Рішення № 82567541, 24.06.2019, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2019 р.

м. Харків

Справа № 922/1083/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розгянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Полекорм", с. Любимівка, до приватного підприємства "Мечніково", с. Новоєгорівка про стягнення коштів у розмірі 61 861,50 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Полекорм", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, приватного підприємства "Мечніково", про стягнення 59 378,10 грн. основної заборгованості та 2 483,40 грн. штрафу. Також позивач проситься суд покласти на відповідача судові витрати.

15 квітня 2019 року, ухвалою господарського суду Харківської області, позовну заяву залишено без руху. Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 квітня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 922/1083/19, розгляд справи призначено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

22 травня 2019 року, ухвалою суду, прийнято до розгляду відзив на позовну заяву (вх. № 12034 від 17 травня 2019 року) та долучено його до матеріалів справи. Ухвалою суду від 24 червня 2019 року прийнято до розгляду відповідь на відзив (вх. № 13718 від 04 червня 2019 року) та долучено її до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

22 жовтня 2018 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено договір поставки № 221001. Відповідно до п.п 1.1, 1.2 договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов’язується передавати у власність (поставляти), а покупець приймати та оплачувати товар. Під товаром сторони розуміють - макуха соєва. Найменування, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість товару, буде визначатися сторонами у специфікаціях та/або видаткових накладних, які будуть формуватися постачальником на підставі заявок покупця з подальшим виставленням рахунків- фактур для здійснення оплати товару. Ціни на товар встановлюються в національній валюті України та погоджуються сторонами в специфікації та/або видатковій накладній до цього договору. Ціна включає в себе ПДВ 20%. Загальна вартість (ціна) договору визначається сумарною ціною всього товару, поставленого постачальником на виконання умов цього договору згідно специфікацій та/або видаткових накладних. Покупець зобов’язується оплачувати кожну окрему партію товару у безготівковому порядку на поточний рахунок постачальника таким чином: 100% вартості товару покупець оплачує згідно рахунка - фактури на протязі 3-х банківських днів з дати рахунку до відвантаження товару (п.п. 2.1, 2.2, 2.3 договору). Покупець передає постачальнику запит (далі-заявка) на постачання певного асортименту та кількості товару. На основі заявки постачальник складає "Специфікацію" та/або рахунок-фактури із зазначенням ціни, кількості, асортименту товару, місця поставки товару. Доказами передачі партії товару у власність покупця є оформлені належним чином відвантажувальні документи. Доказом передачі партії товару у власність покупця є оформлені належним чином відвантажувальні документи. Датою фактичного постачання товару є дата оформлення видаткової накладної (п.п. 3.1, 3.2, 3.3 договору). У випадку несвоєчасної оплати партії товару більше ніж на 5 календарних днів покупець сплачує штраф у розмірі 1 % вартості партії товару, що мала бути оплачена згідно специфікації та/або видаткової накладної (п. 6.1 договору). Відповідно до п. 9.1 договору, термін дії цього договору встановлюється з дати його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2019 року, але в будь - якому разі до повного його виконання.

На виконання умов договору позивачем передано, а відповідачем отримано товар на суму 248 338,18 грн., що підтверджується видатковою накладною № 186 від 21 листопада 2018 року, товарно-транспортною накладною № Р186 від 21 листопада 2018 року, рахунком на оплату № 177 від 22 жовтня 2018 року. Втім, відповідачем лише частково оплачено вартість отриманого товару на загальну суму 188 960,08грн., що й стало для позивача підставою для звернення з даним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. В розумінні статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України). До частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, - господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору. Водночас, статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, дослідивши умови договору поставки № 221001 від 22 жовтня 2018 року, суд вважає, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором поставки та до якого повинні застосовуватись положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов'язання, а також положення параграфу 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України. Абзац 1 ч. 1 ст.193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Водночас судом встановлено, що під час розгляду справи в суді (позивач звернувся із даним позовом до суду 10 квітня 2019 року за допомогою поштової установи) відповідачем сплачено частково на користь позивача суму основної заборгованості у розмірі 17 988,40 (10 травня 2019 року), про що вказує відповідач у позовній заяві та підтверджується позивачем у відповіді на відзив.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутні предмет спору.

З огляду на факт часткової сплати відповідачем суми основної заборгованості під час розгляду справи, провадження у справі в частині стягнення 17 988,40 грн. основної заборгованості підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Враховуючи вище викладене, беручи до уваги те, що відповідачем, в порушення умов договору поставки № 221001 від 22 жовтня 2019 року, не сплачено в повному обсязі (з урахування проведених відповідачем оплат) вартість отриманого товару за видаткової накладної № 186 від 21 листопада 2018 року, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором у розмірі 41 389,70 грн. є обґрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Розглянувши частину позовних вимог про стягнення з відповідача 2 483,40 грн. штрафу, суд зазначає насутпне.

Згідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пунктом 6.1 договору поставки № 221001 від 22 жовтня 2018 року передбачено відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 1% вартості партії товару у випадку несвоєчасної оплати партії товару більше ніж на 5 календарних днів.

Перевіривши правомірність нарахування позивачем штрафу суд встановив, що дане нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства та умовам договору, в зв'язку з чим позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 2 483,40 грн. штрафу є обґрунтованими.

Твердження відповідача про те, що позивачем невірно проведено нарахування штрафу, а саме здійснено нарахування на сукупну вартість отриманого товару, а не на суму, що залишилася неоплаченої є необґрунтованим та спростовується умовами п. 6.1 договору.

На підставі ст. 129 ГПК України судовий збір у розмірі 1 921,00 грн. покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 8, 10-12, 20, 41-46, 73-80, 86, 91, 123, п. 2 ч. 1 ст. 129, 231, ст.ст. 232, 233, 236-241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "Мечніково" (62740, Харківська обл., Дворічанський р-н, с. Новоєгорівка, вул. Мечниківська, буд. 8, код ЄДРПОУ 31369101) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Полекорм" (52042, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, с. Любимівка, вул. Садова, буд. 2, код ЄДРПОУ 41710107) 41 389,70 грн. основної заборгованості, 2 483,40 грн. штрафу та 1 921,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення основної заборгованості у розмірі 17 988,40 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України та з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено "24" червня 2019 р.

Суддя

Н.В. Калініченко