Рішення № 82561512, 07.06.2019, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

07.06.2019 ЄУН № 337/6061/18

Провадження № 2/337/803/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.06.2019 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя

У складі: головуючого судді - Салтан Л.Г.

при секретарі - Шаповаловій А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запорожжя цивільну справу за позовом КП «Водоканал» (69002, м. Запоріжжя, вул.Святого Миколая 6, ОКПО 03327121 р/р 26002045720001, р/р НОМЕР_1 в ПАО «ПУМБ» МФО 334851) до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , ОСОБА_3 , що зареєстровані: АДРЕСА_1 ,про стягнення боргу по оплаті за воду і послуги каналізації,

В С Т А Н О В И В

20.12.2019 року представник позивача КП «Водоканал» звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , ОСОБА_3 з позовними вимогами про стягнення боргу по оплаті за воду і послуги каналізації в розмірі 22444,32 грн.Свій позов мотивує тим, що відповідачі проживають та користуються за адресою: АДРЕСА_1 , послугами КП «Водоканал», однак своєчасно не сплачують оплату за отримані послуги.

За позовом позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за надані послуги у вказаному розмірі та судовий збір.

Ухвалою суду від 29.01.2019 року відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за даним позовом і призначено судове засідання з викликомсторін.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Говіна Л.В. заперечила проти позову, посилаючись на те, що ОСОБА_2 з 2008 року та по теперішній час за адресою: АДРЕСА_1 , не мешкала та споживачем житлово-комунальних послуг не була.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Черненко Т.Ю. заперечила проти позову та зазначила, що позивачем пропущено строки позовної давності.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в судове засідання не з`явились, причину неявки суду не повідомили, про розгляд справи сповіщені у встановленому порядку.

Всебічно з`ясувавши обставини справи, вивчивши її матеріали, взявши до уваги пояснення представників позивача та відповідачів, письмовий відзив відповідачів та наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов до висновку, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.

Частиною 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції"роз`яснено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

За ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до вимог ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Аналогічним чином питання обов`язків доказування і подання доказів регулює ст. 81 ЦПК України, за якою кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 5, 6, 7ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Із змісту вказаної норми права вбачається, що відомості про факти, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, повинні бути одержані із зазначених у законі джерел і передбаченими у законі способами.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

У позовній заяві позивач зазначив, що за адресою: АДРЕСА_1 , проживають відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Позивач разом з тим не надає жодного доказу на підтвердження того, що ОСОБА_2 проживалата користувалась наданими послугамиза адресою АДРЕСА_1 .

Представники відповідачів просили не брати до уваги відповідь на відзив, що була надана позивачем та інші документи (зави, додаткові пояснення) долучені позивачем, оскільки останнінадані з порушенням процесуальних строків,що встановлені судом відповідно до вимогст.179 ЦПК Українита не надано суду докази направлення (надання) їх копій іншим учасникам справи відповідно до вимогп.п.3-9 ст. 83 ЦПК України.

Судом заслухано свідчення свідків за усним клопотанням представника ОСОБА_2 від 08.04.2019 року про виклик свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які підтвердили фактичне місце мешкання у період з листопада 2008 року по листопад 2017 року ОСОБА_2 разом з чоловіком та малолітніми дітьми за адресою: АДРЕСА_2 .

Розрахунок заборгованості КП «Водоканал» та довідка щодо заборгованості, які розраховані позивачем по справі щодо ОСОБА_2 , не є належним доказом проживання відповідача за адресою АДРЕСА_1 .

Судом досліджені докази долучені до відзиву ОСОБА_2 від 21.02.2019 року, а саме: довідку про реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_3 від 07.02.2019, акт про фактичне проживання особи від 10.02.2019 року, та квитанції про сплату комунальних послуг за цією адресою .

З наведеного вище, суд дійшов висновку, що в процесі розгляду справи, позивачем не надано доказів того, що відповідач ОСОБА_2 фактично проживала за згаданою вище адресою і, відповідно, користується послугами КП «Водоканал», у зв`язку з чим позов не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є споживачем послуг водопостачання та водовідведення, що надаються позивачем КП «Водоканал», оскільки особовий рахунок № НОМЕР_4 відкрито на її ім`я.

Натомість, з матеріалів справи не вбачається, що відповідач ОСОБА_2 є членом сім`ї ОСОБА_1 , а тому щодо даного відповідача у позові слід відмовити.

Як встановлено судом, відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 користуються послугами КП «Водоканал`за адресою: АДРЕСА_1 , але обов`язок по сплаті виконують не в повному обсязі, в зв`язку з чим за період з 01.11.2013 року по 31.05.2018 року утворилась заборгованість.

Наданий позивачем розрахунок, є некоректним, оскільки зазначені у ньому дані не надають можливості встановити кількість осіб, що є споживачами послуг позивача, а також ідентифікувати їх в якості відповідачів. Відповідачем ОСОБА_1 у відзиві надано контррозрахунок суми заборгованості, в якому вказано, що за період з грудня 2015 року та по травень 2018 року включно на трьох осіб сума послуг, що надана позивачем становить 10637,25 грн.

Крім того, суд враховує, що відповідач позовні вимоги визнала частково, не заперечувала факту надання відповідних послуг, свого обов`язку, щодо їх оплати та факту наявності заборгованості, однак заявила про застосування строку позовної давності до заявлених позовних вимог.

Проте суду не було надано доказів, що приміщення за вищевказаною адресою належить відповідачам на праві власності або користування.

Відносини учасників спору регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

За визначенням, наданим устатті 1 цього Закону, житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно із приписами ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

У відповідності до п. 18 діючих Правил надання населенню послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20-го числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Відповідно до ст. ст. 67,68 ЖК УРСР, наймачі (власники) квартир зобов`язані своєчасно, не пізніше за 10 число наступного місяця вносити плату за комунальні послуги, до числа яких входять послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води.

Згідно зі ст. 64 ЖК УРСР, члени сім`ї наймача, що проживають спільно з ним, несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з договору найму житлового приміщення.

Стаття ст.526ЦК України визначає, що зобов`язання, підстави виникнення яких були передбачені в ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином згідно умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог згідно звичаям ділового обороту або інших вимог, які звичайно висуваються.

Згідно до ст.525ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1ст. 64 ЖК Української РСР, члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

Особа стає споживачем житлово-комунальних послуг за умови, якщо фактично користується (чи є намір користуватися) цими послугами. Обов`язок оплачувати житлово-комунальні послуги виникають у споживачів з моменту користування цими послугами.

Відповідачі до ухвалення судового рішення подали до суду письмову заяву про застосування строку позовної давності.

Відповідно до ст. ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересів. Загальна позовна давність встановлено тривалістю у три роки.

Так, суд виходить з того, щозгідно з ст.257 та ч.3 ст.267ЦКУкраїни загальнапозовнадавністьвстановлюєтьсятривалістю у три роки та застосовується судом лише за заявоюсторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Позивач повинен також довести суду той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що випливає із загального правила, встановленого статтею 81 ЦПК України про обов`язковість доведення стороною спору обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Позивачем не надано належних доказів, з урахуванням яких суд дійшов би висновку про переривання строку позовної давності, починаючи з 01.11.2013 року, коли утворилася заборгованість за надані послуги.

02 серпня 2018 року КП „Водоканал» звертався до суду іззаявою про видачу судового наказу про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 суми аборгованості по оплаті за воду та послуги каналізації у розмірі 22444,32гривень, у видачі якого заявнику було відмовлено ухвалою суду від 03.08.2018 року, у зв`язку із пропуском позовної давності, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 165 ЦПК України.

Позивачем не зазначено поважних причин пропуску строку позовної давності.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася, або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Тобто позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, щосвідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку, в силу частини третьої цієї статті після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявностічивідсутностівідповідногоклопотаннясторін у справі, якщо в останніх є докази, щопідтверджують факт такого переривання.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, може, з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу.

При цьому, якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки позивач продовжує надавати послуги з водопостачання та водовідведення відповідачу ОСОБА_1 , а вона ними користується, право вимоги позивача на стягнення заборгованості обмежується трирічним строком, в межах якого він має право звернутися до суду за захистом свого порушеного права, тобто з 20.12.2015 року (позов подано до суду 20.12.2018 року).

Встановлюючи коло осіб, з яких необхідно стягнути заборгованість, суд вважає, що заборгованість, що по особовому рахунку № НОМЕР_4 в період з 20.12.2015 року по 31.05.2018 року за послуги холодного водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 становить10637,25 грн.

Що стосується заборгованості до 01.12.2015 року, суд не вбачає підстав для його задоволення в цій частині, оскільки позивач пропустив строк позовної давності для звернення до суду.

Таким чином, у даному випадку в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за період з листопада 2013 року по листопад 2015 року (враховуючи, що відповідно до вимог законодавства оплата здійснюється до 20 грудня 2015 року за листопад 2015 року) слід відмовити у зв`язку із пропуском позивачем позовної давності.

Доводи представника позивача щодо переривання позовної давності удовим наказом, суд до уваги не приймає, оскільки заява про видачу судового наказу подана заявником з пропуском строку позовної давності, у зв`язку з чим, ухвалою суду від 03.08.2019 року відмовлено у видачі судового наказу.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 64, 67, 68 ЖК України ст. ст. 11, 13, 81, 89, ч.2 п.1 ст.141, 258-259, 263-265, ч.1 п.2 ст.280 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , що зареєстровані: АДРЕСА_1 ,, на користь КП «Водоканал» (69002, м. Запоріжжя, вул.Святого Миколая 6, ОКПО 03327121 р/р НОМЕР_5 , р/р НОМЕР_1 в ПАО «ПУМБ» МФО 334851) суму боргу по оплаті за воду і послуги каналізації в розмірі 10637,25 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , що зареєстровані: АДРЕСА_1 на користь КП «Водоканал» (69002, м. Запоріжжя, вул.Святого Миколая 6, ОКПО 03327121 р/р НОМЕР_5 , р/р НОМЕР_1 в ПАО «ПУМБ» МФО 334851) судові витрати у розмірі 835 гривень, тобто по 417,50 гривень з кожного.

В іншій частині позову - відмовити.

Повний текст рішення виготовлено 11.06.2019 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня з дня ухвалення повного тексту рішення.

Суддя: Л.Г. Салтан