Ухвала суду № 82573883, 12.06.2019, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/3370/16-к

Провадження № 1-кп-152/19

У Х В А Л А

іменем України

12 червня 2019 року Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Кравченка М.В.,

при секретарі Бондаренко Є.І.

за участю прокурора Оксамита П.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.309 КК України,

В С Т А Н О В И В :

22.04.2019 року до Обухівського районного суду Київської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016110230001348 від 24.09.2016 року, відносно ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.

Ухвалою суду від 22.04.2019 року призначене підготовче судове засідання по вищевказаному кримінальному провадженню.

Запобіжний захід не обирався.

В підготовчому судовому засіданні поставлено на обговорення питання з приводу можливості призначення справи до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Прокурор Оксамит П.В. просив призначити кримінальне провадження до судового розгляду, оскільки обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України, заперечив проти повернення обвинувального акту прокурору.

Обвинувачений ОСОБА_1 поклався на розсуд суду.

Заслухавши думки учасників кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт, долучений до нього реєстр матеріалів досудового розслідування, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст.291 КПК України, яка, в свою чергу, містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обов`язковими для їх виконання слідчим і прокурором.

Згідно п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості: 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Проте, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, при складанні обвинувального акту неналежно виконано зазначені вимоги закону.

Так, в обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_1 вчинив злочин, у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та описано обставини вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, однак при формулюванні обвинувачення, слідчим не вказано, який саме особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого обмежено, незаконно придбав ОСОБА_1 , при цьому встановлення предмету злочину (а саме: наркотичного засобу) є обов`язковим для вирішення питання про наявність у діях особи цього складу злочину.

Частина 1 ст. 309 КК України є нормою із бланкетною диспозицією, у зв`язку із чим, встановлення предмету злочину (наркотичного засобу) є обов`язковим для вирішення питання про наявність у діях особи цього складу злочину.

З`ясування даного питання має істотне значення для висновку про те, що діяння, яке поставлено особі у вину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину і особа винна в його вчиненні.

Однак вказане питання не вирішено у складеному старшим слідчим та затвердженим прокурором обвинувальному акті, що указує на відсутність належним чином сформульованого обвинувачення і порушення права обвинуваченого ОСОБА_1 на захист.

Слід прийняти до уваги, що саме неконкретність обвинувачення стала підставою для скасування раніше винесеного вироку у цій справі ухвалою Київського апеляційного суду від 09 квітня 2019 року.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року проголошено право кожного на розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, визначеним законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Зазначена норма імплементована у національне законодавство України й міститься у статті 21 КПК України (далі - КПК).

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено те, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 9 жовтня 2008 р., зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст.6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення.

Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див. рішення від 1 березня 2001 р. у справі «Даллос проти Угорщини», № 29082/95, п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п.3 ст. 6 Конвенції (див. рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

Таким чином, для призначення справи до судового розгляду суд повинен пересвідчитись у доведенні до відома підозрюваного деталей вчинення інкримінованого злочину в передбаченій законом формі. Тільки у такому випадку будуть дотримані засади кримінального провадження, в тому числі й забезпечення права на захист, а судовий розгляд буде справедливим.

Зазначені вище встановлені в підготовчому судовому засіданні обставини вказують на наявність суттєвих порушень КПК України, які допущені прокурором на стадії направлення обвинувального акту до суду, які унеможливлюють належне проведення судового розгляду.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про направлення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогами цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про необхідність повернення обвинувального акту прокурору для виконання вимог діючого кримінального процесуального законодавства.

Керуючись ст. ст. 291, 314, 315, 384 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016110230001348 від 24.09.2016 року, відносно ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України повернути прокурору.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя М.В.Кравченко