Ухвала суду № 82574213, 20.06.2019, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/1901/19

Провадження 1-кп-171/19

ухвала

Іменем України

20 червня 2019 року Обухівський районний суд Київської області в складі колегії суддів:

головуючого судді: Тиханського О.Б.,

суддів: Зінченко О.М., Кравченко М.В.,

при секретарі: Авсюкевич Н.В.,

за участю прокурорів: Циби Р.Я., Комарницького М.В.

захисника: Павленка М.В.,

обвинуваченого: ОСОБА_1

розглянувши у підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів передбачених ч. 1 ст.14, ч.3 ст. 27, ч.3 ст. 258 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

28.05.2019 року до Обухівського районного суду Київської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст.14, ч.3 ст. 27, ч. 3 ст. 258 КК України, внесеному в ЄРДР за № 22018000000000322.

Вказані матеріали призначені до розгляду у підготовче судове засідання відповідно до вимог ч. 1 ст. 314 КПК України.

Прокурори підготовчому судовому засіданні просили призначити справу до судового розгляду на підставі обвинувального акту, зазначивши, що він відповідає усім вимогам КПК України.

Крім того, прокурори заявили клопотання про продовження (обрання) відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки розгляд справи не закінчений а ризики через які був обраний даний запобіжний захід не зменшились.

Потерпілі та представник потерпілих в підготовче засідання не з`явились, подали клопотання про проведення підготовчого засідання без їх участі.

Захисник подав клопотання про зміну запобіжного заходу, на обґрунтування якого зазначив, що обставиною, що зумовила застосування до обвинуваченого виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, стала кримінально-правова кваліфікація дій особи і дія норми заборони, передбаченої ч. 5 ст. 176 КПК України, яка обмежує суд у застосуванні запобіжного заходу, який не пов`язаний з триманням під вартою. Констатуючи факт закінчення кримінального провадження і, і відповідно, виконання стороною обвинувачення вимог п. 3 ч. 2 ст. 283 КПК України, сторона захисту просить змінити запобіжний захід з тримання під вартою на будь який інший запобіжний захід який не пов`язаний з триманням під вартою. На спростування наведених прокурором ризиків зазначив, що ОСОБА_1 має міцні соціальні зв`язки, є батьком чотирьох дітей, на його утриманні перебуває непрацююча дружина, яка займається доглядом дітей, а також непрацездатний батько ОСОБА_2 . Досудове розслідування закінчено та розпочато судове провадження, тобто ризик щодо приховування слідів злочину не актуальний. Приписи спеціальної правової норми ч. 5 ст. 176 КПК України не підлягають застосування до кримінальних правопорушень із таким видом попередньої злочинної діяльності, як готування до злочину, а тому суд повинен керуватися загальними нормами глави 18 КПК України. Також зазначив, про недотримання встановленої процедури продовження строку досудового розслідування до десяти місяців, оскільки ухвалення такого процесуального рішення належало до компетенції слідчого судді, а не прокурора, що свідчить про незаконність усіх процесуальних дій сторони обвинувачення. Також висловив можливість про застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки.

Крім того, захисник Павленко М.В. подав клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, оскільки в ньому відсутні повні відомості про розмір витрат на залучення експерта, неправильно застосовано норми п.7 ч. 2 ст. 291 КПК України, щодо відомостей про розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, зазначено недостовірні фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, мотиви, момент виникнення умислу, зазначено недостовірні дані щодо моменту затримання ОСОБА_1 , в обвинувальному акті та додатку до нього відсутні відомості про внесення відомостей до ЄРДР за заявою ОСОБА_3 , а також складання обвинувального акту за межами встановленого процесуального строку. У разі призначення справи до судового розгляду висловив думку про необхідність розгляду справи за участю двох суддів та трьох присяжних.

Щодо призначення справи до судового розгляду та задоволення клопотання про продовження строку запобіжного заходу заперечив, вказавши на необґрунтованість поданих клопотань.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечив щодо призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту, заявивши при цьому невідповідність обвинувального акту вимогам КПК України, вказав на фальсифікацію кримінального провадження та доказів по ній, провадження по якій проводилось з метою відібрання майна обвинуваченого та його близьких, не вірно вказана кваліфікація, у зв`язку з підтримав клопотання захисника та просив повернути обвинувальний акт прокурору на підставі п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, крім того підтримав клопотання захисника про зміну запобіжного заходу просив звільнити його з-під варти та відмовити в задоволені клопотання прокурора, вказав, що не збирається уникати суду, має на утриманні чотирьох дітей, непрацююча дружина, а також непрацездатний батько. Також не заперечив та підтримав заяву про можливість про застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки. У разі призначення справи до судового розгляду заявив клопотання про розгляд справи за участю двох суддів та трьох присяжних.

Прокурори заперечили, щодо клопотання захисника, оскільки в обвинувальному акті чітко викладено обставини кримінального правопорушення, зазначено правову кваліфікацію, та сформульовано обвинувачення, яке відповідає ст. 291 КПК України, справа за територіальною підсудністю підлягає розгляду Обухівським районним судом Київської області у відкритому судовому засіданні. Також звертає увагу на те, що в обвинувальному акті вірно вказані витрати про проведення експертизи. Також зазначили, що по даному обвинуваченню обрання такого запобіжного заходу як особиста порука.

Крім того, в судовому засіданні заслухано ОСОБА_4 Народного депутата України, який подав заяву про передачу йому на поруки обвинуваченого ОСОБА_1 , вказав що йому відомі права та обов`язки поручителя і він приймає на себе дані обов`язки.

Заслухавши доводи прокурорів, які просили призначити справу до судового розгляду, захисника, обвинуваченого, які заперечили щодо призначення кримінального провадження до судового розгляду та просили повернути обвинувальний акт прокурору, суд приходить до висновку про необхідність призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право, серед іншого, повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Статтею 291 КПК України визначено, що обвинувальний акт має містити найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); дату та місце його складення та затвердження.

До обвинувального акта додається реєстр матеріалів досудового розслідування; цивільний позов, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування; розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу); розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації.

Надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 , відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки він містить анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище, ім`я, по батькові та займана посада прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; вказівку про відсутність матеріальної шкоди у кримінальному провадженні, дату та місце його складення та затвердження.

Водночас, відповідність реєстру матеріалів досудового розслідування вимогам ст.109 КПК України не є предметом розгляду підготовчого судового засідання, а його невідповідність вчиненим процесуальним діям в даному провадженні не може бути самостійною підставою для повернення обвинувального акта, який відповідає вимогам КПК.

Обґрунтування захисником необхідності повернення обвинувального акту прокурору невідповідністю фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті, обставинам, які були встановлені в ході досудового розслідування, зокрема в частині кваліфікації дій обвинуваченого, є предметом судового розгляду та не підлягає оцінці при проведенні підготовчого судового засідання.

При цьому суд нагадує, що дослідження обставин справи не є предметом розгляду під час підготовчого судового засідання, а оцінка зібраним і дослідженим доказам надається виключно в ході розгляду кримінального провадження по суті.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до положень ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, а обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, відповідно до ст. 92 КПК України, покладається на слідчого і прокурора.

Обґрунтовані підстави для повернення обвинувального акту прокурору відсутні.

Перешкод щодо призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту судом не встановлено.

Відповідно до положень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

За таких обставин повернення обвинувального акту з підстав не передбачених нормами КПК України призведе до порушення прав обвинуваченого, гарантованих ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст.27 КПК України кримінальне провадження не потребує закритого судового засідання і може розглядатися у відкритому судовому засіданні із забезпеченням під час судового розгляду кримінального провадження повного фіксування судового засідання за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів.

У судове засідання слід викликати: прокурора, захисників, обвинуваченого, потерпілих, представника потерпілих, цивільних позивачів, цивільного відповідача.

Підстав для прийняття рішень, передбачених п.п.1-4 ч.3 ст.314 КПК України та закриття кримінального провадження немає.

Згідно ч.3 ст.31 КПК України кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі, здійснюється колегіально судом у складі трьох професійних суддів, а за клопотанням обвинуваченого - судом присяжних у складі двох професійних суддів та трьох присяжних. Кримінальне провадження стосовно кількох обвинувачених розглядається судом присяжних стосовно всіх обвинувачених, якщо хоча б один з них заявив клопотання про такий розгляд.

Оскільки згідно обвинувального акту ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.14, ч.3 ст. 27, ч.3 ст. 258 КК України, за який передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі, суду заявлено відповідне клопотання обвинуваченим, інші учасники процесу не заперечили, суд вважає можливим проводити розгляду справи судом присяжних у складі двох професійних суддів та трьох присяжних.

Крім того, заслухавши прокурора, обвинуваченого, захисника, особу поручителя, суд приходить до висновку, що обраний обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити, оскілки будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків передбаченого ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.

25.06.2018 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, який був продовжений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 14.05.2019 року до 23.06.2019 включно.

Станом на цей час завершити судове провадження до спливу продовженого строку тримання обвинуваченого під вартою неможливо, оскільки розпочато лише підготовче судове засідання.

Перевіряючи доводи клопотання на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів приходить до висновку про їх наявність, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження та додані стороною обвинувачення докази, а саме переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином, зокрема враховуючи майновий стан обвинуваченого, вчинити інше кримінального правопорушення.

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Крім того, у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу обвинуваченого, в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність стороною обвинувачення у клопотанні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні. Таким чином відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи будуть адекватними заходами у даному кримінальному провадженні, оскільки сторона обвинувачення в повному обсязі довела суду обставини, які виправдовують обмеження права ОСОБА_1 на свободу.

Крім того, доводи про суворість існуючого запобіжного заходу суд вважає необґрунтованими, оскільки вони належно оцінені чинними судовими рішеннями слідчого судді та суду апеляційної інстанції при обранні та продовженні дії запобіжного заходу.

Переконливих доказів на підтвердження обставин, які б вказували на зменшення або зникнення ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які приймались до уваги при обранні та продовженні дії обраного запобіжного заходу суду не подавалось. Надані раніше докази відносно підстав для зміни запобіжного заходу вже оцінювались судом у чинних ухвалах, нових переконливих аргументів та доказів суду не представлено. Посилання захисника на певну практику Європейського суду з прав людини суд вважає необґрунтованими, оскільки у цьому кримінальному провадженні зважаючи на сукупність наявних у справі доказів та враховуючи доводи всіх учасників процесу не вбачається достатньо підстав вважати тримання ОСОБА_1 під вартою таким, що порушує його право, передбачене ст.5 Європейської конвенції з прав людини, оскільки саме такий запобіжний захід є обґрунтованим і достатнім для досягнення мети кримінального провадження.

Ризики, які враховувались судом при обранні запобіжного заходу залишаються актуальними, доводи захисту суд вважає непереконливими і необґрунтованими, а тому відсутні достатні підстави для зміни ОСОБА_1 запобіжного заходу, оскільки судом не здійснено допит потерпілих та свідків у цьому провадженні, а наявні ризики не зменшувались.

Враховуючи сукупність вказаних вище і повідомлених сторонами кримінального провадження обставин, суд вважає, що продовження тримання ОСОБА_1 під вартою є виправданим, оскільки у даному випадку наявність конкретного суспільного інтересу щодо вирішення справи про вчинення суспільно небезпечного діяння превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Таким чином, вбачаються достатні підстави для продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Підстав для задоволення клопотань сторони захисту суд не вбачає.

Відповідно до ст. 183 ч.4 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не визначає розмір застави щодо злочинів вчинених із застосуванням насильства чи погрозою його застосування.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 КПК України запобіжні заходи у вигляді особистого зобов`язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які обвинувачуються у вчиненні, в тому числі, злочинів, передбачених ст. 258 КК України.

Таким чином, суд вважає відсутніми правові підстави для застосування будь-якого іншого запобіжного заходу окрім раніше обраного у цьому кримінальному провадженні, в тому числі особиста порука, оскільки зважаючи на кваліфікацію злочину, яка зазначена в обвинувальному акті, може бути застосованим один єдиний запобіжний захід - тримання під вартою в силу приписів ч.5 чт176 КПК України, будь-які інші запобіжні заходи згідно чинного законодавства є незастосовними.

А отже, виходячи з положень ст.ст. 177, 178, 183, 194 КПК України, ст.ст. 5,6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» та враховуючи матеріали справи, суд приходить до висновку, що обвинуваченому необхідно продовжити строк тримання під вартою терміном до шістдесяти днів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 27, 31, 32, 33, 176, 314,315,316 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання захисника про повернення обвинувального акту - відмовити.

Призначити судове засідання у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22018000000000322, відносно ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст.14, ч.3 ст. 27, ч.3 ст. 258 КК України, яке відбудеться 16 липня 2019 року о 12 год. 00 хв. у приміщенні Обухівського районного суду Київської області.

Кримінальне провадження в суді першої інстанції здійснювати у відкритому судовому засіданні судом присяжних у складі двох професійних суддів та трьох присяжних. Виклик та відбір присяжних здійснити в порядку ст.ст. 385, 387 КПК України.

В задоволенні клопотання захисника Павленка М.В. та обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу - відмовити.

В задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 на особисту поруку ОСОБА_4 . - відмовити.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити тримання під вартою в Київському слідчому ізоляторі, продовживши строк тримання під вартою до 18 серпня 2019 року, включно.

У судове засідання викликати наступних учасників кримінального провадження: прокурора, захисників, обвинуваченого, потерпілих, представника потерпілих, цивільних позивачів, цивільного відповідача.

Ухвала в частині продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою підлягає негайному виконанню.

Ухвалу в частині продовження може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги в 7-денний строк з дня проголошення ухвали.

В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Тиханський О.Б.

Судді Зінченко О.М.

Кравченко М.В.