Ухвала суду № 82563764, 21.06.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

УХВАЛА

21 червня 2019 року м. Київ № 640/10921/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши у порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-Інвестгруп» про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-Інвестгруп» до Державної служби геології та надр України про визнання протиправним та скасування припису, наказу в частині, -

ВСТАНОВИВ:

до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-Інвестгруп» до Державної служби геології та надр України про визнання протиправним та скасування припису від 26.03.2019 року №206-19/02 та наказу від 29.05.2019 року №172 в частині зупинення спеціального дозволу на користування надрами №4709 від 23.12.2015 року, наданого позивачу.

Водночас разом із позовною заявою Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерго-Інвестгруп» подано заяву про забезпечення позову.

Заявник зазначає, що оскаржуваним наказом від 29.05.2019 року №172 позивачу надано строк 30 календарних днівна усунення порушення. Відповідно до листа Державної служби геології та надр України, інформацію щодо усунення порушень необхідно подати до Західного міжрегіонального відділу Держгеокадастру. У разі ненадання інформації у визначений термін буде розглянуто питання щодо подальшої дії спеціального дозволу на користування надрами у встановленому законом порядку. Тобто позивача було попереджено про можливість застосування до нього санкцій, зокрема у вигляді анулювання наданого позивачу спеціального дозволу на користування надрами №4709 від 23.12.2015 року.

На думку заявника застосування вищезазначених санкцій та/або заходів реагування до позивачу може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача у сфері користування надрами, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки у такому випадку позивачу доведеться додатково звертатися до суду із позовом про їх скасування.

Крім того, поки триватиме судовий розгляд даної справи, наказ про зупинення спеціального дозволу на користування надрами позивача продовжує діяти, що унеможливлює користування позивачем надрами та порушує його права у сфері надрокористуваннями.

У зв`язку з вищевикладеним, з метою захисту порушених прав, просить вжити заходи забезпечення позову, а саме:

- зупинити дію наказу Державної служби геології та надр України від 29.05.2019 року №172 в частині зупинення спеціального дозволу на користування надрами №4709 від 23.12.2015 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Енерго-Інвестгруп»;

- заборонити Державній службі геології та надр України вчиняти будь-які дії, пов’язані із обмеженням чи позбавленням права Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-Інвестгруп» на користування надрами у тому числі, але не виключно у вигляді анулювання наданого Товариству з обмеженою відповідальністю «Енерго-Інвестгруп» спеціального дозволу на користування надрами №4709 від 23.12.2015 року.

Суд, за наслідком розгляду заяви про забезпечення позову, вважає, що заява є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до положень статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з приписами статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа або до якого має бути поданий позов, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду у разі задоволення позову; для задоволення судом заяви про забезпечення позову заявник має обґрунтувати необхідність задоволення такої заяви, подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову, а також довести, що незадоволення заяви призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною другою статті 150 КАС України.

Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, повинен пересвідчитися в тому чи існує реальна загроза невиконання, чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати заявник, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд враховує інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Суд також враховує співмірність вимог заяви про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Згідно ч. 2 ст. 151 КАС України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

З аналізу вказаних норм вбачається, що прийняття рішення про забезпечення позову доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача або є очевидними ознаками протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням.

Однак, заявником не надано жодного доказу, що виникне необхідність докласти значних зусиль та витрат для відновлення прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Також, суд зазначає, що існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або неможливість захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів чи необхідність докладання значних зусиль та витрат для їх відновлення, як підстава для забезпечення адміністративного позову, полягає в тому, що на момент подання такого позову у позивача наявні обґрунтовані підстави, підтверджені належними та допустимими доказами, вважати можливим настання юридичних фактів, які призведуть до порушення його прав та законних інтересів.

Таким чином, на час розгляду судом заяви відсутні ознаки очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача; суду не доведено неможливість захисту прав позивача без вжиття таких заходів; не доведено, що для відновлення прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Щодо ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту чи поновлення порушених прав та інтересів, суд звертає увагу, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше.

Відповідно до ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

У разі оскарження відповідного акту суб'єкта владних повноважень, особа має право разом з іншими позовними вимогами заявити вимоги про відшкодування спричиненої таким актом шкоди. Тому, відсутність особливого порядку відшкодування шкоди внаслідок необґрунтованого зупинення дії спеціального дозволу, не може бути підставою вжиття заходів забезпечення позову.

Безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте суд звертає увагу, що відповідно до ст. 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Фактично обгрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову позивач вказує на унеможливлення оспорюваним наказом користуватися надрами на час розгляду справи, що впливає на його господарюючі інтереси.

В даному випадку, застосовуючи заходи забезпечення позову з підстав, які законом не передбачені, суд втрутиться у компетенцію Державної служби геології та надр України, зупинить дію наказу та фактично надасть можливість позивачу, як надрокористувачеві, продовжувати користування надрами. Суд фактично погодиться із збереженням стану триваючого порушення (на думку відповідача) вимог законодавства у сфері надрокористування, які виявлені відповідачем.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №826/14951/18.

Отже, з урахуванням викладеного, суд не вбачає підстави для задоволення заяви про забезпечення позову.

При цьому, суд зауважує, що позивач не позбавлена можливості зініціювати питання перед судом про доцільність забезпечення її позову на будь-якій стадії розгляду справи у разі встановлення відповідних підстав для цього.

Відтак, в ході розгляду даної заяви судом не виявлено фактів існування, на час подання даної заяви, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам заявника, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято не на користь позивача, а тому правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову немає.

Керуючись статтями 150-154, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-Інвестгруп» про забезпечення адміністративного позову.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, передбаченими ст. ст. 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда