Рішення № 8256076, 21.12.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" грудня 2009 р.Справа № 16/195-09-5426 Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Скоробрух Т.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з’явився

Від відповідача: Козак В.В. за довіреністю від 08.07.2009р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Лікапрод” до відкритого акціонерного товариства „Балтський молочно –консервний комбінат дитячих продуктів” про стягнення 772158,54 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Лікапрод” (далі по тексту ТОВ „Лікапрод”) звернулось до господарського суду Одеської області з позовними вимогами про стягнення з відкритого акціонерного товариства „Балтський молочно –консервний комбінат дитячих продуктів” (далі по тексту ВАТ „Балтський молочно –консервний комбінат дитячих продуктів”) 874595,82 грн. загальної заборгованості за договором поставки молока натурального коров’ячого №02/01 від 01.03.2008р., у тому числі 703484,16 грн. основного боргу, 171111,66 грн. нарахованої пені у вигляді штрафу за користування чужими грошовими коштами. Свої вимоги позивач обґрунтовує невиконанням ВАТ „Балтський молочно –консервний комбінат дитячих продуктів” договірних зобов’язань в частині своєчасної та повної оплати вартості одержаного від ТОВ „Лікапрод” молока.

У судовому засіданні 07.12.2009р. представник позивача звернувся до господарського суду Одеської області із доповненнями до позовної заяви, відповідно до яких, з огляду на часткове погашення відповідачем заборгованості, позивачем було зменшено суму основного боргу та збільшено суму пені у вигляді штрафу за прострочення оплати поставленого товару, у зв’язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 510984,16 грн., а також пеню у вигляді штрафу за прострочення оплати поставленого товару у сумі 2611174,38 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Вищенаведена редакція позовних вимог ТОВ „Лікапрод” згідно з заявою, яка надійшла до господарського суду Одеської області 07.12.2009р., є остаточною, у зв’язку з чим, відповідно до ст. 22 ГПК України, приймається господарським судом для розгляду по суті.

Відповідачем згідно з відзивом на позов, який надійшов до господарського суду Одеської області 11.12.2009р., позов був визнаний в частині вимог про стягнення основного боргу у розмірі 510984,27 грн. В свою чергу, проти стягнення пені у вигляді штрафу за прострочення оплати поставленого товару у сумі 2611174,38 грн відповідач заперечував, посилаючись на необґрунтованість зазначених вимог. При цьому, ВАТ „Балтський молочно –консервний комбінат дитячих продуктів” було заявлено клопотання про надання розстрочки в частині стягнення основного боргу на дванадцять місяців. В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач посилається на важке фінансове становище підприємства.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Між ТОВ „Лікапрод” (Постачальник) та ВАТ „Балтський молочно –консервний комбінат дитячих продуктів” (Покупець) було укладено договір поставки молока натурального коров’ячого № 02/01 від 01.03.2009р., відповідно до умов п.п. 1.1, 1.2 якого Постачальник зобов’язувався передати у власність Покупця товар в обумовлені цим договором строки та кількості, а Покупець зобов’язався прийняти та оплатити товар у відповідності з умовами цього договору. Під товаром за цим договором розуміється натуральне коров’яче незбиране молоко.

Згідно положень ст. 712 ЦК України в редакції Закону України від 16.01.2003р. №435-ІV за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до п. 2.1 договору № 02/01 від 01.03.2009р. сторонами було обумовлено, що поставка партії товару оформлюється спеціалізованою товарною накладною за формою 1-ТН (МС). Разом з партією товару Постачальник передає Покупцю належним чином оформлену товарно-транспортну накладну за формою 1-ТН, видаткову накладну, податкову накладну та ветеринарну довідку / свідоцтво. При цьому, право власності на товар переходить до Покупця в момент підписання накладної про прийняття товару.

Як вбачається з актів звірки взаємних розрахунків, підписаних між сторонами по справі, на виконання умов договору № 02/01 від 01.03.2009р., вимог ст. 712 ЦК України, протягом червня та липня 2009р. на підставі відповідних накладних ТОВ „Лікапрод” було поставлено, а уповноваженими представниками ВАТ „Балтський молочно –консервний комбінат дитячих продуктів” отримано товар на загальну суму у розмірі 626274,41 грн. Крім того, на початок червня 2009р. вартість отриманої відповідачем, але неоплаченої продукції становила 423216,51 грн.

При цьому, відповідно до розділу 3 договору № 02/01 від 01.03.2009р. сторонами було передбачено, що розрахунки Покупця з Постачальником за поставлений товар та транспортним витратам, понесеним Постачальником проводяться протягом 5 банківських днів з дати поставки товару. Розрахунки між сторонами здійснюються у гривнях у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів з рахунку Покупця та рахунок Постачальника.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було здійснено часткову оплату отриманого від позивача товару на загальну суму у розмірі 538506,76грн.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами. Зобов’язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Але в порушення умов п.п. 1.1, 3.2 договору № 02/01 від 01.03.2009р., вимог ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України ВАТ „Балтський молочно –консервний комбінат дитячих продуктів” до теперішнього часу залишок заборгованості за отриманий від позивача товар, оплачено не було, внаслідок чого за Покупцем утворилась заборгованість перед ТОВ „Лікапрод” по вказаному договору на загальну суму у розмірі 510984,16 грн., яку відповідачем до теперішнього часу у добровільному порядку не погашено. Факт наявності заборгованості у вищевказаній грошовій суми відповідачем під час розгляду даної справи не заперечувався.

Приймаючи до уваги неналежне виконання Покупцем договірних зобов’язань по оплаті вартості придбаних ним за договором № 02/01 від 01.03.2009р. товарів, ТОВ „Лікапрод” звернулось до господарського суду Одеської області з позовними вимогами про стягнення з ВАТ „Балтський молочно –консервний комбінат дитячих продуктів” заборгованості у розмірі 510984,16 грн., а також пені у вигляді штрафу за прострочення оплати поставленого товару у сумі 2611174,38 грн.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідачем згідно з відзивом на позов, який надійшов до господарського суду Одеської області 11.12.2009р., позов був визнаний в частині вимог про стягнення основного боргу у розмірі 510984,27 грн. В свою чергу, проти стягнення пені у вигляді штрафу за прострочення оплати поставленого товару у сумі 2611174,38 грн. відповідач заперечував, посилаючись на необґрунтованість зазначених вимог.

Зважаючи на наведену позицію відповідача по даній справі, суд вважає за необхідне, надати передусім правову оцінку позовним вимогам про стягнення з відповідача основного боргу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

При цьому, відповідно до п.3.2 договору № 02/01 від 01.03.2009р. сторонами було передбачено, що розрахунки Покупця з Постачальником за поставлений товар проводяться протягом 5 банківських днів з дати поставки товару.

На думку суду, розмір загальної заборгованості у сумі 510984,16 грн. ВАТ „Балтський молочно –консервний комбінат дитячих продуктів” перед ТОВ „Лікапрод” витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди, підтверджується актами звірки взаємних розрахунків. Доказів, спростовуючих викладене відповідачем до господарського суду не представлено. Навпаки, відповідачем визнається наявність та розмір основного боргу перед позивачем.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені у вигляді штрафу за прострочення оплати поставленого товару у сумі 2611174,38 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В обґрунтування зазначених вимог позивач одночасно посилається на положення п. 4.2 договору № 02/01 від 01.03.2009р., згідно з якими в разі прострочення оплати поставленого товару Покупець зобов’язався сплатити Постачальнику пеню в розмірі 0,5% від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожний день прострочення; вимоги ч. 2 ст. 549 ЦК України, якими надається визначення штрафу як різновиду неустойки та порядок його нарахування.

З урахуванням викладеного, суд вважає за правомірне звернути увагу позивача на положення чинного законодавства України, якими регулюються питання відповідальності за неналежне виконання суб’єктами господарювання прийнятих на себе зобов’язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки – грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов’язання. Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 2 статті 549 ЦК України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Частиною 3 статті 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, законом розрізняються поняття штрафу та пені, як окремі самостійні різновиди неустойки. При цьому, вказані негативні наслідки порушення господарського зобов’язання відрізняються і за порядком їх нарахування.

Однак, як вбачається з доповнень до позовної заяви ТОВ „Лікапрод” висуваються вимоги про стягнення з відповідача пені у вигляді штрафу за прострочення оплати поставленого товару у сумі 2611174,38 грн.

В свою чергу, з урахуванням вищевикладених висновків суду про неможливість ототожнення штрафу та пені, які є самостійними видами неустойки та, як наслідок, некоректність з юридичної точки зору конструкції застосованої позивачем при формулюванні позовних вимог в цій частині позову, суд позбавлений можливості надати правову оцінку підставам та правомірності або неправомірності здійсненого ТОВ „Лікапрод” розрахунку вимог про стягнення пені у вигляді штрафу за прострочення оплати поставленого товару у сумі 2611174,38 грн. Наведене виключає можливість їх задоволення, у зв’язку з чим у задоволенні позову в цій частині вимог слід відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо обґрунтованості, правомірності заявлених ТОВ „Лікапрод” вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу у сумі 510984,16 грн. по договору № 02/01 від 01.03.2009р. та наявності підстав для їх задоволення відповідно до ст.ст. 11, 509, 525, 526, 610, 615, 617, 625, 629, 692, 712 ЦК України. У задоволенні позовних вимог про стягнення з ВАТ „Балтський молочно –консервний комбінат дитячих продуктів” пені у вигляді штрафу за прострочення оплати поставленого товару у сумі 2611174,38 грн. слід відмовити.

При цьому, розглянувши клопотання ВАТ „Балтський молочно –консервний комбінат дитячих продуктів” про надання розстрочки в частині стягнення основного боргу на дванадцять місяців, суд зазначає наступне.

В обґрунтування підстав надання розстрочки виконання судового рішення відповідачем були покладені наступні обставини: зниження рівня рентабельності виробництва основних видів молочної продукції, як наслідок світової фінансової кризи, а також значні відсотки, які сплачує підприємство за довгостроковими та короткостроковими кредитними лініями та овердрафтом, підвищення тарифів на енергоресурси, що призвело до важкого фінансового становища підприємства. З огляду на викладене, ВАТ „Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів” вважає, що ненадання розстрочки призведе до незворотних економічних наслідків. Крім того, відповідач наголошує на тих обставинах, що на теперішній час за ним рахується значний розмір заборгованості перед іншими кредиторами на підставі інших судових рішень. При цьому, на підтвердження наведених обставин, заявником було надано суду копію Звіту про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість за дев’ять місяців 2009р., який свідчить про значний рівень як дебіторської, так і кредиторської заборгованості відповідача, а також копію листа відділу державної виконавчої Балтського районного управління юстиції Одеської області від 24.11.2009р. за вих.№ 6226/03-40/1, зі змісту якого вбачається, що на виконанні даного органу ДВС перебуває зведене виконавче провадження по виконанню виконавчих документів, за якими за боржником рахується заборгованість на загальну суму 1887171,07 грн. При цьому, у даному листі зазначено, що при виконанні зведеного виконавчого провадження було накладено арешт на всі рахунки боржника, що знаходяться в установах банку та на все рухоме та нерухоме майно відповідача, та на даний час проводиться підготовка до реалізації майна боржника.

Відповідно до ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.09.96 р. N 02-5/333„Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України” підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Приведений відповідачем у клопотанні аналіз економічного стану товариства дозволяють суду дійти висновку щодо можливості та правомірності надання ВАТ „Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів” розстрочки виконання рішення у даній справі з метою спрямування відповідачем отриманих ним від своєї господарської діяльності грошових коштів на відновлення платоспроможності підприємства, минаючи можливу ситуацію застосування до товариства процедури банкрутства.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги скрутне фінансове становище відповідача та інфляційні процеси, які відбуваються у країні, а також арешт усіх грошових коштів відповідача, суд доходить висновку щодо наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення господарського суду Одеської області у даній справі, у зв’язку з чим, а також з огляду на здійснення заявником протягом тривалого часу господарської діяльності та платоспроможність підприємства, продукція якого відіграє значну соціальну роль, суд, керуючись ст. 121 ГПК України, вважає за доцільне та правомірне задовольнити клопотання відповідача, викладене у відзиві на позов, який надійшов до господарського суду Одеської області 11.12.2009р. частково та розстрочити виконання судового рішення по справі № 16 / 195 –09 –5426 в частині стягнення основного боргу на загальну суму 510984 грн. 16 коп. на десять місяців шляхом перерахування за перші дев’ять місяців щомісячно суми у розмірі 51098 грн. 41 коп. та за останній місяць - грошової суми у розмірі 51098 грн. 47 коп.

Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу розподілити згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 610, 615, 617, 625, 629, 692, 712 ЦК України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Балтський молочно –консервний комбінат дитячих продуктів” /66161, Одеська область, Балтський район, с. Білине, п/р 26009301000209 у Одеській філії ВАТ „ВТБ Банк”, МФО 388410, код ЄДРПОУ 04689582/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Лікапрод” /20300, Черкаська область, м. Умань, вул.. Інтернаціональна, 1, п/р 26005301885979 в ПІБ м. Умань, МФО 354381, код ЄДРПОУ 22802875 / 510984 грн. 16 коп. / п’ятсот десять тисяч дев’ятсот вісімдесят чотири грн. 16 коп./ - основного боргу; 5109 грн. 84 коп. / п’ять тисяч сто дев’ять грн. 84 коп./ – держмита; 156 грн. 18 коп. / сто п’ятдесят шість грн. 18 коп./ - витрати на ІТЗ судового процесу.

Наказ видати.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Розстрочити виконання судового рішення по справі № 16 / 195 –09 –5426 в частині стягнення основного боргу на загальну суму 510984 грн. 16 коп. / п’ятсот десять тисяч дев’ятсот вісімдесят чотири грн. 16 коп. / на десять місяців шляхом перерахування за перші дев’ять місяців щомісячно суми у розмірі 51098 грн. 41 коп. /п’ятдесят одна тисяча дев’яносто вісім грн.. 41 коп./ та за останній місяць - грошової суми у розмірі 51098 грн. 47 коп. /п’ятдесят одна тисяча дев’яносто вісім грн.. 47 коп./.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили з урахуванням наданої розстрочки.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення підписане 25.12.2009р.

Суддя