Ухвала суду № 82562166, 20.05.2019, Франківський районний суд м. Львова

465/1843/16-к

1-кс/465/980/19

У Х В А Л А

Іменем України

20.05.2019 року м. Львів

слідчий суддя Франківського районного суду м.Львова Ванівський Ю.М., при секретарі Школьніковоій К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові заяву ОСОБА_1 про скасування арешту на майно, що належать йому на праві приватної власності,

в с т а н о в и в :

28.12.2017 р. слідчим суддею Франківського районного суду м. Львова за наслідками розгляду клопотання прокурора Львівської місцевої прокуратури №3 в рамках звернення до суду щодо вжиття заходів забезпечення кримінального провадження № 1212016140080000557 від 26.02.2016, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, щодо накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:772531946101), належної на праві приватної власності за фізичною особою ОСОБА_1 вирішено клопотання прокурора Львівської місцевої прокуратури №3 про накладення арешту на майно задовольнити. Вирішено накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 772531946101), належної на праві приватної власності за фізичною особою ОСОБА_1 .

Проте, з винесеною ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 28.12.2017 р. про арешт майна, належний власник майна, ОСОБА_1 не був присутнім при розгляді даного клопотання, з таким не погоджується, вважає обраний захід забезпечення кримінального провадження шляхом накладення арешту на належне йому майно незаконним та необґрунтованим, вказує на те, що не є стороною кримінального провадження №1212016140080000557 від 26.02.2016, вважає, що арешт на майно слід скасувати.

Так, заявник зазначає, що 02.12.2015 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Джурик М.Ю., посвідчено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за реєстровим №664, відтак є чинним власником майна на вказану квартиру, право власності на яке ніким на даний час не скасоване.

Також зазначає, що обґрунтовуючи накладення арешту на спірну квартиру, Львівська місцева прокуратура №3 посилалася на той факт, що в рамках кримінального провадження 1212016140080000557 від 26.02.2016 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, потерпілими визнано ОСОБА_3 , такі проживають в такій квартирі, однак дане не відповідає реальній та об`єктивній дійсності, з огляду на те, що 26.02.2016 р. ОСОБА_3 звернулася до органів досудового розслідування із заявою про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_2 покликаючись на те, що відповідно до рішення начальника Львівського гарнізону ОСОБА_6. на сім`ю з п`яти осіб (він, дружина, син, дочка, внучка) була надана квартира АДРЕСА_1 . З цього часу вони вселилися у вказану квартиру, утримують її, оплачують комунальні послуги та постійно у ній проживають понад двадцять п`ять років, іншого житла не мають. У квартирі проживають неповнолітні діти, а факт постійного проживання у цій квартирі позивачі підтверджують довідкою Квартирно - експлуатаційного відділу будинкоуправління № 4, договорами про надання комунальних послуг, квитанціями про оплату комунальних послуг та актами. І лише, зі слів невідомої особи, їм стало відомо, що відповідно до договору купівлі - продажу від 2 грудня 2015 року ОСОБА_1 є власником їх квартири, а продавцем квартири є ОСОБА_2 , який ніколи не проживав у зазначеній квартирі, не мав права на її приватизацію та продаж.

Проте, рішенням Апеляційного суду Львівської області від 06.12.2017 р. в цивільній справі №465/1122/16-ц за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , з участю третіх осіб: Львівського комунального підприємства «Вулецьке», Квартирно - експлуатаційного відділу м.Львова Міністерства оборони України, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Джурик М.Ю., ОКП ЛОР «БТІ та ЕО», про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності, визнання незаконним договору купівлі-продажу та скасування державної реєстрації, яке на дату розгляду клопотання про скасування арешту набрало законної сили, встановлено протилежне.

Так, з незавіреної копії листа Львівської квартирно-експлуатаційної частини № 58 від 22 березня 1988 року вбачається, що рішенням начальника Львівського гарнізону квартира АДРЕСА_1 надана ОСОБА_6 Однак, з незавіреної копії листа голови виконкому Р-532, адресованого ОСОБА_6 , вбачається, що його заява розглянута. За поданням Львівської КЕЧ району № 58 йому надана квартира АДРЕСА_1 а з умовою звільнення займаної квартири на АДРЕСА_3 . А тому, остаточне рішення щодо надання сім`ї ОСОБА_6 квартири АДРЕСА_1 не прийнято, докази про видачу ордера, який є підставою для вселення в цю квартиру, - відсутні, а тому відсутні правові підстави самої можливості зайняття чи оформлення права власності на квартиру АДРЕСА_1 , та відповідно факту завдання шкоди ОСОБА_3 ., ОСОБА_6 , ОСОБА_7 неправомірними діями ОСОБА_2 , які орган досудового розслідування вважав встановленими.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 06.12.2017 р., встановлено правомірність набуття права власності ОСОБА_1 на спірну квартиру АДРЕСА_1 .

Окрім того, внаслідок винесеної ухвали від 28.12.2017 р., яка є предметом скасування за цим клопотанням, істотно обмежуються права та інтереси власника квартири АДРЕСА_1 а, ОСОБА_1 , який навіть не є стороною кримінального провадження, у вільному користуванні та розпоряджанні належним майном, що призводять також до вчинення неправомірних дій третіми особами щодо такого майна.

Разом з тим, в рамках кримінального провадження 1212016140080000557 від 26.02.2016 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, квартира АДРЕСА_1 , на яку накладено арешт, - не визнана речовим доказом.

Дослідивши матеріали поданого клопотання та супровідних матеріалів, суд приходить до переконання, що наявні правові підстави для часткового задоволення клопотання власника про скасування арешту на квартиру АДРЕСА_1 , належну ОСОБА_1 , з наступних підстав.

Ст. 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що обмеження, дозволені згідно з цією Конвенцією щодо зазначених прав і свобод, не застосовуються для інших цілей ніж ті, для яких вони встановлені.

Як зазначено у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається, в тому числі, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Згідно ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Ст. 174 КПК України передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Враховуючи наведене, навіть якщо у слідчого судді є достатні підстави вважати, що певною особою було вчинено кримінальне правопорушення, він не має повноважень накладати арешт на майно особи, яка не є підозрюваним, а метою застосування арешту майна є забезпечення можливості конфіскації майна або цивільного позову (п.2.6 Витягу з Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження від 07.02.2014 р.)

Тому, оскільки з матеріалів поданого клопотання вбачається, що власник майна, ОСОБА_1 станом на дату подання цієї заяви про скасування арешту на квартиру, - не має статусу підозрюваного, чи навіть особою, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, чи іншим чином доведено вину у неправомірному заволодінні таким майном, до майна таких осіб не може бути прийнято ухвалу про його арешт, а вжиття заходів щодо забезпечення кримінального провадження 1212016140080000557 від 26.02.2016 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України,, не відповідає в такій правовій позиції нормам чинного кримінально-процесуального закону.

Окрім того, ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 25 січня 2019 року обвинувальний акт кримінальному провадженні №120161400800000557 від 26.02.2016 року, відносно ОСОБА_2 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 358, ч.4 ст. 190, ч.1 ст. 209 КК України, повернуто прокурору.

Не погоджуючись з ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 25 січня 2019 року прокурор Львівської місцевої прокуратури №3 Захарко А.Є. подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 25 січня 2019 року скасувати у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд справи в суді першої інстанції.

02.05.2019 року ухвалою Львівського апеляційного суду вирішено ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 25 січня 2019 року про повернення прокурору обвинувального акта у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_2 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 358, ч.4 ст. 190, ч.1 ст. 209 КК України, залишити без змін, а апеляційну скаргупрокурора Львівської місцевої прокуратури №3 Захарко Андрія Євгеновича - без задоволення.

Таким чином, правильним буде вважати, що арешт на майно слід скасувати, обвинувальний акт повернуто прокурору, не доведено іншим чином вину законного володільця ОСОБА_1 в неправомірному заволодінні таким майном, натомість рішення Апеляційного суду Львівської області від 06.12.2017 р. в цивільній справі №465/1122/16-ц за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , з участю третіх осіб: Львівського комунального підприємства «Вулецьке», Квартирно - експлуатаційного відділу м.Львова Міністерства оборони України, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Джурик М.Ю., ОКП ЛОР «БТІ та ЕО», про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності, визнання незаконним договору купівлі-продажу та скасування державної реєстрації, - доводить правомірність набуття ОСОБА_1 , майна на яке згідно ухвали Франківського районного суду м.Львова від 28.12.2017 р. накладено арешт а тому такі заходи слід скасувати повністю, з метою недопущення обмеження законних прав та інтересів чинного власника майна.

На підставі викладеного, оцінивши всі докази та доводи заявника щодо доцільності скасування арешту, з урахуванням вищевикладених мотивів, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання заявника про скасування арешту майна підлягає задоволенню.

Керуючись ст.174 КПК України, слідчий суддя, -

у х в а л и в :

заяву ОСОБА_1 про скасування арешту на майно - задоволити.

Скасувати арешт на на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 63,7 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:772531946101), належної на праві приватної власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Ванівський Ю.М.