Рішення № 82552128, 06.06.2019, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 638/16425/17

Провадження № 2/638/864/19

06.06.2019 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Подус Г.С.

за участі секретаря судових засідань Коваленко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВ «Агентсво нерухомості «Естейт-Сервіс»» про визнання правочину недійсним, вселення у квартиру, компенсацію завданої моральної шкоди незаконним виселенням та втратою всього рухомого майна,

встановив:

31.10.2017 року до Дзержинського районного суду м. Харкова звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , ТОВ «Агентсво нерухомості «Естейт-Сервіс»» про визнання правочину недійсним, вселення у квартиру, компенсацію завданої моральної шкоди незаконним виселенням та втратою всього рухомого майна.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 березня 2015 року були задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , а саме: в рахунок задоволення вимог позивача до ОСОБА_1 за договором позики від 28 січня 2011 року за реєстровим № 324 на суму 34 461,38 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 27 серпня 2014 року складало 478.702,13 гривень, звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , житловою площею 14,3 кв.м., загальною площею 27,5 кв.м. - шляхом застосування визначеної ст. 38 Закону України «Про іпотеку» процедури продажу шляхом надання іпотекодержателю ОСОБА_2 право на продаж предмету іпотеки будь-якій третій особі - покупцю на його власний розсуд за ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна на момент продажу, для чого надати ОСОБА_2 право пред`явлення правовстановлюючі документи на предмет іпотеки, усно та письмово звертатися, подавати, одержувати і підписувати необхідні довідки та документи, заяви (в тому числі стосовно сімейного стану іпотекодавця в особі ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, Державної реєстраційної служби України, Комунальні підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», органів нотаріату, приватних нотаріусів, та інших державних органів, установ, підприємств, організації питань отримання Витягів та інших документів, довідок про склад сім`ї, а також вчиняти інші дії, пов`язані з вирішенням цих питань;виселити ОСОБА_1 з іпотечного майна - квартири АДРЕСА_1 ;передати предмет іпотеки в управління позивача на період до його реалізації за визначеною ст. 38 Закону України «Про іпотеку» процедурою продажу;стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача понесені ним судові витрати, що складаються із суми сплаченого судового збору в розмірі 243,60 грн. та витрат на правову допомогу в сумі 8 282,40 грн., а всього - 8 526.00 грн.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 21.09.2016 року відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача про перегляд заочного рішення.

Апеляційним судом Харківської області 17.08.2017 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задоволено частково:в рахунок задоволення вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 за договором позики від 28 січня 2011 року за реєстровим № 324 на суму 34 461,38 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 27 серпня 2014 року склало 478 702 грн. 13 коп., звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , житловою площею 14,3 кв.м., загальною площею 27,5 кв.м. - шляхом застосування визначеної ст. 38 Закону України «Про іпотеку» процедури продажу шляхом надання іпотекодержателю ОСОБА_2 право на продаж предмету іпотеки будь-якій третій особі - покупцю на його власний розсуд за ціною, але не нижчою 634.068,30 гривень (без урахування ПДВ) станом на 07 серпня 2017 року, встановленої суб`єктом оціночної діяльності, для чого надати ОСОБА_2 право пред`явлення правовстановлюючі документи на предмет іпотеки, подавати, одержувати і підписувати необхідні довідки та документи, заяви до Державної міграційної служби України, Державної реєстраційної служби України, Комунальні підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», органів нотаріату, приватних нотаріусів, та інших державних органів, установ, підприємств, організацій з питань отримання Витягів та інших документів, довідок про склад сім`ї, а також вчиняти інші дії, пов`язані з вирішенням цих питань; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені ним судові витрати, що складаються із суми сплаченого судового збору в розмірі 243,60 грн. та витрат на правову допомогу в сумі 8 282,40 грн., а всього - 8 526.00 (вісім тисяч п`ятсот двадцять шість) грн.

Таким чином попереднє судове рішення скасоване, а новим рішенням апеляційного суду змінено умови щодо продажу квартири та відмовлено в позові щодо передання квартири в управління позивачу та щодо виселення з квартири ОСОБА_1 Також на підставі скасованого судового рішення, уклавши 04.02.2016 року договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчук С.П., ОСОБА_2 відчужив вказану квартиру Товариству з обмеженою відповідальністю «Агентство нерухомості «Естейт-Сервіс». Оскільки судове рішення, на підставі якого було відчужено вказану квартиру, скасоване, правочин купівлі-продажу квартири від 04.02.2016 року є недійсним з огляду на те, що він не відповідав на час його укладання вимогам законодавства, ОСОБА_2 не мав права відчужувати вказану квартиру, квартира була відчужена без волевиявлення власника.З огляду на факт скасування судового рішення від 26.03.2015 року та відмови в задоволенні позовних вимог про виселення ОСОБА_1 із вказаної квартири за рішенням апеляційного суду Харківської області від 17.08.2017 року, є незаконним позбавлення ОСОБА_1 права проживання у вказаній квартирі (володіння та користування). Позивач вважає, що її порушені права мають бути поновлені.

В судове засідання представник позивача не зявився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, заявлені вимоги підтримав.

Відповідачі, належним чином повідолені про час і місце розгляду справи, однак в судове засідання повторно не зявилися.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника («Смірнова проти України» від 08 листопада 2005 року), відповідно до ст. 224 ЦПК України, суд розглянув справу у відсутність відповідача в порядку заочного провадження на підставі наявних в ній доказів, оскільки представник позивача не заперечував проти такого порядку вирішення спору.

Суд, дослідивши доводи учасників справи, та оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно зі статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи відповідному органі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов`язків; таким чином, пункт передбачає «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановлені його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріплені можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно частини 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.

Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 Цивільного кодексу України, відповідно до приписів якої, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Судом встановлено, що Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 26.03.2015 року, позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 були задоволені. В рахунок задоволення вимог ОСОБА_2 (податковий номер НОМЕР_1 ) до ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_2 ) за договором позики від 28 січня 2011 року за реєстровим № 324 на суму 34 461,38 доларів США (тридцять чотири тисячі чотириста шістдесят один долар США та 38 центів), що за офіційним курсом НБУ станом на 27 серпня 2014 року склало 478 702 (чотириста сімдесят вісім тисяч сімсот дві) грн. 13 коп., звернути стягнення на предмет іпотеки – квартиру АДРЕСА_1 , житловою площею 14,3 кв.м., загальною площею 27,5 кв.м. – шляхом застосування визначеної ст. 38 Закону України «Про іпотеку» процедури продажу шляхом надання іпотекодержателю ОСОБА_2 право на продаж предмета іпотеки будь-якій третій особі – покупцю на його власний розсуд за ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна на момент продажу, для чого надати ОСОБА_2 право пред`являти правовстановлюючі документи на предмет іпотеки, усно та письмово звертатися, подавати, одержувати і підписувати необхідні довідки та документи, заяви (в тому числі стосовно сімейного стану іпотекодавця в особі ОСОБА_1 ), до Державної міграційної служби України, Державної реєстраційної служби України, Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», органів нотаріату і приватних нотаріусів, та інших державних органів, установ, підприємств, організацій, з питань отримання Витягів та інших документів, довідок про склад сім`ї, а також вчиняти всі інші дії, пов`язані з вирішенням цих питань. Виселено ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_2 ) з іпотечного майна - квартири АДРЕСА_1 , житловою площею 14,3 кв.м., загальною площею 27,5 кв.м. Передано предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , житловою площею 14,3 кв.м., загальною площею 27,5 кв.м. в управління позивача - ОСОБА_2 (податковий номер НОМЕР_1 ) на період до його реалізації за визначеною ст. 38 Закону України «Про іпотеку» процедурою продажу. Стягнуто з ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 (податковий номер НОМЕР_1 ) понесені ним документально підтверджені судові витрати, що складаються із суми сплаченого судового збору в розмірі 243,60 грн. та понесених витрат на правову допомогу в сумі 8 282,40 грн., а всього – 8 526,00 грн.

Рішенням Апелційного суду Харківської області від 17.08.2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задоволено частково.Заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 березня 2015 року скасувано і ухвалено нове. Позов ОСОБА_2 задоволено частково. В рахунок задоволення вимог ОСОБА_2 (податковий НОМЕР_1 ) до ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_3 ) за договором позики від 28 січня 2011 року за реєстровим № 324 на суму 34 461,38 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 27 серпня 2014 року склало 478 702 грн. 13 коп., звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , житловою площею 14,3 кв.м., загальною площею 27,5 кв.м. - шляхом застосування визначеної ст. 38 Закону України «Про іпотеку» процедури продажу шляхом надання іпотекодержателю ОСОБА_2 право на продаж предмету іпотеки будь-якій третій особі - покупцю на його власний розсуд за ціною, але не нижчою 634068 грн.30 коп. (без урахування ПДВ) станом на 07 серпня 2017 року, встановленої суб`єктом оціночної діяльності, для чого надати ОСОБА_2 право пред`явлення правовстановлюючі документи на предмет іпотеки, подавати, одержувати і підписувати необхідні довідки та документи, заяви до Державної міграційної служби України, Державної реєстраційної служби України, Комунальні підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», органів нотаріат приватних нотаріусів, та інших державних органів, установ, підприємств, організацій з питань отримання Витягів та інших документів, довідок про склад сім`ї, а також вчиняти інші дії, пов`язані з вирішенням цих питань. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені ним судові витрати, що складаються із суми сплаченого судового збору в розмірі 243,60 грн. та витрат на правову допомогу в сумі 8 282,40 грн., а всього - 8 526.00 (вісім тисяч п`ятсот двадцять шість) грн. У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Однак, в порядку виконання скасованого судового рішення ОСОБА_1 була виселена з вказаної квартири без надання іншого житла.

Також на підставі скасованого судового рішення, уклавши 04.02.2016 року договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчук С.П., ОСОБА_2 відчужив вказану квартиру Товариству з обмеженою відповідальністю «Агентство нерухомості «Естейт-Сервіс».

Оскільки судове рішення, на підставі якого було відчужено вказану квартиру, скасоване, правочин купівлі-продажу квартири від 04.02.2016 року є недійсним з огляду на те, що він не відповідав на час його укладання вимогам законодавства, ОСОБА_2 не мав права відчужувати вказану квартиру, квартира була відчужена без волевиявлення власника.

Суд враховує факт скасування судового рішення від 26.03.2015 року та відмови в задоволенні позовних вимог про виселення ОСОБА_1 із вказаної квартири за рішенням апеляційного суду Харківської області від 17.08.2017 року, є незаконним позбавлення ОСОБА_1 права проживання у вказаній квартирі (володіння та користування).

У відповідності до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

У відповідності до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За приписами ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно приписів ч. 1 та ч. 2 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

За нормою ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

1.За приписами ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:

1)у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2)у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3)у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4)у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 280 ЦК України якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Статтею 297 ЦК України передбачено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними.

Статтею 301 ЦК України передбачено, що фізична особа сама визначає своє особисте життя і можливість ознайомлення з ним інших осіб. Фізична особа має право на збереження у таємниці обставин свого особистого життя. Обставини особистого життя фізичної особи можуть бути розголошені іншими особами лише за умови, що вони містять ознаки правопорушення, що підтверджено рішенням суду, а також за її згодою.

Статтею 310 ЦК України передбачено, що кожна фізична особа має право на місце проживання. Фізична особа має право на вільний вибір місця проживання та його зміну, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 311 ЦК України передбачено, що житло фізичної особи є недоторканним. Проникнення до житла чи до іншого володіння фізичної особи, проведення в ньому огляду чи обшуку може відбутися лише за вмотивованим рішенням суду. Фізична особа не може бути виселена або іншим чином примусово позбавлена житла, крім випадків, встановлених законом.

Незаконним позбавленням позивача права власності на квартиру, яка є її єдиним житлом, позбавленням всіх особистих речей, які знаходились в квартирі, незаконним виселенням з квартири порушені особисті немайнові права позивача, а саме: право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання. А тому суд погоджується з визначеним позивачем розміром моральної шкоди в розмірі 100000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат необхідно провести відповідно до вимог ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 11-13, 81, 141, 265 ЦПК України,

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВ «Агентсво нерухомості «Естейт-Сервіс»» про визнання правочину недійсним, вселення у квартиру, компенсацію завданої моральної шкоди незаконним виселенням та втратою всього рухомого майна – задовольнити.

Визнати недійсним з моменту вчинення договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_2 , укладений 04.02.2106 року між

ОСОБА_2 , ІНОКПП НОМЕР_1 , та ТОВ «Агентсво нерухомості «Естейт-Сервіс»», код ЄДРПОУ 39586791, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком Сергієм Петровичем, реєстровий номер 472.

Вселити ОСОБА_1 , ІНОКПП НОМЕР_2 в квартиру АДРЕСА_3 та усунути для неї перешкоди у володінні та користування вказаним житловим приміщенням.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНОКПП НОМЕР_2 , в рахунок компенсації завданої моральної шкоди 100.000,00 (сто тисяч) гривень.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ТОВ «Агентсво нерухомості «Естейт-Сервіс»» на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_4 НОМЕР_2 , судовий збір у розмірі 2302,80 грн.

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня проголошення.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Харківського апеляційного суду до або через Дзержинський районний суд м. Харкова.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви на його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків встановлених ст.354 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: