Рішення № 8255364, 16.12.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" грудня 2009 р.Справа № 26/153-09-3586 Господарський суд Одеської області у складі : судді                                         Никифорчука М.І.

при секретареві                     Войтенко С.М.

за участю представників сторін :

від позивача : не з’явився;

( представник позивача Гефтман А.В. діючий за довіреністю від 15.12.2008 р. був присутнім у засіданнях суду 12.10.2009 р., 18.11.2009 р., після оголошеної перерви у засіданні суду з 18.11.2009 р. по 16.12.2009 р. в засідання суду 16.12.2009 р. не з’явився, але був повідомлений належними чином, повідомлення у справі )

від відповідача : Кобальчинський Я.І. за довіреністю від 14.09.2009 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : товариства з обмеженою відповідальністю „Ред Ноуз”

до відповідача : товариства з обмеженою відповідальністю „Марін Мастер”

про стягнення 164 000 грн., -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю „Ред Нуоз” ( далі - позивач) звернулось із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Марін Мастер” ( далі –відповідач ) про стягнення 164000 грн. посилаючись на наступне.

04 липня 2008 р. відповідач виставив рахунок фактуру № СФ-0000347 на поставку позивачеві ставриди с/м ( далі –Товар).

В період з 15.07.2008 р. по 07.11.2008 р. позивач перерахував відповідачеві 164000 грн. які перераховані по наступним платіжним дорученням :

- № 1324 від 15.07.2008 р. на суму 50000 грн.;

- № 2264 від 22.10.2008 р. на суму 5000 грн.;

- № 2263 від 22.10.2008 р. на суму 10000 грн.;

- № 2262 від 22.10.2008 р. на суму 10000 грн.:

- № 2261 від 22.10.2008 р. на суму 50000 грн.:

№ 2301 від 27.10.2008 р. на суму 15000 грн.:

№ 2445 від 06.11.2008 р. на суму 24000 грн.

Після перерахування коштів відповідач вказаний Товар не поставив.

Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На вказану суму позивачем на підставі приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховано інфляційні в сумі 14054 грн. 80 коп. та 3% річних в сумі 2870 грн. згідно приведеного позивачем розрахунку. Відповідно п.6 ст.231 ГК України позивач нарахував відповідачу штрафні санкції у розмірі 9708,80 грн.

05 липня 2008 р. між позивачем у справі та ТОВ „Морський колокол” укладений договір купівлі-продажу № 5/07/09 на поставку ставриди с/м у кількості 27000 кг на загальну суму 270000 грн.

Позивач зазначає, що таким чином він мав намір отримати прибуток від вказаного договору в сумі 106000 грн. При цьому позивач посилається на приписи п.1 ст. 225 ГК України.

15 січня 2009 р. між позивачем та ТОВ „Морський колокол” було підписана угода про розірвання вказаного договору. Згідно вказаного договору позивач сплатив штраф ТОВ „Морський колокол” за не поставку товару в сумі 10000 грн.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача кошти в сумі 164000 грн., штрафні санкції у розмірі 9708,80 грн., інфляційні у сумі 14054 грн. 80 коп. та 3% річних від цієї суми у розмірі 2870 грн., неотриманий прибуток в сумі 106000 грн., додаткові витрати за оплату сплаченого штрафу в сумі 10000 грн.

Заперечуючи проти позову відповідач надав відзив у я кому зазначив наступне.

Згідно позову станом на 15.01.2009 р. заборгованість відповідача складала 164000 грн. Але відповідач за згодою позивача погасив частково свою заборгованість шляхом надання позивачеві іншого товару, про що свідчать витратна накладна № РН-0000214 від 27 листопада 2008 р. про відвантаження позивачеві 9525 кг. фаршу нототенії мороженого на загальну суму 119062 грн. 50 коп. з ПДВ та довіреність серії ЯПИ № 126138 від 27 листопада 2008 р. видана ТОВ „Ред Ноуз” на отримання від ТОВ „Марин Мастер” фаршу нототенії у кількості 4500 кг. На вказаній витратній накладній є печатка позивача яка свідчить про прийняття ним вказаного товару.

Крім того, відповідач зазначив, що згідно вказаного позивачем рахунку- фактури № СФ-0000347 від 04 липня 2008 р. на оплату за ставриду с/м, платіжними дорученнями ( додані до відзиву на позов) : № 193 від 08 жовтня 2009 р. на суму 4000 грн., № 189 від 29 вересня 2009 р. на суму 4000 грн., № 186 від 17 вересня 2009 р. на суму 3000 грн., № 180 від 27 серпня 2009 р. на суму 900 грн., № 179 від 18 серпня 2009 р. на суму 700 грн., № 165 від 06 липня 2009 р. на суму 2800 грн., всього на суму 15400 грн., відповідачем було повернено позивачеві передоплата за ставриду с/м.

Таким чином, як вважає відповідач, заборгованість відповідача перед позивачем складає 29537 грн. 50 коп. ( 164000 грн. - сума поставленого відповідачеві товару – 119062 грн. 50 коп.- сума поставленого позивачеві відповідачем іншого товару –15400 грн.- сума повернення передоплати).

Відносно вимог позивача щодо стягнення неотриманого прибутку та штрафу, відповідач зазначає, що з цими вимогами він незгоден у зв’язку з їх недоведеністю.

Тому в цій частині вимог просить у позові відмовити.

У засіданні суду оголошено перерва з 18.11.2009 р. по 16.12.2009 р. згідно приписів ст. 77 ГПК України.

Ухвалою суду від 14 вересня 2009 р. строк вирішення справи продовжений до 21 жовтня 2009 р.

Ухвалою суду від 12 жовтня 2009 р. строк вирішення розгляду справи за клопотання обох сторін продовжений до 21 грудня 2009 р.

Вислухавши представника відповідача, проаналізувавши надані докази, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як убачається з матеріалів справи, вказаними позивачем вище платіжними дорученнями позивач перерахував передоплату відповідачеві за вказаний вище Товар на загальну суму 164000 грн. Відповідач в свою чергу поставив позивачеві по вказаній вище витратній накладній товару на суму 119062 грн. 50 коп. і вказаними платіжними дорученнями повернув позивачеві передоплату в сумі 15400 грн.

З приведеного, на думку суду випливає, що заборгованість відповідача складає 29537 грн. 50 коп., про що свідчить приведений вище розрахунок.

Аналізуючи вказані докази, в порядку ст. 43 ГПК України, суд вважає їх достовірними, тому вони є такими, що не викликають сумніву.

До теперішнього часу відповідач вказаний залишок боргу позивачеві не сплатив, що свідчить про порушення з боку відповідача вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, згідно з якими одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається і зобов’язання має виконуватися належним чином.

Зворотнього відповідачем не доведено.

Відповідно до вимог частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відносно вимог позивача про стягнення з відповідача неотриманого прибутку по вказаному договору, штрафних санкції та штрафу, суд вважає, що у даному випадку ці вимоги задоволенню не підлягають оскільки вони не доведені та на думку суду не мають відношення до предмета спору по даній справі виходячи з наступного.

З наданого позивачем договору № 5/07/09 випливає, що він укладений 05 липня 2008 р. Згідно п.1.1 цього Договору, Продавець тобто позивач у справі, зобов’язується передати у власність Покупця - ТОВ „Морський колокол”, а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити наступний товар : ставриду с/м у кількості 27000 кг на суму 270000 грн. з ПДВ.

Таким чином, з приведеного випливає, що датою укладання договору є 5 липня 2008 р.

З платіжного доручення № 1324 від 15 липня 2008 р. про перерахування позивачем передоплати відповідачеві за ставриду випливає, що воно датовано 15 липня 2008 р.

Вказаний договір, як зазначено вище, датований 05 липня 2008 р. Тобто, позивач у справі за 10 днів до перерахування передоплати за ставриду, уклав вказаний договір яким фактично взяв на себе зобов’язання по передачі у власність ТОВ «Морський колокол»ставриди, якої у нього ще фактично не було.

Таким чином, на думку суду, з приведеного випливає, що на момент укладення вказаного договору будь - яких відносин між сторонами у справі не було взагалі. І вказана передоплата позивача відповідачеві, на думку суду, здійснена на його страх та ризик. Тому вважати, що саме з вини непоставки відповідачем позивачеві передоплаченої ставриди, останній міг зазнати певні збитки, у даному випадку, на думку суду неможна.

З цих підстав суд вважає, що посилання позивача на приписи п.1 ст. 225 ГК України у даному випалку є неправильною.

Крім того, суд вважає, що неотримання позивачем прибутку від вказаного договору з ТОВ „Морський колокол” не знаходиться у прямому зв’язку з неотриманням Товару від відповідача, оскільки у даному випадку позивачем не надано об’єктивних тому доказів, згідно приписів ст. 33 ГПК України.

Відповідно до розрахунку від 07.09.2009р., позивач нарахував відповідачеві інфляційні та 3% річних за період з 15.01.2009р. -15.07.2009р. на суму основного боргу 164000грн., згідно з цим розрахунком позивача інфляційні складають у розмірі 14054,80грн., 3% річних - 9708,80 грн. Але враховуючи те, що відповідач станом на 27.11.2008р. за згодою позивача погасив частково свою заборгованість шляхом надання позивачеві іншого товару (164000-119062,50грн.) заборгованість відповідача на період нарахування йому інфляційних та 3% річних складала 44937, 50грн., отже 3% річних та інфляційні за період зазначений позивачем, з 15.01.2009р. -15.07.2009р., потрібно розраховувати на суму основного боргу 44937,50 грн.

Отже 3% річних від суми основного боргу 44937,50 за період з 15.01.2009р.-15.07.2009р. складає 668,52 грн., інфляційні від суми основного боргу 44937,50 за період з 15.01.2009р.-15.07.2009р. складають 3804,37 грн.

Аналізуючи вищеприведене у сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими і доведеними в частині стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 29537 грн. 50 коп., 3 % річних у сумі 668,52 грн., інфляційних у сумі 3804,37 грн. Інші вимоги позивача задоволенню не підлягають з вищеприведених мотивів.

Згідно вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються судові витрати пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Марін Мастер” ( 65012, м.Одеса, вул. Мала Арнаутська, 45, ідентифікаційний код 33656894) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Ред Ноуз” ( 99038, м. Севастополь, проспект Жовтневої революції 52, кв. 392, ідентифікаційний код 22239233) - суму основного боргу в розмірі - 29537 (двадцять дев’ять тисяч п’ятсот тридцять сім) грн. 50 коп., 3 % річних у сумі 668 (шістсот шістдесят вісім) грн. 52 коп., інфляційних у сумі 3804 (три тисячі вісімсот чотири) грн. 37 коп., державного мита в розмірі - 340 (триста сорок) грн. 10 коп. та витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу в розмірі - 34 (тридцять чотири) грн. 94 коп.

В решті вимог –відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття

Суддя