Рішення № 82563839, 24.06.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 червня 2019 року № 826/13832/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії:

головуючої судді – Добрівської Н.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмежено відповідальністю «Метіда»

до

Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

про

визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-

рішення від 12.05.2017 року №0001644106,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмежено відповідальністю «Метіда» (далі – ТОВ «Метіда», позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі – Офісу ВПП ДФС, відповідач) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 12.05.2017 року №0001644106, яким згідно ст.126 Податкового кодексу України за затримку на 3 календарних днів сплати грошового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств 1530708,58 грн позивача зобов’язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 1503007,86 грн.

Позивач стверджує, що бездіяльність банку при виконання поточних платежів позивача призвела до порушення строків сплати податкових зобов’язань ТОВ «Метіда».

У своїх додаткових поясненнях до позовної заяви від 16.03.2018 року позивач навів аналогічні доводи, що і у позовній заяві.

Відповідач позовні вимоги не визнав, у своїх письмових запереченнях просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки на наявний в інтегрованій картці ТОВ «Метіда» податковий борг з податку на прибуток приватних підприємств через несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств, відповідачем нараховано штраф.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.11.2017 відкрито провадження у справі.

15.12.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 року №2147-VIII, яким внесені зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, викладено його в новій редакції.

Відповідно до пункту 10 підпункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядається за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У відповідності до частин 1, 2 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України в чинній редакції, адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

За змістом пункту 4 частини 9 статті 171 Кодексу, про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначається, зокрема, за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного) буде розглядатися справа.

Оскільки провадження у даній справі було відкрито до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України в новій редакції, судом 05.02.2018 постановлено ухвалу, якою визначено порядок розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження та призначено дату підготовчого засідання.

12.04.2018 року судом постановлено ухвалу про закінчення підготовчого провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив і просив відмовити у його задоволенні з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

На підставі ч.9 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України 28.08.2018 року, за наявності письмових позицій учасників справи, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши подані документи і матеріали справи, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідачем проведено камеральну перевірку ТОВ «Метіда» з питань несвоєчасної сплати платежу за поданою декларацією з податку на прибуток за півріччя 2016 рік по декларації з податку на прибуток реєстраційний №9139271630 від 08.08.2016, за результатами якої складено акт перевірки від 12.04.2017 року №747/28-10-41-06/34702464.

В ході перевірки встановлено порушення платником вимог п.57.1 ст.57 та п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасно сплачено до бюджету суму внеску з податку на прибуток по декларації з податку на прибуток за півріччя 2016 рік реєстраційний №9139271630 від 08.08.2016 року, в якій задекларовано до сплати 15030124,00 грн, термін сплати відповідно 19.08.2016 року.

Відповідно до інтегрованої картки АІС Податковий блок сума внеску з податку на прибуток 15030124,00 грн по декларації з податку на прибуток за півріччя 2016 рік реєстраційний №9139271630 від 08.08.2016 року, термін сплати відповідно 19.08.2016 року, зараховано до бюджету 22.08.2016 року.

На підставі висновків акта перевірки та згідно ст.126 Податкового кодексу України за затримку на 3 календарних дні сплати грошового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств 1530708,58 грн, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 12.05.2017 року №0001644106, яким позивача зобов’язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 1503007,86 грн.

Оцінюючи надані сторонами докази, аналізуючи доводи позивача та заперечення відповідача, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до п.п.133.1.1 п.133.1 ст.133 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) платниками податку на прибуток є суб’єкти господарювання – юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Відповідно до п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі – податкова декларація) – документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов’язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно із визначенням, наведеним в п.14.1.156 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податкове зобов’язання – це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

У пункті 31.1 ст. 31 Податкового кодексу України зазначено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов’язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Відповідно до п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У зв’язку з цим, суд зазначає, що за порушення правил сплати грошових зобов’язань до платників податків застосовується відповідальність, визначена ст.126 Податкового кодексу України.

Так, згідно з ст.126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Оскільки, узгоджене податкове зобов’язання з податку на прибуток, нараховане згідно з розрахунком від 22.08.2016 позивачем своєчасно не сплачене, а погашене із затримкою в 3 календарних дні, контролюючий орган застосував до позивача штрафні санкції у розмірі 10 % у сумі 1503007,86 грн.

За приписами пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виконанням податкового обов’язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно із викладеним у п.1.30 ст.1 Закону України Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (далі – Закон №2346-ІІІ) визначенням, платіжне доручення – це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Пунктом 8.1 ст.8 Закону №2346-III визначено, що банк зобов’язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Положеннями п.1.29 ст.1 вказаного Закону передбачено, що проведення переказу коштів є обов’язковою функцією, що має виконувати платіжна система.

Пунктами 22.3, 22.4 ст.22 Закону №2346-III визначено, що розрахункові документи, за винятком платіжної вимоги-доручення, мають подаватися ініціатором до банку, що його обслуговує. При використанні розрахункового документа ініціювання переказу для платника вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

Положеннями п.п.16.5.2 п.16.2 ст.16 Закону №2346-III визначено, що днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах.

Відповідно до п.22.4 ст.22 Закону №2346-III, під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника – з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Відповідно до п.129.6 ст.129 Податкового кодексу України, за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що обов’язок платника зі сплати податків вважається виконаним із часу подання ним до обслуговуючого банку платіжного доручення на перерахування коштів до бюджетної системи України. При цьому, платник не несе відповідальності за дії або бездіяльність банківських та фінансових установ.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду, зокрема, у постановах від 03.04.2019 (справа № 826/573/18), 07.03.2018 (справа № 823/1985/17), 31.07.2018 (справа № 808/2491/17).

Судом встановлено, що позивачем 19.08.2016 в електронній системі «Система дистанційного банківського обслуговування клієнтів iFOBS» (Клієнт-Банк) сформовано та направлено для проведення платежу обслуговуючому банку – ПАТ «Банк Січ» електронне платіжне доручення за №243 на суму 15030124,00 грн податкового зобов’язання з податку на прибуток за 2 квартали 2016 року.

З наявного в матеріалах справи витягу електронного журналу реєстрації платіжних доручень в системі «Клієнт-банк» вказане електронне платіжне доручення отримано ПАТ «Банк Січ» 19.08.2016 о 11:22 год., тобто в операційний час банку.

З огляду на вищевикладене, а також те, що позивачем вчасно було подано до банківської установи платіжне доручення на сплату самостійно задекларованого грошового зобов’язання з податку на додану вартість, однак кошти були зараховані невчасно не з вини позивача, тому у суду є підстави для визнання оскаржуваного податкового повідомлення рішення контролюючого органу протиправним.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись ст.ст.2, 3, 5-11, 19, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмежено відповідальністю «Метіда» задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.05.2017 №0001644106.

Стягнути на користь Товариства з обмежено відповідальністю «Метіда» (код ЄДРПОУ 34702464, адреса: 04050, м. Київ, вул. Мельнікова, 12) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 22545 (двадцять дві тисячі п’ятсот сорок п’ять) гривень 12 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 39440996, адреса: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-Г).

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено протягом 30 днів з моменту складення повного тексту до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному ст.ст.293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя Н.А. Добрівська