Рішення № 82566773, 19.06.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 15/100/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2019 Справа № 908/1092/19

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова Ігоря Сергійовича, розглянувши матеріали справи

за позовом Державного підприємства “Східний гірничо - збагачувальний комбінат”, 52200, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Горького, 2

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжпромгруп”, 69063, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 21

про стягнення коштів

За участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача – Левченко І.А., довіреність №18/1691 від 01.03.2019;

від відповідача – Сопіна Д.А., довіреність №19/05 від 29.05.2019.

Суть спору:

07.05.2019 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Державного підприємства “Східний гірничо - збагачувальний комбінат”, Дніпропетровська область, м. Жовті Води до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжпромгруп”, м. Запоріжжя про стягнення заборгованості за договором про закупівлю товару № 185/13/43Е від 11.03.2019 в розмір 114 948,91 грн, з яких: пеня в розмірі 50 188,96 грн та 20% штрафу у розмірі 64 759,95 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 4, 5, 12, 162, 163, 232-236, ч. 3 ст. 247 КПК України. При цьому вказує, що Товариством з обмеженою відповідальністю “Запоріжпромгруп” неналежно виконано умови Договору про закупівлю товару № 185/13/43Е від 11.03.2019, в частині здійснення своєчасної поставки, у зв`язку з чим, позивач просить стягнути штрафні санкції 50 188,96 грн - пені та 20% штрафу в розмірі 64 759,95 грн, передбачені п.7.2 Договору.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.05.2019, справу № 908/1092/19 передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.05.2019 судом відкрито провадження у даній справі, присвоєно справі номер провадження 15/100/19, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій.

22.05.2019 відповідачем подано клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 24.05.2019 призначено проведення судового засідання з розгляду справи по суті на 05.06.2019 о/об 15 год. 00 хв.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі (ч. 1 ст. 252 ГПК).

Ухвалою суду від 05.06.2019 відкладався розгляд справи у порядку спрощеного провадження на 19.06.2019 о 10 год. 30 хв.

Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме, програмно – апаратного комплексу “Оберіг”.

Представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позові.

Представник відповідача не заперечив факту неналежного виконання договірних зобов’язань, однак просить звернути увагу на наступні обставини. Відповідач листом від 22.03.2019 №22/3 сповістив ДП “Східний ГЗК” про неможливість своєчасної поставки, через аварійну ситуацію на заводі-виробника. Листом від 22.03.2019 ТОВ “Запоріжпромгруп” звернулось до іншого виробника здійснити відповідну поставку, однак листом від 25.03.2019 №25-03/2019 отримало відмову. Зазначає, що ТОВ “Запоріжпромгруп” не мало змоги виконати зобов’язання за спірним Договором внаслідок дії обставин, які підприємство не мало змогли передбачити та запобігти. Підтримав заяву від 16.05.2019 про зменшення розміру штрафних санкцій, в якій просить суд застосувати ст. 233 ГКУ та ч. 3 ст. 551 ЦКУ та зменшити розмір штрафних санкцій на 90%, визначивши суму штрафних санкцій, що підлягає стягненню з відповідача у розмірі 10%, що становить 11 494,90 грн. Вважає помилковим нарахування позивачем пені за період з 01.04.2019 по 26.04.2019, адже в цей період спірний Договір було розірвано. Вважає розмір штрафних санкцій невиправдано високим та таким, що підлягає зменшенню.

Представник позивача проти відповіді на претензію та заяви про зменшення розміру штрафних санкцій заперечив. Зазначив, що відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження аварійної ситуації на яку посилається відповідач, зокрема довідки регіональної торгово-промислової палати. З посиланням на норми чинного законодавства, вважає законним та обґрунтованим одночасне стягнення штрафу та пені, та нарахування штрафних санкцій після 01.04.2019. Просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В судовому засіданні 19.06.2019 судом, в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 5 днів.

Заслухавши доводи та заперечення представників сторін, дослідивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

11.03.2019 між Державним підприємством “Східний гірничо-збагачувальний комбінат” (Покупець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Запоріжпромгруп” (Постачальник, відповідач у справі) укладено договір про закупівлю товару № 185/13/43Е, за умовами якого постачальник зобов’язався поставити покупцеві товар, зазначений у п. 1.2 Договору, а покупець прийняти та оплатити такий товар (п. 1.1 Договору).

Постачальник зобов’язується поставити нафту та дистиляти, код 0913 (Мазут М-100) за найменуванням, кількістю та ціною відповідно до Специфікації №2, яка є невід’ємною частиною Договору (п. 1.2 Договору з урахуванням Додаткової угоди від 11.03.2019).

Сума (ціна) Договору, відповідно до Специфікації №2, становить 3 237 997,65 грн, у тому числі ПДВ 20% - 539 666,28 грн (3.1 Договору з урахуванням Додаткової угоди від 11.03.2019).

У пункті 4.2 Договору, сторони погодили порядок здійснення оплати, а саме покупець здійснює оплату отриманої партії товару по факту його поставки протягом 30-ти календарних днів.

Відповідно до п. 5.1 Договору, перша поставка товару здійснюється протягом 15 календарних днів після підписання договору в обсязі не менше 10% від суми договору. Залишок товару постачається партіями на підставі заявок протягом 10 календарних днів після отримання заявки, в якій уточнюється обсяг та місце поставки. Заявка може направлятися постачальнику за допомогою електронних засобів зв’язку (факс, електронна пошта, тощо) з наступним направленням оригіналів документів.

Поставка товару здійснюється автомобільним транспортом відповідно до ІНКОТЕРМС 2010 на умовах DDP, склад покупця: майданчик шахти Інгульська-Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Неопалимівка; майданчик шахти Новокостянтинівська - Кіровоградська область, Маловисківський район, с. Олексіївна (п. 5.2 Договору).

Пунктом 5.3. Договору, сторони визначили, що при поставці партії товару постачальник надає сертифікат якості або паспорт, рахунок фактуру, видаткову-накладну, товарно-транспортні документи.

Датою поставки товару та переходу права власності на товар буде вважатися дата фактичної поставки товару на склад покупця (5.4 Договору).

Згідно із п. п. 6.3.1 Договору передбачено, що постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару в строки, встановлені цим договором.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.03.2019, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов’язань (п. 11.1 Договору).

Листами від 22.03.2019 за вих. № 22/3, від 01.04.2019 за вих. № 026/04/1, від 26.03.2019 за вих. № 022/03, ТОВ “Запоріжпромгруп” повідомило позивача про неможливість виконання зобов’язання за договором внаслідок дії обставин, які підприємство не мало змоги передбачити та запобігти. Просить Договір № 185/13/43Е від 11.03.2019 вважати розірваним з 01.04.2019.

02.04.2019 позивачем направлено на адресу відповідача претензію № 18/2546, в якій позивач просив відповідача сплатити пеню за період з 27.03.2019 по 02.04.2019, що складає 11 332,96 грн та 20% штрафу у сумі 64 759,95 грн. за порушення умов договору щодо постачання товару, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача, докази направлення містяться в матеріалах справи.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором в частині своєчасної поставки товару стала підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача 50 188,96 грн - пені за період 27.03.2019 по 26.04.2019 та 64 759,95 грн. - штрафу у розмірі 20 % від вартості товару.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Укладений сторонами Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 165, 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений сторонами Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 165, 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається з умов договору, зокрема п.п. 1.1, 1.2, 5.1, 6.3.1, 6.3.2 та Специфікації №2 (Додаткова угода №1 від 11.03.2019), відповідачем було взято на себе зобов`язання поставити позивачу Мазут М-100 у кількості 255 т, загальною вартістю 3 237 997,65 грн в т.ч. 20% ПДВ 539 666,28 грн. протягом 15 календарних днів після підписання Договору в обсязі не менше 10% від суми договору.

Згідно із частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

В свою чергу, відповідач підтверджує твердження позивача про невиконання ним свого зобов`язання з поставки товару як у визначений договором строк, так і станом на 31.03.2019 проте вказує, що не міг виконати свого зобов`язання з незалежних від нього підстав – аварійною ситуацією на заводі виробника вказаного товару, а тому Товариством з обмеженою відповідальністю “Запоріжпромгруп” було направлено позивачу листи про розірвання договору на підставі п. 12.4 Договору з 01.04.2019.

Щодо наведених доводів відповідача суд зазначає наступне.

По-перше, як унормовано частиною 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Тотожні приписи містяться в ст. 617 Цивільного кодексу України.

Юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, а тому, укладаючи спірний договір позивач повинен був оцінити погоджений сторонами строк виконання зобов`язання з поставки товару та відповідно об`єктивно оцінити можливість виконання такого зобов`язання у вказаний строк.

Варто зауважити, що про обґрунтованість висновків суду щодо спірних правовідносин свідчить правова позиція Верховного Суду викладена у постановах від 13.06.2018 у справі № 910/17259/17 та від 14.08.2018 у справі № 910/496/18, прийнятих за наслідками розгляду тотожних справ.

Отже, наведені відповідачем аргументи щодо неможливості виконання ним зобов`язання не можуть слугувати підставою для звільнення його від відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

По-друге, за приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 цього Кодексу визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України також передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

В свою чергу, згідно 12.3 Договору, договір може бути розірваним у порядку, передбаченому чинним законодавством України. Пунктом 12.4 Договору сторони домовились вважати договір розірваним у разі його невиконання повністю або частково щодо поставки товару на дату закінчення терміну дії договору, за умови що сторонами не досягнуто згоди домовленості про продовження терміну його дії або перегляду в установленому чинним законодавством України порядку.

Отже, зважаючи на те, що сторони не досягли згоди щодо розірвання договору, матеріали справи не містять доказів передання на розгляд суду спору щодо розірвання спірного договору, суд, враховуючи приписи ст.ст. 525, 526, 651 Цивільного кодексу України та ст. 188, 193 Господарського кодексу України, приходить до висновку, що сам факт направлення відповідачем та одержання позивачем пропозиції розірвати спірний договір не створює жодних правових наслідків для сторін, а тим більше не свідчить про припинення обов`язку Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорожпромгруп” з поставки товару згідно Договору.

Отже, обставини, якими Товариство з обмеженою відповідальністю “Запоріжпромгруп” обґрунтовує свою правову позицію з приводу даного спору та відповідно заперечення проти позовних вимог, є необґрунтованими та відхиляються судом.

Як вбачається із положень ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він або загалі не приступив до виконання зобов`язання, або, якщо і приступив, але не виконав його у встановлений договором або законом термін.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Запоріжпромгруп” не виконало своїх зобов`язань з поставки товару позивачу та є таким, що прострочило виконання свого зобов`язання з 27.03.2019.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідач не навів обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання.

Таким чином, відповідач у встановлений Договором строк свого обов`язку з поставки товару не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно приписів ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 7.2. договору, сторони визначили відповідальність сторін за договором, а саме у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов’язань при закупівлі товару за бюджетні кошти постачальник сплачує замовнику штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якої допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Оскільки ТОВ “Запоріжпромгруп”, не було здійснено поставку товару у строк передбачений п. 5.1 Договору, а саме протягом 15 календарних днів після підписання договору, тобто до 26.03.2019 на суму 323 799,76 грн, є таким що прострочило зобов’язання за договором з 27.03.2019.

Позивачем нараховано відповідачу пеню за період прострочки з 27.03.2019 по 26.04.2019 в розмірі 50 188,96 грн та 20% штрафу в сумі 64 759,95 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що сторони за взаємною згодою визначили вид штрафних санкцій та їх розмір за порушення зобов'язань за договором, беручи до уваги той факт, що дані зобов'язання з приводу поставки товару не є грошовими зобов'язаннями та положення щодо обмеження розміру штрафних санкцій законом на них не поширюються.

Крім того, суд відзначає, що у випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 30.05.2011 у справі № 42/252, від 27.04.2012 у справі № 06/5026/1052/2011 та від 09.04.2012 у справі № 20/246-08, а також у постанові Вищого господарського суду України від 16.02.2016 у справі № 910/20528/15.

Факт порушення відповідачем зобов`язання щодо строків поставки продукції суд вважає доведеним, судом детально перевірений розрахунок заявлених до стягнення штрафних санкцій, розрахунок визнаний обґрунтованим та вірним.

Розглянувши заяву відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язані; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Приймаючи до уваги відсутність документально підтверджених негативних наслідків для позивача внаслідок порушення зобов`язання відповідачем, невідповідність розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінку винної сторони та зіставляючи майнові інтереси обох сторін, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені та штрафу, що підлягають до стягнення, на 50 %.

Таким чином, сума пені, що стягується судом з відповідача на користь позивача складає 25 094,48 грн., штрафу в сумі 32 379,98 грн.

На підставі вищевикладеного, позовні вимоги задовольняються частково.

Згідно з ч. 9 ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача повністю, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача. Про стягнення з відповідача інших судових витрат позивачем не заявлялося.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжпромгруп”, 69063, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 21, ідентифікаційний код юридичної особи 39244943) на користь Державного підприємства “Східний гірничо - збагачувальний комбінат”, 52200, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Горького, 2, ідентифікаційний код юридичної особи 14309787, р/р 26002159381 в АБ “Укргазбанк”, МФО 320478) 50% штрафних санкцій, а саме пеню в розмірі 25 094,48 грн (двадцять п’ять тисяч дев’яносто чотири гривні 48 коп), 20 % штрафу в сумі 32 379,98 грн (тридцять дві тисячі триста сімдесят дев’ять гривень 98 коп). Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжпромгруп”, 69063, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 21, ідентифікаційний код юридичної особи 39244943) на користь Державного підприємства “Східний гірничо - збагачувальний комбінат”, 52200, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Горького, 2, ідентифікаційний код юридичної особи 14309787, р/р 26002159381 в АБ “Укргазбанк”, МФО 320478) судовий збір у розмірі 1921,00 грн (одна тисяча дев’ятсот двадцять одна гривня 00 коп). Видати наказ.

У задоволені позову в частині стягнення пені в розмірі 25 094,48 грн та 20 % штрафу в розмірі 32 379,97 грн відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України 24 червня 2019 року.

Суддя І. С. Горохов