Ухвала суду № 82566808, 24.06.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

24.06.2019

Справа № 910/15411/14

За заявою Лісниківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області

про поновлення пропущеного строку для пред’явлення наказу до виконання та видачу дублікату наказу у справі № 910/15411/14

за позовом Лісниківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області

до Приватного підприємства “Аріс-Інвест”

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – Управління культури і туризму Київської обласної державної адміністрації

про стягнення 205356 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін не з’явилися.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.09.2014, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2014, у справі №910/15411/14, яке набрало законної сили 04.12.2014, було видано два накази від 24.12.2014, а саме:

- стягнути з Приватного підприємства “Аріс-Інвест” на користь місцевого бюджету Лісниківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області 153479 грн. 80 коп. основної заборгованості, 17343 грн. 21 коп. інфляційних, 23789 грн. 40 коп. пені, 10743 грн. 59 коп. штрафу.

- стягнути з Приватного підприємства “Аріс-Інвест” на користь Лісниківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області 4107 грн. 12 коп. судового збору.

Постановою від 16.04.2015 Вищий господарський суд України рішення господарського суду міста Києва від 10 вересня 2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 4 грудня 2014 року скасував в частині стягнення з відповідача на користь позивача 17343,21 грн. інфляційних, 23789,40 грн. пені та 10743,59 грн. штрафу, і прийняв в цій частині нове рішення про відмову в позові; у решті вимог рішення та постанову залишено без змін.

Ухвалою суду від 07.11.2018 визнано наказ від 24.12.2014, виданий на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2014, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2014, у справі №910/15411/14, яке набрало законної сили 04.12.2014, про стягнення з Приватного підприємства “Аріс-Інвест” на користь місцевого бюджету Лісниківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області 153479 грн. 80 коп. основної заборгованості, 17343 грн. 21 коп. інфляційних, 23789 грн. 40 коп. пені, 10743 грн. 59 коп. штрафу, таким, що не підлягає виконанню, в частині стягнення 17343,21 грн. інфляційних, 23789,40 грн. пені та 10743,59 грн. штрафу.

Через відділ діловодства суду від Позивача надійшла заява про поновлення пропущеного строку на для пред’явлення наказу Господарського суду міста Києва від 24.12.2014 у справі №910/15411/14 про стягнення заборгованості та видачу дублікату даного наказу у зв’язку із його втратою.

Ухвалою суду від 14.06.2019 вказану заяву судом призначено до розгляду у судовому засіданні на 24.06.2019.

У судове засідання 24.06.2019 представники сторін не з’явилися.

Розглянувши в судовому засіданні 24.06.2019 вказану заяву, судом встановлено наступне.

У поданій заяві Позивач зазначає, що ним було пред’явлено наказ від 24.12.2014 у даній справі до виконання до Дніпровського районного відділу ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві у лютому цього року, однак відповідним виконавчим органом 21.02.2019 повідомленням про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання, наказ від 24.12.2014 у даній справі було повернуто стягувачу на підставі п.6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Позивач зазначає, що 23.03.2019 ним було отримано лист Дніпровського районного відділу ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві від 21.02.2019 про направлення постанови від 21.02.2019 про повернення наказу від 24.12.2014 у даній справі без прийняття його до виконання, однак самого наказу не було надіслано.

У зв’язку із чим, Позивач звернувся до Дніпровського районного відділу ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві із заявою щодо повернення оригіналу наказу Господарського суду міста Києва від 24.12.2014 у даній справі.

Разом з тим, Дніпровським районним відділом ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві 23.04.2019 складено довідку про втрату наказу Господарського суду міста Києва від 24.12.2014 у справі №910/15411/14 при пересилці засобами поштового зв’язку, копію довідки позивачем надано до заяви.

У зв’язку із викладеним, пропущення строків повторного пред’явлення наказу до виконання та втрата оригіналу наказу Господарського суду міста Києва від 24.12.2014 у справі №910/15411/14 відбулося не з вини позивача.

Частиною 1 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно з частиною 1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції

Відповідно до частини 1 статті 329 Господарського процесуального кодексу України у разі пропуску строку для пред’явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку та наявності обставин, які об'єктивно перешкоджали стягувачу реалізувати своє право на пред'явлення наказу до виконання протягом законодавчо встановленого терміну.

При цьому, суд приймає до уваги, що в п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява N 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до рішення Європейського суду у справі «Агрокомплекс проти України» від 06.10.2011 існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов’язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для «законного сподівання» на виплату такої заборгованості і становить «майно» цієї особи у значенні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

Приймаючи до уваги вищевикладені обставини, суд вважає заяву позивача про відновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання наказу від 24.12.2014 у справі №910/15411/14 про стягнення заборгованості обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також, відповідно до пункту 19.4 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Враховуючи вищевикладені обставини та надані докази, наказ Господарського суду міста Києва від 24.12.2014 у справі №910/15411/14 фактично є втраченим, а тому заява Лісниківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про видачу дублікату наказу Господарського суду міста Києва від 24.12.2014 у даній справі про стягнення основної заборгованості підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 233, 234, 235, 329 п. п.19.4 Перехідних положень ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву Лісниківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про поновлення пропущеного строку для пред’явлення наказу до виконання та видачу дублікату наказу у справі № 910/15411/14 задовольнити.

Поновити строки для пред’явлення наказу Господарського суду міста Києва від 24.12.2014 у справі №910/15411/14 про стягнення заборгованості до виконання з 24.06.2019.

Видати дублікат наказу Господарського суду міста Києва від 24.12.2014 у справі №910/15411/14 про стягнення заборгованості.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені ст.ст. 254-257 ГПК України.

Суддя Р.Б. Сташків