Рішення № 82570294, 12.06.2019, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/7016/18

2/212/1350/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

заочне

12 червня 2019 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області

в складі: головуючого - судді Чорного І.Я.,

з участю секретаря судового засідання Поперечної А.С.,

без участі сторін та без фіксації судового процесу технічними засобами розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального провадження, у залі суду міста Кривого Рогу, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 ; третя особа: Криворізька універсальна товарна біржа про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна (квартири) дійсним, -

В С Т А Н О В И В :

позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_3 ; третя особа: Криворізька універсальна товарна біржа про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна (квартири) дійсним.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11.12.2018 року відкрито провадження у справі, справу призначено до підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 12.03.2019 року підготовче судове засідання закрито, справу призначено до судового розгляду.

Позивачі в обгрунтування своїх позивних вимог зазначили, що 19 лютого 2002 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , яка діяла від свого ім`я та від імені на той час неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до якого ОСОБА_3 продала двохкімнатну квартиру 48 загальною площею 49,00 кв.м. та житловою площею 29,50 кв.м., що розташована на четвертому поверсі дев`ятиповерхового житлового будинку АДРЕСА_2 . Договір купівлі-продажу був укладений та зареєстрований на Криворізькій універсальній товарній біржі за №001/152-Н. На підставі даного договору в КП ДОР «КБТІ» 01.03.2002 року було зареєстровано право власності за ОСОБА_4 , неповнолітньою ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в рівних частках. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_6 , після її смерті відкрилась спадщина на 1/3 частину спірної квартири. Спадкоємцями першої черги за законом є ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , які в порядку ст. 1258 ЦК України відмовились від спадщини на користь позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .. 05.09.2018 року позивачі звернулись до державного нотаріуса Другої криворізької державної нотаріальної контори із заявами про видачу свідоцтв про право на спадщину за законом, однак їм було відмовлено в зв`язку з тим, що договір купівлі-продажу нерухомого майна посвідчено Криворізькою універсальною товарною біржею 19.02.2002 року в порушення ст. 227 ЦК УРСР. Оскільки вказаний договір не посвідчений нотаріально позивачі не можуть реалізувати своє право з приводу отримання спадщини, тому просять суд визнати правочин за договором купівлі-продажу нерухомого майна дійсним.

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання не з`явились, подали суду заяви про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 до суду повторно не з`явилася. Про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Про причини неявки суду не повідомила, клопотань не надала, заяв про розгляд справи у її відсутність не надходило.

Представник третьої особи Криворізької універсальної товарної біржи у судове засідання не з`явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Про причини неявки суду не повідомив.

Суд, дослідивши та вивчивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.ст.15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З матеріалів справи вбачається, що 19 лютого 2002 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , яка діяла від свого ім`я та від імені на той час неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до якого ОСОБА_3 продала двохкімнатну квартиру 48 загальною площею 49,00 кв.м. та житловою площею 29,50 кв.м., що розташована на четвертому поверсі дев`ятиповерхового житлового будинку АДРЕСА_2 .

Договір зареєстрований у журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю за №001/1152-Н від 19 лютого 2002 року.

Згідно до п. 4 цього Договору квартира продана за 1700,00 грн., які отримані Продавцем до підписання даного договору.

Право власності позивача на квартиру АДРЕСА_3 було зареєстровано Криворізьким міським бюро технічної інвентаризації, про що 01 березня 2002 року зроблено запис в реєстрову книгу за №2допП стор. 277 запис № 369, що підтверджується відповідним записом на зворотній сторінці договору купівлі-продажу від 19 лютого 2002 року.

Правовідносини, які склалися між сторонами на підставі укладеного між ними договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 , мали місце до набрання чинності Цивільним Кодексом України в редакції 2003 року.

Отже, відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень, в даному випадку підлягають застосуванню положення Цивільного Кодексу України в редакції 1963 року.

Відповідно до ст. 227 ЦК (в редакції 1963 року) договір купівлі-продажу житлового будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин.

Згідно з частиною 1 Закону України від 10.12.1991 року № 1956-ХІІ "Про товарну біржу" (в редакції, чинній на момент укладання спірного правочину), товарна біржа є організацією, що об`єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов`язаних з ним торговельних операцій.

Угоди, зареєстровані на товарній біржі не підлягають нотаріальному посвідченню. (ч. 2 ст. 15 Закону України "Про товарну біржу").

Суд приходить до висновку, що чинне на момент укладання спірного правочину законодавство, а саме ч.2 ст. 15 ЗУ "Про товарну біржу", дозволяло укладати угоди купівлі продажу нерухомого майна за участю фізичних осіб, без нотаріального посвідчення біржового контракту.

Таким чином, незважаючи на існуючу дату укладання правочину та норму, що дозволяла укладати угоди купівлі продажу нерухомого майна за участю фізичних осіб, без нотаріального посвідчення, мала місце колізія норм ст. 15 Закону України "Про товарну біржу" та норми кодифікованого нормативно-правового акта, а саме ст. 277 ЦК Української РСР 1963 року, що вимагала обов`язкового нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу житла, якщо однією із сторін є фізична особа.

Відповідно до абз. 3 п. 2 Постанови №14 Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року, в якому роз`яснено, що у випадку наявності суперечності між нормами законів (кодексів), що мають юридичну силу, застосуванню підлягає той, що прийнятий пізніше.

Оскільки в даному випадку наявна колізія норм матеріального права, що мають однакову юридичну силу - ст. 15 Закону України "Про товарну біржу" та ст. 277 ЦК Української РСР 1963 року, Закон України "Про товарну біржу" було прийнято в 1991 року, а Цивільний кодекс на момент укладання спірного правочину діяв з 1963 року, тому при вирішенні спору про необхідність чи відсутність необхідності нотаріального посвідчення правочину, укладеного на товарній біржі, суд вважає правомірним застосування сторонами спірного правочину ст. 15 Закону України "Про товарну біржу" (як нормативного акта, прийнятого пізніше), що дозволяв укладати біржові контракти щодо відчуження житлової нерухомості фізичною особою без нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч.2 ст. 47 ЦК України (в редакції 1963 року) - якщо сторони домовилися про всі істотні умови договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, - суд може визнати такий договір дійсним. У такому випадку наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Як вбачається із матеріалів справи доказом укладення і виконання договору його сторонами є зареєстрований на товарній біржі договір купівлі-продажу квартира, що відповідало на час його укладення вимогам ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», сплата визначеної договором суми грошей, які продавцем отримані до підписання договору, передача покупцеві документів на квартиру, ключів від неї та саму квартиру.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_6 (рідна бабця позивачів), що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_1 .

Після її смерті відкрилась спадщина на 1/3 частину квартири АДРЕСА_3 .

Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_6 є рідні доньки ОСОБА_4 (матір позивача ОСОБА_1 ) та ОСОБА_7 (матір позивача ОСОБА_2 ), які в порядку, передбаченому ст. 1258 ЦК України, відмовились від спадщини на користь позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ..

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 05 вересня 2018 року звернулися до державного нотаріуса Другої криворізької державної нотаріальної контори із заявами про видачу свідоцтв про право на спадщину за законом, однак їм було відмовлено в зв`язку з тим, що договір купівлі-продажу нерухомого майна посвідчено Криворізькою універсальною товарною біржею 19.02.2002 року в порушення ст. 227 ЦК УРСР.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_9 ) на момент укладання договору купівлі-продажу 19.02.2002 року була неповнолітньою та від її імені виступала її матір ОСОБА_4 ..

Відповідно до ч.5 ст.11 ЦК України, однією з умов виникнення прав та обов`язків учасників цивільних правовідносин є рішення суду.

З вимог ст. 16 ЦК України вбачається, що захист цивільних прав шляхом визнання права власності належить судам. Одним із способів захисту цивільних прав, згідно ч.2 ст. 16 ЦК України, є визнання права.

Таким чином, обрані позивачами способи захисту їх прав передбачені законом і відповідають йому.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивачів є законними, обґрунтованими й такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 47, 224 ЦК УРСР, ст. 15 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76-83, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 280,281,282 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 ; третя особа: Криворізька універсальна товарна біржа про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна (квартири) дійсним - задовольнити.

Визнати договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме двохкімнатної квартири 48 загальною площею 49,00 кв.м. та житловою площею 29,50 кв.м., що розташована на четвертому поверсі дев`ятиповерхового житлового будинку АДРЕСА_2 від 19 лютого 2002 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , яка діяла за себе та за свою неповнолітню доньку ОСОБА_5 , і ОСОБА_6 на Криворізькій Універсальній товарній біржі дійсним.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з часу його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення виготовлено 21 червня 2019 року.

Суддя: І. Я. Чорний