Рішення № 82553877, 12.06.2019, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/23/19

2-о/703/40/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2019 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого-судді Пасацької Л.А.

секретаря судового засідання Покотиленко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_1 заінтересована особа: Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація - про встановлення факту що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

Заявник, ОСОБА_1 03.01.2019 р. звернувся до суду із вказаною заявою, з урахуванням додаткових письмових пояснень, та просив встановити факт його поранення при виконанні обов`язку військової служби 29.08.2014 р. в м. Іловайськ Донецької області Україна, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.

Заяву обґрунтовує тим, що 12.05.2014 р. відповідно до Указу Президента України від 06.05.2014 р. «Про часткову мобілізацію» був призваний на військову службу Смілянським РВК Черкаської області, військова частина польова пошта В0259. В період з 09.07.2014 р. по 27.07.2014 р. та з 29.07.2014 р. по 31.08.2014 р. був залучений та приймав безпосередню участь у бойових діях на території Донецької та Луганської областей.

Військову агресію Російської Федерації проти України підтверджують постанова Верховної Ради України «Про заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків» від 21.04.2015 р. №337-VІІІ, ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 р. №1207-VІІ, ЗУ «Про санкції» від 14.08.2014 р. №1644-VІІ, постанова Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» від 17.03.2015 р. №254-VІІ, постанова Верховної Ради України «Про заяву Верховної Ради України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій «ДНР» та «ДНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян» від 04.02.2015 р. №145-VІІІ, постанова Верховної Ради України від 27.01.2015 р. №129-VІІІ, якою затверджено звернення до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором.

Крім того, на підтвердження наявності військової агресії Російської Федерації проти України заявник наводить відомості, які отримані ним з мережі «Інтернет», а саме:

- відображені Міністерством закордонних справ Великобританії, відповідно до яких останнє назвало прикритим факт проведення референдуму 11 травня на Донбасі;

- викладені в заяві прес-секретаря Держдепартаменту США Джен Псакі, відповідно до якої, остання зазначила, що США не визнають результати референдуму про незалежність «ДНР»;

- викладені в заяві прес-секретаря верховного представника Європейського Союзу із закордонних справ ОСОБА_2 , відповідно до якої остання зазначила, що «так звані референдуми у Донецькій і Луганській областях нелегітимні, і ми не визнаємо їх результатів. Ті, хто організував ці референдуми не володіють демократичною легітимністю»;

- викладені в даних прес-центру Служби безпеки України від 25 серпня 2014 року, відповідно до яких, останній зазначає, що у Донецькій області українські військові ліквідували групу російських диверсантів, які злочинно вдерлися на територію України. Затримання російських диверсантів відбувалося поблизу населеного пункту Дзеркальний Амвросіївського району Донецької області. Серед затриманих десять військовослужбовців 331 полку 98 свірської дивізії Повітрянодесантних військ Збройних сил Російської Федерації;

- викладені в інформації з офіційного сайту Міністерства оборони України, згідно якої станом на 08.02.2015 року, воїни 128-ї механізованої бригади з трупів вбитих російських найманців забрали документи, які засвідчують, що в бою на Дебальцевському плацдармі брали участь громадяни Російської Федерації, зокрема ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації м. Тюмень. ОСОБА_3 за іншими знайденими в нього документами є найманцем окупаційної адміністрації Російської Федерації на території Донецької області, про що свідчить відповідний військовий квиток. За словами солдата, який знищив цього російського найманця, ОСОБА_3 мав сучасне спеціалізоване обмундирування морської піхоти Збройних сил Російської Федерації та вів себе на полі бою як добре підготовлений воїн;

- викладені в повідомленні Інтернет - ресурсу «fakty.ictv.ua» у статті «На Дебальцево бросили элитные войска РФ» від 13 лютого 2015 року, відповідно до якої, радник глави МЗС України Зорян Шкіряк засвідчив, що з території Російської Федерації на територію України, підконтрольну російським бойовикам, не припиняється переміщення колон важкої техніки. Крім того, сили із елітних частин Збройних сил Російської Федерації були кинуті на Дебальцевський напрямок, через що присутність військовослужбовців регулярної російської армії на території України невпинно зростає. Зорян Шкіряк додав, що окупаційні війська атакують масованими ударами, застосовуючи ствольну артилерію, «САУ», «Град», «Смерч», «Ураган», десятки танків та БТРів;

- викладені в Звіті «Звідки відкрили вогонь? Розслідування транскордонних атак на сході України» від 29 липня 2016 року, який представила незалежна неурядова правозахисна організація «Міжнародне партнерство за права людини» разом із Норвезьким ОСОБА_4 та Українською Гельсінською Спілкою, відповідно до якого, перетин кордону та напади на українські території були організовані за допомогою військових підрозділів Російської Федерації. Покинуті речі персонального вжитку та сліди переміщення військової техніки; рух російських військових підрозділів на території Російської Федерації і через кордон України; факти нелегальних перетинів українського кордону комбатантами з Російської Федерації, які згодом здійснювали напади на об`єкти військової інфраструктури, державні прикордонні частини та цивільні об`єкти; здійснення атак з локацій військових частин регулярних збройних сил Російської Федерації слугують цьому підтвердженням. Крім того, проаналізовані у звіті докази прямого втручання російських збройних сил, служб безпеки, осіб, які прямо пов`язані з військовими підрозділами Російської Федерації, а також аналіз атак на населені пункти Луганської області влітку 2014 року доводять наявність міжнародного характеру збройного конфлікту на Донбасі;

- викладені в інтерактивній карті з координатами, звідки Російська Федерація і підконтрольні їй незаконні збройні формування обстрілювали Схід України влітку 2014 року, опублікованої 22 грудня 2017 року дослідницькою групою Bellingcat, відповідно до якої, згідно зібраних доказів, за літо 2014 року артилерійські підрозділи збройних сил Російської Федерації щонайменше 149 разів обстріляли територію України. Також дослідники переконані, що описані та позначені на карті артилерійські напади не можна розцінювати як випадкові або провокаційні обстріли, оскільки такі напади можуть бути розглянуті лише як воєнні дії Російської Федерації проти України;

- викладених в резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи від 09 квітня 2014 року, яка рішуче засуджує дозвіл Ради Федерального Зібрання Російської Федерації на застосування військової сили в Україні, російську військову агресію та подальшу анексію Криму, що є явним порушенням міжнародного права;

- викладених в резолюції Європарламенту (2014/2965 (RSP)) від 15 січня 2015 року щодо ситуації в Україні, в якій рішуче засуджується агресивна та експансіоністська політика Російської Федерації, що становить загрозу цілісності та незалежності України, а також потенційну загрозу для самого Європейського союзу, включаючи незаконну анексію Криму та ведення неоголошеної гібридної війни проти України, у тому числі інформаційної війни, поєднуючи кібервійни, використання регулярних та нерегулярних збройних сил, пропаганда, економічного тиску, енергетичного шантажу, дипломатії та політичної дестабілізації, підкреслює, що такі дії є порушенням міжнародного права;

- викладені в резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи «Зниклі особи піж час конфлікту в Україні» від 25 червня 2015 року, якою остання визнає, що військові дії на частині Донецької та Луганської областей України є агресією зі сторони Російської Федерації та вводить термін «окупований» по відношенню до Автономної Республіки Крим та м. Севастополь.

На думку заявника, факти збройної (військової) агресії Російської Федерації відносно України, окупації частини території України є загальновідомими, а тому не підлягають доказуванню відповідно до ч.3 ст.82 ЦПК України.

Так, 29.08.2014 р. заявник, відповідно до розпорядження, виконував бойове завдання у м. Іловайськ Донецької області, коли українські війська зазначеного міста потрапили в оточення, на його думку, російських військ. У той же день, колона автомобілів та військової техніки, у складі якої перебував заявник, виходячи з оточення м. Іловайськ Донецької області, під час руху потрапила у засідку військ, на думку заявника, Російської Федерації та прийняла бій. Почався обстріл колони з боку російських військових, які вели вогонь гранатометів, великокаліберних кулеметів та стрілецької зброї. В ході обстрілу заявник отримав вогнепальне порання м`яких тканин лівої поперекової ділянки, вогнепальне, наскрізне уламкове поранення м`яких тканин задньої поверхні середньої третини лівого плеча.

Факт участі у вищевказаних бойових діях регулярних військ Російської Федерації в районі м. Іловайськ Донецької області та саме вказаним військам протистояли військові української армії, що відносилися до складу військової частини В0259, в якій заявник проходив військову службу, на думку останнього, підтверджується відомостями, які отримані ним з мережі «Інтернет», а саме:

- викладені в статті «Трагедія під Іловайськом: як це було – відео» від 29 серпня 2016 року, що опублікована в Інтернет-джерелі «5.ua», в якій зазначено, що після введення регулярних російських військ 23-24 серпня 2014 року, 28 серпня Іловайське угрупування збройних сил України опинилися в оточенні. Українських бійців в Іловайську почали «методично розстрілювати» з «Градів» та «Ураганів». 28 серпня з російською стороною було обговорено маршрут виходу українських військ по «зеленому коридору» двома колонами. 29 серпня о 8:15 год. українські військові двома організованими колонами почали вихід з ОСОБА_5 . О 10:00 год. російська артилерія під Іловайськом цинічно розстріляла «гуманітарний коридор» попри запевнення, що українські бійці зможуть безпечно і без втрат вийти з оточення;

- викладені в статті «Росія не відкривала «зелений коридор» під Іловайськом (фото)» від 31 серпня 2014 року, що опублікована в Інтернет – ресурсі «dsnews.ua», в якій зазначено, що колону з українськими військовими, що виїжджала з оточення під Іловайськом, розстріляли російські військові. У зв`язку з цим, під м. Іловайськ Збройні Сили України понесли великі витрати. Сотні трупів, десятки в полоні. На жаль, близько 500 українських військових з різних підрозділів загинули при прориві колони. Поранених росіяни добивали вже на полі;

- викладених в статті «Гуманітарний коридор» для бійців АТО розстріляли. Поранених віддали росіянам» від 29 серпня 2014 року, що опублікована на сторінках Інтернет – порталу «Українська правда», в якій зазначено, що гуманітарний коридор, який за закликом президента Росії ОСОБА_6 був відкритий для відходу українських військ з-під Іловайська, обстріляла російська артилерія. В результаті обстрілу загинуло близько 100 українських військових.

Після отримання поранення, первинну допомогу заявник отримав у військовій частині В3939, в обсязі ПХО рани лівого плеча та попереку.

Заявник має вогнепальне сліпе осколкове поранення м`яких тканин, лівої поперекової ділянки зліва з дірчатим переломом клубової кістки. Вогнепальне наскрізне осколкове поранення задньої поверхні, середньої третини лівого плеча. Контузія, яке пов`язане з виконанням службових обов`язків.

Відповідно до свідоцтва про хворобу, діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання, поранення, контузії, каліцтва: єдина права нирка з помірним порушенням концентраційної функції при відсутності лівої нирки після операції (28.10.2014 року) – люмботомії, нефректоми зліва з приводу термінального гідронефрозу лівої нирки. Зміцнілий шкірний рубець лівої поперекової ділянки після операції 28.10.2014 року – видалення металевого уламка з поперекового м`яза зліва з приводу вогнепального, уламкового, сліпого поранення поперекової ділянки зліва (29.08.2014 року) з дірчастим переломом лівої клубової кістки в стадії сформованого кісткового мозолю, без порушення функції. Зміцнілий післяопераційний рубець задньої поверхні середньо третини лівого плеча після хірургічної обробки рани (31.08.2014 року) з приводу вогнепального уламкового наскрізного поранення м`яких тканин (29.08.2014 року), з наявністю металевого фрагмента в м`яких тканинах. Поранення, контузія, пов`язані із захистом Батьківщини.

Двобічна нейросенсорна приглухуватість, зі сприйняттям шепітової мови на відстані 3 м на праве вухо, 1 м на ліве вухо. Ангіопатія сітківки обох очей. Міокардитичний кардіосклероз. СН-0, зі збереженою систолічною функцією лівого шлуночка. Арахноїдальна кістка лівої лобної долі без порушення функції нервової системи. Ізольований міжхребетний остеохондроз шийного відділу хребта, протрузія четвертого, п`ятого шийних дисків з больовим синдромом, без порушення статико – кінетичної функції хребта. Помірна рубцева деформація цибулини двадцятипалої кишки, без порушення евакуаторної функції. Гемангіоми печінки, кістки печінки, без порушення функції – захворювання, пов`язане із захистом Батьківщини.

Постановою ВЛК заявник визнаний непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку.

Наказом №29 від 10 лютого 2015 року заявник з 10 лютого 2015 року виключений із списків особового складу частини, з усіх видів забезпечення.

Крім того, заявник має інвалідність ІІ групи.

Однак, довідка військово-лікарської комісії від 17 лютого 2017 року №168, свідоцтво про хворобу №338 видана на ім`я заявника, як і інші документи, що відповідно до законодавства встановлюють причинний зв`язок травм (поранень, контузії, каліцтва) не визначають причинно-наслідкового зв`язку з цих травм (поранень, контузії, каліцтва) із збройною агресією Російської Федерації проти України, що необхідно йому для досягнення мети – набуття ним статусу жертви міжнародного збройного конфлікту.

Вважає, що внаслідок саме військової агресії Російської Федерації на території Донецької області було порушено його право на життя і здоров`я, передбачене ст.27 Конституції України та ст.2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.

Встановлення юридичного факту поранення заявника при виконанні обов`язку військової служби 29 серпня 2014 року на території м. Іловайськ Донецької області України, яка сталася внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, буде породжувати юридичні наслідки – набуття заявником статусу жертви міжнародного збройного конфлікту, як особи, яка перебувала під захистом Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, яка ратифікована Україною 03 липня 1954 року, що обумовлює виникнення прав та обов`язків, передбачених цією Конвенцією, іншими нормами національного та міжнародного права.

Заявник вважає, що встановлення факту отримання ним поранення саме внаслідок військової агресії Російської Федерації, можливе лише у судовому порядку, оскільки іншого порядку встановити такий факт чинним законодавством України не передбачено, в зв`язку з чим звернувся до суду з вказаною заявою.

Відповідно до ст.6 Європейської конвенції з прав людини встановлено, що справедливість судового рішення вимагає, аби таке рішення достатньою мірою висвітлювало мотиви, на яких воно ґрунтується. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення й мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

З врахуванням вищевказаних норми Європейської конвенції з прав людини та практики Європейського суду з прав людини, ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 08 січня 2019 року по цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України та Російська Федерація, про встановлення факту, що має юридичне значення, відкрито окреме провадження та призначено судовий розгляд.

Заявник ОСОБА_1 та його повноважний представник, ОСОБА_7 , у судовому засіданні заяву підтримали у повному обсязі та просили задовольнити з наведених у ній підстав, оскільки іншим порядком не врегульоване питання встановлення цього факту.

Представник заінтересованої особи – Міністерства соціальної політики України в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце його проведення був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення. Звернулись із клопотанням про розгляд справи без участі представника Мінсоцполітики.

Представник заінтересованої особи – Російської Федерації в судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, про дату, час та місце його проведення був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення уповноваженій осіб Посольства Російської Федерації в Україні. При цьому, заяв чи пояснень з приводу вирішення питання про встановлення зазначеного у заяві ОСОБА_1 факту, у тому числі щодо невизнання юрисдикції українських судів на вирішення даної справи, суду не надав.

Суд, врахувавши доводи заявника, вивчивши надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, приходить до наступного:

Згідно положень ст. 19, 293 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства, при цьому цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку … 3) окремого провадження, яке призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав..

Відповідно до п.5 ч.2 ст.293, ч.2 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у тому числі факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31 березня 1995 року судам роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

Як встановлено під час судового розгляду, заявник ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Сміла, Черкаської області Україна, що підтверджується документом, що посвідчує його особу, серії НОМЕР_1 виданого Смілянським РВ УДМС України в Черкаській області 10 квітня 2013 року (а.с.11).

Відповідно до сторінки 12 вищевказаного документу, заявник ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.11 – зворот).

Згідно військового квитка серії НОМЕР_2 , виданого на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , останнього відповідно до Указу Президента України від 06 травня 2014 року «Про часткову мобілізацію» призвано на військову службу Смілянським РВК Черкаської області, військова частина - польова пошта В 0259 (а.с.12-14).

Відповідно до довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України №6715, яка видана командиром військової частини – польова пошта В3938 від 14.10.2014 р., солдат ОСОБА_1 дійсно в періоди з 09.07.2014 р. по 27.07.2014 р. та з 29.07.2014 по 31.08.2014 р. безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції (… м. Ілловайськ Донецька область) (а.с.15).

Як вбачається з свідоцтва про хворобу №338 від 08.08.2016 р., ВЛК госпітальна при в/ч А4554 за розпорядженням командира в/ч п.п. В0259 від 26.07.2016 р. №602 провела огляд солдата військової частини п.п. В0259 - ОСОБА_1 , 1970 року народження, який перебував у Збройних Силах: з грудня 1989 року по квітень 1991 року та з 2014 року (а.с.28).

Відповідно до п.8 «Короткого анамнез» вищевказаного свідоцтва, ОСОБА_8 29.08.2014 р. поблизу м. Іловайськ Донецької області, під час виходу колони з оточення, потрапив під артобстріл та отримав вогнепальне поранення м`яких тканин лівої поперекової ділянки, вогнепальне, наскрізне уламкове поранення м`яких тканин задньої поверхні середньої третини лівого плеча (а.с.28).

Згідно п.12 «Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання, поранення, контузії, каліцтва», Липовому встановлено діагноз та причинний зв`язок захворювання, поранення, контузії, каліцтва, а саме: єдина права нирка з помірним порушенням концентраційної функції при відсутності лівої нирки після операції (28.10.2014 року) – люмботомії, нефректоми зліва з приводу термінального гідронефрозу лівої нирки. Зміцнілий шкірний рубець лівої поперекової ділянки після операції 28.10.2014 року – видалення металевого уламка з поперекового м`яза зліва з приводу вогнепального, уламкового, сліпого поранення поперекової ділянки зліва (29.08.2014 року) з дірчастим переломом лівої клубової кістки в стадії сформованого кісткового мозолю, без порушення функції. Зміцнілий післяопераційний рубець задньої поверхні середньо третини лівого плеча після хірургічної обробки рани (31.08.2014 року) з приводу вогнепального уламкового наскрізного поранення м`яких тканин (29.08.2014 року), з наявністю металевого фрагмента в м`яких тканинах. Поранення, контузія, пов`язані із захистом Батьківщини.

Двобічна нейросенсорна приглухуватість, зі сприйняттям шепітової мови на відстані 3 м на праве вухо, 1 м на ліве вухо. Ангіопатія сітківки обох очей. Міокардитичний кардіосклероз. СН-0, зі збереженою систолічною функцією лівого шлуночка. Арахноїдальна кістка лівої лобної долі без порушення функції нервової системи. Ізольований міжхребетний остеохондроз шийного відділу хребта, протрузія четвертого, п`ятого шийних дисків з больовим синдромом, без порушення статико – кінетичної функції хребта. Помірна рубцева деформація цибулини двадцятипалої кишки, без порушення евакуаторної функції. Гемангіоми печінки, кістки печінки, без порушення функції – захворювання, пов`язане із захистом Батьківщини (а.с.28 – зворот).

Відповідно до п.13 «Постанова ВЛК про придатність до військової служби, служби за військовою спеціальністю, тощо» вищевказаного свідоцтва, ОСОБА_8 визнаний не придатний до військової служби з виключенням з військового обліку (а.с.28-зворот).

Як вбачається з довідки про обставини травми (поранення) №168, виданої ТВО командира військової частини п.п. В0259 17 лютого 2017 ІНФОРМАЦІЯ_3 , солдат ОСОБА_1 , 1970 року народження, 29 серпня 2014 року одержав вогнепальне сліпе поранення м`яких тканин лівої поперекової ділянки зліва з дірчастим переломом лівої клубової кістки. Вогнепальне наскрізне осколкове поранення м`яких тканин задньої поверхні середньої третини лівого плеча. Контузія. Зазначені порання отримані під час виконання службових обов`язків в зоні антитерористичної операції в районі міста Іловайськ Донецької області, під час виходу колони з оточення потрапив під артилерійський обстріл. Підставою зазначення вищевказаних обставин являється акт розслідування від 04.10.2014 року (а.с.30).

Згідно посвідчення серії НОМЕР_3 , виданого Управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Смілянської міської ради 10 серпня 2017 року, ОСОБА_1 встановлено ІІ (другу) групу інвалідності та він має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – інвалідів війни. Посвідчення дійсне – «довічно» (а.с.30 – зворот).

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що факт отримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , поранення під час виконання службових обов`язків в зоні антитерористичної операції в районі міста Іловайськ Донецької області, встановлений відповідними компетентними органами, в зв`язку з чим повторному встановленню не підлягає.

Як вбачається з прохальної частини заяви ОСОБА_1 , останній просить суд встановити факт його поранення при виконанні обов`язку військової служби 29.08.2014 р. в м. Іловайськ, Донецької області, Україна, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.

Враховуючи, що факт поранення ОСОБА_1 при виконанні обов`язку військової служби 29 серпня 2014 року в м. Іловайськ, Донецької області, Україна, встановлений відповідними компетентним органами, суд вважає, що ОСОБА_1 звернувся до суду з даною заявою для встановлення факту отримання вказаного поранення саме внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, тобто наявність такого поранення з певних причин.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3, 5 ст.17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу; оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України; забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом; держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно п. 9 ч. 1 ст. 85 Конституції України, до повноважень Верховної Ради України належить, зокрема, оголошення за поданням Президента України стану війни і укладення миру, схвалення рішення Президента України про використання Збройних Сил України та інших військових формувань у разі збройної агресії проти України.

Відповідно до п.п.1, 17, 18 ч.1 ст.106 Конституції України, Президент України як глава держави, гарант державного суверенітету, територіальної цілісності України за своїм конституційно-правовим статусом забезпечує державну незалежність, національну безпеку держави; є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України; призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань; здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави; очолює Раду національної безпеки і оборони України.

Згідно п.п. 19, 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Президент України вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни та у разі збройної агресії проти України приймає рішення про використання Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Наведені вище положення Конституції України знайшли своє відображення у нормах Закону України «Про оборону України» та Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року № 1932-XII, збройна агресія - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; блокада портів, узбережжя або повітряного простору, порушення комунікацій України збройними силами іншої держави або групи держав; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України; засилання іншою державою або від її імені озброєних груп регулярних або нерегулярних сил, що вчиняють акти застосування збройної сили проти України, які мають настільки серйозний характер, що це рівнозначно переліченим в абзацах п`ятому - сьомому цієї статті діям, у тому числі значна участь третьої держави у таких діях; дії іншої держави (держав), яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження третьої держави, використовувалася цією третьою державою (державами) для вчинення дій, зазначених в абзацах п`ятому - восьмому цієї статті; застосування підрозділів збройних сил іншої держави або групи держав, які перебувають на території України відповідно до укладених з Україною міжнародних договорів, проти третьої держави або групи держав, інше порушення умов, передбачених такими договорами, або продовження перебування цих підрозділів на території України після припинення дії зазначених договорів.

Згідно ст. 4 Закону України «Про оборону України», у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни. Органи державної влади та органи військового управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі агресії. На підставі відповідного рішення Президента України Збройні Сили України разом з іншими військовими формуваннями розпочинають воєнні дії. З моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій настає воєнний час, який закінчується у день і час припинення стану війни.

Згідно ст.1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Враховуючи вищевказані норми чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що встановлення факту збройної агресії має безпосередній зв`язок та випливає із компетенції конституційних, політичних органів (суб`єктів) - Верховної Ради України, Президента України, які наділені дискреційними повноваженнями у відповідних сферах.

Підтвердженням такої позиції є прийняття Верховною Радою України та Президентом України низки актів, якими встановлено факт збройної агресії Російської Федерації проти України.

Зокрема, факт збройної агресії Російської Федерації проти України встановлено у Законі України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», прийнятого Верховною Радою України 15 квітня 2014 року. В цьому Законі у ст.2 визначено статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.

Крім того, Постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року затверджено Звернення Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором, у якому зазначено наступне: Україна залишається об`єктом воєнної агресії з боку Російської Федерації, яку вона здійснює, серед іншого, і через підтримку та забезпечення масштабних терористичних атак (абзац 1 Звернення); Верховна Рада України визнає Російську Федерацію державою - агресором та закликає міжнародних партнерів України визнати Російську Федерацію державою-агресором, що всебічно підтримує тероризм та блокує діяльність Ради Безпеки ООН, чим ставить під загрозу міжнародний мир і безпеку, а так звані «ДНР» і «ЛНР» визнати терористичними організаціями (абз. 6 та 8 Звернення); міжнародне співтовариство закликано визнати факт агресії проти України, окупації її території і посилити вимоги щодо повернення до міжнародно визнаних кордонів України, запобігши створенню небезпечного прецеденту у вигляді грубого порушення світового порядку та системи безпеки, що склалися після Другої світової війни (абз. 12 Звернення).

Також, Верховна Рада України постановою від 21 квітня 2015 року схвалила текст Заяви Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», у абз.1 п.1 якої констатовано, що збройна агресія Російської Федерації проти України розпочалася 20 лютого 2014 року. У вказаній Заяві Парламенту також вказано, що і фактично, і юридично збройна агресія Російської Федерації проти України триватиме до повного відведення з території України всіх підрозділів Збройних Сил Російської Федерації, включно з підтримуваними нею найманцями, та повного відновлення територіальної цілісності України (абз.3 п.4 Заяви), та наведено численні факти порушень Російською Федерацією своїх міжнародних зобов`язань, посягань на територіальну цілісність України, на які, в тому числі, посилається і заявник в обґрунтування необхідності встановлення відповідного юридичного факту судом.

Крім того, Президент України своїм Указом від 24 вересня 2015 року ввів у дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 02 вересня 2015 року «Про нову редакцію Воєнної доктрини України» та затвердив Воєнну доктрину України, у пунктах 3, 9, 11, 16, 17, 28-30, 36, 42, 49, 65 якої визнано та зафіксовано факт збройної агресії Російської Федерації проти України.

За приписами ч.ч.2, 3 ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/2002 до юрисдикції Конституційного Суду України та судів загальної юрисдикції належить, відповідно до їх повноважень вирішення питань, які мають правовий (а не політичний) характер.

Суд, з урахуванням викладених нормативно – правових актів, дійшов до переконання що державою Україна визнано на законодавчому рівні, як державою, факт збройної агресії Російської Федерації проти України, а тому в силу ст. 82 ЦПК України, є загальновідомим та доказуванню не підлягає.

Заявник, посилаючись на необхідність встановлення юридичного факту отримання ним поранення внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, зазначив про неможливість його встановлення в позасудовому порядку, оскільки Міністерство соціальної політики, як і будь-який інший державний орган, такими повноваженнями не наділений, а зазначений факт має для нього суттєве значення для підтвердження статусу жертви міжнародного збройного конфлікту згідно Женевської конвенції 1949 р. про захист жертв війни та Додаткових протоколів до них 1977 р., що обумовлює виникнення прав та обов`язків, передбачених цією Конвенцією, іншими нормами національного та міжнародного права.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Так, відповідно до ст.2 Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях від 12 серпня 1949 року, крім положень, які виконуються в мирний час, ця Конвенція застосовується в усіх випадках оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни. Конвенція також застосовується в усіх випадках часткової чи повної окупації території держави однієї з Високих Договірних Сторін, навіть якщо цій окупації не чиниться жодний збройний опір. Хоча одна з держав, що перебувають у конфлікті, може не бути учасницею цієї Конвенції, держави, які є учасницями цієї Конвенції, залишаються зобов`язаними застосовувати її положення у своїх взаємовідносинах. Крім того, вони зобов`язані застосовувати положення Конвенції стосовно зазначеної вище держави, якщо остання приймає та застосовує її положення.

Згідно ч.1 ст.13 вищевказаної Конвенції, ця Конвенція застосовується до поранених і хворих, які належать, зокрема, до категорії особового складу збройних сил сторони конфлікту, а також членів ополчення або добровольчих загонів, які є частиною таких збройних сил.

Вищевикладені обставини справи встановлюють причинний зв`язок між пораненням ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 р. в районі м. Ілловайськ Донецької області та обставинами того, що він в цей час проходив військову службу та безпосередньо брав участь у проведенні антитерористичної операції на території України по захисту її незалежності, суверенітету та територіальної цілісності, що межує з територією, тимчасово окупованою в результаті збройної агресії Російської Федерації проти України.

Отже, в результаті саме збройної агресії та воєнного конфлікту, розпочатих Російською Федерацією, ОСОБА_9 було поранено, внаслідок чого і було порушено право заявника на життя та здоров`я, що гарантовано ст. 27 Конституції України та про що йдеться і в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.

В той же час, Конвенцією про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, яка ратифікована Україною 03 липня 1954 року (ст.ст. 2, 13), дано визначення жертви міжнародного збройного конфлікту та визначено статус особи, яка перебуває під захистом цієї Конвенції, що обумовлює виникнення прав та обов`язків, передбачених нормами міжнародного права, в тому числі і права на отримання допомоги від гуманітарних організацій (Міжнародного Комітету Червоного Хреста, Міжнародної Федерації товариства Червоного Хреста і Червоного Півмісяця і т. ін.).

Зокрема, відповідно до ст. 13 Конвенції вона застосовується до поранених і хворих, які належать, в тому числі, і до категорії та особливого складу збройних сил сторони конфлікту.

В той же час, зі змісту вищенаведеної Конвенції вбачається, що отримати допомогу від міжнародних гуманітарних організацій заявник може при наявності встановлення йому статусу жертви міжнародного збройного конфлікту, так як наявність у нього статусу ветерана війни – інваліда війни, про що свідчить відповідне посвідчення, вищевказаного статусу не визначає.

До того ж, встановлення заявленого ОСОБА_1 юридичного факту можливе лише в судовому порядку, так як іншого порядку для вирішення цього питання чинним законодавством не передбачено.

Отже, суд дійшов до переконання що встановлення юридичного факту поранення заявника 29.08.2014 р. в районі міста Іловайськ Донецької області внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України носить індивідуальний характер і стосується виключно заявника.

Крім того, згідно з ч.2 ст.256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Як роз`яснено в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів, встановлення яких віднесено до компетенції відповідних органів виконавчої влади.

Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_1 , виконуючи обов`язки військової служби, був поранений в результаті збройної агресії Російської Федерації проти України та обставини того, що встановлення даного юридичного факту необхідно заявнику для виникнення у нього права для звернення до міжнародних гуманітарних організацій за отриманням допомоги, як жертві міжнародного збройного конфлікту, тому заява має бути задоволена.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.3, 17, 85, 106, 124 Конституції України, ст.ст. 10, 19, 76, 77, 81, 84, 89, 95, 263-265, 293, 315, 319ЦПК України, Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», Законом України «Про оборону України», Законом України «Про правовий режим воєнного стану`Європейської конвенції з прав людини, Конвенцією про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях від 12 серпня 1949 року, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31 березня 1995 року, Порядком надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 20 серпня 2014 року №413, суд,

ВИРІШИВ:

Заяву задовольнити.

Встановити юридичний факт, що поранення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , при виконанні обов`язку військової служби 29 серпня 2014 року у м. Іловайськ Донецької області України відбулось внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Апеляційного суду Черкаської області шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Апеляційного суду Черкаської області через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області, а матеріали справ надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повний текст рішення складено 21.06.2019 р. о 14.00 год.

Заявник – ОСОБА_1 , місце проживання: місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_4 ;

Заінтересована особа – Міністерство соціальної політики України, місце знаходження: вул. Еспланадна, 8/10 м. Київ ЄДРПОУ - 37567866.

Заінтересована особа - Російська Федерація, Посольство Російської Федерації в Україні, місце знаходження: Повітрофлотський проспект, 27, м. Київ.

Головуючий: Л. А. Пасацька