Рішення № 82551345, 13.06.2019, Острозький районний суд Рівненської області

Справа № 567/611/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2019 рокум. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Венгерчук А.О.

секретар - Клімович О.О.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Острозі справу за позовною заявою ОСОБА_1 до інспектора сектору реагування патрульної поліції № 2 Гощанського відділення поліції Острозького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області Філіпова Ігоря Михайловича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі

встановив

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до інспектора сектору реагування патрульної поліції № 2 Гощанського ВП Острозького ВП ГУНП в Рівненській області Філіпова І.М. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі.

В обґрунтування позову зазначив, що постановою серії ДП018 №187217 від 09.05.2019, винесеною поліцейським РПП №2 Гощанського ВП Острозького ВП ГУНП в Рівненській області лейтенантом поліції Філіповим І.М. його було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425 гривень. Вважає, що відповідач неправомірно виніс постанову, в порушення вимог чинного законодавства.

Вказав, що із змісту постанови, зокрема п.6 не зрозуміло за якою саме статтею КУпАП його притягнуто до адміністративної відповідальності, де зазначено ч.1 (ст.122) 126 КУпАП. Таким чином, незрозумілою є кваліфікація, вказана інспектором у постанові. Також при складанні постанови відповідачем на його прохання не було роз`яснено суть правопорушення. Вказав, що інспектор надав йому копію постанови, яка написана нерозбірливим почерком. Вважає, що таким чином відповідач порушив його права, в частині реалізації права на оскарження постанови, шляхом унеможливлення прочитання її змісту. Зазначив, що автомобілем він фактично не керував, а лише перебував поряд із ним на узбіччі, оскільки чекав свого знайомого, який повинен був приїхати для його відбуксирування.

Посилаючись на те, як зазначено у постанові він не пред`явив для перевірки страховий поліс та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу вказав, що вимога, яка передбачає обов`язок водія надати для перевірки відповідні документи, передбачена не п.2.1 «б», що ставиться йому в провину, а саме у п.2.4. «а», яким визначено, що «на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1».Зазначив, що така вимога може бути пред`явлена лише до водія, який керує транспортним засобом та зобов`язаний зупинитися, тобто припинити рух транспортним засобом, яким керує, однак, він не керував автомобілем, я лише стояв поряд з ним на узбіччі.

Просить скасувати постанову серії ДП018 №187217 від 09.05.2019, та закрити провадження в справі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про час, місце та дату розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, відзиву на позов до суду не надходило.

Згідно ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно вимог ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 09.05.2019 року інспектором сектору реагування патрульної поліції № 2 Гощанського ВП Острозького ВП ГУНП в Рівненській області Філіповим І М. винесена постанова серії ДП018 №187217 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень.

Згідно з постановою, ОСОБА_1 , 09.05.2019 року о 13 год. 00 хв., на автодорозі Рівне-Тучин-Гоща-Острог, 45 км, керуючи транспортним засобом, OPEL ASTRA/OMEGA, номерний знак НОМЕР_1 , не мав при собі поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, та документів на реєстрацію транспортного засобу, чим порушив п.2.1 «б» ПДР ОСОБА_3

Адміністративна відповідальність за ч.1 ст.126 КУпАП настає за порушення керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), та тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п.2.1 «б» ПДР України- водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної Гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту — технічний талон).

Підпунктом п.2.4 «а» Правил дорожнього руху передбачено, що на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Відповідно до п.2.1«ґ» ПДР України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається із п.1.1 ПДР, затверджених постановою КМ України від 10.2001 № 1306, ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території країни. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Нормами ст.222 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (ч.1 ст.126). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно з ч.2 ст.16 Закону України «Про дорожній рух», водій зобов`язаний, зокрема, мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

З наведених норм чинного законодавства вбачається, що на водія покладено обов`язок мати при собі поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та пред`являти його для перевірки на виконання розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух лише у випадках, передбачених законодавством.

Контроль за наявністю договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється: відповідним підрозділом Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод; органами Державної прикордонної служби України під час перетинання транспортними засобами державного кордону України.

Згідно з п.21.3 ст.21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов`язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред`являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу.

Наведеними положеннями чинного законодавства закріплений безумовний обов`язок при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особи, яка керує ним, мати при собі страховий поліс (сертифікат).

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно п.1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Разом з тим, як вбачається з положень ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.

Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.

Посилання на належні та конкретні докази, які свідчать про вчинення особою адміністративного правопорушення, перелік яких визначено статтею 251 КУпАП, повинні міститися саме в постанові про адміністративне правопорушення, однак будь-яких доказів, які б свідчили про вчинення позивачем порушення правил дорожнього руху при винесенні оскаржуваної постанови не надано.

В разі відсутності у постанові про адміністративне правопорушення посилань на докази вчинення особою адміністративного правопорушення (визначені статтею 251 КУпАП), які у відповідності до статті 252 цього Кодексу повинні бути оцінені відповідним органом (посадовою особою) виключно під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, надання таких доказів в подальшому виключатиме їх належність та допустимість з огляду на факт відсутності посилань на них у самій постанові.

Всупереч даним вимогам, суб`єктом владних повноважень жодного доказу в обґрунтування законності винесеної ним постанови та накладення на ОСОБА_1 штрафу, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 126 КУпАП, не було в наявності та відповідно, не долучено до матеріалів справи.

Так, єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення водієм правил дорожнього руху, яка є нечитаєма, що унеможливлює з`ясування її змісту та кваліфікації дій ОСОБА_1 .

Суд вважає, що зазначена постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядатися як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові.

Окрім того, відповідно до ч.2 ст.283 КУпАП постанова повинна містити: 1) найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; 2) дату розгляду справи; 3) відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; 4) опис обставин, установлених під час розгляду справи; 5) зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Крім того, відповідно до Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.11.2015 № 1376 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2015 р. за № 1496/27941, зокрема розділу 2 ст. ст. 6, 7 «Усі реквізити протоколу про адміністративне правопорушення заповнюються чорнилом чорного або синього кольору, розбірливим почерком, державною мовою, та не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу про адміністративне правопорушення, а також унесення додаткових записів після того, як протокол про адміністративне правопорушення підписано особою, стосовно якої його складено».

Однак як було встановлено в судовому засіданні складена постанова серії ДП018 №187217 від 09.05.2019 не відповідає вищезазначеній Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції.

В адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

У відповідності до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли маються підстави для звільнення від доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в судове засідання не з`явився, будь-яких доказів на підтвердження обставин зазначених в оскаржуваній постанові не надав.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, на думку суду, є недоведеним.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Судом встановлено, що оскаржувана постанова не містить посилання на проведення фото, відеофіксації правопорушення, свідків події. Крім того, незрозумілою є кваліфікація, вказана інспектором у постанові, за якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності. Крім того, з метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, відповідач мав вжити заходів щодо встановлення незацікавлених та безсторонніх свідків виявленого порушення. Враховуючи відсутність таких доказів та вказання їх у постанові у графі 8 «До постанови додаються», слід вважати, що відповідач не вжив заходів до доведення фактів вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Відтак, за відсутності доказів вчиненого адміністративного правопорушення та позиції позивача щодо не вчинення ним правопорушення, приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 126 КУпАП відносно позивача підлягає закриттю.

Згідно з ч. 1 ст.139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ст. 288 КУпАП, то підстави для стягнення з відповідача судового збору відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 2, 5, 6-10, 20, 77, 122, 139, 159, 205, 229, 241-246, 255, 268, 286, 295 КАС України, ст. 7, 9, 247, 251, 252, 288, 289, 293 КУпАП, суд

вирішив

адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) до інспектора сектору реагування патрульної поліції № 2 Гощанського відділення поліції Острозького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області Філіпова Ігоря Михайловича (місцезнаходження юридичної особи: вул.Хвильового,2, м.Рівне,33000, ЄДРПОУ 40108761, адреса місця проходження служби: вул. Застав`я,11, смт. Гоща Рівненської області, 35400) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі задовольнити.

Постанову серії ДП018 №187217 від 09.05.2019, якою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн., за скоєння адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення скасувати, справу про адміністративне правопорушення закрити.

Апеляційна скарга може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Острозький районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Острозького районного судуВенгерчук А.О.