Рішення № 82552537, 12.06.2019, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/108/2019 Справа № 641/6148/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2019 року

Комінтернівський районний суд м.Харкова в складі:

Головуючого судді – Чайка І.В.,

за участю секретаря –Дрокіної С.О.,

представника позивача – ОСОБА_1 Н.О.,

представника відповідачів – Мякоти О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Комінтернівського районного суду м. Харкова в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 641/6148/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Третя Харківська нотаріальна державна контора, ПАТ « КБ « ПриватБанк» про встановлення факту проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до Комінтернівського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Третя Харківська нотаріальна державна контора, ПАТ « КБ « ПриватБанк», в якому з урахуванням остаточної поданої заяви про зміну предмету позову ( вх.№ 4950 від 22.02.2019 року), просила встановити факт її постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини - ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою АДРЕСА_1 , та визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок літ. « А-1» з надвірними будівлями та на 1/3 частину земельної ділянки, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 . ( том 1 а.с.170-174). Крім того, у зв`язку із вказаними заявленими позовними вимогами позивач просила розтлумачити заповіт ОСОБА_6 від 17.06.2008 року, зареєстрованого в реєстрі за № 4330 щодо визначення часток майна, що були сповіщені спадкоємцям за вказаним заповітом.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, померлий ОСОБА_5 приходиться їй сином. З січня 2012 року вона разом із своїм сином проживала у будинку за адресою АДРЕСА_1 , який належав його діду - ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер та залишив заповіт, яким заповів своєму онуку - ОСОБА_5 житловий будинок літ. « А», з відповідною частиною надвірних будівель за адресою АДРЕСА_1 . Земельну ділянку за вищевказаною адресою в рівних частинах ОСОБА_6 заповів ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 . Після смерті дідуся , син позивача – ОСОБА_5 прийняв спадщину шляхом подання заяви про прийняття спадщини у встановлені законом строки, однак у встановленому законом порядку ОСОБА_5 право власності на спадщину за заповітом після смерті свого дідуся не оформив. ОСОБА_5 був інвалідом та потребував стороннього догляду. Позивач хоча і зареєстрована за іншою адресою, однак фактично з 2012 року постійно мешкала разом з сином за адресою АДРЕСА_1 , доглядала його та піклувалася ним. 23.04.2015 року син позивача – ОСОБА_5 помер та позивач до теперішнього часу продовжує мешкати за вищевказаною адресою. Отже, після смерті ОСОБА_5 залишилася спадщина, на яку останній не залишив заповіту, таким чином спадкування після його смерті здійснюється за законом та єдиним спадкоємцем після його смерті є позивач по справі. Позивач не звернулась до нотаріальної контори у встановлені законом строки із заявою про прийняття спадщини після смерті сина, оскільки відповідачі її завірили, що самостійно займуться реєстрацією спадщини в інтересах всіх спадкоємців ОСОБА_6 та ОСОБА_5 та позивачу необхідно здійснювати жодних юридичних дій для цього. Однак згодом позивачу стало відомо, що відповідачі діяли тільки в своїх інтересах, зокрема здійснювали дії щодо визнання за ними права власності після смерті ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на все майно, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Позивач під час розгляду справи надала пояснення щодо позову зазначивши, що її син ОСОБА_5 хворів з чотирьох років, переніс дванадцять операцій. В 2009 році у нього виявили пухлину головного мозку. Його паралізувало на ліву сторону, рука та нога були нерухомі. З батьком сина , позивач розлучилась та вдруге вийшла заміж. ОСОБА_5 працював у 2008 році приблизно рік. До 2012 року ОСОБА_5 разом з позивачем та її чоловіком мешкали по АДРЕСА_2 , та після смерті його діда ОСОБА_6 син позивача – ОСОБА_5 переїхав у його будинок, що розташований по АДРЕСА_3 у позивача з відповідачами по справі були дуже хороші та після смерті ОСОБА_5 у них була домовленість продати будинок та розділити гроші, у зв`язку з чим позивач віддала їм всі документи та не подавала заяви до нотаріуса про прийняття спадщини після смерті сина. У другому шлюбі позивач також має сина, який також до теперішнього часу мешкає разом з нею та її чоловіком у спірному будинку. Всі комунальні послуги, що були нараховані по АДРЕСА_1 , вона зі своєю родиною сплачували з 2012 року. Позивач має у спільній сумісній власності квартиру по АДРЕСА_2 , яка була приватизована п`ять років тому на всіх членів її родини. Також позивач зазначила, що її син ОСОБА_5 зважаючи на хворобу не міг самостійно їсти та потребував стороннього догляду. Позивач допомагала сину ОСОБА_5 себе обслуговувати та піклувалась ним.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала доводи позовної заяви та просила позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 під час розгляду справи заперечувала проти позову, надала пояснення щодо позову зазначивши, що позивач була дружиною її рідного брата. У шлюбі у них народився син – ОСОБА_5 Через три роки після народження сина, позивач пішла від свого чоловіка до іншого та перестала надавати їм спілкуватися з дитиною. Коли ОСОБА_7 захворів , родина відповідача почали допомагати йому. Коли позивач пішла від свого чоловіка, вона також судилася з батьком відповідача – ОСОБА_6 за цей же будинок. Після смерті матері відповідача, їх батько зробив заповіт – старий будинок батько заповів ОСОБА_8 , а новий будинок- відповідачу та її сестру, яка також є відповідачем по справі. В червні 2012 року ОСОБА_7 переїхав жити до старого будинку де жив до січня 2015 року. Мешкав він сам, він собі готував та був дієздатним, конструктував з дрібних діталей, займався велоспортом. Комунальні послуги ОСОБА_7 сплачував сам, він працював. Коли ОСОБА_5 потрапив до лікарні, родина відповідача його навідувала та привозила їжу. Позивач не жила з ОСОБА_5 , вона з родиною переїхали жити до спірного будинку вже після смерті ОСОБА_9 , з дозволу родини відповідача.

Представник відповідачів в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову , посилаючись на недоведеність та необґрунтованість позову, вказуючи на те, що померлий ОСОБА_5 у спірному будинку мешкав з 2012 року. Він був інвалідом третьої групи за загальним захворюванням та йому була протипоказана важка праця, тобто він був працездатним, не потребував стороннього і постійного догляду, міг обслуговувати себе сам до 2015 року, а вже у вказаному році йому стало зле, він три місяці знаходився в лікарні та після виписки через декілька днів він помер. Мати померлого ОСОБА_5 , тобто позивач по справі, не мешкала із сином у спірному будинку, вона мешкала зі своїм другим чоловіком та їх сумісним сином в квартирі по АДРЕСА_2 . У встановлений законом строк позивач не прийняла спадщину після смерті сина, із заявою про надання додаткового строку на прийняття спадщини до суду не зверталась.

Представником третьої особи - Третя Харківська нотаріальна державна контора, до суду подана заява про розгляд справи за його відсутності.

Представник третьої особи ПАТ « КБ « ПриватБанк» в судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи повідомлявся у встановленому законом порядку, про причини своєї неявки суду не повідомив та письмових пояснень щодо позову та відзиву на нього до суду не подав.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, допитавши свідків та дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до висновку про відмову у задоволені позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідного до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтями 77, 78 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.4 ст. 77 ЦПК України суд не бере до розгляду докази, що не стосується предмета доказування.

В судовому засіданні встановлено, що домоволодіння, що розташоване за адресою АДРЕСА_1 , складається з : житлового будинку літ. А-1 загальною площею 69,1 кв.м., житловою площею 53,4 кв.м., та літ Е-1 загальною площею 57,1 кв.м., житловою площею 33,1 кв.м належало ОСОБА_6 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.( т.1 а.с.22-23)

28 травня 2008 року ОСОБА_6 Харківською міською радою видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0536 га по АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 2012 ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер, що пітверджується свідоцтвом про смерть останнього . ( т.1 а.с.81 зворот)

Згідно заповіту від 17.08.2008 року посвідченого ПН ХМНО Гавриловим Е.В., ОСОБА_6 заповів належне йому на праві приватної вланості нерухоме майно: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в рівних частках кожному, земельну ділянку загальною площею 0,0536 га по АДРЕСА_1 ; ОСОБА_5 житловий житловий будинок літ. «А-1» з відповідною частиною надвірних будівель, а ОСОБА_10 та ОСОБА_3 в рівних частках кожній житловий будинок літ. «Е-1» з відповідною частиною надвірних будівель по АДРЕСА_1 . ( т.1 а.с.85 зворот)

Як вбачається з копій свідоцтва про народження: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_3 , є рідними дітьми ОСОБА_6 . ( т.1 а.с.83-84)

Батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є ОСОБА_12 та позивач по справі- ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_5 ( т.1 а.с.85), а також свідоцтвом про укладення шлюбу, згідно якого ОСОБА_13 змінила прізвище на « ОСОБА_14 » ( т.1 а.с. ІНФОРМАЦІЯ_4 )

ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_12 , що підтверджується свідоцтвом про смерть ( т.1 а.с.113)

ІНФОРМАЦІЯ_6 помер ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть ( т.1 а.с.13)

За життя ОСОБА_5 хворів на онкозахворювання та був прооперований, що підтверджується Витягом з його історії хвороби ( т.1 а.с.19), а також мав інвалідність, був працездатний, однак йому була протипоказана важка праця, що підтверджується копіями пенсійних посвідчень та довідкою МСЕК ( т.1 а.с.17-18) .

Як вбачається з матеріалів спадкової справи заведеної Сьомою Харківською державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_6 №899/2012 : 03 листопада 2012 з заявами про прийняття спадщини за заповітом та законом звернулися ОСОБА_3 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ( померлий є йому дідусем) . ІНФОРМАЦІЯ_6 помер ОСОБА_5 . 03 листопада 2015 року з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_6 звернулися ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Постановою державного нотаріуса від 03 листопада 2015 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом , оскільки у заповіті не визначені частки у спадковому майні, на які претендують спадкоємці та роз,яснено спадкоємцям, що їм необхідно звернутися до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно.

Як вбачається з матеріалів спадкової справи заведеної Третьою Харківською державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_5 , №25/2016, спадкова справа заведена на підставі претензії кредитора ПАТ КБ «Приватбанк» .

Матеріали спадкової справи містять відповідь з Третьої Харківської державної нотаріальної контори від 11.09.2017 року № 1744/02-14 на ім`я ОСОБА_2 , та якої вбачається, що остання звернулась до нотаріальної контори з усним зверненням та їй було рекомендовано звернутися до суду із заявою про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини після померлого сина ОСОБА_5 ( т.1 а.с.120 зворот).

Відповідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Статтею 1216 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків ( спадщини) від фізичної особи, яка померла( спадкодавця), до інших осіб ( спадкоємців).

Відповідно до вимог ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст.1261 ЦК України, у першу чергу спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив та батьки.

Таким чином, позивач є спадкоємцем першої черги після смерті

ОСОБА_5 .3 ст. 1268 ЦК України, встановлено що, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно ч.1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно з ч.1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

З паспорту позивача вбачається, що її місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_4 ( т.1 а.с.6-7).

Отже, позивач на час смерті ОСОБА_5 не була зареєстрована з ним за однією адресою та заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті сина , у встановлений законом строк не подала.

Відповідно до довідки про склад сім`ї № 458/0/102-16 від 27.04.2016 року в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 з 26.01.2012 року був зареєстрований один ОСОБА_5 (т.1 а.с.202)

Позивач у позовній заяві та у судовому засіданні зазначила, що вона сплачувала комунальні платежі за адресою : АДРЕСА_1 , але доказів про це суду не надала.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ( т.2 а.с.22-23), 17.03.2016 року була здійснена реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_5 в порядку спільної сумісної власності , у тому числі за позивачем ОСОБА_2 , її чоловіком ОСОБА_15 та сином ОСОБА_16 .

Таким чином, у 2016 році позивач, її чоловік та син , зазначивши своїм постійним місцем проживання вищевказану адресу, виявили бажання на їх приватизацію .

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 вказав, що він є чоловіком позивача. З 2012 року він з дружиною та їх сумісним сином мешкають по АДРЕСА_1 до теперішнього часу. До цього часу вони мешкали в квартирі по АДРЕСА_2 . Вказана квартира належить батьку. Син дружини від першого шлюбу, міг сам одягатись, однак сам не готував, немічним він не був. Коли їх родина переїхала у будинок по АДРЕСА_1 , то вони самі платили за всі комунальні послуги за весь час. Також свідок надав характеристику будинку в якому він живе разом із сім`єю, зазначивши , що будинок великий, в ньому чотири кімнати та на теперішній час вони там мешкають втрьох, він з дружиною та їх сумісним сином.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 зазначив, що він є сином позивача та вона з 2012 року постійно мешкає в будинку АДРЕСА_6 . Сам свідок мешкає за вищевказаною адресою з 2014 року. До цього часу свідок мешкав в квартирі по АДРЕСА_7 . ОСОБА_5 все життя хворів та за ним необхідно було доглядати. Він міг сам ходити до туалету, однак їсти собі не готував, не мав можливості навіть відрізати собі хліба. З 2012 року з ним мешкали батьки та у сьому йому допомагали. ОСОБА_5 отримував пенсію в розмірі 1000,00 грн.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 вказав , що він є племінником чоловіка позивача та він мешкає по АДРЕСА_4 . За вказаною адресою також мешкають його мати, бабуся та дідусь. В 2012 році з вказаної квартири переїхав ОСОБА_5 , а потім в цьому ж році його мати та батько. ОСОБА_5 не міг обходитись без сторонньої допомоги. У нього не працювала рука та нога. Свідок приїзжав на вул. Аеропортну та бачив його ОСОБА_5 , який не міг себе обслуговувати, навіть не міг відрізати собі хліба. ОСОБА_5 отримував пенсію в розмірі 1000,00 грн. щомісяця, про що свідку відомо зі слів самого ОСОБА_5 Останній міг самостійно рухатись , однак жити самостійно він не міг.

Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні зазначила, що ОСОБА_5 вона знала з 1989 року. Позивач постійно була з дітьми. Коли ОСОБА_5 було приблизно п`ять років йому пробивали горло та робили багато операцій. Чоловік працював разом с ОСОБА_5 . У 2009 році чоловік почав говорити свідку що у ОСОБА_5 сильні головні болі. Згодом свідок зустріла позивача і та сказала свідку , що ОСОБА_5 зробили операцію на голові. У нього не працювала рука та нога. Після цього позивач переїхала та доглядала сина та свекра. Також свідок вказала, що позивач останні 5-10 років по вул. Валентинівській не мешкає.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_19 зазначив, що він є чоловіком відповідача ОСОБА_4 Позивача свідок знає давно. Коли її сину ОСОБА_8 було три роки вона розійшлась з першим чоловіком, який є батьком ОСОБА_9 . Після їх розлучення ОСОБА_5 мешкав разом з матір`ю - позивачем по справі, однак на вихідні ОСОБА_5 приїзжав до свого батька на вул. Аеропортну та у нього була там своя кімната. Но постійно він там не жив. Коли ОСОБА_5 у 2015 року потрапив до лікарні, родичі з боку його матері до нього не приїжджали. ОСОБА_5 полюбляв працювати руками, він робив макети транспорту, їздив на велосипеді. Взагалі він був активним. Позивач постійно стала мешкати у спірному будинку, вже після смерті ОСОБА_9 . З 2012 по 2015 роки постійно с ОСОБА_20 ніхто не жим, він сам готував собі їжу.

Свідок ОСОБА_21 в судовому засіданні зазначила, що з 2012 року позивач не мешкала з ОСОБА_5 Свідок та ОСОБА_5 є двоюрідними брат та сестра та вони однолітки. Свідок вказує, що вона з ОСОБА_22 у дитинстві разом проводили час у бабусі та бабуся говорила, що ОСОБА_7 нікому не потрібен. ОСОБА_5 був талантлив руками. Коли йому було 25 років йому зробили операцію. Після смерті дідуся , ОСОБА_7 переїхав жити в спірний будинок, але до своєї матері їздив в гості. Позивач також приїздила до ОСОБА_9 , однак з ним вона не мешкала. По вул. Аеропортній, 3 знаходяться два будинка, в одному жив ОСОБА_7 , а другий здавався в оренду під цех. Гроші за оренду отримував ОСОБА_23 .С. Останній був абсолютно дієздатним, міг працювати руками, чинив свідку мікрохвильову піч, міг прибирати, робив хатню роботу. Він три місяці жив у лікарні, був в реанімації. Свідок приїздила до нього та спілкувалась з лікарями теж вона. Вже після другої операції у нього відмовила рука та нога, однак це було за три місяці до його смерті. ОСОБА_5 захоплювався велоспортом, у нього були два спортивних велосипеда та він приймав участь у веломарафонах.

Таким чином, позивачем та його представником не надано жодних доказів, які б могли свідчити, що позивач на час смерті спадкодавця мешкала з останнім.

Враховуючи вищевказані обставини справи, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а тому не підлягають задоволенню.

Отже , відмовляючи у задоволені позову щодо встановлення факту проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, суд також не знаходить підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Згідно ст. 1256 ЦК України тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

Враховуючи, що позивач заявляє вимогу, щодо тлумачення заповіту складеному 17.06.2008 року ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , тоді як вона не є спадкоємцем за цим заповітом, та у зв`язку відмовою у задоволенні позовоних вимог щодо встановлення факту проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, суд не знаходить підстав для задоволення позовоних вимог щодо тлумачення заповіту.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судові витрати по сплаті судового збору позивачу не відшкодовуються, у зв`язку з відмовою у задоволення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4,5,13,76-83,141,265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, а якщо апеляційну скаргу подано- після закінчення апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, а у разі його ухвалення за відсутності учасників справи- в той же строк з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України до Харківського апеляційного суду через Комінтернівський районний суд м. Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони та учасники справи:

Позивач – ОСОБА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП - НОМЕР_1 .

Представник позивача – адвокат Іванова Наталя Олексіївна, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 5390 від 27.02.2019 року, діє на підставі ордеру серії ХВ № 1640 від 08.04.2019 року.

Відповідач – ОСОБА_3 , адреса проживання: АДРЕСА_8 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач – ОСОБА_4 , адреса проживання: АДРЕСА_9 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Представник відповідачів- ОСОБА_24 , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1446 від 16.05.2007 року, діє на підставі ордерів серії НОМЕР_4 000028 від 21.02.2019 року та серії НОМЕР_4 № 000027 від 21.02.2019 року.

Третя особа - Третя Харківська державна нотаріальна контора, місцезнаходження : м. Харків, пр-т Московський, 85.

Третя особа - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50 , ЄДРПОУ 14360570.

Повний текст рішення по справі складено 21 червня 2019 року.

Суддя: І. В. Чайка