Ухвала суду № 82573783, 14.06.2019, Вишгородський районний суд Київської області

"14" червня 2019 р. Справа № 363/5303/18

УХВАЛА

Іменем України

14 червня 2019 року Вишгородський районний суд Київської області в складі головуючого-судді Чіркова Г.Є., при секретарі Гавриленко Ю.С., за участю прокурора Ониськіва А.М., захисника-адвоката Хайнак Т.Л., обвинуваченого ОСОБА_1 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Вишгороді обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 32017110000000064 щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 212 КК України,

встановив:

прокурор висловився щодо призначення судового розгляду.

Захисник в суді ствердив, що у обвинувальному акті невірно зазначено його анкетні дані, а саме по батькові та поклався на розсуд суду щодо призначення судового розгляду.

Заслухавши сторони, дослідивши обвинувальний акт, суд дійшов до такого.

Відповідно до вимог ч. 1 і ч. 2 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Так, згідно ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт серед іншого повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) Закону про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням.

Разом з тим згідно вимог ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні обов`язковому доказуванню підлягають:

подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);

винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;

вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат;

обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження тощо.

Статтею 62 Конституції України передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, з чого випливає, що формулювання обвинувачення повинно бути конкретним.

Так, обвинувальний акт всупереч вимог ст. 291 КПК України не містить відомостей про час і місце вчинення частини діяння, яке складає об`єктивну сторону інкримінованого злочину, а лише вказано, що його вчинено у період часу з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року ФОП ОСОБА_1 у невстановлений досудовим розслідуванням час у невстановленому місці на території Київської області.

Таке посилання про час і місце вчинення злочину є вкрай невизначеним і надмірно узагальнюючим в контексті обставин обвинувального акту.

Вказівка в обвинувальному акті про те, що злочинні дії ОСОБА_1 вчинено протягом двох років і на території всієї Київської області на вимогах КПК не ґрунтується і є неконкретним обвинуваченням, оскільки інкриміновані особі дії по укладанню договорів мали б бути вчинені у конкретно визначений той чи інший час та у певному конкретному територіальному місці (населеному пункті й за певною адресою).

Отже, формулюючи обвинувачення в згаданій частині, орган досудового слідства вдався до припущень та фактичні обставини кримінального правопорушення в обвинувальному акті в частині визначення об`єктивної сторони інкримінованого злочину належно не виклав, які є не визначеними і не конкретними.

На переконання суду неконкретне формулювання обвинувачення ОСОБА_1 унеможливлює реконструювання події злочину, з`ясування об`єктивної сторони як необхідного елементу його складу, фактично позбавляє можливості встановити межі судового розгляду, а ухвалений за таким обвинувальним актом вирок не може бути визнаний законним і підлягатиме скасуванню.

Аналізуючи обвинувальний акт, суд доходить висновку, що наведені в ньому фактичні дані в своїй сукупності не дають повного уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що, у свою чергу, не дає можливості зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою, як про це зазначено Верховним Судом України в постанові від 24.11.2016 року в справі № 5-328кс16.

Обставини, які, відповідно до частини першої статті 91 КПК України, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), мають бути викладені чітко і конкретно.

Відсутність конкретного обвинувачення особи є передумовою порушення її гарантованого Законом права на захист та права на справедливий судовий розгляд, що є неприпустимим і є безумовною перешкодою для призначення справи до судового розгляду та підставою для повернення обвинувального акту згідно п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України для усунення недоліків.

З цих підстав суд позбавлений можливості призначити обвинувальний акт до судового розгляду, який вимогам КПК України не відповідає і підлягає поверненню.

На підставі викладеного та керуючись статтями 314-317, 372 КПК України,

ухвалив:

обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 32017110000000064 щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 212 КК України повернути прокурору.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 7 днів з дня її оголошення шляхом подання апеляції через Вишгородський районний суд Київської області.

Суддя