Рішення № 82563755, 19.06.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 червня 2019 року № 640/6528/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., за участю секретаря судового засідання Шевченко М.В.,

за участі представників сторін

від позивача – Харчишин Е.О.;

від відповідача-1 – Шлапак Н.В.;

від відповідача-2 – не прибув;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Церсаніт Інвест»

до

Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

Державної фіскальної служби України

про

визнання протиправним та скасування рішення, податкового повідомлення-рішення

Прийняв до уваги наступне

Товариство з обмеженою відповідальністю «Церсаніт Інвест» (далі також - позивач, ТОВ «Церсаніт Інвест») звернулося до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі також – відповідач-1, Офіс ВПП), Державної фіскальної служби України (далі також – відповідач-2, ДФС України), в якому просить :

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000054202 від 08.01.2019 про застосування штрафних санкцій з ПДВ, прийняте Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби;

визнати протиправним та скасувати рішення про рішення про відмову в задоволенні скарги № 14294/6/99-99-11-06-01-26 від 26.03.2019, прийняте ДФС України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що податковим органом застосовано санкцію у відношенні до тих податкових накладних, несвоєчасна реєстрація яких не є підставою для застосування відповідних санкцій. Вказана причина унеможливлює застосування органом ДФС повної суми санкцій за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням (1 326 558,08 грн). Також органом ДФС застосовано санкції в сумі 1 187 542,40 грн у відношенні податкових накладних, складання яких є частиною виправлення помилок, а відтак – санкції не повинні застосовуватись з огляду на положення абзацу третього п.120.2 ст.120 Податкового кодексу України.

Представник відповідача-1 подав до суду відзив на позов, зазначивши, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зокрема встановлення порушення граничних строків реєстрації податкових накладних, зафіксовані належним чином в акті перевірки, висновки якого стали підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення є правомірними та законними. При виконанні своїх повноважень щодо проведення камеральної перевірки та прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідач діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Представник відповідача-1 правом подачі відзиву на позовну заяву не скористався, хоча був повідомлений про розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку осіб, які беруть участь у справі, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що Офісом великих платників податків ДФС, на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, вбз.2 пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, абз.2 пп.75.1.1 п.75.1 ст.75, абз.2 п.76.3 ст.76 Податкового кодексу України проведена камеральна перевірка ТОВ «Церсаніт Інвест» щодо своєчасності реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) за період з 01.01.2017 по 31.07.2018 (без врахування виписаних у 2018 році розрахунків коригувань до податкових накладних).

За результатами перевірки складено акт «Про результати камеральної перевірки ТОВ «Церсаніт Інвест» (код ЄДРПОУ 33529350) щодо своєчасності реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних за період з 01.01.2017 по 31.07.2018 (без урахування виписаних в 2018 році розрахунків-коригувань до податкових накладних), яким встановлено порушення ТОВ «Церсаніт Інвест» п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасна реєстрація податкових накладних/розрахунків коригування з порушенням законодавчо встановлених термінів.

08.01.2019, згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та на підставі висновків акта перевірки та/або за даними Єдиного реєстру податкових накладних за звітний період з 01.01.2017 по 31.07.2018, Офісом ВПП ДФС прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Н» №0000054202, яким встановлено :

за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, визначених статтею 201, та згідно з пунктом 1201 статті 120 Податкового кодексу України

за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 231 536,66 грн застосовано штраф в розмірі 10% у сумі 23 153,68 грн;

за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 16 до 30 календарних днів на суму ПДВ 1 989,55 грн застосовано штраф в розмірі 20% у сумі 397,91 грн;

за затримку реєстрації податкових накладних розрахунків коригування до податкових накладних від 31 до 60 календарних днів на суму ПДВ 32 468,76 грн застосовано штраф в розмірі 30 % у сумі 9 740,63 грн;

за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 61 і більше календарних дній на суму ПДВ 3 233 164,67 грн застосовано штраф в розмірі 40 % у сумі 1 293 265,86 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивачем в порядку адміністративного оскарження подано скаргу до ДФС України.

За результатами розгляду скарги, відповідачем-2 прийнято рішення № 14294/6/99-99-11-06-01-26 від 26.03.2019, яким скаргу Товариства залишено без задоволення, а ППР № 0000054202 - без змін.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

За приписами пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

При цьому, підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Порядок проведення камеральної перевірки, в свою чергу, безпосередньо встановлено статтею 76 Податкового кодексу України, пунктами 76.1 та 76.2 якої, передбачено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

При цьому, 01 січня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016 №1797-VIII, яким до Податкового кодексу України внесено зміни, зокрема щодо контрольно-перевірочної роботи.

Підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України доповнено другим абзацом відповідно до якого предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Аналіз зазначеної норми Податкового кодексу України свідчить, що на момент проведення перевірки предметом камеральної перевірки окрім питань правильності оформлення податкових декларацій можуть бути і інші питання такі як своєчасність реєстрації податкових накладних.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 05 червня 2018 року у справі №803/1315/17, від 11 вересня 2018 року у справі №821/187/17.

Надаючи оцінку доводам позивача щодо недоведеності складу податкового правопорушення, суд виходить із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою встановлено, що згідно ІС «Єдиний реєстр податкових накладних» в період з 01.01.2017 по 31.07.2018 позивачем зареєстровані податкові накладні з порушенням граничного строку встановленого законом, а саме

- податкова накладна №20686 від 30.01.2017, зареєстрована позивачем 30.11.2017, порушення граничного терміну реєстрації накладної складає 288 днів;

- податкова накладна №20682 від 31.01.2017, зареєстрована позивачем 29.11.2017, порушення граничного терміну реєстрації накладної складає 287 днів;

- податкова накладна №20913 від 17.01.2017, зареєстрована позивачем 30.11.2017, порушення граничного терміну реєстрації накладної складає 288 днів;

- податкова накладна №20914 від 17.01.2017, зареєстрована позивачем 30.11.2017, порушення граничного терміну реєстрації накладної складає 288 днів;

- податкова накладна №20683 від 30.01.2017, зареєстрована позивачем 29.11.2017, порушення граничного терміну реєстрації накладної складає 287 днів;

- податкова накладна №20700 від 30.01.2017, зареєстрована позивачем 29.11.2017, порушення граничного терміну реєстрації накладної складає 287 днів;

- податкова накладна №2742 від 28.02.2017, зареєстрована позивачем 16.03.2017, порушення граничного терміну реєстрації накладної складає 1 день;

- податкова накладна №20688 від 28.02.2017, зареєстрована позивачем 30.11.2017, порушення граничного терміну реєстрації накладної складає 260 днів;

- податкова накладна №20504 від 27.02.2017, зареєстрована позивачем 29.11.2017, порушення граничного терміну реєстрації накладної складає 259 днів;

- податкова накладна №20701 від 28.02.2017, зареєстрована позивачем 29.11.2017, порушення граничного терміну реєстрації накладної складає 259 днів;

- податкова накладна №20687 від 28.02.2017, зареєстрована позивачем 30.11.2017, порушення граничного терміну реєстрації накладної складає 260 днів;

- податкова накладна №20915 від 08.02.2017, зареєстрована позивачем 30.11.2017, порушення граничного терміну реєстрації накладної складає 275 днів;

- податкова накладна №20503 від 28.02.2017, зареєстрована позивачем 29.11.2017, порушення граничного терміну реєстрації накладної складає 259 днів;

- податкова накладна №20201 від 31.03.2017, зареєстрована позивачем 29.11.2017, порушення граничного терміну реєстрації накладної складає 228 днів;

- податкова накладна №20702 від 30.03.2017, зареєстрована позивачем 29.11.2017, порушення граничного терміну реєстрації накладної складає 228 днів;

- податкова накладна №20690 від 30.03.2017, зареєстрована позивачем 30.11.2017, порушення граничного терміну реєстрації накладної складає 229 днів;

- податкова накладна №20502 від 30.03.2017, зареєстрована позивачем 29.11.2017, порушення граничного терміну реєстрації накладної складає 228 днів;

- податкова накладна №20916 від 23.03.2017, зареєстрована позивачем 30.11.2017, порушення граничного терміну реєстрації накладної складає 229 днів;

- податкова накладна №20689 від 30.03.2017, зареєстрована позивачем 30.11.2017, порушення граничного терміну реєстрації накладної складає 229 днів;

- податкова накладна №22704 від 30.08.2017, зареєстрована позивачем 19.12.2017, порушення граничного терміну реєстрації накладної складає 95 днів;

- податкова накладна №22702 від 31.03.2017, зареєстрована позивачем 20.12.2017, порушення граничного терміну реєстрації накладної складає 249 днів;

- податкова накладна №6468 від 28.04.2017, зареєстрована позивачем 17.05.2017, порушення граничного терміну реєстрації накладної складає 2 дні;

- податкова накладна №20691 від 30.04.2017, зареєстрована позивачем 30.11.2017, порушення граничного терміну реєстрації накладної складає 199 днів;

- податкова накладна №20692 від 30.04.2017, зареєстрована позивачем 30.11.2017, порушення граничного терміну реєстрації накладної складає 199 днів;

- податкова накладна №20703 від 30.04.2017, зареєстрована позивачем 29.11.2017, порушення граничного терміну реєстрації накладної складає 198 днів;

- податкова накладна №20500 від 30.04.2017, зареєстрована позивачем 29.11.2017, порушення граничного терміну реєстрації накладної складає 198 днів;

- податкова накладна №20499 від 28.04.2017, зареєстрована позивачем 29.11.2017, порушення граничного терміну реєстрації накладної складає 198 днів;

- податкова накладна №20694 від 30.05.2017, зареєстрована позивачем 19.12.2017, порушення граничного терміну реєстрації накладної складає 187 днів;

- податкова накладна №20497 від 31.05.2017, зареєстрована позивачем 19.12.2017, порушення граничного терміну реєстрації накладної складає 187 днів;

- податкова накладна №20704 від 30.05.2017, зареєстрована позивачем 19.12.2017, порушення граничного терміну реєстрації накладної складає 187 днів;

- податкова накладна №20693 від 30.05.2017, зареєстрована позивачем 19.12.2017, порушення граничного терміну реєстрації накладної складає 187 днів;

- податкова накладна №22700 від 30.05.2017, зареєстрована позивачем 19.12.2017, порушення граничного терміну реєстрації накладної складає 187 днів;

- податкова накладна №20498 від 29.05.2017, зареєстрована позивачем 19.12.2017, порушення граничного терміну реєстрації накладної складає 187 днів;

- податкова накладна №20695 від 30.06.2017, зареєстрована позивачем 19.12.2017, порушення граничного терміну реєстрації накладної складає 157 днів;

- податкова накладна №19270 від 30.06.2017, зареєстрована позивачем 19.12.2017, порушення граничного терміну реєстрації накладної складає 157 днів;

- податкова накладна №20705 від 30.06.2017, зареєстрована позивачем 19.12.2017, порушення граничного терміну реєстрації накладної складає 157 днів;

- податкова накладна №19269 від 30.06.2017, зареєстрована позивачем 19.12.2017, порушення граничного терміну реєстрації накладної складає 157 днів;

- податкова накладна №19271 від 27.06.2017, зареєстрована позивачем 19.12.2017, порушення граничного терміну реєстрації накладної складає 157 днів;

- податкова накладна №20696 від 30.07.2017, зареєстрована позивачем 19.12.2017, порушення граничного терміну реєстрації накладної складає 126 днів;

- податкова накладна №20697 від 30.07.2017, зареєстрована позивачем 19.12.2017, порушення граничного терміну реєстрації накладної складає 126 днів;

- податкова накладна №19267 від 31.07.2017, зареєстрована позивачем 19.12.2017, порушення граничного терміну реєстрації накладної складає 126 днів;

- податкова накладна №19268 від 20.07.2017, зареєстрована позивачем 19.12.2017, порушення граничного терміну реєстрації накладної складає 126 днів;

- податкова накладна №20706 від 30.07.2017, зареєстрована позивачем 19.12.2017, порушення граничного терміну реєстрації накладної складає 126 днів;

- податкова накладна №20699 від 30.08.2017, зареєстрована позивачем 19.12.2017, порушення граничного терміну реєстрації накладної складає 95 днів;

- податкова накладна №19266 від 17.08.2017, зареєстрована позивачем 19.12.2017, порушення граничного терміну реєстрації накладної складає 95 днів;

- податкова накладна №19265 від 31.08.2017, зареєстрована позивачем 19.12.2017, порушення граничного терміну реєстрації накладної складає 95 днів;

- податкова накладна №20707 від 30.08.2017, зареєстрована позивачем 19.12.2017, порушення граничного терміну реєстрації накладної складає 95 днів;

- податкова накладна №20698 від 30.08.2017, зареєстрована позивачем 19.12.2017, порушення граничного терміну реєстрації накладної складає 95 днів;

- податкова накладна №20496 від 29.09.2017, зареєстрована позивачем 19.12.2017, порушення граничного терміну реєстрації накладної складає 65 днів;

- податкова накладна №20708 від 30.09.2017, зареєстрована позивачем 19.12.2017, порушення граничного терміну реєстрації накладної складає 65 днів;

- податкова накладна №20917 від 31.10.2017, зареєстрована позивачем 19.12.2017, порушення граничного терміну реєстрації накладної складає 34 днів;

- податкова накладна №20709 від 30.10.2017, зареєстрована позивачем 19.12.2017, порушення граничного терміну реєстрації накладної складає 34 днів;

- податкова накладна №22395 від 01.11.2017, зареєстрована позивачем 12.12.2017, порушення граничного терміну реєстрації накладної складає 12 днів;

- податкова накладна №22393 від 13.11.2017, зареєстрована позивачем 12.12.2017, порушення граничного терміну реєстрації накладної складає 12 днів;

- податкова накладна №24599 від 05.12.2017, зареєстрована позивачем 19.01.2018, порушення граничного терміну реєстрації накладної складає 19 днів;

- податкова накладна №24601 від 29.12.2017, зареєстрована позивачем 30.01.2018, порушення граничного терміну реєстрації накладної складає 15 днів;

- податкова накладна №24600 від 29.12.2017, зареєстрована позивачем 24.01.2018, порушення граничного терміну реєстрації накладної складає 9 днів;

- податкова накладна №24601 від 29.12.2017, зареєстрована позивачем 30.01.2018, порушення граничного терміну реєстрації накладної складає 15 днів;

- податкова накладна №24600 від 29.12.2017, зареєстрована позивачем 24.01.2018, порушення граничного терміну реєстрації накладної складає 9 днів;

- податкова накладна №2684 від 31.01.2018, зареєстрована позивачем 19.02.2018, порушення граничного терміну реєстрації накладної складає 4 дні;

- податкова накладна №4081 від 31.01.2018, зареєстрована позивачем 12.03.2018, порушення граничного терміну реєстрації накладної складає 25 днів;

- податкова накладна №3910 від 14.02.2018, зареєстрована позивачем 12.03.2018, порушення граничного терміну реєстрації накладної складає 12 днів;

- податкова накладна №7323 від 12.04.2018, зареєстрована позивачем 07.05.2018, порушення граничного терміну реєстрації накладної складає 7 днів;

- податкова накладна №9907 від 01.05.2018, зареєстрована позивачем 15.06.2018, порушення граничного терміну реєстрації накладної складає 15 днів;

- податкова накладна №11661 від 01.06.2018, зареєстрована позивачем 05.07.2018, порушення граничного терміну реєстрації накладної складає 5 днів;

- податкова накладна №11662 від 14.06.2018, зареєстрована позивачем 05.07.2018, порушення граничного терміну реєстрації накладної складає 5 днів;

- податкова накладна №13741 від 02.07.2018, зареєстрована позивачем 01.08.2018, порушення граничного терміну реєстрації накладної складає 1 день;

- податкова накладна №13744 від 06.07.2018, зареєстрована позивачем 01.08.2018, порушення граничного терміну реєстрації накладної складає 1 день;

- податкова накладна №13743 від 02.07.2018, зареєстрована позивачем 01.08.2018, порушення граничного терміну реєстрації накладної складає 1 день;

- податкова накладна №13745 від 11.07.2018, зареєстрована позивачем 01.08.2018, порушення граничного терміну реєстрації накладної складає 1 день;

- податкова накладна №13742 від 02.07.2018, зареєстрована позивачем 01.08.2018, порушення граничного терміну реєстрації накладної складає 1 день;

- податкова накладна №14177 від 09.07.2018, зареєстрована позивачем 15.08.2018, порушення граничного терміну реєстрації накладної складає 15 днів;

- податкова накладна №14477 від 31.07.2018, зареєстрована позивачем 17.08.2018, порушення граничного терміну реєстрації накладної складає 2 дня.

Факт прошення строків позивачем не заперечується.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Так, пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних розрахунках коригування - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних розрахунках коригування - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;

50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних розрахунках коригування - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Системний аналіз статті 201, пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дає підстави для висновку про те, що порушення платником податку на додану вартість граничного строку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є підставою для застосування до такого платника штрафу, за виключенням випадку порушення строку реєстрації податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

Тобто, для звільнення від відповідальності, передбаченої пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), необхідна наявність двох обов'язкових складових: податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою).

Відповідно до пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Суд відзначає, що факт несвоєчасності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних позивачем не оспорюється, тому не підлягає доказуванню. Позивач не навів жодних доводів на спростування факту несвоєчасності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Оскільки за порушення термінів реєстрації податкових накладних встановлена відповідальність згідно з положеннями п.120-1 Податкового кодексу України, то застосування такої відповідальності контролюючим органом до позивача не суперечить вимогам Податкового кодексу України.

Таким чином, суд відхиляє доводи позивача щодо недоведеності складу податкового правопорушення.

Твердження позивача, що штрафні санкції застосовані у відношенні тих податкових накладних, складання яких є частиною виправлення помилок, а відтак - санкції не повинні застосовуватись з огляду на положення абз. З п. 120.2 ст. 120 ПК України, суд відхиляє, з огляду на наступне.

По-перше, згідно з абз. З п. 120.2 ст. 120 ПК України при самостійному донарахуванні суми податкових зобов'язань інші штрафи, передбачені цією главою Кодексу, не застосовуються.

Тобто, мова іде про те, що якщо платником податку виявлено в поданих деклараціях помилки, то платник податку зобов'язаний подати уточнюючі податкові декларації та самостійно обчислити і сплатити суму штрафних санкцій. Жодного взаємозв'язку із реєстрацією податкових накладних дана стаття немає.

Крім цього, подання податкових декларацій та реєстрація податкових накладних не мають ніякого відношення один до одного, є окремими діями платника податку, та не залежать один від одного жодним чином.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачанні товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлений терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткуванню підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунок коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляд у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з ці Кодексом.

З урахуванням встановлених під час судового розгляду фактичних обставин справи та враховуючи допущення позивачем порушення терміну реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, суд дійшов висновку про правомірність податкового повідомлення - рішення № 0000054202 від 08.01.2019.

Стосовно невмотивованості рішення № 14294/6/99-99-99-11-06-01-25 від 26.03.2019 про результати розгляду скарги, суд зазначає наступне.

Згідно із ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

У відповідності до ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Отже, судовому захисту в адміністративних судах підлягають порушені права, свободи та законні інтереси особи в публічно-правових відносинах. При цьому визначальним для вирішення питання про обґрунтованість вимог особи у розв’язанні публічно-правового спору є встановлення факту порушення відповідних прав, свобод чи інтересів такої особи.

Враховуючи положення законодавства, під нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії державного чи іншого органу слід розуміти юридичну форму рішень цих органів - офіційний письмовий документ, який породжує певні наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Відповідно до ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження в установлених Конституцією України межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади, їх посадові особи, згідно зі ст. 19 Конституції України, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.56.1 - 56.2 ст. 56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Пунктом 56.3 Податкового кодексу України вказано, що скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів.

Скарги на рішення контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць подаються до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з п. 56.8 Податкового кодексу України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Порядок розгляду скарг платників податків на податкові повідомлення-рішення про визначення сум грошових зобов'язань платника податків або будь-які інші рішення контролюючих органів щодо податків, зборів, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на контролюючі органи врегульований нормами Податкового кодексу України та Порядком оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами від 21.10.2015 №916.

В процесі розгляду справи судом встановлено, що не погоджуючись із прийнятим оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до Державної фіскальної служби України

Рішенням Державної фіскальної служби України скарга залишена без задоволення.

Згідно з пунктами 2 – 7 Розділу 7 Порядку контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів, що настають за днем отримання скарги платника податків, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Вмотивованим є рішення, яке відповідає таким ознакам:

зазначені конкретні посилання на норми Податкового кодексу України та інші нормативно-правові акти, на яких воно ґрунтується, з урахуванням матеріалів скарги;

по суті вимог чи заперечень платника податків контролюючий орган висловив свою позицію.

Рішення надсилається на адресу, зазначену платником податків у скарзі, а у разі незазначення такої адреси - на податкову адресу платника податків.

Керівник контролюючого органу (заступник керівника або інша уповноважена посадова особа) може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад двадцятиденний строк, визначений в пункті 2 цього розділу, але не більше шістдесяти календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного в пункті 2 цього розділу.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (заступника керівника або іншої уповноваженої посадової особи), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, що настає за останнім днем зазначених строків.

Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (заступника керівника або іншої уповноваженої посадової особи) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення двадцятиденного строку.

За змістом п.1-3 розділу 8 Порядку за результатами проведення процедури адміністративного оскарження контролюючим органом приймається рішення. Рішення оформляються на бланку контролюючого органу, який розглянув скаргу.

Під час процедури адміністративного оскарження обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом, або інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган. Під час розгляду матеріалів скарги платника податків в ході адміністративного оскарження враховуються податкові консультації, а також узагальнюючі податкові консультації, надані такому платнику податків контролюючим органом, з урахуванням положень статті 53 глави 3 розділу II Податкового кодексу України.

Розділом 9 Порядку «Зміст рішення про результати розгляду скарги та його вручення», передбачено наступне.

Контролюючий орган у разі розгляду скарги перевіряє правомірність та обґрунтованість рішення, що оскаржується, та приймає рішення про результати розгляду скарги.

За результатами розгляду скарги контролюючий орган приймає одне з таких рішень: скасовує рішення, що оскаржується, а скаргу платника податків задовольняє частково.

Рішення про результати розгляду скарги складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин:

1) у вступній частині рішення зазначаються: найменування платника податків - юридичної особи або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податків; дата отримання скарги (дата і номер визначаються за даними реєстраційної картки або журналу реєстрації вхідної кореспонденції);

2) описова частина рішення має містити: дату і номер рішення контролюючого органу, яке було оскаржено платником податків; вимоги, зазначені у скарзі платника податків, та стислий зміст його позиції; стислий виклад обставин, встановлених перевіркою, та докази, на яких ґрунтуються висновки контролюючого органу;

3) у мотивувальній частині рішення вказуються: результати дослідження матеріалів скарги та обставини, з урахуванням яких приймається рішення; пропозиції (у разі наявності) представника центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, представника центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну регуляторну політику, представника Ради бізнес-омбудсмена; мотиви, з яких відхиляються вимоги чи заперечення платника податків, пропозиції центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, представника центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну регуляторну політику, представника Ради бізнес-омбудсмена, за умови, що такі пропозиції були надані контролюючому органу за 5 робочих днів до граничної дати прийняття рішення за скаргою платника податків; або мотиви, з яких висновки контролюючого органу, викладені в оскаржуваному рішенні, скасовуються повністю чи частково; посилання на норми Податкового кодексу України та інші нормативно-правові акти, якими обґрунтовано рішення про результати розгляду скарги;

4) у резолютивній частині рішення зазначається висновок про повне чи часткове задоволення скарги або про залишення скарги без задоволення.

У рішенні про результати розгляду скарги також зазначається про право особи, яка подала скаргу, у разі її незгоди з прийнятим рішенням оскаржити таке рішення до контролюючого органу вищого рівня у строки, визначені законодавством, або в судовому порядку.

Рішення за результатами розгляду скарги платника податків приймає керівник контролюючого органу (заступник керівника). Оригінал рішення після зазначення реєстраційного номера вихідної кореспонденції надсилається (надається) платнику податків.

Таким чином, розглядаючи даний позов, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення ДФС України про результати розгляду скарги було прийняте у відповідності до зазначених вище норм законодавства. В свою чергу, ДФС України, як суб'єкт владних повноважень, наділений правом для прийняття рішення про результати розгляду скарги.

При цьому, невірність суджень посадових чи службових осіб контролюючого органу при застосуванні норм ПК України, зроблених ними на основі фактичних даних, на думку суду, не може бути достатньою підставою для висновку про порушення прав чи інтересів платника, який в цьому випадку не позбавлений права оскаржити в судовому порядку визначені йому відповідним рішенням контролюючого органу суми грошових зобов’язань.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 30.06.2015 № К/800/22558/14.

Отже, рішення про розгляд скарги, не порушує права платника податків. Зважаючи на викладене, обраний позивачем спосіб захисту права не відповідає його змісту, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог та відсутність юридичних підстав для їх задоволення.

Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 28 жовтня 2014 року № К/800/45400/14.

За таких обставин позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення про рішення про відмову в задоволенні скарги № 14294/6/99-99-11-06-01-26 від 26.03.2019, прийняте ДФС України, також задоволенню не підлягають.

Згідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Церсаніт Інвест» задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Церсаніт Інвест» - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 21.06.2019.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Церсаніт Інвест» (вул.Чижівська 4, Чижівка, Новоград-Волинський район, Житомирська область, 11725, код ЄДРПОУ 33529350)

Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби (вул. Дегтярівська, 11-г, Київ, 04119, код ЄДРПОУ 39440996)

Державна фіскальна служба України (Львівська площа, 8, Київ, 04655, код ЄДРПОУ39292197)

Суддя Р.О. Арсірій