Рішення № 82572994, 11.06.2019, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/4062/18

Провадження № 2/361/516/19

11.06.2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2019 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

судді - Сердинського В.С.

при секретарях - Мищенко С.Л., Смірновій І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області, ОСОБА_2 про визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом,

установив:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Великодимерської селищої ради Броварського району Київської області, третя особа: ОСОБА_2 про визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом.

Позивач зазначала, що з 2001 року по 2007 рік вона проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 до дня його смерті.

30 жовтня 2008 року ОСОБА_3 склав заповіт, посвідчений секретарем виконкому Шевченківської сільської ради Броварського району Київської області, зареєстрований в реєстрі за № 357, за яким все своє майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що буде належати йому на день його смерті і на що він за законом матиме право заповів їй та ОСОБА_2 в рівних частках кожній.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

Після його смерті відкрилась спадщина на житловий будинок АДРЕСА_1 та на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0689 га за даною адресою та інше майно.

У встановлений законом строк вона подала до Броварської районної державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , а ОСОБА_2 у встановленому порядку відмовилась від своєї частки у спадщині ОСОБА_3

Позивачу, як єдиній спадкоємниці, Броварською районною державною нотаріальною конторою 06 червня 2018 року видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом по спадковій справі № 838/2017, зареєстрованого в реєстрі за №2-1635 на земельну ділянку площею 0,0689 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала померлому ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку.

06 червня 2018 року державний нотаріус Броварської районної державної нотаріальної контори Київської області відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок та господарські будівлі будинку АДРЕСА_1 з підстав, що право власності на нього померлим ОСОБА_3 в установленому законом порядку не оформлялось та не реєструвалось. Нотаріусом встановлено, що за записами у господарській книзі з Шевченківської сільської ради власником будинку значиться померлий ОСОБА_3 , інформація про реєстрацію будинку в КП КОР «Лівобережне бюро технічної інвентаризації», відсутня.

Рекомендовано звернутись до суду для визнання права власності на спадковий будинок.

Рішенням Шевченківської сільської ради народних депутатів IX сесії 22-го скликання № 85 від 19 серпня 1996 року вилучено з користування ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,08 га по АДРЕСА_1 на користь сина ОСОБА_3 для будівництва житлового будинку.

Рішенням Шевченківської сільської ради народних депутатів XII сесії 22-го скликання № 113 від 19 серпня 1997 року вилучено з користування ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,01 га по АДРЕСА_1 на користь матері ОСОБА_4

Будинок та господарські споруди ОСОБА_3 збудовані згідно виданих та затверджених у встановленому законом порядку проекту та паспорту на забудову земельної ділянки, зареєстрованого у госпрозрахунковому проектно-виробничому архітектурно-планувальному бюро Броварської районної державної адміністрації Київської області під № 323 від 22.09.1997 р.

03 квітня 1998 року Броварським міжміським бюро технічної інвентаризації складений технічний паспорт на спадковий житловий будинок.

Згідно виписки з господарської книги с. Шевченкове, виданої виконуючим обов`язки старости села Шевченкове виконавчого комітету Великодимерської сільської ради Броварського району Київської області, власником житлового будинку з господарськими спорудами за адресою АДРЕСА_1 , збудованого в 1996 році є ОСОБА_3 . Загальна площа житлового будинку -81 кв.м., житлова площа -51 кв.м.

Але за життя ОСОБА_3 не отримав правовстановлюючі документи на житловий будинок відповідно діючого на час його смерті законодавства України.

Посилаючись на викладене, позивач просила суд визнати за нею право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 право на житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 80,7 кв.м., житловою площею 51,0 кв.м. та господарські споруди будинку АДРЕСА_1 : сарай - «Б», сарай - «В», гараж - «Г», вбиральню - «Д», огорожу - «№».

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 позовні вимоги підтримали і просили задовольнити позов.

В судове засідання представник відповідача Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, направили до суду клопотання про розгляд справи без участі представника.

В судове засідання третя особа ОСОБА_2 не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, подала до суду заяву про розгляд справи без її участі та в якій позов визнає.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 07 листопада 2017року виконкомом Шевченківської сільської ради Броварського району Київської області (а.с.7).

За життя, а саме 30 жовтня 2008 року, ОСОБА_3 було складено заповіт, яким він заповів ОСОБА_1 все майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалося, і взагалі, все те, що належатиме йому і на що за законом він матиме право. Даний заповіт посвідчений секретарем Шевченківської сільської ради Броварського району Київської області. Заповіт є чинним, ніким не змінений, не скасований (а.с.6).

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Броварської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3

06 червня 2018 року державний нотаріус Броварської районної державної нотаріальної контори Київської області відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок та господарські будівлі будинку АДРЕСА_1 з підстав, що право власності на нього померлим ОСОБА_3 в установленому законом порядку не оформлялось та не реєструвалось. Нотаріусом встановлено, що за записами у господарській книзі з Шевченківської сільської ради власником будинку значиться померлий ОСОБА_3 , інформація про реєстрацію будинку в КП КОР «Лівобережне бюро технічної інвентаризації», відсутня (а.с.40).

Згідно із ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна); якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації з моменту прийняття його до експлуатації; коли ж право власності на нерухоме відповідно до закону підлягає державній реєстрації з моменту такої реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У разі необхідності така особа, може укласти договір щодо об`єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об`єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що містять опис об`єкта незавершеного будівництва (стаття 331 ЦК).

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією права власності на збудовані об`єкти нерухомого майна, нерозривно пов`язані з законодавством у сфері містобудування, а саме із Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 року №3038-VI (далі-Закон).

Відповідно до норм вказаного Закону, обов`язковою умовою створення об`єкта містобудування як об`єкта цивільно-правових відносин, щодо якого можуть виникати речові права, є прийняття такого об`єкта в експлуатацію.

Статтею 39 Закону та постановою Кабінету Міністрів України «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів» від 13.04.2011 року №461 визначено, що об`єкти I-III категорії складності вводяться в експлуатацію шляхом реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації в органі державного архітектурно-будівельного контролю (далі -ДАБК), а об`єкти IV-V категорії складності вводяться в експлуатацію на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації та шляхом оформлення сертифіката відповідності, який також видається ДАБК.

Вказане безумовно направлено на реалізацію положень статті 331 ЦК. Оскільки, Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» набрав чинності з 12 березня 2011року, пунктом 9 розділу V «Прикінцеві положення» передбачено певний строк для проходження процедури прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва, збудованих без дозволу на виконання будівельних робіт, за результатами їх технічного обстеження.

Зокрема, до таких об`єктів було віднесено індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період з 5 серпня 1992 року до 12 березня 2011 року.

Тому, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них збудовані у період до 5 серпня 1992 року не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію, у тому числі по окремо визначеній «спрощеній» процедурі. Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування такого об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації.

Спрощена процедура проведення державної реєстрації прав на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках та збудовані до 5 серпня 1992 року нормативно відображена у статті 31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Проведення державної реєстрації прав на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них та закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року, регламентовано Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2016 року №553 (далі - Порядок).

Так, відповідно до положень пункту 42 Порядку для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 05 серпня 1992 року, подаються:

1) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна;

2) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Документ, який підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов`язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки.

Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта (індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 5 серпня 1992,року) не подається виходячи з положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

З урахуванням положень пункту 43 Порядку передбачено, що для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що розташовані на території сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, та які закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року, замість документів, передбачених у пункті 42 цього Порядку, можуть бути подані:

1) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт нерухомого майна, у тому числі рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність чи відомості про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність з погосподарської книги;

2) виписка з погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений, - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою.

Враховуючи вищенаведене, при проведенні державної реєстрації на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що розташовані на території сільських, селищних, міських рад та які закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року, державний реєстратор залежно від того, чи велись на території певної адміністративно-територіальної одиниці погосподарські книги на такі об`єкти нерухомого майна, має керуватися відповідними пунктами 42 або 43 вищезазначеного Порядку.

30 березня 2012 року пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ було прийнято постанову № 6 "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)" (далі - Постанова). Згідно із позицією пленуму суди розглядають спори щодо самочинного будівництва, зокрема:

1) про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно власником земельної ділянки;

2) про визнання права власності на самочинно збудоване майно на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснила самочинне будівництво;

3) про знесення самочинно збудованого нерухомого майна;

4) про відшкодування витрат на будівництво, здійснене на земельній ділянці, яку особі не було відведено;

5) про зобов`язання особи, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, провести відповідну перебудову;

6) про стягнення витрат, пов`язаних із приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

У Постанові зазначено, що право власності у порядку, передбаченому частиною 3 статті 376 ЦК, може бути визнано рішенням суду за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Судом роз`яснено, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Самочинне збудоване нерухоме майно не є об`єктом права власності, а тому право власності на нього не набувається, як особами, що здійснили таке будівництво, так і, їх спадкоємцями. Окрім того, таке майно не може бути предметом поділу та встановлення порядку користування в судовому порядку; на нього не може бути звернено стягнення за виконавчими документами, у тому числі продаж його з прилюдних торгів.

Згідно довідки № 0000198 від 18.07.2011 р. КП КОР «Броварське міжміське бюро технічної інвентаризації повідомляє, що житловий будинок який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 збудований у 1997 році (а.с.23).

Виписка з погосподарської книги № 236 від 21.02.2018 р. виконавчого комітету Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області містить інформацію про те, що будинок що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та користувачем якого був ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , збудований у 1996 році.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що житловий будинок що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є самочинним будівництвом, оскільки він збудований після 5 серпня 1992 року та підлягав проходженню процедури прийняття в експлуатацію.

Оскільки, доказів введення в експлуатацію вказаного вище житлового будинку позивачем ОСОБА_1 суду не надано, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 182, 328, 1216, 1218, 1268, 1270 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 76, 80, 81, 89, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд

вирішив:

У задоволені позову ОСОБА_1 до Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області, ОСОБА_2 про визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В. С. Сердинський