розумних підозр вважати, що службові особи умисно незаконно заволоділи чужою будівлею спірного гуртожитку.

Відповідно до ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально - протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Кімната є нерухомим майном, її неможливо переховувати, знищити, перетворити. Прокурор міг ретельно оглянути, зафіксувати, залучити експерта, провести судові експертизи, реалізувати надані йому повноваження спрямовані на збір і фіксацію доказів. Запропонований прокурором вид заходу забезпечення призведе до непропорційного впливу та інших негативних наслідків, що суттєво позначаються на інтересах інших осіб. (ч. 4 ст. 173 КПК України) Подане в цьому кримінальному провадженні клопотанням про накладення арешту на майно для забезпечення доказів під час проведення досудового розслідування є надмірним дискреційним заходом.

Власниками будівлі гуртожитку по АДРЕСА_3 21 АДРЕСА_7 Кропивницькому були тільки суб`єкти приватного права:

- відкрите акціонерне товариство «Кіровоградбуд»;

- дочірнє підприємство «Житлово-експлуатаційна контора відкритого акціонерного товариства «Кіровоградбуд»;

- товариство з обмеженою відповідальністю «Славія»;

- приватне підприємство «Вагран».

Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» щодо об`єктів державної власності, які підлягають приватизації, належить майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, що виділяються в самостійні підприємства і є єдиними (цілісними) майновими комплексами.

Відповідно до частини другої статті Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» дія цього Закону не поширюється, зокрема, на приватизацію об`єктів державного земельного та житлового фондів, а також об`єктів соціально-культурного призначення, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються.

Разом із тим, згідно з частинами другою статті 1 та частиною другою статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (у редакції станом на 28 червня 1994 року - дату передачі гуртожитку до статутного фонду ВАТ «Кіровоградбуд») до державного житлового фонду, який підлягав приватизації на користь громадян України, відносився житловий фонд місцевих рад та житловий фонд, який знаходився у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, крім кімнат у гуртожитках.

У разі банкрутства підприємств, зміни форми власності або ліквідації підприємств, установ, організацій, у повному господарському віданні яких перебуває державний житловий фонд, останній (крім гуртожитків) одночасно передається у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів (абзац 2 пункту 9 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Виходячи з викладеного та керуючись зазначеними нормами законодавства, на момент придбання ВАТ «Кіровоградбуд» майна державного підприємства гуртожитки не відносилися до об`єктів державного житлового фонду, який підлягав приватизації громадянами України чи підлягав передачі у комунальну власність відповідних рад, і могли бути включені до вартості майна підприємств, що підлягали приватизації,

На договірній та компенсаційній основі у порядку статті 14 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» гуртожиток по АДРЕСА_3 в у власність Кіровоградської міської ради не передався та перебуває у приватній власності ПП «Вагран» на підставі договору купівлі-продажу від 29 листопада 2002 року, який є дійсним. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Правильність зазначених обставин підтверджується правовою позицією Верховного Суду (постанова 404\4693\16ц від 06 березня 2019 року)

У свою чергу, при розгляді цього клопотання жоден з учасників не ставить під сумнів законність права користування кімнатами самими потерпілими.

Підсумовуючи викладене обґрунтовано вважаю, що незалежно від того що встановить орган досудового розслідування з приводу законності чи протиправності передачі права власності самої будівлі гуртожитку, у мешканців кімнат цього гуртожитку що раніше належав ВАТ «Кіровоградбуд», не виникло і зараз не існує права на приватизацію житла.

Бажання потерпілих приватизувати кімнати якими вони користуються, не входить до завдань кримінального судочинства (ст. 2 КПК України)

Тобто арешт сорока двох неприватизованих кімнат не забезпечить завдань безпосередньо у цьому кримінальному провадженні.

Керуючись ст.170, 173 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні поданого слідчим СВ Кропивницького ВП ГУНП в Кіровоградській області клопотання про накладення арешту на кімнати номер 916, 910, 931, 926, 938, 913, 941, 820, 818, 810, 821, 804, 805, 839, 827, 733, 715, 736, 723, 703, 709, 730, 739, 632, 608, 630, 619, 637, 641, 507, 534, 530, 509, 531, 440, 437, 431, 312, 313, 333, АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 в будівлі гуртожитку по АДРЕСА_3 , по матеріалам кримінального провадження 12016120020000425 з попередньою кваліфікацією за ч. 2 ст. 209 КК України та ч. 4 ст. 190 КК України, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні ухвали - після постановлення ухвали апеляційним судом при відхиленні апеляції.

Суддя Кіровського

районного суду

м.Кіровограда Є. В. Завгородній