Рішення № 82566564, 24.06.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.06.2019

Справа № 910/4991/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом державного підприємства “Український державний центр радіочастот” в особі Центральної філії державного підприємства “Український державний центр радіочастот” до товариства з обмеженою відповідальністю “Телеканал “Мега” про стягнення 4 790,57 грн.,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У квітні 2019 року державне підприємство “Український державний центр радіочастот” (далі – Центр) в особі Центральної філії державного підприємства “Український державний центр радіочастот” (далі – Філія) звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на те, що на виконання умов договору на роботи, пов’язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів № 20043891, укладеного 14 лютого 2015 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю “Телеканал “Мега” (далі – Товариство), позивач протягом серпня 2018 року – березня 2019 року виконав передбачені вказаним правочином роботи та виставив Товариству відповідні рахунки на їх оплату на загальну суму 4 790,57 грн. Оскільки відповідач взяті на себе за вказаною угодою зобов'язання по оплаті вартості цих робіт не виконав, Центр, посилаючись на статті 530, 612, 628, 853, 882, 889 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) та статтю 193 Господарського кодексу України (далі – ГК України), просив суд стягнути з Товариства вищезазначену суму боргу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22 квітня 2019 року наведену позовну заяву Центру в особі Філії прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/4991/19 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

3 травня 2019 року через загальний відділ канцелярії суду надійшов відзив Товариства на позовну заяву від 3 травня 2019 року, в якому останнє заперечило проти задоволення пред’явлених до нього вимог з огляду на те, що у відповідача відсутня заборгованість з оплати виконаних позивачем протягом жовтня 2018 року – березня 2019 року робіт, оскільки такі роботи були повністю оплачені замовником після відкриття провадження у даній справі. Водночас відповідач також вказав, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 3 жовтня 2018 року було відкрито провадження у справі № 910/11932/18 про банкрутство Товариства, а 4 жовтня 2018 року на офіційному вебсайті Вищого господарського суду України було розміщено відповідне повідомлення за № 54604. Відтак, вимоги позивача про сплату Товариством суми спірної заборгованості, що виникла протягом серпня 2018 року – вересня 2018 року, у розумінні статті 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” є конкурсними та, на думку відповідача, не підлягають задоволенню у зв’язку з неподанням позивачем у встановлений законом строк відповідної заяви про визнання його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство відповідача.

10 травня 2019 року на адресу суду надійшла заява позивача від 8 травня 2019 року, в якій останній зменшив розмір заявлених ним позовних вимог та просив суд стягнути з Товариства заборгованість у розмірі 953,93 грн., що виникла у зв’язку з неоплатою відповідачем робіт, проведених у серпні та вересні 2018 року, а також неповною оплатою робіт, здійснених у жовтні 2018 року. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Також 10 травня 2019 року на адресу суду надійшла відповідь позивача на відзив на позовну заяву, в якій останній додатково повідомив суд про часткове погашення відповідачем наявної у нього спірної заборгованості.

Інших заяв, у тому числі по суті спору, а також клопотань від сторін до суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України “Про радіочастотний ресурс України” радіочастотний моніторинг здійснюється з метою захисту присвоєнь радіочастот, визначення наявного для використання радіочастотного ресурсу України, ефективності використання розподілених смуг радіочастот та розроблення науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття відповідних рішень щодо підвищення ефективності використання та задоволення потреб користувачів радіочастотного ресурсу України.

Частиною 4 цієї статті встановлено, що радіочастотний моніторинг у смугах радіочастот загального та спеціального користування здійснюється за рахунок користувачів радіочастотного ресурсу.

Пунктом 5 частини 2 статті 6 вищенаведеного Закону передбачено, що користувачі радіочастотного ресурсу України зобов'язані вносити платежі та збори, передбачені законом, а також у встановленому національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, порядку плату за радіочастотний моніторинг у смугах радіочастот загального користування.

Враховуючи наявність у Товариства ряду дозволів на експлуатацію радіоелектронних засобів зв’язку, а також зважаючи на вищезазначені законодавчі приписи, 14 лютого 2015 року між відповідачем та Центром в особі начальника Філії було укладено договір на роботи, пов’язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів № 20043891, предметом якого є проведення позивачем робіт, пов’язаних з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів згідно з виданими дозволами, а також виявлення та усунення дії джерел радіозавад роботі радіоелектронних засобів замовника.

Даний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих суб'єктів господарювання.

Відповідно до пункту 2.1 цього правочину виконавець зобов’язується протягом всього строку дії цього договору проводити заходи щодо забезпечення електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів, які використовує замовник, згідно з дозволами на експлуатацію радіоелектронних засобів.

Пунктом 3.1 наведеної угоди встановлено, що ціна виконаних робіт, пов’язаних з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів, визначається на підставі затверджених у встановленому порядку “Тарифів на роботи (послуги) Державного підприємства “Український державний центр радіочастот”, пов’язаних з користуванням радіочастотним ресурсом України та виділенням номерного ресурсу” за один календарний місяць, залежить від кількості радіоелектронних засобів, щодо яких проводилися роботи і не включає податок на додану вартість. Податок на додану вартість нараховується згідно із законодавством України. Розрахунок ціни робіт наведений у додатку.

Згідно з пунктом 3.2 цього договору виконання робіт підтверджується відповідними актами виконаних робіт, підписаними обома сторонами.

Виконавець після закінчення проведення робіт оформлює рахунки за проведені роботи та разом з актами виконаних робіт надсилає на адресу замовника до кінця місяця, протягом якого виконувались роботи (пункт 3.3 договору).

У пункті 3.4 цієї угоди сторони погодили, що розрахунки між виконавцем і замовником за роботи, пов’язаних з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів, проводяться шляхом перерахування суми, що вказана у платіжному документі, на розрахунковий рахунок виконавця не пізніше 25-го числа місяця, наступного за місяцем, у якому був виставлений (оформлений) рахунок.

За умовами пунктів 6.1, 6.2 зазначеного правочину останній укладено на строк в 1 календарний рік, набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін. Дата набрання чинності та строку дії додаткових угод та додатків до цього договору визначається сторонами у тексті самих додаткових угод та додатків. Цей договір вважається продовженим на кожний наступний строк тривалістю в 1 календарний рік, якщо жодна із сторін за 30 днів до закінчення строку його дії не надішле іншій стороні письмове повідомлення про свій намір припинити його дію надалі.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання договору на роботи, пов’язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів від 14 лютого 2015 року № 20043891, протягом серпня 2018 року – березня 2019 року виконав передбачені вказаним правочином роботи та виставив Товариству відповідні рахунки на їх оплату на загальну суму 4 790,57 грн. Направлення на адресу Товариства вищевказаних рахунків та актів виконаних робіт за спірний період підтверджується наявними у матеріалах справи копіями наведених документів, а також копіями відповідних описів вкладення у листи і списків згрупованих відправлень.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором на роботи, пов’язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів від 14 лютого 2015 року № 20043891, також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення виконавцем умов даної угоди.

Проте всупереч положенням вищенаведеного правочину Товариство направлені йому ати виконаних робіт не підписало, на адресу виконавця не повернуло, а взятий на себе обов'язок по оплаті вартості цих робіт виконало лише частково, сплативши позивачу після відкриття провадження у даній справі 3 836,64 грн. Зазначений факт підтверджується наявною у матеріалах справи випискою по рахунку Філії та копіями платіжних доручень від 26 квітня 2019 року № 100 (на суму 3 646,92 грн.) та від 26 квітня 2019 року № 101 (на суму 189,72 грн.).

Водночас суд звертає увагу на те, що вказані проплати були враховані позивачем при поданні ним до суду заяви про зменшення розміру позовних вимог від 8 травня 2019 року.

Відтак, заборгованість Товариства перед позивачем на час вирішення даного спору склала 953,93 грн., з яких: 723,55 грн. – заборгованість, що виникла у зв’язку з неоплатою робіт, виконаних у серпні 2018 року, 210,05 грн. – заборгованість, що виникла у зв’язку з неоплатою робіт, виконаних у вересні 2018 року, 20,33 грн. – залишок неоплаченої заборгованості за роботи, виконані у жовтні 2018 року.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Разом із тим судом встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 3 жовтня 2018 року (суддя Мандичев Д.В.) було відкрито провадження у справі № 910/11932/18 про банкрутство Товариства, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном відповідача, а також вирішено оприлюднити на офіційному вебсайті Вищого господарського суду України повідомлення про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства.

Вищенаведене повідомлення про порушення провадження у справі про банкрутство відповідача було оприлюднено на офіційному вебсайті Вищого господарського суду України 4 жовтня 2018 року.

Відповідно до преамбули Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі – Закон) цей Закон встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Отже, якщо в правовідносинах бере участь особа, щодо якої судом відкрито провадження у справі про визнання її банкрутом, то даний Закон є спеціальним законом, який першочергово підлягає застосуванню до таких правовідносин.

Відповідно до статті 17 Закону в разі, якщо до боржника, щодо якого порушена справа про банкрутство, пред'явлений позов, який ґрунтується на грошових зобов'язаннях боржника, що виникли до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, суди мають у встановленому процесуальним законом порядку приймати такі позовні заяви і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство.

З умовами частини 1 статті 23 Закону конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство.

Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Як було вказано вище, повідомлення про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства було оприлюднено на офіційному вебсайті Вищого господарського суду України 4 жовтня 2018 року.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 723,55 грн., що виникла у зв’язку з неоплатою робіт, виконаних у серпні 2018 року, та заборгованості у розмірі 210,05 грн., що виникла у зв’язку з неоплатою робіт, виконаних у вересні 2018 року, виникли до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, а відтак є конкурсними, що не заперечувалося самими сторонами у поданих ними заявах по суті спору.

У той же час судом встановлено, що позивач не звертався до суду з відповідною заявою про визнання його грошових вимог у розмірі, зокрема, 933,60 грн. (що становить суму неоплачених відповідачем робіт у серпні-вересні 2018 року) до боржника у справі № 910/11932/18 про банкрутство Товариства у встановленому законом порядку і строки. Наведений факт підтверджується наявними у матеріалах справи документами та у встановленому законом порядку не спростовано позивачем.

За змістом частини 3 статті 17 Закону, якщо позивач не звернувся у тридцятиденний строк з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство із заявою про визнання його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство, суд, який розглядає позовну заяву, після закінчення тридцятиденного строку з моменту офіційного оприлюднення відмовляє у задоволенні позову.

Враховуючи те, що позивач у встановленому законом порядку у тридцятиденний строк з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство відповідача не звернувся із заявою про визнання його грошових вимог у розмірі 933,60 грн. до Товариства, як до боржника у справі про банкрутство, суд дійшов висновку про відмову позивачу в задоволенні його вимог про стягнення з Товариства заборгованості у вищезазначеному розмірі на підставі частини 3 статті 17 Закону.

При цьому судом враховано, що вказані конкурсні грошові вимоги позивача не підпадають під виключення, встановлені частиною 6 статті 17 цього Закону.

Разом із тим сума основного боргу відповідача у розмірі 20,33 грн. за договором на роботи, пов’язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів від 14 лютого 2015 року № 20043891, яка виникла у зв’язку з неповною оплатою відповідачем робіт, виконаних у жовтні 2018 року, не відноситься до конкурсних вимог та підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи.

Отже, беручи до уваги те, що Товариство на момент прийняття рішення не надало документи, які свідчать про погашення вищевказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача до відповідача про стягнення суми основного боргу в розмірі 20,33 грн., у зв'язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

За таких обставин позов Центру в особі Філії підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Телеканал “Мега” (01054, місто Київ, вулиця Дмитрівська, будинок 30; ідентифікаційний код 20043891) на користь державного підприємства “Український державний центр радіочастот” (03179, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 151; ідентифікаційний код 01181765) в особі Центральної філії державного підприємства “Український державний центр радіочастот” (49064, місто Дніпро, проспект Сергія Нігояна, будинок 41; ідентифікаційний код 21908235) 20 (двадцять) грн. 33 коп. основного боргу, а також 40 (сорок) грн. 94 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 24 червня 2019 року

Суддя Є.В. Павленко