Ухвала суду № 82566442, 07.06.2019, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"07" червня 2019 р. м. Ужгород Справа № 907/638/18

Господарський суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Ушак І.Г.

за участі секретаря судового засідання - старшого судового розпорядника - Вишнякова І.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом керівника Ужгородської місцевої прокуратури, м. Ужгород

до Ужгородської міської ради, м. Ужгород (відповідач-1),

до товариства з обмеженою відповідальністю «Оптимакс», м. Ужгород (відповідач-2)

до департаменту міського господарства Ужгородської міської ради (відповідача-3)

про скасування рішення Ужгородської міської ради та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,

представники:

позивача - Роман М. С., прокурор відділу прокуратури Закарпатської області

відповідача-1 –Беляков А.І., представник за довіреністю

відповідача-2 - не з’явився

відповідача-3 - Гомза Д.В., представник за довіреністю

Прокурором Ужгородської місцевої прокуратури заявлено даний позов до відповідачів-1-3 про визнання незаконним та скасування пункту 1.56 рішення Ужгородської міської ради від 09.11.2015 за №1882 та про визнання недійсним укладеного відповідачами-2, 3 договору оренди земельної ділянки за №1968 від 14.03.2018 за кадастровим номером 2110100000:23:001:0057 площею 1,2995 га.

Посилається при цьому на те, що оспорюване рішення, як і всі інші рішення прийняті на сесії міської ради, що відбулася 9.11.15, є незаконними, оскільки сесія не була повноважною через те, що в її роботі прийняли участь 29 депутатів, що складає менше половини депутатів від загального складу ради. Наведене за твердженням прокурора встановлено досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 42015070030000163 від 25.11.15.

За таких обставин прокурор вважає, що право користування на земельну ділянку набуте на підставі незаконного рішення всупереч суспільним інтересам, отже суперечить і інтересам держави і суспільства в цілому, чим і обґрунтовує подання позову. Посилається на відсутність у суб’єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження, щодо здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, повноважень щодо звернення до суду зазначаючи зокрема те, що органи державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру не наділені повноваженнями щодо звернення з позовами до суду про вжиття заходів реагування шляхом оскарження рішення Ужгородської міської ради.

Відповідач-1 письмовим відзивом заперечує проти позову по суті з підстав наведених у відзиві та клопоче про залишення позовної заяви без розгляду, посилаючись на відсутність у прокурора процесуальної дієздатності для звернення з даним позовом, що виключає розгляд його по суті. Посилається при цьому на те, що закон не передбачає права прокурора на представництво інтересів суспільства загалом, у цілому. Посилається на те, що для представництва у суді інтересів держави прокурор за законом має визначити та описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а й виокремити ті ознаки, за якими його можна вважати винятком, повинен зазначити, що відбулося порушення або є загроза порушення економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Вважає, що прокурор не довів виключності даного випадку як підстави його звернення до суду, не довів наявності інтересу держави, на захист якого подано позов.

Представник відповідача-2 у ході розгляду справи повідомив, зокрема, про те, що оспорюваний у даній справі договір припинив свою дію 9.11.18, а 29.11.18 відповідачі-1, 2 уклали щодо зазначеної земельної ділянки договір купівлі-продажу відповідно до рішення Ужгородської міської ради від 10.07.18 № 1162.

Уповноважений представник відповідача-3 присутній у даному судовому засіданні наполягає на залишенні позовної заяви без розгляду з підстав наведених відповідачем-1 .

Суд, вирішуючи порушене відповідачами питання про залишення позову без розгляду, виходить з того, що обставини наявності визначених законодавством підстав для представництва інтересів держави та їх доведення прокурором підлягають з'ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення чинного законодавства у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до приписів статей 53, 174 ГПК України недотримання порядку представництва унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті.

У даному випадку прокурор вважає, що оспорюване рішення Ужгородської міської ради прийнято з порушенням, тому підлягає визнанню недійсним, власне, зазначене рішення, а також договір укладений на його підставі. Прокурор наголошує також на відсутності органу, уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах, у зв’язку з чим вбачає правові підстави для звернення з даним позовом в інтересах держави для захисту порушеного права.

Згідно ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Зі змісту ст. 53 ГПК України вбачається, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч.4 цієї ж статті).

Тлумачення пункту 3 частини першої ст.131-1 Конституції України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

У пункті 3 частини першої ст.131-1 Конституції України міститься відсилання до окремого закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким є Закон України «Про прокуратуру».

Підстави для здійснення прокурором представництва держави в суді визначені у ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Так, відповідно до приписів цієї статті передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб’єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

У разі відсутності суб’єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право:

1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування тощо, які знаходяться у цих суб’єктів, у порядку, визначеному законом;

2) отримувати від посадових та службових осіб зазначених субєктів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.

Таким чином, іншою необхідною умовою для здійснення прокурором представництва інтересів держави, у відповідності до приписів ст.23 Закону України «Про прокуратуру», є виконання прокурором обов’язку попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб’єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Тобто, виходячи зі змісту даної норми, наявність належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів попереднього звернення прокурора до відповідного суб’єкта владних повноважень є обов’язковою умовою, за якої можливий судовий розгляд позову прокурора, і виключно у разі її дотримання прокурор набуває відповідних процесуальних повноважень (процесуальної дієздатності).

Позовна заява, що розглядається, не містить доказів попереднього звернення прокурора ні до органів державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, ні до Ужгородської міської ради з повідомленням про намір звернення до суду з даним позовом .

Разом з тим, право прокурора на здійснення представництва в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави виникає у випадках нездійснення або неналежного здійснення захисту інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування або іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Судом встановлено, що позовну заяву прокурором самостійно подано в інтересах держави, зазначивши, що органи державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру не наділені повноваженнями на звернення до суду у таких випадках. В той же час матеріали справи не містять підтверджень наведеного та доказів звернення прокурора до зазначених органів.

Разом з тим, предметом спору у даній справі є визнання незаконним та скасування рішення Ужгородської міської ради, оскільки спірні правовідносини стосуються питання передачі у користування земельної ділянки комунальної власності.

За приписами ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність аби у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Вказане повністю узгоджується з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Таким чином, Ужгородська міська рада є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, пов'язаних з розпорядженням землею комунальної власності , яка також не була повідомлена прокурором про намір звернення до суду і прокурор звертаючись самостійно до суду не обґрунтував наявності підстав для здійснення такого представництва інтересів держави в суді.

Відповідно до п. 4 ч.5 ст.174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи, зокрема, у разі, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про повернення позовної заяви без розгляду на підставі п.4 ч.5 ст.174 ГПК України, оскільки прокурор, звертаючись до суду із позовом в інтересах держави не обґрунтував наявності підстав для здійснення такого представництва інтересів держави в суді, а також у зв’язку з тим, що прокурором неправильно визначено позивача за вимогами про захист інтересів держави.

Керуючись ст. 53, п. 1 ч. 1 ст. 226, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, СУД ПОСТАНОВИВ:

1. Позовну заяву Ужгородської місцевої прокуратури залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом строку, передбаченого ст. 256 ГПК України. Повний текст ухвали складено 21.06.19

Суддя Ушак І.Г.