Рішення № 8256389, 01.09.2009, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.09.2009 Справа № 16/118

м. Полтава

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ірбіс-Еком"

до Холдінгової компанії у формі відкритого акціонерного товариства "АвтоКраз"

про стягнення грошових коштів

                                                                                                                        Суддя Тимощенко О.М.

Представники у засіданні 25.08.09р.:

від позивача: Семерин Т.М.

від відповідача: Китманова Л.С.

Представники у засіданні 01.09.2009р. - згідно протоколу судового засідання від 01.09.2009р.

У судовому засіданні 25.08.09р. було оголошено перерву для підготовки повного тексту рішення до 01.09.2009р. згідно ст.ст.77,85 ГПК України.

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення 2 294 918,56 руб.РФ , з них 2 248 108,63 руб.РФ основного боргу по договору №127 Ки від 01.02.2006р., 44 962,17 руб.РФ пені, 1 847,76 руб.РФ річних.

Позивач на задоволенні позову наполягає.

Відповідач у відзиві на позов зазначає, що у зв'язку з відсутністю у нього обігових коштів продукція, отримана за договором №127, не оплачена, та просить відмовити у задоволенні позову. Відповідачем подане суду письмове клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що сторонами нібито ведуться переговори про урегулювання спору шляхом укладення мирової угоди. Позивач проти відкладення розгляду справи заперечує, зазначає, що йому нічого не відомо про намір укласти мирову угоду, та просить розглянути справу по суті у даному судовому засіданні. На підставі матеріалів справи суд дійшов до висновку, що клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи є необґрунтованим та задоволенню не підлягає. Натомість у судовому засіданні 25.08.09р. було оголошено перерву до 01.09.2009р. Крім того, сторони не позбавлені права на укладення мирової угоди на стадії виконання рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

01.02.2006р. між сторонами було укладено договір №127 Ки на поставку підшипникової продукції, згідно з умовами якого продавець (Позивач) зобов'язався поставити у власність Покупця (Відповідача) підшипникову продукцію, партіями, у кількості та асортименті згідно специфікації, а покупець - прийняти її та оплатити на умовах договору. Даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 30.06.2009р. (п.11.1 договору та додаткові угоди до договору).

У подальшому до договору були укладені додаткові угоди (в матер.справи).

На виконання взятих на себе зобов'язань, позивач поставив відповідачу підшипникову продукцію на суму 2 248 108,63 руб.РФ (рахунок-фактура №617 від 18.11.20008р.).

На момент поставки товару строк дії Договору був встановлений до 31.12.2008р. згідно додаткової угоди №15 від 05.12.2007р., а оплата за товар повинна була здійснюватися відповідачем по факту поставки з відстрочкою платежу до 90 банківських днів на підставі додаткової угоди №29 від 11.08.08р. 22.12.2008р. була підписана додаткова угода №33, якою строк дії договору в частині виконання зобов'язань по оплаті був продовжений до 30.04.09р. 26.12.2008р. було підписано додаткову угоду №34, якою була встановлена відстрочка платежу за поставлений товар до 110 банківських днів. додатковою угодою №36 від 21.04.2009р. було продовжено строк дії договору до 30.06.2009р.

Товар по рахунку-фактурі 617 від 18.11.2008р. був відвантажений відповідачу 19.11.2008р. на умовах само вивозу на підставі міжнародної товарно-транспортної накладеної №026674 і довіреності НБД №024628 від 10.11.2008р. випуск експортної вантажної митної декларації був дозволений Бєлгородською митницею 19.11.2008р. Відповідно, оплата по рахунку-фактурі 617 від 18.11.2008р. повинна була поступити з моменту митної очистки до 05.05.2009р. Однак, як вказує Позивач, до даного часу рахунок-фактура залишається неоплаченим Відповідачем.

Таким чином, за Відповідачем рахується заборгованість за поставлений товар у сумі

2 248 108,63 руб.РФ, саме цю суму основного боргу Позивач просить стягнути з Відповідача.

          Крім того, з посиланням на ст.3 Угоди про заходи щодо забезпечення покращення розрахунків між господарськими організаціями держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, якою встановлено з метою підвищення відповідальності суб'єктів господарювання за своєчасне проведення розрахунків пеню за несвоєчасну оплату поставлених товарів і наданих послуг у розмірі не менше 0,2 відсотка за кожний день прострочення платежу, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 44 962,17 руб.РФ пені за період з 06.05.2009р. по 15.05.2009р.

На підставі ст.625 ЦК України, якою передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів, Позивач також просить стягнути з відповідача 1 847,76 руб.РФ річних (станом на 15.05.2009р.).

Згідно п.8.5 договору №127 від 01.02.2006р., правом, яке регулює даний договір, є матеріальне право України.

Згідно п.10.2 даного договору, спори, що виникають при виконанні даного договору, розглядаються господарським судом по місцю знаходження відповідача згідно норм процесуального права країни розгляду спору.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно повинно бути виконане у встановлений строк (термін).

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

З урахуванням викладеного, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню. Заперечення Відповідача, викладені ним у відзиві на позов, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Так, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на п.3 ст.83 ГПК України. Суд звертає увагу Відповідача на те, що дана правова норма дає право суду при прийнятті рішення зменшувати розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання (а не встановлює для суду відповідний обов'язок). При вирішенні цього питання суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, а також виходити з інтересів сторін, що заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, причин неналежного виконання чи невиконання зобов'язання тощо. Відповідач жодних доказів поважності причин невиконання зобов'язання суду не надав; відсутність у нього грошових коштів не є обставиною, що звільняє від обов'язку належного виконання зобов'язання. Судом також враховано, що позивач нарахував пеню за незначний термін прострочення (10 днів).

Судові витрати, понесені Позивачем, підлягають відшкодуванню йому за рахунок Відповідача на підставі ст.49 ГПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.33,43,49,82-85 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Холдингової компанії "АвтоКрАЗ" у формі відкритого акціонерного товариства (код ЄДРПОУ 05808735, Україна, м. Кременчук, Полтавська обл., вул.Київська, 62) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ірбіс-Еком" (з іноземними інвестиціями), код 93151097 (Росія, 308015, м. Бєлгород, вул.Мирна, 10, р/р 40702810616020000435 у філіалі банку ВТБ (ВАТ), м. Бєлгород, к/с 30101810400000000757, БІК 041403757) 2 248 108,63 руб.РФ боргу, 44 962,17 руб.РФ пені, 1 847,76 руб.РФ річних, 22949,19 руб.РФ держмита, 315 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Копії рішення направити сторонам.

Суддя                                                                                О.М.Тимощенко

з оригіналом згідно

пом.судді О.С.Мацко