Рішення № 8256723, 08.09.2009, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2009                     Справа № 10/64-09

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріматко-Вест", 47722, вул. Підлісна, 27, с. Великі Гаї, Тернопільській р-н, Тернопільська обл.

до Фермерського господарства "Покрова-2006", 39222, вул. Ватутіна, 1, с. Жуки, Кобеляцький р-н, Полтавська обл.

про стягнення 88 537,55 грн.

Суддя Ківшик О.В.

Представники:

від позивача: не з'явилися;

від відповідача: не з'явилися.

Суть спору : Розглядається позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріматко-Вест", с. Великі Гаї про стягнення Фермерського господарства "Покрова-2006", с. Жуки 88 537,55 грн. заборгованості за поставлений позивачем товар на виконання умов договору поставки № дСЗР-14000007 від 28.03.2007 р., в тому числі : 60 774,06 грн. основна заборгованість, 6 473,68 грн. пеня за прострочення грошового зобов'язання, 2 632,42 грн. 3% річних та 18 657,39 грн. інфляційні втрати.

Забезпечення представництва з боку позивача у судове засідання 08.09.2009 р. судом обов'язковим не визнавалося (п. 2 ухвали суду від 11.08.2009 р.).

Відповідач представництво у судове засідання не забезпечив, вимог суду не виконав. Останній був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення № 327536 та № 470142 про вручення поштового відправлення –ухвали суду про порушення провадження у даній справі від 17.06.2009 р. та ухвали суду від 11.08.2009 р. про відкладення розгляду справи.

Справа розглядається відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, заслухавши представника позивача у судовому засіданні 11.08.2009 р.,

в с т а н о в и в:

28.03.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агріматко-Вест", с. Великі Гаї (постачальник) та Фермерським господарством "Покрова-2006", с. Жуки (покупець) було укладено договір поставки № дСЗР-14000007 (далі –договір поставки № дСЗР-14000007), відповідно до умов якого постачальник зобов'язувався передати у власність покупця товар відповідно до специфікації до договору, а покупець зобов’язувався прийняти і оплатити товар на умовах, передбачених договором. Додатком № 1 до договору поставки № дСЗР-14000007 є специфікація № 1 (а.с. 8).

При цьому сторони, зокрема, узгодили, що :

-          поставка товару здійснюється на умовах СРТ –с. Велика рудка (ІНКОТЕРМС 2000) (п. 1.1 договору поставки № дСЗР-14000007);

-          покупець зобов'язаний прийняти товар та здійснити його оплату на умовах, визначених у даному договорі (п. 2.5 та п. 2.6 договору поставки № дСЗР-14000007);

- постачальник надає покупцеві відстрочку по оплаті кожної партії товару, отриманою ним за видатковою накладною на строк двісті тринадцять календарних днів. Остаточний розрахунок за весь товар, отриманий в межах цього договору, покупець повинен здійснити не пізніше 31 грудня 2007 р. (п. 3.1 договору поставки № дСЗР-14000007);

- погашення боргу по кожній видатковій накладні здійснюється покупцем наступним чином : 20% від суми видаткової накладної через 123 дні з дати відвантаження, 80% від суми видаткової накладної через 213 дні з дати відвантаження (п. 3.2 договору поставки № дСЗР-14000007).

Поставка позивачем товару відповідачеві на загальну суму 60 774,06 грн. підтверджується наявними у справі копіями видаткових накладних № АВ-0406004 від 06.04.2007 р. (а.с. 9), № АВ-0406007 від 06.04.2007 р. (а.с. 10) та № АВ-0417010 від 17.04.2007 р. (а.с. 11).

Дані видаткові накладні скріплені печатками сторін та підписами представників, факт отримання товару відповідачем не спростовується.

З огляду на невиконання зобов'язань з оплати вартості товару Фермерським господарством "Покрова-2006", с. Жуки позивач звернувся до суду з даним позовом.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар, або надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ст. 664 Цивільного кодексу України).

Пунктом 1 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи, постачальник належним чином виконав зобов'язання за договором поставки № дСЗР-14000007 з поставки відповідачеві товару на загальну суму 60 774,06 грн. у квітні 2007 року, про що свідчать видаткові накладні № АВ-0406004 від 06.04.2007 р., № АВ-0406007 від 06.04.2007 р. та № АВ-0417010 від 17.04.2007 р..

Покупець в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України не оплатив вартість отриманого товару, заборгованість останнього за отриманий ним товар складає 60 774,06 грн., що не спростовується відповідачем.

Згідно з ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно зі ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань, відповідно ст. 546, 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Частина 2 статті 549 Цивільного кодексу України визначає що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно статті 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Пунктом 4.2 договору поставки № дСЗР-14000007 передбачено, що у випадку затримки оплати з вини покупця останній сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Отже, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені за період з 30.04.2008 р. по 30.06.2008 р. в розмірі 6 473,68 грн. відповідно до п. 4 та п. 6 ст. 231, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, суд визнає правомірними.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За викладеного, вимоги позивача в частині стягнення 18 657,39 грн. інфляційних втрат (обраховані за період з 01.01.2008 р. по 30.04.2009 р.) та 2 632,42 грн. трьох процентів річних (за період з 01.01.2008 р. по 10.06.2009 р.) суд визнає правомірними.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, позовні вимоги підтверджені як нормами права, так і поданими доказами, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню в позовному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України понесені позивачем судові витрати з оплати державного мита в сумі 885,38 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312,50 грн. покладаються на відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Покрова-2006" (39222, вул. Ватутіна, 1, с. Жуки, Кобеляцький р-н, Полтавська обл.), р/р 26004620165 в АБ "Полтава-банк", МФО 331489, код ЄДРПОУ 34274697 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріматко-Вест" (47722, вул. Підлісна, 27, с. Великі Гаї, Тернопільській р-н, Тернопільська обл.), р/р 260038470 в ТОД "Райффайзен Банк Аваль" м. Тернопіль, МФО 338501, код ЄДРПОУ 34401968 : 60 774,06 грн. боргу, 6 473,68 грн. пені, 18 657,39 грн. інфляційних втрат, 2 632,42 грн. трьох процентів річних, 885,38 грн. витрат зі сплати державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

3. Рішення надіслати сторонам за адресами зазначеними у його вступній частині.

СУДДЯ                                                   О.В.КІВШИК

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.