Рішення № 82566499, 19.06.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.06.2019

Справа № 910/3975/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н. І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін господарську справу

За позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, буд.3, м.Київ, 01032, код ЄДРПОУ 24584661) в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м.Київ, вул. Жилянська, буд.108, літ.А, код ЄДРПОУ 26551923)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна" (вул.Юрківська, буд.28, оф.3, м.Київ, 04080, код ЄДРПОУ 37037544)

про стягнення 34 354,93 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна" про стягнення 34 354,93 грн пені, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору поставки №53-129-01-17-01005 від 24.03.2017.

Ухвалою суду від 02.04.2019 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надано строк відповідачу для подання відзиву на позовну заяву та позивачу-відповіді на відзив за наявності.

23.04.2019 через відділ діловодства суду відповідачем подано відзив на позовну заяву в якому вказує, що Актом приймання – передачі ТМЦ №353/61 від 04.05.2017 сторони засвідчили, що поставлена продукція поставлена у відповідності до укладеного договору на умовах DDP згідно «Інкотермс – 2010» та відповідає усім вимогам укладеного договору , в зв’язку з чим відповідач просить відмовити у задоволення позовних вимог.

24.05.2019 через відділ діловодства суду позивачем подано відповідь на відзив в якій вказує, що акт приймання – передачі ТМЦ від 04.05.2017 № 353/61 засвідчує лише факт постачання продукції, отже, правові підстави, що відповідачем поставлено продукцію без порушення строків поставки, відсутні.

Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи, визначений процесуальний строк для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, вбачає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.03.2017 між Державним підприємством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сокар Україна» (постачальник) укладено договір постачання №53-129-01-17-01005 (далі - Договір), відповідно до якого постачальник зобов’язується в порядку і на умовах, визначених в договорі, поставити паливо для дизельних електростанцій виробництва ВАТ «Мозирський НПЗ», ВАТ «Нафтан», Akcine bendrove, «Orlen Lietuva», «Hellenic Petroleurn S.A.» для потреб ВП «Запоріжська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом», а покупець зобов’язався в порядку і на умовах, визначених в договорі, прийняти і сплатити продукцію.

Відповідно до п. 4.1. договору, покупець сплачує вартість продукції за ціною, зазначеною в специфікації, в національній валюті України шляхом банківського переказу на поточний рахунок постачальника.

Додатковою угодою №1 від 31.03.2017, сторони передбачили суму договору, яка складає 3 165 143,96 грн.

Оплата поставленої продукції за специфікацією здійснюється покупцем за кожну партію, що поставляються протягом 10-ти робочих днів від дати підписання акту приймання – передачі поставленої продукції (п.4.2. договору).

Датою поставки вважається дата в видатковій накладній, яка підтверджує надходження продукції на склад вантажоодержувача (п. 5.4. Договору).

Відповідно до п. 5.1. договору, строк поставки продукції зазначений в специфікації. Згідно з специфікацією №1 до договору, строк поставки продукції – до 31.03.2017.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.07.2017. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час його дії, та виконання діючих зобов'язань (п. 10.1., 10.3 договору).

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що на виконання Договору відповідачем передано, а позивачем прийнято товар на загальну суму 2 862 910,52 грн., що підтверджується видатковими накладними №ТД-00000775 від 12.04.2017 на суму 1 418 929,76 грн. та №ТД-00000777 від 12.04.2017 на суму 1 443 980,76 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем було прострочено виконання зобов’язання за договором постачання №53-129-01-17-01005 від 24.03.2017, у зв’язку з чим позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 34 354,93 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов‘язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до специфікації №1 до договору, строк поставки продукції – до 31.03.2017.

Пунктом 5.4. договору передбачено, що датою постачання вважається дата в видатковій накладній, яка підтверджує отримання продукції.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування (ст. 664 Цивільного кодексу України).

За наведених обставин, оскільки наявні у справі докази свідчать про прострочення поставки за Договором, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено зобов’язання, яке є предметом Договору, щодо поставки товару у кількості, в асортименті та у строк, встановлений таким Договором.

Пунктом 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно з нормами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до частин 1 та 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

За змістом ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно з п. 7.2. Договору за порушення термінів постачання продукції за договором постачальник зобов’язаний сплатити покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленої продукції за кожний день прострочення (включно з днем фактичної поставки, відповідно до видаткової накладної), але не більше 30% вартості несвоєчасно поставленої продукції. Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь період прострочення виконання зобов’язання. За прострочення поставки продукції понад 30 днів додатково сплатити пеню у розмірі 7% від вказаної вартості непоставленої продукції.

Перевіривши розрахунок заявленої до стягнення позивачем пені за період з 01.04.2017 по 12.04.2017, суд зазначає, що наданий позивачем розрахунок є обґрунтованим та арифметично вірним, з огляду на що позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 34 354,93 грн. підлягають задоволенню.

Відповідач контррозрахунку суми позову, доказів на підтвердження наявності підстав звільнення його від відповідальності за невиконання зобов’язань по договору, не надав.

Заперечення відповідача викладені у відзиві на позовну заяву, не приймаються судом до уваги, оскільки, відповідно до акту приймання – передачі ТМЦ від 04.05.2017 № 353/61 сторонами договору та представником вантажоодержувача лише засвідчено факт постачання ТМЦ згідно умов договору, вказані заперечення які ґрунтуються на акті приймання – передачі не спростовують факту порушення строків поставки товару за видатковими накладними №ТД-00000775 від 12.04.2017 на суму 1 418 929,76 грн. та №ТД-00000777 від 12.04.2017 на суму 1 443 980,76 грн.

Враховуючи наведене, вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім «Сокар Україна» (04080, м. Київ, вул. Юрківська, буд.28, оф.3; код ЄДРПОУ 37037544) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, буд.3, м.Київ, 01032, код ЄДРПОУ 24584661) в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м.Київ, вул. Жилянська, буд.108, літ.А, код ЄДРПОУ 26551923) пеню у розмірі 34 354 (тридцять чотири тисячі триста п’ятдесят чотири) грн. 93 коп. та судовий збір у розмірі 1 921 (одна тисяча дев’ятсот двадцять одну) грн. 00 коп.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 19.06.2019.

Суддя Н.І. Ягічева