Рішення № 8255761, 23.12.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" грудня 2009 р.Справа № 17/117-09-3717 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Триденна Агро”;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „АГРО-ЮГ”;

про стягнення 68869,04 грн.

Суддя           Зуєва Л.Є.

П р е д с т а в н и к и :

від позивача: не з’явився;

від відповідача: Блюмберг В.М. –на підставі довіреності.

СУТЬ СПОРУ: позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача по справі 68869,04грн., з яких: 36934,15 грн. –основного боргу; 6776,62грн. –пені; 845,6 грн. –3% річних; 4869,78 грн. –індексу інфляції; 1846,7 грн. –штрафу; 4000 грн. –адвокатських витрат; 13596,19 грн. –курсової різниці.

Відповідач в судові засідання призначені по справі з’явився, надав відзив на позов, в якому позовні вимоги визнав частково лише в частині основного боргу у розмірі 36934,15 грн., в іншій частині позову просить суд відмовити, посилаючись на обставини, викладені у відзиві.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

30 квітня 2008 року між ТОВ „ТРИДЕНТА АГРО” та ТОВ „АГРО-ЮГ” був укладений Договір купівлі-продажу насіння №23/05/08нс (далі - Договір).

Відповідно до п.2.1 Договору, асортимент Товару, його кількість, термін оплати та поставки, місце передачі Товару, ціна визначаються в додатках та/або накладних документах відпуску Товару, що є невід'ємною частиною Договору. У випадку розбіжності даних у додатках щодо найменування, кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній перевагу маг видаткова накладна.

Згідно з п. 2.2. даного Договору, всі рахунки та накладні документи, що виписані в період дії даного договору є його невід'ємною частиною.

Пункт 3.1. Договору вказує, товар може передаватися покупцю партіями.

Право власності на Товар, а також ризик випадкового знищення або пошкодження Товару переходить до покупця після передачі Товару та підписання відповідних документів (накладних), що свідчать про прийом покупцем Товару (п. 4.6. Договору).

Відповідно до даних пунктів Договору, додатку №1 до нього та видаткової накладної №РН-ОД00026 від 13.05.2008 року (згідно довіреності суворої форми звітності серії ЯОЮ №791666 від 12.05.2008 року), виписаної в період дії даного договору, Відповідачу було поставлено Товар на загальну суму 57 372 гривні 00 копійок.

Пункт 5.1. даного Договору зазначає, що покупцем здійснює оплату партії Товару за ціною, вказаною в п. 2.1. даного Договору.

Пунктом 5.3. даного Договору встановлено, що оплата Товару проводиться наступним чином: 20% від вартості Товару оплачується покупцем протягом трьох робочих днів з моменту підписання даного договору та 80% від вартості Товару оплачується покупцем в строк до 15 вересня 2008 року. Позивач виконав свої обов'язки за Договором у повному обсязі. Претензій щодо якості чи кількості поставленого товару від Відповідача на адресу Позивача не надходило. ТОВ „Агро-Юг”, в порядку п.6.1. Договору, взяло на себе зобов'язання перед ТОВ „ТРИДЕНТА АГРО” провести оплату за Товар в строк та на умовах вказаних в ст. 5 цього Договору.

Однак відповідач, у порушенні чинного цивільного , господарського законодавства України та умов Договору, лише частково погасив існуючий розмір заборгованості у розмірі 20 437,85 гривень, внаслідок чого у відповідач утворилася заборгованість згідно Договору купівлі-продажу №23/05/08нс від 30 квітня 2008 року у розмірі 36 934 грн. 15 коп.

У зв’язку з порушенням строків оплати поставленого товару, позивач просить стягнути з відповідача розмір курсової різниці, який згідно представленого розрахунку становить 13596,19 грн.

Крім того, внаслідок порушення відповідачем умов укладеного договору, взятих на себе грошових зобов’язань, позивачем здійснено нарахування пені, яка згідно представленого позивачем розрахунку становить 6776,62 грн.

Також, позивач керуючись ч. 2 ст. 625 ЦК України у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов’язань за укладеним договором нарахував відповідачу 3% річних у розмірі 845,6 грн. та інфляційні втрати за весь час прострочення виконання у розмірі 4869,78 грн.

Крім цього, позивачем на підставі п. 8.4 укладеного договору нарахований відповідачу штраф за несплату та несвоєчасну сплату отриманого товару у розмірі 1846,7 грн.

Також у зв’язку з зверненням до адвоката Бонтлат В.В. за отриманням юридичної допомоги пов’язаної зі зверненням до суду з позовом про стягнення з відповідача вищезазначених сум, позивач поніс витрати у розмірі 4000 грн., в результаті чого позивач просить суд стягнути також і ці витрати у розмірі 4000 грн.

Зазначені обставини спонукали ТОВ „Тридента Агро” звернутися до господарського суду Одеської області з позовною заявою (вхід.№5622 від 27.07.2009р.) про стягнення з ТОВ „Агро-ЮГ” 68869,04 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.07.2009р. порушено провадження у справі №17/117-09-3717 за позовом ТОВ „Тридента Агро” до ТОВ „Агро-Юг” про стягнення 68869,04 грн.

Дослідивши обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обовЧязків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій – це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовЧязків.

У відповідності зі ст.204 ЦК України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Вимогами п.п.1,2 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

У відповідності до ч. 1, 7 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Розглядом матеріалів справи встановлено, що позивачем на підставі видаткової накладної від 13.05.2008р. №РН-ОД00026 відповідачу було поставлено 96 посівних одиниць соняшнику на загальну суму 57 372 грн. з урахуванням ПДВ. Платіжними дорученнями від 23.04.2008р. та 30.12.2008р. ТОВ „Агро-Юг” було сплачено часткову вартість товару в сумі 20 437,85 грн. Остаточна ж вартість переданого товару у розмірі 36934,15 грн., відповідачем сплачена не була.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази суд дійшов висновку, що поставка товару була здійсненна за межами дії договору від 30.04.2008р. №23/05/08нс , про що свідчить факт направлення рахунку від 18.04.2008р. на здійснення передоплати в сумі поставки 57 372 грн. , а також ті обставини, що п.5.3 договору, на який посилається позивач, передбачений взагалі інший порядок оплати товару, тому зобов’язання які виникли по накладній №23/05/08 від 13.05.2008р. не відносяться до договірних зобов’язань, які виникли внаслідок укладання договору №23/05/08нс від 30.04.2008р.

Крім того, позивачем в порушення вимог ст. 33 ГПК України не було надано договору №23/05/08нс від 05.05.2008р., на підставі якого була виставлена видаткова накладна №РН-ОД00026 від 13.05.2008р.

Пояснення позивача стосовно того, що невідповідність дат у договорі та накладній є бухгалтерською опискою судом до уваги не приймається, оскільки позивачем не доведено належним чином наявність такої описки та вказаний факт на який посилається позивач спростовується матеріалами справи.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 36934,15 грн., підлягають задоволенню, оскільки ці обставини повністю підтверджені наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем факт наявності такої заборгованості за отриманий ним товар по накладній від 13.05.2008р. №РН-ОД00026 також визнаний у повному обсязі.

Розглянувши позовні вимоги по стягненню з відповідача по справі нарахованих пені, штрафу, індексу інфляції, 3% річних, а також адвокатських витрат, суд дійшов висновку, що в цій частині позову позивачу слід відмовити, з наступних правових підстав.

Згідно до ст.546 ЦК України неустойка є одним з видів забезпечення виконання зобов'язання. При цьому, ст.547 ЦК України встановлює, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі, а правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

З урахуванням викладеного, оскільки, як було зазначено вище, поставка здійснена за межами наданого позивачем договору, а також позивачем не доведений факт укладення договору по поставці щодо забезпечення виконання зобов'язання у належній формі.

Крім того, згідно до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, приймаючи до уваги, що за твердженням позивача має місце прострочення саме грошового зобов'язання, вимоги про одночасне стягнення і пені і штрафу є необгрунтованими з огляду на ст.549 ЦК України.

Більш того, вимоги про стягнення неустойки, рівно як і вимоги про стягнення індексу інфляції та 3% річних засновані на факті порушення зобов'язання відповідачем.

Між тим, згідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Разом з тим, ч.2 цієї статті встановлює, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приймаючи до уваги, що позивачем, в порушення ст.33 ГПК України, не доведено суду здійснення поставки на підставі договору, а у накладній не визначено строк виконання зобов'язання, та доказів направлення вимоги про оплату коштів не надано, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем до стягнення штрафні санкції, а також 3% річних та індексу інфляції, які розраховані позивачем виходячи з прострочення відповідачем строків оплати вартості прийнятого товару, являються такими, що не ґрунтуються на вимогах діючого законодавства, оскільки судом не встановлено факту порушення відповідачем строків згідно яких відповідач зобов’язаний здійснити перерахування грошових коштів саме в строк до 15.09.2008р.

Крім того, дослідивши позовні вимоги по стягненню з відповідача по справі курсової різниці в сумі 13 596,19 грн., суд дійшов висновку, що в задоволенні цих вимог слід відмовити, з наступних правових підстав.

Згідно до ст.179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно до ст. 189 ГК України, ціна (тариф) у цьому Кодексі є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання. При

цьому, відповідно до ч.2 цієї норми ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Таке ж правило визначене у ч.2 ст.198 ГК України, згідно з якою грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Враховуючи, що сторони правовідносин не мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства, і грошове зобов'язання визначене у видатковій накладній саме у гривнях, вимоги позивача про сплату курсової різниці є необґрунтованими, а посилання на ст.533 ЦК України не може прийматися до уваги за наявності спеціальних норм ГК України.

Крім того, суд не погоджується із вимогами про стягнення витрат на адвоката у розмірі 4000 грн., які перераховані ТОВ „Незалежна юридична компанія” мають бути відшкодовані в порядку ст.44, 49 ГПК України, оскільки вимогами статті 44 ГПК передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. У контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру”. Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст. 2 Закону України „Про адвокатуру”, де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

При цьому, згідно до ст.4 Закону України „Про адвокатуру”, адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які діють відповідно до цього Закону та статутів адвокатських об'єднань.

Таким чином, позивачем не надано належних доказів укладення угоди саме з адвокатом, а навпаки у матеріалах справи наявна угода з ТОВ „Незалежна юридична компанія” і саме із зазначеною юридичною особою складено акт прийому-передачі документів, акт здачі-прийому виконаних робіт, та на користь ТОВ сплачені надані за цим договором послуги. Крім того, як свідчить протокол судового засідання, у ньому брав участь директор ТОВ „Незалежна юридична компанія” Грищенко О.М., який в свою чергу не представив свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю.

Таким чином, укладений з ТОВ "Незалежна юридична компанія" договір про надання правової допомоги від 01.06.2009 р. не є договором про надання адвокатських послуг.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст.11, 204, 530, 533, 546, 547, 549, 610 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 189, 198 Господарського кодексу України, ст.ст. 2, 4 Закону України „Про адвокатуру” суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ „Тридента Агро” підлягають задоволенню частково, внаслідок чого з ТОВ „Агро-Юг”, слід стягнути на користь ТОВ „Тридента Агро” основну заборгованість в сумі 36934,15 грн.

Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача, згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Тридента Агро” /68534, Одеська область, Тарутинський район, с. Ламбровка, код ЄДРПОУ 20952731/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „ТРИДЕНТА АГРО” /03038, м. Київ, вул. Ямська, 28А, код ЄДРПОУ 25591321/ 36 934 грн. 15 коп. /тридцять шість тисяч дев’ятсот тридцять чотири грн. 15 коп./ - основного боргу; 369 грн. 34 коп. /триста шістдесят дев’ять грн. 34 коп./ - державного мита; 315 грн. 00 коп. /триста п’ятнадцять грн. 00 коп./ - послуги ІТЗ судового процесу.

Наказ видати.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після вступу рішення в законну силу.

Суддя