Ухвала суду № 82560397, 10.06.2019, Селидівський міський суд Донецької області

№ 242/1449/18

№ 1-кп/242/185/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2019 року м. Селидове

Селидівський міський суд Донецької області в складі: головуючого - судді Владимирської І.М., суддів Любчика О.В., Черкова В.Г., при секретарі Сафронової К.В., за участю прокурора Білобловського Р.В., захисника Верченко О.О., обвинуваченого ОСОБА_1 , потерпілого ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Донецьк, Донецької області, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1,

обвинуваченого за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 146, ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 189 КК України,

ВСТАНОВИВ :

В провадженні Селидівського міського суду Донецької області знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 146, ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 189 КК України.

Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ДУ «Бахмутська установа виконання покарань (№6)», оскільки ризики, передбачені п.п.1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні (які допитані в судовому засіданні, однак до яких можуть виникнути додаткові питання), перешкоджати кримінальному провадженню, не зменшились, вважає, що відсутні підстави для зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м`який.

Обвинувачений ОСОБА_1 проти задоволення клопотання прокурора заперечував, заявив клопотання про заміну запобіжного заходу із тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт за місцем тимчасового проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_2 , вказавши, що він тривалий час перебуває під вартою, по справі допитані потерпілий та свідки, тому немає ризику впливу на них з його боку, немає підстав вважати, що він буде ухилятися від суду, повернення до місця реєстрації до м. Донецьк неможливе, оскільки він був звільнений з полону з непідконтрольною Українській владі території, крім того зазначив, що він має на утриманні двох неповнолітніх дітей.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого Верченко О.О. в клопотанні прокурора просить відмовити за безпідставністю та не обґрунтованістю, підтримала клопотання заявлене обвинуваченим.

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні клопотання прокурора підтримав, проти зміни запобіжного заходу заперечує.

Вислухавши думку учасників судового провадження, вирішуючи клопотання про продовження або зміну запобіжного заходу, встановив наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора. Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.

При вирішенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу, колегія суддів враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого. Ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу в даному кримінальному провадженні не зникли. Колегією суддів досліджено питання щодо зменшення ризиків, які існували на момент обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, - однак доказів, які б підтверджували вказані обставини, суду не надано та жодною із сторін кримінального провадження не зазначено про існування таких доказів.

На думку колегії суддів, прокурором доведено наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто обвинувачений без застосування до нього запобіжного заходу зможе переховуватися від суду. Ступінь ризику втечі колегією суддів оцінено в сукупності факторів, пов`язаних з характером особи обвинуваченого, моральністю, його відношенням до інкримінованого кримінального правопорушення, місцем проживання, майновим станом, особистими та соціальними обставини його життя, сімейними зв`язками та зв`язками з суспільством. Жодних стримуючих факторів, які б свідчили, що обвинуваченим не будуть вживатися перешкоди для запобігання відправлення правосуддя в спосіб неявки в судове засідання колегією суддів не встановлено. ОСОБА_1 обвинувачується в скоєнні кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України кваліфікуються як тяжкі та особливо тяжкі злочини; має двох неповнолітніх дітей, офіційно не працював, за економічним становищем самостійного джерела доходу не мав. З огляду на вказане, за переконанням колегії суддів, обвинувачений ОСОБА_1 без застосування відносно нього запобіжного заходу зможе прийняти спроби переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

При наданні оцінки ступеню ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів враховує, що згідно п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Яжинський проти Польщі» ризик незаконного впливу обвинувачених особисто на свідків може бути визнано на початкових стадіях процесу. Так, після призначення кримінального провадженні відносно ОСОБА_1 до розгляду судом відповідно до вимог ст. 349 КПК України визначено обсяг доказів, що підлягають дослідженню та встановлено порядок їх дослідження. Суд звертає увагу, що порядок та обсяг досліджених доказів був виконаний повністю, проте в кінці судового слідства, прокурором було заявлено клопотання провести одночасний допит свідків сторони обвинувачення, з метою усунення розбіжностей між ними, але свідки не з`явилися, засідання було відкладено. З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з прокурором, що є ризик впливу обвинуваченого на свідків з метою переконання або змушення останніх надати покази в вигідному для нього аспекті.

Разом з тим, при вирішенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого колегія суддів враховує засаду верховенства права, закріплену в ст. 8 КПК, та практику Європейського суду з прав людини, яка у відповідності до вимог ч. 2 зазначеної статті підлягає обов`язковому застосуванню під час кримінального провадження. Так, в рішенні у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. З рішень ЄСПЛ у справах «Слоєв проти України», «Фельдман проти України» вбачається, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи незалежно від того, наскільки коротким він є повинно бути переконливо доведено держаними органами. При цьому, доцільність продовження строків тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту. Відповідно кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для подальшого втручання у право особи на свободу. При цьому, ані тяжкість обвинувачення, ані серйозність покарання не є доказом наявності цих ризиків. У рішенні ЄСПЛ у справі «Калашников проти Росії» сформульовано принцип, що у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення діє презумпція на користь звільнення. Розподіл тягаря доведення надає суду можливість вирішити питання про звільнення обвинуваченої особи, якщо обвинувачення не надало доказів, достатніх, щоб переконати суд у необхідності тримання під вартою. Якщо обвинувачення не впоралося з тягарем доведення, презумпція на користь звільнення стає достатньою підставою для звільнення, яка не потребує додаткового обґрунтування. Крім того, відповідно до статті 9 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права (ратифікований Українською РСР 19 жовтня 1973 року), утримання під вартою осіб, які чекають судового розгляду, не повинно бути загальним правилом, та їх звільнення може здійснюватися в залежності від надання гарантій явки в суд.

Так, запобіжний захід в виді тримання ОСОБА_1 під вартою в межах даного кримінального провадження було застосовано 18 січня 2018 року, тобто строк попереднього ув`язнення обвинуваченого наразі складає понад 1 рік 4 місяці 23 дні. В судовому засіданні прокурором не вказано про існування нових ризиків кримінального провадження, не наведено виключних підстав для продовження обвинуваченому терміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, виходячи з вищенаведених позицій Європейського суду з прав людини.

Крім того, відповідно до вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод заарештована особа має право на перегляд матеріально-правових і процесуальних умов затримання, а, рішення суду про продовження строку тримання під вартою, не може базуватись на первісних підставах, що слугували для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання заявника під вартою; і суд має з`ясувати можливість застосування до заявника будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою (рішення ЄСПЛ у справі "Третьяков проти України").

Згідно ст. 176 КПК України у кримінальному провадженні можуть бути застосовані такі запобіжні заходи як особисте зобов`язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою, при цьому їх наведено в порядку зростання ступеню суворості. На переконання колегії суддів, запобігти встановленим ризикам кримінального провадження, а саме прийняття обвинуваченим спроб ухилення обвинуваченого від судового слідства зможе запобіжний захід в виді цілодобового домашнього арешту, який може бути застосований в розумінні ст. 181 КПК України, а ризик впливу на свідків, - в спосіб покладання на обвинуваченого обов`язків на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України.

Суду надані стороною захисту документи на підтвердження згоди власника житла про перебування обвинуваченого під домашнім арештом у належному йому житлі, яке придатне для проживання.

В розумінні ч. 6 ст. 181 КПК України строк дії ухвали суду про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.

Згідно ч. 5 ст. 202 КПК України у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про відмову у продовженні строку тримання під вартою, про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на інший запобіжний захід, про звільнення особи з-під варти у випадку, передбаченому частиною третьою статті 206 цього Кодексу, або у випадку закінчення строку дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою підозрюваний, обвинувачений повинен бути негайно звільнений.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 331 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

В задоволенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - відмовити.

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про заміну запобіжного заходу із тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт за місцем тимчасового проживання - задовольнити.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт тривалістю два місяці, тобто з 10.06.2019 року по 09.08.2019 року, з обов`язковим носінням електронного засобу контролю, звільнивши останнього з під варти з зали суду.

Застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту, заборонивши йому цілодобово залишати житло за фактичним місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 , з обов`язковим носінням електронного засобу контролю.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступні обов`язки:

- цілодобово не залишати місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_2 ,без дозволу прокурора, суду.

- прибувати за першим викликом до прокурора, суду;

- утриматись від спілкування з потерпілим та свідками у даному кримінальному проваджені за межами судового засідання;

- носити електронний засіб контролю.

Роз`яснити обвинуваченому, що відповідно до ч. 5 ст.181 КПК України працівники національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань, використати електронні засоби контролю.

Роз`яснити обвинуваченому, що відповідно до ч. 6 ст. 195 КПК України відмова від носіння засобу електронного контролю, умисне зняття, пошкодження або інше втручання в його роботу з метою ухилення від контролю, а рівно намагання вчинити зазначені дії є невиконанням обов`язків, покладених судом на обвинуваченого при обранні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Виконання ухвали доручити Добропільському відділу поліції Покровського ВП ГУНП в Донецькій області.

Контроль за виконанням ухвали здійснює прокурорБілобловський Р.В.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, надіслати на адреси ДУ «Бахмутська УВП (№ 6)», Добропільського ВП Покровського ВП ГУНП в Донецькій області.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.М. Владимирська

Судді В.Г. Черков

О.В. Любчик