Рішення № 82560515, 06.06.2019, Воловецький районний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №300/324/19

06.06.2019 смт Воловець

Воловецький районний суд Закарпатської області в складі судді Софілканич О.А., з участю секретаря судового засідання Балецького С.М., позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів,

В С Т А Н О В И В:

Позивач 15.04.2019 року звернулася до суду з вищезазначеним позовом, який мотивувала тим, що судовим наказом судді Воловецького районного суду Закарпатської області №2н-119/10 від 06.12.2010 року з відповідача на користь позивача було стягнуто аліменти на утримання дитини -сина ОСОБА_3 , 2006 року народження у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. На даний час розмір аліментів не задовольняє потреби дитини, мінімальний розмір яких у зв`язку зі змінами у законодавстві не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку. Тому позивач просить збільшити розмір раніше присуджених аліментів та стягувати з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дитини: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 08.07.2017 року і до досягнення дитиною повноліття.

Позивачка ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримала. Пояснила, що відповідач, крім аліментів, присуджених судовим наказом Воловецького районного суду, матеріальної допомоги сину не надає. На даний час ця сума не забезпечує потреб дитини. Ствердила, що у неї нова сім`я, в якій виховується дочка ОСОБА_4 , 2013 року народження. Син ОСОБА_3 проживає окремо- з батьками позивачки.

Відповідач ОСОБА_2 проти позову заперечив. Пояснив, що не працює, його доходи мають сезонний характер. Проте аліменти на утримання сина він сплачує вчасно. Збільшення їх розміру призведе до погіршення матеріального стану його сім`ї, оскільки на його утриманні знаходиться ще одна дитина- дочка ОСОБА_5 , 2015 року народження, яка потребує систематиного лікування через вроджене захворювання.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд приходить наступного висновку.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цих Кодексом випадках.

Як вбачається з вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 ЦПК України, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Згідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 13.06.2006 року вбачається, що позивач та відповідач є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5).

Відповідно до судового наказу №2н-119/10 від 06.12.2010 року, з відповідача ОСОБА_2 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини- сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини із всіх видів заробітку батька щомісяця, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до повноліття ОСОБА_3 , починаючи з 30 листопада 2010 року (а.с.8).

Присуджені аліменти відповідач сплачує, що підтверджено квитанціями про приймання поштового переказу (а.с.21-23) та не заперечується позивачкою.

Крім цього, на утриманні відповідача перебуває ще одна дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.20), яка є дитиною- інвалідом (а.с.26), у зв`язку з чим потребує систематичного медичного обстеження та відповідного лікування (а.с.24-25).

Відповідно до ч.ч.1, 2, ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.89, яка ратифікована постановою Верховної Ради №789-ХІІ від 27.02.91 та набула чинності для України 27.09.91, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального й соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі ст.141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони в шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

За змістом ст.180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частина 3 ст.181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст.182 СК при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

За положеннями ст.183 СК, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

У ч.1 ст.192 СК встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Згідно з п.23 постанови Пленуму ВСУ «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 №3 розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч.3 ст.181 СК). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17.05.2017 №037-VIII ч.2 ст.182 СК України викладено в такій редакції: «Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку».

Отже, вказаним законом збільшено мінімальний розмір аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів. Визначаючи розмір аліментів на дитину (дітей), суд не може визначити їх розмір на одну дитину менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (до внесення змін у ст.182 СК, яким визначався розмір - 30%).

Суд не визначає мінімального розміру аліментів на одну дитину, оскільки такий встановлюється законом, а не судовим рішенням. При присудженні аліментів суд ураховує, що їх розмір на одну дитину не може бути меншим, ніж визначений законом, зокрема ч.2 ст.182 СК.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в п.17 постанови Пленуму ВСУ «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 за №3 зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.

У ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку.

Разом з тим, зміна закону, яким установлюється мінімальний розмір аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів відповідно до ст.192 СК України, про що Верховний Суд зазначив в постанові від 12.09.2018 року по справі №459/2181/17.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Жодних інших доказів (крім посилання на зміну мінімального розміру аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів) про погіршення свого матеріального стану чи стану здоров`я, про зміну сімейного стану, інших доказів на обгрунтування необхідності збільшення розміру раніше присуджених аліментів у відповідності до вимог чинного законодавства,- позивачка суду не надала.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає необхідним відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог про збільшення розміру аліментів.

Керуючись ст.ст.263-265, 268, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з часу його проголошення через Воловецький районний суд Закарпатської області або безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення оголошено 11.06.2019 року.

Суддя: Софілканич О. А.