Ухвала суду № 82561042, 23.05.2019, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 23.05.2019

Справа № 334/2770/18

Провадження № 1-в/334/63/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2019 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Козлової Н.Ю.,

при секретарі - Манюхіні О.О.,

за участю прокурора - Канаєвої Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя, подання Дніпровського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Запорізькій області про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення засудженого для відбування покарання призначеного вироком суду відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого 22.05.2018 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України до 2 років позбавлення волі, звільненого від відбування покарання з випробуванням згідно ст. 75 КК України з іспитовим строком 1 рік, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого,

ВСТАНОВИВ:

Вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22.05.2018 року ОСОБА_1 засуджений за ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік.

На підставі ст. 76 КК України засуджений зобов`язаний: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

27.06.2018 року вирок відносно ОСОБА_1 надійшов на виконання до органу пробації, заведено особову справу № 69/18.

19.07.2018 року ОСОБА_1 під особистий підпис було ознайомлено з порядком та умовами відбування покарання, а також обов`язками, покладеними на нього судом. Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України, засудженому встановлена періодичність реєстрації 1 та 3 середа кожного місяця.

З метою прогнозу на період іспитового строку щодо вчинення ОСОБА_1 повторного кримінального правопорушення складено оцінку ризику. Згідно статистичних факторів (історії правопорушень) засуджений має дуже високий ризик скоєння повторного кримінального правопорушення під час іспитового строку. Через 6 місяців переглянуто оцінку ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення, за результатом якої готовності до зміни способу життя (поведінки, переконань) у засудженого ОСОБА_1 не встановлено.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про пробацію» для досягнення мети виправлення засудженого, персоналом Дніпровського районного відділу проводилась соціально-виховна робота за індивідуальним планом роботи із засудженою особою. Відповідно запланованих заходів, з метою вирішення криміногенних потреб і досягнення позитивних змін з ОСОБА_1 проводились індивідуально-профілактична робота, просвітницькі заходи та лекційні заняття.

Проте, незважаючи на заходи, які здійснювались персоналом органу пробації, спрямовані на корекцію соціальної поведінки, формування соціально сприятливих змін особистості засудженого ОСОБА_1 , не має намірів стати на шлях виправлення. Так, 16.01.2019, 06.02.2019, 20.02.2019, 06.03.2019 засуджений мав пропуски реєстрацій без поважних причин, за що йому двічі винесені застереження у виді письмових попереджень. Свою відсутність ОСОБА_1 документально не підтверджував, тобто поважних причин неявок для реєстрації не встановлено.

Маючи неодноразові застереження у виді письмових попереджень, засуджений висновків не зробив та під час іспитового строку вчинив нове кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України. Відомості про вказане кримінальне правопорушення внесені слідчим Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькі області до ЄРДР за № 12019080050000546. За результатом досудового розслідування 21.02.2019 обвинувальний акт направлено до Ленінського районного суду.

ОСОБА_1 офіційно не працевлаштований, раніше неодноразово судимий, у тому числі за тяжкі злочини, чотири рази відбував покарання в місцях позбавлення волі, будучи звільненим від відбування покарання з випробуванням довіру суду не виправдав, оскільки має грубі порушення умов відбування покарання.

Таким чином, в діях засудженого ОСОБА_1 вбачається систематичність порушень правил та умов відбування призначеного судом покарання, а саме: засуджений чотири рази підряд не з`явився на реєстрацію без поважних причин, тобто навмисно ухилявся від відбування покарання з випробуванням та вчинив нове кримінальне правопорушення під час іспитового строку.

Представник Дніпровського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Запорізькій області в судовому засіданні доводи подання підтримала у повному обсязі та просила його задовольнити, з підстав викладених в ньому.

Прокурор Запорізької місцевої прокуратури вважає, що подання є обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню.

Засуджений ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився.

Заслухавши доводи сторін, дослідивши особову справу та заслухавши думку прокурора, який підтримав подання, суд прийшов до висновку, що подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 8 ч. 1ст. 537 КПК України,передбачено, що під час виконання вироків, суд, визначений частиною другою ст. 539 КПК України, має право вирішувати, у тому числі питання про направлення звільненого від покарання з випробуванням для відбування покарання, призначеного вироком.

Відповідно до ч. 3 ст. 76 КК України, нагляд за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, роботи або навчання засудженого, а щодо засуджених військовослужбовців - командирами військових частин.

Згідно ч. 2 ст. 78 КК України, якщо засуджений не виконує покладені на нього обов`язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання. Порядок здійснення контролю за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, передбачений Кримінально-виконавчим кодексом України, а також Інструкцією про порядок виконання покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, та здійсненні контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань, затвердженої наказом Державного департаменту України з питань виконання покарання та Міністерством внутрішніх справ України від 19.12.2003, № 270/1560, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.01.2004 за № 16/8615.

Відповідно до ст. 13 Кримінально-виконавчого кодексу України, уповноважений орган з питань пробації у межах своїх повноважень, зокрема, забезпечує здійснення нагляду за засудженими, звільненими від відбування покарання з випробуванням. Згідно пунктів 5.2 та 5.3 Розділу IV Інструкції про порядок виконання покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, та здійсненні контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань, затвердженої наказом Державного департаменту України з питань виконання покарання та Міністерством внутрішніх справ України від 19.12.2003, № 270/1560, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.01.2004 за № 16/8615, якщо засуджена особа ухиляється від виконання покладених на неї судом обов`язків чи притягувалась до адміністративної відповідальності за порушення громадського порядку, то такій засудженій особі виноситься застереження у виді письмового попередження про можливість скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного судом покарання. Якщо засуджена особа не виконує покладених на неї судом обов`язків після застереження у виді письмового попередження або три і більше разів вчинювала правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про її небажання стати на шлях виправлення, а також коли засуджена особа не з`являється до інспекції два і більше разів без поважних причин (що повинно бути підтверджено матеріалами) або зникла з метою ухилення від контролю за її поведінкою з постійного місця проживання, то інспекція вносить до суду подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженої особи для відбування призначеного судом покарання.

Положеннями статті 166 Кримінально-виконавчого кодексу України,також передбачена відповідальність осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням. Якщо засуджений не виконує обов`язки, встановлені цим Кодексом, Законом України «Про пробацію», а також покладені на нього судом, або систематично вчиняє правопорушення, що тягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, уповноважений орган з питань пробації вносить до суду подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання. У разі невиконання засудженим, звільненим від відбування покарання з випробуванням, обов`язків, визначених законом та покладених на нього судом, систематичного вчинення правопорушень, що тягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, уповноважений орган з питань пробації застосовує до нього письмове попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання. Подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання вноситься до суду після застосування уповноваженим органом з питань пробації до засудженого письмового попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направленням для відбування призначеного покарання (ч.ч. 1, 2 ст. 166 КВК України).

Судом встановлено, що вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22.05.2018 року ОСОБА_1 засуджений за ч.2 ст.15 ч.2 ст.185 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік.

Відповідно до ч. 3 ст. 164 КВК України, звільнені від відбування покарання з випробуванням зобов`язані: виконувати обовязки, які покладені на них судом; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; зявлятися за викликом до зазначеного органу.

Як передбачено ч. 3 ст. 166 КВК України, у разі невиконання засудженим, звільненим від відбування покарання з випробуванням, обов`язків, визначених законом та покладених на нього судом, систематичного вчинення правопорушень, тобто, вчинення засудженим протягом іспитового строку трьох і більше таких правопорушень, що тягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, уповноважений орган з питань пробації застосовує до нього письмове попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання. Письмове попередження також застосовується у разі невиконання засудженим хоча б одного з обов`язків, визначених законом та покладених на нього судом, за відсутності об`єктивних обставин, що фактично позбавляють засудженого можливості їх виконувати і документально підтверджені (ч.4ст.166 КВК України).

При скасуванні звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, суд зобов`язаний з`ясувати, чи мав засуджений реальні можливості виконати покладені на нього обов`язки і чи можна розглядати факти, викладені у поданні органу, що відає відбуванням покарання, як свідчення небажання засудженого стати на шлях виправлення.

В судовому засіданні встановлено, що органом пробації до ОСОБА_1 застосовані письмові попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання в зв`язку з неявкою на реєстрацію.

Встановити відсутність поважності причин неявки на реєстрацію, суду не представилось можливим у зв`язку з неявкою засудженого у судові засідання. На теперішній час іспитовий строк закінчився.

Статтею 8 КПК України розкрито одну із засад кримінального провадження - верховенства права, яка гласить, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що важливим у розумінні принципу верховенства права є також забезпечення рівноваги між інтересами суспільними та окремої особи, що є концептуальним критерієм поняття демократичного суспільства.

Однією із умов розуміння рівноваги інтересів є застосування принципу еволютивного тлумачення, за допомогою якого забезпечується практичний і ефективний характер прав особи, та умови верховенства права. Конвенція - це живий інструмент, який необхідно тлумачити у світлі умов сьогодення, а межі свободи міркування можуть бути різними залежно від обставин.

Принцип верховенства права вимагає від держав не лише поважати й застосовувати в передбачуваний та узгоджуваний спосіб запроваджені ними закони, а ще й забезпечувати правові та практичні умови для втілення їх в життя, довіри громадян до держави та створюваного нею закону.

Отже, на підставі вище викладеного, у зв`язку із неможливістю встановлення фактів необхідних для розгляду подання, а саме з`ясування обставин порушення ОСОБА_1 обов`язків покладених на нього вироком суду від 22.05.2018 року, суд приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволення подання.

Керуючись ст. 78 КК України,ст. 166 Кримінально-виконавчого кодексу України, ст.ст. 537, 539 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволення подання Дніпровського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Запорізькій області про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення ОСОБА_1 , для відбування покарання, призначеного вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22.05.2018 року.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом семи днів з дня проголошення ухвали.

Суддя: Козлова Н. Ю.