Рішення № 82573682, 13.06.2019, Вишгородський районний суд Київської області

13.06.2019 Справа № 363/2643/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2019 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області у складі: головуючого судді: Баличевої М.Б., за участю секретаря Кашоїди М.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Вишгород цивільну справу за позовом заступника керівника Києво - Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі: Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства та Державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство» до Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області та ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про визнання незаконними та скасування рішень, витребування земельних ділянок з незаконного володіння, -

ВСТАНОВИВ:

В липні 2017 року заступник керівника Києво - Святошинської місцевої прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі: Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства та Державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство» до Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області та ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про визнання незаконними та скасування рішень, витребування земельних ділянок з незаконного володіння, в якому просить визнати незаконними та скасувати рішення Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області № 304-28-VI від 26.12.2013 року, № 334-31- VI від 08.04.2014 року щодо передання земельних ділянок у власність ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 ; визнати недійсним договір іпотеки укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 від 05.03.2016 року № 3701; витребувати у постійне користування ДП «Вищедубечанське лісове господарство» з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення індивідуального садівництва з кадастровим номером НОМЕР_1 , площею 0,12 га, земельну ділянку для ведення індивідуального садівництва з кадастровим номером НОМЕР_2 , площею 0,12 га та земельну ділянку для ведення індивідуального садівництва з кадастровим номером НОМЕР_3 , площею 0, 0735 га, які розташовані в АДРЕСА_1 ; стягнути з відповідачів на користь прокуратури Київської області судовий збір у розмірі 4 800 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що Києво - Святошинською місцевою прокуратурою в ході досудового розслідування кримінального провадження № 42017111200000130, зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 13.03.2017 року встановлено, що рішенням Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області № 304-28-VI від 26.12.2013 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 передано безоплатно у власність земельні ділянки для ведення садівництва площею 0,12 га кожна в межах с. Новосілки Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області. На підставі вказаного рішення Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області видано наступні свідоцтва про право власності: серії НОМЕР_4 індексний номер 16299425 виданий 17.01.2014 року ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,1200 га з кадастровим номером НОМЕР_1 для ведення індивідуального садівництва, яка розташована: АДРЕСА_1; серії НОМЕР_12 індексний номер 16300329 виданий 17.01.2014 року ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,1200 га з кадастровим номером НОМЕР_2 для ведення індивідуального садівництва, яка розташована: Київська область , Вишгородський район, с. Новосілки.

В подальшому ОСОБА_3 на підставі договору дарування земельної ділянки від 28.01.2014 року зареєстрованого в реєстрі за № 40 та посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Сорокою В.О. відчужила належну їй земельну ділянку вартістю 1 175, 01 грн. з кадастровим номером НОМЕР_1 ОСОБА_5 .

ОСОБА_5 на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки від 20.09.2014 року зареєстрованого в реєстрі за № 3209 та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельниченко І.О. відчужив належну йому земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 ОСОБА_2 .

В свою чергу, ОСОБА_2 на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки від 02.03.2016 року зареєстрованого в реєстрі за № 3471 та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. відчужив належну йому земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 ОСОБА_1 .

ОСОБА_4 на підставі договору дарування земельної ділянки від 28.01.2014 року зареєстрованого в реєстрі за № 38 та посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Сорокою В.О. відчужив належну йому земельну ділянку вартістю 1175, 01 грн. з кадастровим номером НОМЕР_2 ОСОБА_6 .

В подальшому ОСОБА_6 на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки від 20.09.2014 року зареєстрованого в реєстрі за № 3213 та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельниченко І.О. відчужив належну йому земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 ОСОБА_2 .

В свою чергу ОСОБА_2 на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки від 02.03.2016 року зареєстрованого в реєстрі за № 3469 та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. відчужив належну йому земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 ОСОБА_1 .

Рішенням Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області № 334-31-VI від 08.04.2014 року ОСОБА_7 передано безоплатно у власність земельну ділянку для індивідуального садівництва площею 0,0735 га, в межах села Новосілки, урочище «Плитила» Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області.

На підставі вищевказаного рішення Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області Жовтоног В.М. 14.04.2014 року видано свідоцтво про право власності серії НОМЕР_6 індексний номер НОМЕР_7 на земельну ділянку площею 0,0735 га з кадастровим номером НОМЕР_3 для ведення індивідуального садівництва, яка розташована: Київська область , Вишгородський район, с. Новосілки.

В подальшому ОСОБА_7 на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки від 20.09.2014 року зареєстрованого в реєстрі за № 3217 та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельниченко І.О. відчужив належну йому земельну ділянку вартістю 66 100 грн. з кадастровим номером НОМЕР_3 ОСОБА_2 .

В свою чергу ОСОБА_2 на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки від 02.03.2016 року зареєстрованого в реєстрі за № 3470 та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чулвським В.А. відчужив належну йому земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_3 ОСОБА_1 .

Крім того, рішенням Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області № 334-31-VI від 08.04.2014 року ОСОБА_7 передано безоплатно у власність земельну ділянку для індивідуального садівництва площею 0,0735 га в межах с. Новосілки, урочище «Плитила» Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області.

На підставі вищевказаного рішення Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області Жовтоног В.М. 14.04.2014 року видано свідоцтво про право власності серії НОМЕР_6 індексний номер НОМЕР_7 на земельну ділянку площею 0,0735 га з кадастровим номером НОМЕР_3 для ведення індивідуального садівництва, яка розташована: АДРЕСА_1.

В подальшому ОСОБА_7 на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки від 20.09.2014 року зареєстрованого в реєстрі за № 3217 та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельниченко І.О. відчужив належну йому земельну ділянку вартістю 66100 грн. з кадастровим номером НОМЕР_3 ОСОБА_2 .

В свою чергу ОСОБА_2 на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки від 02.03.2016 року зареєстрованого в реєстрі за № 3470 та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. відчужив належну йому земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_3 ОСОБА_1

ОСОБА_1 на підставі договору - іпотеки № 3701 від 05.03.2016 передала земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_3 , НОМЕР_1 , НОМЕР_2 під заставу громадянину Сполучених Штатів Америки ОСОБА_8 .

ДП «Вищедубечанське лісове господарство» згідно державному акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_10 від 24.09.1998 року має у постійному користуванні земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_11 .

Згідно заведеного кадастрового плану виготовленого ДП «Київський інститут землеустрою» межі земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_3 , НОМЕР_1 , НОМЕР_2 накладаються на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_11 , яка перебуває у постійному користуванні ДП «Вищедубечанське лісове господарство». Площа накладки земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 на землі лісового фонду становить 0,0174, площа накладки земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3 на землі лісового фонду складає 0,0488 га та ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 накладка становить 0,0122 га.

Таким чином, земельну ділянку передано у приватну власність ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за рахунок земель, що перебувають в постійному користуванні державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство» без виключення її з Державного лісового фонду України.

На підставі викладеного, прокурор змушений звернутися до суду в інтересах держави в особі: Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства та Державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство» з даним позовом.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити, надав письмову відповідь на відзив представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Дєдова Є.В. Просив визнати поважними присини пропуску строку позовної давності, оскільки лише в квітні 2017 року стало відомо про порушення прав ДП "Вищедубечанське лісове господарсьво" під час досудового розслідування кримінального провадження та отримання листа від ДП "Вищедубечанське лісове господарсьво" № 09/01/170 від 25.04.2017 року з виготовленим ДП "Київський інститут землеустрою" зведеним кадастровим планом та викопіюванням із ортофотоплану в межах села Новосілки, яким було підтверджено факт відведення спірних земельних ділянок у приватну власність за рахунок земель лісового фонду.

Представники Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства та Державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство» в судове засідання не з`явилися, надали заяву про розгляд справи без їх участі та клопотання про поновлення строку позовної давності.

Представник відповідача Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Дєдов Є.В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав письмовий відзив на позовну заяву, письмові заперечення та просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Пояснив, що наразі не існує жодних обгрунтованих та достатніх доказів щодо незаконності володіння ОСОБА_1 спірних земельних ділянок. Земельна ділянка, що перебуває у постійному користуванні ДП "Вищедубечанське лісове господарсьво" кадастровий номер НОМЕР_11 накладається на земельні ділянки ОСОБА_1 , а не навпаки, що прямо свідчить про безпідставність позовних вимог. Прокурором не досліджена природа накладки, не проведено аналіз земельних ділянок та не визначено, які розташовані на кадастровій карті неправильно. Фактично накладки, які вказані у позові 0,0174 га із земельною ділянкою НОМЕР_1 , площею 0,0488 га із земельною ділянкою НОМЕР_3 , площею 0,0122 га із земельною ділянкою НОМЕР_2 не визначені на місцевості. Позивачем не було проведено жодних геодезичних робіт із визначення меж земель, що перебувають в постійному користуванні ДП "Вищедубечанське лісове господарсьво". Належних та допустимих доказів щодо належності спірних земельних ділянок до земель, що перебувають у постійному користуванні ДП "Вищедубечанське лісове господарсьво" не надано.

Представник третьої особи ОСОБА_2 - адвокат Жогіна О.О. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, надала письмові пояснення по справі та просила відмовити в задоволенні позову у повному обсязі та застосувати наслідки спливу строку позовної давності. Пояснила, що прокурором під час розгляду справи не надано будь - яких підтверджень про те, що позивачі не могли довідатися про формування спірних земельних ділянок до 2017 року, вказане прокурором не відповідає дійсності. Прокурором на підтвердження факту порушення надано копію Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 2398, 4 га, проте, площа земельної ділянки НОМЕР_11 становить 1,2427 га. Інших документів на підтвердження права власності прокурор до позову не надав, а тому стороною позивача не надано належних та допустимих доказів того, що спірні земельні ділянки відносяться до земель лісового фонду та перебувають у користуванні Державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство». Доказів погодження лісовпорядного планшету з органами землевпорядкування прокурором та позивачами надано також не було.

Допитаний в судовому засіданні спеціаліст, який є інженером - геодезистом та інженером - землевпорядником ОСОБА_10 пояснив, що межові знаки на земельній ділянці, що перебувають у постійному користуванні ДП «Вищедубечанське лісове господарство» під час огляду спірних земельних ділянок встановлені не були.

Інші учасники розгляду справи в судове засідання не з`явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином, заяв та клопотань до суду від них не надходило.

Суд важає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилася.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч.1, ч. 2, ч. 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що рішенням Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області № 304-28-VI від 26.12.2013 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 передано безоплатно у власність земельні ділянки для ведення садівництва площею 0,12 га кожна в межах с. Новосілки Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області.

На підставі вказаного рішення Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області видано наступні свідоцтва про право власності: серії НОМЕР_4 індексний номер 16299425 виданий 17.01.2014 року ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,1200 га з кадастровим номером НОМЕР_1 для ведення індивідуального садівництва, яка розташована: АДРЕСА_1; серії НОМЕР_12 індексний номер 16300329 виданий 17.01.2014 року ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,1200 га з кадастровим номером НОМЕР_2 для ведення індивідуального садівництва, яка розташована: АДРЕСА_1.

ОСОБА_3 на підставі договору дарування земельної ділянки від 28.01.2014 року зареєстрованого в реєстрі за № 40 та посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Сорокою В.О. відчужила належну їй земельну ділянку вартістю 1 175, 01 грн. з кадастровим номером НОМЕР_1 ОСОБА_5 .

ОСОБА_5 на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки від 20.09.2014 року зареєстрованого в реєстрі за № 3209 та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельниченко І.О. відчужив належну йому земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 ОСОБА_2

ОСОБА_2 на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки від 02.03.2016 року зареєстрованого в реєстрі за № 3471 та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. відчужив належну йому земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 ОСОБА_1 .

ОСОБА_4 на підставі договору дарування земельної ділянки від 28.01.2014 року зареєстрованого в реєстрі за № 38 та посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Сорокою В.О. відчужив належну йому земельну ділянку вартістю 1175, 01 грн. з кадастровим номером НОМЕР_2 ОСОБА_6 .

ОСОБА_6 на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки від 20.09.2014 року зареєстрованого в реєстрі за № 3213 та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельниченко І.О. відчужив належну йому земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 ОСОБА_2

ОСОБА_2 на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки від 02.03.2016 року зареєстрованого в реєстрі за № 3469 та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. відчужив належну йому земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 ОСОБА_1 .

Рішенням Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області № 334-31-VI від 08.04.2014 року ОСОБА_7 передано безоплатно у власність земельну ділянку для індивідуального садівництва площею 0,0735 га, в межах села Новосілки, урочище «Плитила» Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області.

На підставі вищевказаного рішення Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області Жовтоног В.М . 14.04.2014 року видано свідоцтво про право власності серії НОМЕР_6 індексний номер НОМЕР_7 на земельну ділянку площею 0,0735 га з кадастровим номером НОМЕР_3 для ведення індивідуального садівництва, яка розташована: АДРЕСА_1.

ОСОБА_7 на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки від 20.09.2014 року зареєстрованого в реєстрі за № 3217 та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельниченко І.О. відчужив належну йому земельну ділянку вартістю 66 100 грн. з кадастровим номером НОМЕР_8 0097 ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки від 02.03.2016 року зареєстрованого в реєстрі за № 3470 та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чулвським В.А. відчужив належну йому земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_3 ОСОБА_1 .

Рішенням Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області № 334-31-VI від 08.04.2014 року ОСОБА_7 передано безоплатно у власність земельну ділянку для індивідуального садівництва площею 0,0735 га в межах с. Новосілки, урочище «Плитила» Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області.

На підставі вищевказаного рішення Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області Жовтоног В . М . 14.04.2014 року видано свідоцтво про право власності серії НОМЕР_6 індексний номер НОМЕР_7 на земельну ділянку площею 0,0735 га з кадастровим номером НОМЕР_3 для ведення індивідуального садівництва, яка розташована: Київська область , Вишгородський район, с. Новосілки.

ОСОБА_7 на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки від 20.09.2014 року зареєстрованого в реєстрі за № 3217 та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельниченко І.О. відчужив належну йому земельну ділянку вартістю 66100 грн. з кадастровим номером НОМЕР_3 ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки від 02.03.2016 року зареєстрованого в реєстрі за № 3470 та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. відчужив належну йому земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_3 ОСОБА_1

ОСОБА_1 на підставі договору - іпотеки № 3701 від 05.03.2016 передала земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_3 , НОМЕР_1 , НОМЕР_2 під заставу громадянину Сполучених Штатів Америки ОСОБА_8 .

ДП «Вищедубечанське лісове господарство» згідно державному акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_10 від 24.09.1998 року має у постійному користуванні земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_11 .

Згідно заведеного кадастрового плану виготовленого ДП «Київський інститут землеустрою» межі земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_3 , НОМЕР_1 , НОМЕР_2 накладаються на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_11 , яка перебуває у постійному користуванні ДП «Вищедубечанське лісове господарство». Площа накладки земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 на землі лісового фонду становить 0,0174, площа накладки земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3 на землі лісового фонду складає 0,0488 га та ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 накладка становить 0,0122 га.

Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав на земельні ділянки здійснюється у передбачений законом спосіб.

Відповідно до статті 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває прав власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього кодексу майно не може бути витребуване у нього.

У частині першій статті 388 ЦК України встановлено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником, або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Аналіз змісту статті 388 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений даною нормою спосіб захисту прав у вигляді витребування майна, придбаного за відплатним договором в особи, яка не мала права його відчужувати, застосовується у випадку відсутності між сторонами договірних відносин і не потребує визнання недійсним як цивільно-правової угоди, так і виданого на підставі цієї угоди державного акта.

Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За правилами статей 4, 5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Стаття 80 ЗК України закріплює суб`єктний склад власників землі, визначаючи, що громадяни та юридичні особи є суб`єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб`єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, держава, реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади, є суб`єктом права власності на землі державної власності.

Таким чином, земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

У сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю.

Отже правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а відсутність рішення органу місцевого самоврядування про передачу спірних земельних ділянок та незаконність договорів купівлі - продажу, на підставі яких ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_1 набули право власності на спірні земельні ділянки, такому суспільному інтересу не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Згідно зі статтею 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до статті 125, частини другої статті 126 ЗК України у редакції, яка була чинною на час укладення договору купівлі-продажу, право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цих прав. У разі набуття права власності на земельну ділянку за цивільно-правовою угодою воно посвідчується не державним актом, а відповідною цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, який установлений законом.

Згідно ст. 1 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

ОСОБА_1 набула право власності на спірні земельні ділянки у 2016 році у законний спосіб, а саме уклавши нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу із особою - ОСОБА_2 , яким було придбано спірні земельні ділянки у осіб - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 шляхом укладення нотаріально посвідчених договорів купівлі - продажу земельних ділянок.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК («Недійсність правочину») недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Як вбачається з матеріалів справи, договори купівлі-продажу земельних ділянок ніким не оспорювалися та суду не надано доказів, щодо визнання вказаних договорів недійсними або нікчемними.

З урахуванням вищенаведених норм Закону, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 було набуто право власності на спірні земельні ділянки за цивільно-правовою угодою, яка була посвідчена не державним актом, а відповідною цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, який установлений законом - договорами купівлі - продажу, а тому остання є добросовісним набувачем права власності на вказані земельні ділянки.

Згідно ст. 131 ЦК України, громадяни набувають право власності на земельні ділянки на підставі інших цивільно-правових угод.

Згідно ст. 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку посвідчується державними актами.

Згідно ч. 2 ст. 90 ЗК, порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню у порядку, встановленому законом.

Згідно ст. 5 ЗК України, одними з принципів земельного законодавства є принцип невтручання держави в здійснення громадянами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом та принцип забезпечення гарантій прав на землю.

Відповідно до ст.14 Конституції України право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно ст.78 ЗК України встановлено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками; право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них; земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Громадяни України, відповідно до ч.1 ст.81 ЗК України набувають право власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділенні в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно ч. 2 ст. 373 ЦК України право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до п.п. а,б ч.1 ст.81 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Згідно ч.2 ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Правомірність набуття відповідачами права власності на земельні ділянки підтверджена належними правовстановлюючими документами, фактом державної реєстрації такого права. Крім того, відповідачі є добросовісними набувачами земельних ділянок, оскільки набули право власності на підставі чинних і ніким не оспорених договорів купівлі-продажу на оплатній основі.

Згідно ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Стаття 153 ЗК України визначає, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Право власності на земельну ділянку відповідно до ст. 140 ЗК України може бути припинено за підставами: добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; відчуження земельної ділянки за рішенням власника; звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; конфіскація за рішенням суду.

Доказів вчинення ОСОБА_1 , як власником земельних ділянок будь-яких дій, визначених вказаною статтею, суду не подавалось.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Першого протоколу та протоколів № 2,4, 7 та 11 до Конвенції» № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Перший протокол та протоколи № 2,4,7, 11 до Конвенції.

Згідно із статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами, міжнародного права.

У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «ОСОБА_1 та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) також напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федоренко проти України» від 30 червня 2006 року визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Виходячи зі змісту пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини «Стретч проти Сполученого Королівства» від 24 червня 2003 року майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. У рішенні Європейський суд з прав людини зазначив: «наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила». У цій справі Європейський суд дійшов висновку, що оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце «непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції».

ЄСПЛ, оцінюючи можливість захисту права особи за статтею 1 Першого протоколу, загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулося в зв`язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами стосовно позбавлення особи власності на майно, яке набуте злочинним шляхом або стосовно якого припускається, що воно було придбане незаконно (наприклад, рішення та ухвали ЄСПЛ у справах «Раймондо проти Італії» від 22 лютого 1994 року, «Філліпс проти Сполученого Королівства» від 5 липня 2001 року, «Аркурі та інші проти Італії» від 5 липня 2001 року, «Ріела та інші проти Італії» від 4 вересня 2001 року, «Ісмаїлов проти Російської Федерації» від 6 листопада 2008 року).

Таким чином, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

За таких обставин, позбавлення ОСОБА_1 права власності на земельні ділянки, на думку суду, буде мати ознаки непропорційного втручання держави у її право власності, оскільки вказана особа набула права власності на підставі оплатних договорів купівлі продажу.

Згідно ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужено особою, яка не мала на це право, добросовісний набувач набуває право власності на нього. Відповідно до ст.388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублено власником, або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребовувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

У справі «Рисовський проти України» від 20.10.2011 року, заява №29979/04 ЄСПЛ визнав низку порушень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 1 Протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції, зокрема державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «Належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а ц потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

З матеріалів справи вбачається, що первісне безвідплатне відчуження майна здійснено державою шляхом прийняття рішень державним органом, тобто внаслідок реалізації волі держави на розпорядження державної власністю. В подальшому майно набуто у власність за відплатними правочинами особа, яка мала право на його відчуження, про що свідчить нотаріальний порядок укладання правочинів та їх визнання державними органами, про що свідчить державна реєстрація цих правочинів.

Таким чином, суд вважає, що в задоволені позову, слід відмовити, оскільки слід врахувати, що відповідач набула права власності на земельні ділянки у встановлений законом спосіб, шляхом укладання правочину, який визнаний держаними органами, а тому є належним набувачем.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Крім того, з листа Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 26.03.2018 року № 9-10-0.222-4560/2-18 вбачається, що до місцевого фонду документації із землеустрою Відділу у Вишгородському районі не передавалась документація із землеустрою щодо земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 та технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок, наданих у постійне користування ДП «Вищедубечанське лісове господарство» на території Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області.

Відомості про земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_11 перенесені із Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру в порядку відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр».

Державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_11 відбулася 30.06.2016 року.

27.11.2013 року відомості щодо земельних ділянок із кадастровими номерами НОМЕР_1 , НОМЕР_2 та 14.03.2014 року відомості щодо земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_3 були внесені до Державного земельного кадастру на підставі проектів із землеустрою.

Під час формування земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_8 0097 у Державному земельному кадастрі відомості щодо земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_11 були відсутні.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що межові знаки на земельній ділянці, що перебувають у постійному користуванні ДП «Вищедубечанське лісове господарство» на момент розгляду справи встановлені не були.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 та ч. 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На виконання ухвали суду від 08.02.2018 року про витребування доказів до суду ДП «Вищедубечанське лісове господарство» не було надано технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Надані позивачем на підтвердження заявлених ним вимог документи, а саме державний акт на право постійного користування серія НОМЕР_10 та зведений кадастровий план не доводять факту, що спірні земельні ділянки знаходяться саме на території земель, що перебувають у постійному користуванні ДП «Вищедубечанське лісове господарство» та факт порушення прав позивачів може підтверджуватися лише землевпорядною документацією та певними експертними висновками, які не були надані до суду позивачами.

Належних і допустимих доказів щодо належності спірних земельних ділянок до земель, що перебувають у постійному користуванні ДП «Вищедубечанське лісове господарство» до суду надано не було.

Також, до суду не було надано доказів щодо незаконності винесення рішення Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області № 304-28-VI від 26.12.2013 року, № 334-31- VI від 08.04.2014 року щодо передання земельних ділянок у власність ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 .

Рішення про передачу земельних ділянок у власність є ненормативними актами, які вичерпують свою дію внаслідок їх виконання, скасування таких актів не породжує наслідків для користувачів земельних ділянок, оскільки захист порушеного права у разі набуття права власності на земельну ділянку юридичною чи фізичною особою має вирішуватися за нормами цивільного законодавства та у таких осіб виникло право власності або користування земельною ділянкою і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах. Рішення про передачу спірних земельних ділянок у власність вичерпали свою дію фактом його виконання, тому вони не можуть бути скасовані після її виконання.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом України у постанові № 21-405а14 від 11.11.2014 року.

Стосовно клопотання про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин судом зазначається наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Відповідно до ст. 260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 3, ч. 4, ч. 5 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідним відмовити у задоволенні позовних вимог без застосування вимог ст. 267 ЦК України, а у зв`язку з необґрунтованістю позовних вимог заступника керівника Києво - Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі: Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства та Державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство» про визнання незаконними та скасування рішень, витребування земельних ділянок з незаконного володіння, оскільки вони не були доведенні під час розгляду справи належними та допустимими доказами по справі.

Керуючись ст. ст.4, 10-13, 258-268, 354 ЦПК України, суд ,-

ВИРІШИВ:

У задоволені позовних вимог заступника керівника Києво - Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі: Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства та Державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство» до Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області та ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про визнання незаконними та скасування рішень, витребування земельних ділянок з незаконного володіння - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Киїського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення через Вишгородський районний суд Київської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 21 червня 2019 року.

Головуючий: М.Б. Баличева