Рішення № 8257331, 08.09.2009, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.09.2009 р. Справа № 13/354

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Онтар", вул. Калініна, 20, м. Полтава, 36021

про усунення недоліків товару, відшкодування завданих матеріальних збитків та моральної шкоди

та зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Онтар", вул. Калініна, 20, м. Полтава, 36021

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення 5500,00 грн.

Суддя Босий В.П.

Представники:

від позивача (за первісним позовом): ОСОБА_2 довіреність від 01.10.08р.

від відповідача (первісним позовом): Ковальов М. В., дов 20.11.2008 р.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до вимог ст. 85 ГПК України

Обставини справи: Розглядається позовна заява в якій позивач просить суд:

зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Онтар" усунути недоліки Товару, а саме: провести необхідні дії із з'єднувальними швами для усунення протікання алюмінієвих фасадних конструкцій, що знаходяться в нежилому приміщенні , що розташоване за адресою: вул. Київське шосе, б. 1-6, с. Супрунівка, Полтавський район, Полтавська область;

та зустрічна позовна заява про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 збитків в розмірі 5 500,00 грн.

Представник позивача (за первісним позовом) позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти зустрічного позову заперечує.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

10 серпня 2007 року ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Онтар" уклали Договір про співробітництво за №43.

За домовленістю сторін Відповідач (він же Виконавець), в порядку та на умовах визначених п.1.1. Договору, взяв на себе зобов'язання здійснити виготовлення і встановлення фасадних алюмінієвих конструкцій на підставі замовлення-заявки, оформлених належним чином (ескіз, підпис й відтиск печатки), а Замовник ( Позивач) прийняти і оплатити вироби, виготовлені Виконавцем.

Як вказує позивач, алюмінієві конструкції повинні встановлюватися в нежилому приміщенні літери А-1, що розташоване в Полтавській області, в Полтавському р-ні, в с. Супрунівка, по вул. Київське шосе, б. 1-6. Дане приміщення належить позивачу на праві приватної власності.

Вартість виробів разом з монтажем становить 96600.00грн. в тому числі ПДВ.

Крім того, 02.08.07р. між Позивачем та Відповідачем було укладено договір №466, а 09.10.07р. договір за номером 627. Предметом даних Договорів є виготовлення і встановлення на тому ж об'єкті Позивача віконних та дверних конструкцій з ПВХ. Загальна вартість робіт за даними Договорами склала18903грн.

Пунктами З.1., 3.2. Договору № 43 передбачено 2 етапи розрахунків за договором стосовно виготовлення й встановлення виробів, а саме:

67618.23 грн. - протягом 3-х робочих днів після підписання договору двома сторонами;

залишок коштів, а саме: 28980,41грн. - протягом 3-х робочих днів з моменту закінчення робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов п.3.1. Договору №43, позивач 10.08.07р. сплатив за накладною №376 від 10.08.07р., наданої відповідачем, на рахунок Виконавця суму передоплати у розмірі 67618.23грн.

У відповідності до умов договору №43 від 10.08.07р., п. 4, виготовлення і встановлення виробів буде проведено поетапно, протягом 30-ти днів після підписання договору сторонами. Тобто, приймаючи до уваги факт підписання двома сторонами Договору 10.08.07р. і оплату, передбаченої умовами Договору, позивачем авансової частини платежу, відповідач повинен був закінчити встановлення виробів не пізніше 10 вересня 2007 року.

Як вказує позивач, вироби на його об'єкті встановлені лише 25.12.07р., що підтверджується актом прийому-передачі робіт без номеру від 25.12.07р., а також записом відповідача в договорі №627 щодо встановлення віконних конструкцій з ПВХ на об'єкті позивача 25.12.07р.

Виконавець, на підставі п. 4.1. Договорів № 466 від 2.08.07р. і №627 від 9.10.07р. гарантує якісне функціонування віконних і дверних металопластикових (ПВХ) та алюмінієвих конструкцій “SCHUKO Inernational" (Німеччина) протягом 5-ти років, склопакетів протягом 1-го року з моменту їх встановлення спеціалістами ТОВ "Онтар". Зобов'язання по даній гарантії розповсюджуються тільки на вироби, монтаж яких проведений спеціалістами ТОВ "Онтар". Монтаж виробів проведено спеціалістами Відповідача, що підтверджується даними зафіксованими сторонами в Договорах та рахунку до договору №43.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ст. 193 ч.1, п.2. ГК України).

Статтею 673 ЦК України, п.п 1-2 передбачено, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару покупець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Алюмінієві фасадні та віконні-дверні метало пластикові конструкції призначені в першу чергу для захисту приміщення позивача та майна, що знаходиться в ньому від негативних природних факторів (дощ, сніг тощо), незаконних посягань сторонніх осіб тощо, а також як елемент дизайну будівлі виставкового залу декоративних культур.

Як вказує позивач, починаючи з січня 2008р., в елементах фасадної конструкції з алюмінію, під час дощів відбувалося протікання води в місяцях з'єднань елементів конструкції. Вода проникаючи до приміщення, пошкоджувала високоякісне оздоблення стін, покриття підлоги, залишаючи слід на самих алюмінієвих конструкціях всередині приміщення та на плитці.

Пунктом 4.2. Договорів №466 й 627 передбачено, що у випадку поломки продукції з вини виконавця протягом гарантійного строку, виконавець зобов'язується провести ремонт чи заміну частин продукції, які вийшли з ладу.

Господарським кодексом України, статтею 193 ч.1 визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частина 2 ст. 193 ГК України передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до відповідача з вимогою усунути недоліки товару, але недоліки не були усунені.

Відповідно до ст. 193 ч. 7 ГК України, не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом.

Покупець (Позивач), якому переданий Товар неналежної якості, має право, незалежності від можливості використання товару за призначенням, вимагати від Продавця (в даному випадку Відповідача) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк (ст. 678 ЦК України, ч. 2.)

З даною метою, позивач письмово звернувся до Відповідача 3-го вересня 2008 року.

Крім цього, позивач, керуючись своїм правом, наданим йому ст. 853 ЦК України, враховуючи виявлення в роботі Підрядника (Відповідача) прихованих недоліків після прийняття роботи та доказування факту вини в даних недоліках відповідача, звернувся до останнього з вимогою про проведення відповідної експертизи на предмет визначення причини втрати якості продукції та невідповідності її відповідним нормам, стандартам тощо.

Однак, як зазначає позивач, його заяви позивачем були проігноровані. В результаті постійного потрапляння води під час дощів через шви алюмінієвих конструкцій до павільйону, внутрішньому оздобленню приміщення, яке ще 11.02.08р. введено в експлуатацію Державною приймальною комісією, завдано пошкодження проведеному ремонту приміщення. Пошкоджені шпалери, покриття підлоги, розетки, стіни, облицювальні пластикові панелі, підвісна стеля тощо. Позивач зазначає, що з метою найскорішого відкриття першого в м. Полтаві виставкового комплексу “декоративні рослини”, він власними силами та коштами на початку квітня 2008 року виконав ремонт в приміщенні.

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управною стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ч. 1, 2 ст. 224 ГК України ).

До складу збитків, на підставі ч. 1 ст. 225 ГКУ України, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

-вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

-неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках передбачених законом.

Позивач стверджує, що він поніс матеріальні збитки в сумі 8176,80 грн. - оплата за виконані ремонтні роботи внутрішнього приміщення павільйону "Декоративні рослини" ФОП ОСОБА_3., щодо усунення негативних наслідків від постійного залиття павільйону з конструкціями відповідача. Як докази понесення витрат позивач надав суду копію товарного чеку про сплату коштів за ремонт павільйону, копію акту виконання робіт, свідоцтво платника єдиного податку з зазначеними видами діяльності та довідку про вартість виконаних робіт.

Також, для встановлення відповідності виготовлених та встановлених Товариством з обмеженою відповідальністю "Онтар" алюмінієвих конструкцій на об'єкті позивача, державним будівельним нормам, стандартам судом було призначено будівельну експертизу. Висновком експертизи № 67 від 29.05.2009р. встановлено, що покрівля, яка є металевим каркасом із заповненням однокамерними склопакетами із полівінілхлориду, які встановлені на нежитловій будівлі (павільйон) по вул. Київське шосе, 1-б в с. Супрунівка має масові сліди проникнення вологи в приміщення і в даному випадку не відповідає будівельним стандартам ДСТУ Б.В.2.6.15-99. В зв'язку з наявністю проникнення вологи через покрівлю, яка є металевим каркасом із заповненням однокамерними склопакетами, які встановлені на нежитловій будівлі (павільйон) по вул. Київське шосе, 1-б в с. Супрунівка можливо зробити висновок, що монтажні роботи виконані не якісно.

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (ч. 1,2 ст. 22 ЦК України).

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" передбачено, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв"язок та вина зазначеної особи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази суд вважає, що відповідач належними доказами довів вину позивача у заподіянні збитків та розмір збитків. Крім того, суд задовольняє вимогу про усунення відповідачем недоліків товару.

Позивач також просить стягнути з відповідача 25000,00 грн. моральної шкоди, яка полягає в приниженням його ділової репутації та вчинення зі сторони відповідача дій, спрямованих на зниження престижу чи довіри до діяльності. В обґрунтування вимоги про стягнення моральної шкоди позивач зазначає, що він мав намір відкрити постійно діючу виставку-продаж декоративних рослин, аналогів якій в м. Полтаві на сьогоднішній день немає. Також вказує, що підприємці, що працюють в Полтавському регіоні з декоративними рослинами чекали на відкриття даної виставки-продажу з весни 2008 року. Повідомляти клієнтам, що причиною відкладення відкриття виставки рослин, що потребують особливого мікроклімату являється протікання алюмінієвих конструкцій і небажання відповідача усувати недоліки позивач не хотів. В свою чергу, як стверджує позивач, клієнти, покупці, компаньйони вважають, що він не в змозі по різним причинам (фінансові труднощі, відсутність належної дозвільної документації, відсутність рослин тощо) розпочати повноцінну торгівлю та забезпечити виставку даних рослин. В зв'язку з неточними й неповними відомостями серед покупців та клієнтами на ринку декоративних рослин й послуг по озелененню, виникає ситуація, що дискредитує спосіб ведення й результати його господарської (підприємницької) діяльності, знижується престиж позивача серед його постійних оптових та роздрібних покупців, а також підривають довіру до його діяльності.

Суд відмовляє в позові в частині стягнення 25000,00 грн. моральної шкоди виходячи з наступного:

Відповідно до п. З Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)" від 31.03.95 р. (зі змінами та доповненнями) під моральною шкодою потрібно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до ст.23 ЦК України моральна шкода для юридичної особи полягає у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації. Критерієм оцінки, яким слід керуватися при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди є ступінь втрати немайнового характеру, що настали у звязку з припиненням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обовязковому зясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного звязку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. (Наказ, Рекомендації № 211 від 26.08.2004р. "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо відшкодування моральної шкоди"). Зокрема, зясуванню підлягає підтвердження факту заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якійгрошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Під час розгляду справи позивач не довів факту заподіяння йому моральної шкоди.

Судом не встановлено підстав для задоволення вимог про відшкодування шкоди, наявності самої шкоди, її розміру та винних дій відповідача.

В зв'язку з тим, що відповідач відмовився в добровільному порядку усунути недоліки Товару та відшкодувати завдані збитки, відсутністю належних правових знань, вільного часу для самостійної участі у справі, Позивач звернувся за правовою допомогою на платній основі. Для цього Позивач уклав договір доручення № 2-п від 1-го жовтня 2008 р. з адвокатом ОСОБА_2 (свідоцтво № 2534 видане 30 березня 2006р Київською міською КДКА). Позивач просить стягнути з відповідача 6500,00 грн. витрат на правову допомогу.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. В контексті цієї норми, судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в такому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до частини 3 статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом наводиться в статті 2 Закону України 'Про адвокатуру", яка зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю (наявне в матеріалах справи) та прийняв присягу адвоката України.

В якості доказів по сплаті вказаних послуг позивачем до матеріалів справи надано договір про надання послуг № 2-П від 01.10.2008р. та квитанцію № 466421 від 04.11.2008р.

Таким чином, на підставі наданих доказів, суд дійшов висновку, що вимога щодо стягнення витрат на оплату послуг адвоката підлягає задоволенню.

Відповідач за первісним позовом подав зустрічну позовну заяву про стягнення 5500,00 грн. збитків.

Згідно Договору про співробітництво № 43 від 10.08.2007 року між ПП ОСОБА_1 (Замовник) та ТОВ "Онтар" (Виконавець) Виконавець виготовив і встановив фасадні алюмінієві конструкції, а Замовник прийняв і оплатив вироби, виконані Виконавцем. Дані вироби були встановлені за адресою: м. Полтава, вул. Київське шосе, 1-6 на території садового центру.

Позивач за зустрічним позовом стверджує, що всі вироби і комплектуючі виготовлені і встановлені Виконавцем відповідають ДСТУ Б В.2.6-3-95 “Профілі пресовані з алюмінієвих сплавів для огороджувальних будівельних конструкцій. Загальні технічні умови”. Згідно п. 6.1 Договору, вироби вважаються зданими Виконавцем та прийнятими Замовником без зовнішніх і внутрішніх пошкоджень.

В обґрунтування зустрічного позову позивач посилається на те, що Замовником не було пред'явлено будь-яких претензій щодо якості товару, представники ТОВ "Онтар" жодного разу не викликалися на об'єкт, акт про дефект виробів не складався. Крім того, зазначає, що позивачем не надано жодного документа, який би підтверджував неналежну якість товару.

Але у листопаді 2008 року ПП ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Полтавської області до ТОВ "Онтар" про усунення недоліків товару, відшкодування завданих матеріальних збитків та моральної шкоди мотивуючи свій позов тим, що нібито фасадні алюмінієві конструкції, виготовлені і встановлені ТОВ "Онтар" мають ряд недоліків, що призвело до потрапляння води під час дощів через шви алюмінієвих конструкцій до павільйону.

Тому, як вказує позивач за зустрічним позовом для підтвердження належної якості своїх виробів, 13.11.2008 року ТОВ "Онтар" звернулося до експерта Волика Г.Л. з проханням провести будівельно-технічну експертизу виготовлення і установки фасадних алюмінієвих конструкцій за адресою: м. Полтава, вул. Київське шосе, 1-6 на території садового центру. Вартість експертних послуг склала 1000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4026 від 18.11.2008 року.

Згідно висновку спеціаліста щодо виготовлення і установки фасадних алюмінієвих конструкцій № 106-08 від 10.12.2008 року, склопакети та вітражі торгівельного павільйону за конструктивним рішенням та якістю виготовлення відповідають вимогам державних стандартів та державних будівельних норм України.

Крім того, позивач зазначає, що після прийняття позовної заяви ПП ОСОБА_1 до ТОВ "Онтар", останнє було змушене звернутися за юридичною допомогою. Дані витрати підтверджуються договором № 10 від 20.11.2008 року та становлять 4500,00 грн.

Таким чином, ТОВ "Онтар" стверджує, що для захисту порушених відповідачем прав був змушений зробити додаткові витрати на загальну суму 5500,00 грн.

Зазначені вище витрати, позивач вважає збитками.

Суд відмовляє в задоволенні зустрічного позову виходячи з наступного:

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

У вказаній статті зазначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1)втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2)доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Суд дійшов висновку, що вимога позивача стягнути у якості збитків витрати в розмірі1000,00 гри. за проведення судової експертизи не підлягає задоволенню за наступних підстав:

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються, зокрема, з сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом. За приписами статті 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи 10.12.2008 р. експертиза була проведена на вимогу позивача, а не за ухвалою господарського суду. Особа набуває прав та несе обов'язки експерта після оголошення (вручення) їй ухвали про призначення експертизи та попередження про відповідальність. Тільки за цих умов висновок експерта набуває доказової сили. Невиконання цих вимог унеможливлює використання висновку експерта як доказу у справі (Постанова Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 11.03.2002 р.).

Таким чином, в даному випадку витрати, здійснені позивачем на проведення експертизи не є витратами в розумінні ст. 49 ГПК України та збитками в розумінні ст. 22 ЦК України.

Суд також відмовляє в стягненні 4500,00 грн. збитків, оскільки звернення позивача за первісним позовом до суду не перебуває у необхідному причинно-правовому звязку з витратами ТОВ "Онтар" на правову допомогу. Право звернення фізичної чи юридичної особи до суду в якості за захистом своїх прав, так само як і право на судовий захист для відповідача є невідємними конституційними правами, котрі реалізуються субєктами на власний розсуд. Подання відповідачем за зустрічним позовом позовної заяви не є прямим та неминучим наслідком понесення позивачем витрат за добровільною цивільною угодою на отримання юридичних послуг від третьої особи.

Таким чином, відсутній причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та збитками позивача у вигляді суми оплати, наданих позивачу юридичних послуг.

З предмету договору № 10 від 20.11.2008 р. вбачається, що ТОВ "Онтар" доручає СПД-Ф.О. Ковальову Миколі Васильовичу надання юридичних послуг.

Відповідно до ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Віднесення до складу збитків витрат на юридичну допомогу суперечить вимогам закону, зокрема положенням ст. ст. 22, 611, 623 ЦК України, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру, а здійснюються за цивільно-правовою угодою на добровільних засадах. Аналогічний висновок міститься у постанові Вищого господарського суду від 23.01.2008 р. № 43/241.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, суд. -

В И Р І Ш И В :

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Онтар" (36021, м. Полтава, вул. Калініна, б.20, р/р 26005174043001 в ПРУ КБ "Приватбанк" м Полтава, МФО НОМЕР_3, код ЄДРПОУ 24560910) в найкоротші строки усунути недоліки товару, а саме провести необхідні дії з з'єднувальними швами для усунення протікання алюмінієвих фасадних конструкцій, що знаходяться в нежилому приміщенні літери А-1, що розташоване в Полтавській області в Полтавському районі, в с. Супрунівка, по вул. Київське шосе, б.1-б

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Онтар" (36021, м. Полтава, вул. Калініна, б.20, р/р 26005174043001 в ПРУ КБ "Приватбанк" м. Полтава, МФО НОМЕР_3, код ЄДРПОУ 24560910) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 в Полтавському регіональному управлінні "Приватбанку", МФО НОМЕР_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 8176,80 грн. збитків, 6500,00 грн. витрат на правову допомогу, 81,77 грн. державного мита та 29,08 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Відмовити в первісному позові в частині стягнення 25000,00 грн. моральної шкоди.

5. В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Суддя Босий В.П.

Повний текст рішення підписано 14.09.2009 р.