Рішення № 82567096, 24.06.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.06.2019

Справа № 904/880/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши матеріали справи

За позовом Акціонерного товариства «Укртранснафта»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерне Бюро Франке

Інтернешенал»

про стягнення 49.399,00 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

01.04.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Укртранснафта» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерне Бюро Франке Інтернешенал» про стягнення 49.399,00 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що умовами укладеного між сторонами договору про надання послуг № 10-18 від 29.11.2018 встановлено, що ціна договору становить 98.798,00 грн та передбачено, що строк надання послуг - не пізніше 31.12.2018. Пункт 7.4. договору встановлює, що у випадку, якщо невиконання умов цього договору сталося з вини виконавця (відповідача), замовник (позивач) має право відмовитися від договору в порядку, встановленому в п. 10.2.1. цього договору. При цьому, виконавець зобов’язується сплатити штраф у розмірі 50 % від суми визначеної у п. 2.3. договору. 05.12.2018 відповідачем повідомлено позивача про настання форс-мажорних обставин (непереборної сили), які унеможливлюють виконання договору поставки та просив підписати двосторонню угоду про розірвання договору № 10-18 від 29.11.2018. Пунктом 9.6. договору передбачено, що наявність обставин непереборної сили підтверджуються відповідними документами Торгово-промислової палати України або іншого компетентного органу. Оскільки відповідачем не надано підтверджуючих документів, позивачем залишено без уваги запропоновану відповідачем угоду. Листом № 28-00/164/4810 від 14.12.2018 позивач просив відповідача негайно приступити до виконання взятих на себе зобов’язань за договором поставки, на який відповідачем відповіді не надано та свої зобов’язання не виконано. У зв’язку з викладеним, позивачем направлено відповідачу лист-повідомлення № 28-00/185/5002 про розірвання договору в односторонньому порядку. З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідач з вимогою сплатити штраф. Враховуючи те, що відповідачем не сплачено штраф у розмірі 50% від суми визначеної договором, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 49.399,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 904/880/19 від 08.04.2019 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п’ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

15.04.2019 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2019 відкрито провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Даною ухвалою суду зобов’язано відповідача протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 22.04.2019 було 23.04.2019 направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103049654514 за адресою, а саме: 01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, 8Б, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Проте, конверт разом з ухвалою від 22.04.2019 (номер відправлення 0103049654514) було повернуто до суду поштовим відділенням зв’язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 від 25.05.2019 з позначкою «за закінченням терміну зберігання».

Згідно з ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з п. 3 ст. 212 Цивільного кодексу України якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.

З огляду на викладене, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 22.04.2019 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.11.2018 між Акціонерним товариством «Укртранснафта» (далі – замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інженерне Бюро Франке Інтернешенал» (далі – виконавець, відповідач) укладено договір про надання послуг № 10-18 (далі – договір).

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець зобов’язується за завданням замовника та у встановлені цим договором строки надати послуги з інспекційного приймання насосів 20НДсН-М1 (далі послуги), відповідно до коду 71730000-4 за ДК 021:2015, а замовник зобов’язується прийняти та оплатити надані виконавцем послуги.

Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення взятих на себе зобов‘язань за договором з надання послуг не здійснив, в зв’язку з чим позивачем нараховані штрафні санкції.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов‘язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з п. 10.1 договору він набирає чинності з моменту його укладення та діє до 31.12.2018 включно, а в частині розрахунків до повного їх виконання.

Відповідно до п. 1.2 договору обсяг, вартість послуг, вимоги до послуг визначаються за взаємною згодою сторін та вказуються у технічному завданні (додаток 1), що додається до цього договору і є його невід’ємною частиною.

Відповідно до Специфікації (додаток А до Технічного завдання, яке є додатком 1 до договору) встановлено, що строк поставки насосів 20НДсН-М1 у кількості 3 (трьох) здійснюється протягом 210 календарних днів від дати отримання постачальником письмової заявки від покупця.

Згідно з п. 1.3 договору встановлено місце надання послуг:

Етап 1 – виробничі площі постачальника, АТ «Сумський завод «Насосенергомаш», м. Суми, вул. Привокзальна площа,1;

Етап 2 – склад замовника, урочище «Промисловий центр», 6, с. Смільне, Смільнівська сільська рада, Бродівський район, Львівська обл.

Пунктом 2.3 договору встановлена ціна договору, яка становить 98.798,00 грн, у тому числі ПДВ 16.466,33 грн.

Відповідно до п. 3.1 договору строки надання послуг, передбачених п. 1.1 договору, - не пізніше 31.12.2018.

Згідно п. 4.1 договору приймання послуг, наданих виконавцем, оформлюється актом приймання-передачі наданих послуг, підписаним уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п. 10.2.1 договору у випадку невиконання або неналежного виконання виконавцем зобов’язань за цим договором, замовник має право відмовитися від договору в односторонньому порядку шляхом направлення виконавцю повідомлення про таку відмову.

На виконання умов договору № 20НДсН-М1 від 07.12.2018, укладеного між позивачем та Публічним акціонерним товариством «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш» останній листом № 43-14/6/09681 від 28.11.2018 повідомив АТ «Укртранснафта» про готовність розпочати випробування насосів 20НДсН-М1 з 07.12.2018 та просив повідомити можливу дату роботи інспекційної організації по участі в приймально-здавальних випробуваннях.

Позивач листом № 28-00/144/4591 від 03.12.2018 звернувся до відповідача підтвердити можливість участі з 07.12.2018 в першому етапі інспекційного приймання насосів 20НДсН-М1 на виробничих площах постачальника (м. Суми, Привокзальна площа, 1) та надати перелік представників ТОВ «Інженерне Бюро Франке Інтернешенал», що будуть залучені для оформлення постачальником допуску на виробничі площі.

Листом від 05.02.2018 відповідач повідомив позивача про настання форс-мажорних обставин, обумовлених введенням з 26.11.2018 до 26.12.2018 в країні воєнного стану на підставі Указу Президента України № 393/2018 від 26.11.2018, що унеможливлює якісне надання послуг та просив підписати двосторонню угоду про розірвання договору.

Згідно з п. 9.1 договору сторона звільняється від визначеної цим договором та (або) чинним в Україні законодавством відповідальності за порушення умов цього договору, якщо вона доведе, що таке порушення сталося внаслідок дії обставин не переробної сили, визначених у цьому договорі, за умови, що настання таких обставин засвідчено у визначеному цим договором порядку.

Пунктом 9.6. договору передбачено, що наявність обставин непереборної сили підтверджуються відповідними документами Торгово-промислової палати України або іншого компетентного органу.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідачем не подано підтверджуючих документів, визначених умовами договору, які б свідчили про наявність обставин про відсутність вини та звільнення від відповідальності.

Листом № 28-00/164/4810 від 14.12.2018 позивач залишив без уваги запропоновану відповідачем угоду та просив відповідача негайно приступити до виконання взятих на себе зобов’язань за договором (направлено 17.12.2018 рекомендованим листом № 0100167811668), який відповідачем залишено без відповіді.

Відповідно до п. 7.4 договору у випадку, якщо невиконання умов цього договору сталося з вини виконавця, замовник має право відмовитися від договору в порядку, встановленому в п. 10.2.1 цього договору.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

У зв’язку з викладеним, позивачем направлено відповідачу лист-повідомлення № 28-00/185/5002 від 26.12.2018 про розірвання договору в односторонньому порядку (надіслано 27.12.2018 рекомендованою кореспонденцією № 0100167776730).

Згідно інформації з офіційного сайту ПАТ «Укрпошта» в мережі Інтеренет вбачається, що відправлення № 0100167776730 отримано відповідачем 11.01.2019.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідач з претензією № 04-01/17/177 від 15.01.2019 сплатити штраф (надіслана 16.01.2019 рекомендованою кореспонденцією № 01001716988442).

Дана вимога повернуто поштовим відділенням зв’язку з довідкою форми Ф-20 від 18.02.2019 з позначкою «за закінченням встановленого строку зберігання».

Пункт 1 статті 902 Цивільного кодексу України встановлює, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачений обов‘язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, послуги не надав, а отже є таким, що порушив виконання зобов‘язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов‘язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов‘язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов‘язання.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п 7.4 договору у випадку відмови замовника від договору в порядку, встановленому в п. 10.2.1 цього договору, виконавець зобов’язується сплатити штраф у розмірі 50 відсотків від суми визначеної у п. 2.3. цього договору.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача штрафу в сумі 49.399,00 грн (98.798,00 – 50% = 49.399,00 грн).

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Акціонерного товариства «Укртранснафта» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерне Бюро Франке Інтернешенал» (02021, м. Київ, вул. Кловський Узвіз, 8Б, код ЄДРПОУ 34563125) на користь Акціонерного товариства «Укртранснафта» (01010, м. Київ, вул. Московська, 32/2, код ЄДРПОУ 31570412) 49.399 (сорок дев’ять тисяч триста дев’яносто дев’ять) грн 00 коп. штрафу, 1.921 (одна тисяча дев’ятсот двадцять одна) грн 00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя

В.В. Сівакова