Рішення № 82547012, 13.06.2019, Скадовський районний суд Херсонської області

Справа № 663/3624/18

Провадження № 2/663/245/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2019 року м. Скадовськ Херсонської області

Скадовський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого, судді Пухальського С. В.,

секретаря Радіонової (Ващук) О. Ю.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача – адвоката Охлопкова І. О.,

прокурора Новокаховської місцевої прокуратури Горщарука М. В.,

представника ГУ НП в Херсонській області Шаповала С. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Скадовського районного суду Херсонської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в особі адвоката – Охлопкова Івана Олександровича до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – прокуратура Херсонської області та Головне управління Національної поліції в Херсонській області, про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок незаконних рішень і бездіяльності органу досудового розслідування та прокуратури,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в особі адвоката – Охлопкова І. О., з урахуванням доповнень позовних вимог, уточнень та збільшень суми спричиненої шкоди та судових витрат (т. 1 а.с. 28, 105; т. 2 а.с. 80-82) звернувся до суду з позовною заявою до держави в особі Державної казначейської служби України про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок незаконних рішень, дій і бездіяльності органу досудового розслідування та прокуратури, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 04.04.2013 він звернувся до Скадовської районної прокуратури із заявою про злочин, повідомивши, що директор ПП «Землевпорядник» ОСОБА_2 , виконуючи роботи згідно з укладеними з ним договорами на виготовлення проектів відведення земельних ділянок, зловживаючи довірою, свідомо сфальсифікувала проект землеустрою, так як знала про накладки відведеної йому земельної ділянки на вже відведену земельну ділянку громадянина ОСОБА_3 , виготовила проект на земельну ділянку не у відповідності із наданим викопіюванням. Як наслідок, отримано негативний висновок відділу Держкомзему у Скадовському районі Херсонської області та проект повернуто на доопрацювання у зв`язку з грубим порушенням умов законодавства та умов договору. Незважаючи на це, директор ПП «Землевпорядник» ОСОБА_2 доопрацьовувати проект не стала, а на його вимогу розірвати договори, відмовилася повернути сплачені ним гроші в якості авансу за виконані роботи та спрямувала кошториси, згідно яких він ще залишився винним підприємству 394,55 грн. Таким чином дії директора ПП «Землевпорядник», на думку позивача, спрямовані на шахрайське заволодіння його грошима, зловживаючи службовим становищем та підробку документів, у зв`язку з чим ОСОБА_1 просив притягнути до кримінальної відповідальності директора ПП «Землевпорядник» Шпак ОСОБА_4 . ОСОБА_5 , зазначивши попередню правову кваліфікацію за статтями 364-1, 366, 190 Кримінального кодексу України (далі – КК України).

Позивач посилався на те, що під час досудового розслідування вказаного кримінального провадження незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю посадових осіб прокуратури та органу досудового розслідування йому була завдана матеріальна шкода, яка полягає у витратах на звернення та явку до органу досудового розслідування, прокуратури і суду, зі здійсненням інших процесуальних дій з пересилання, копіювання документів в сумі 6707,12 грн. та витрат, пов`язаних з відривом від звичайних занять в сумі 11861,36 грн., компенсації за ушкодження здоров`я у розмірі 3808,98 грн., оскільки, у зв`язку із погіршенням самопочуття був вимушений лікуватися, а також моральна шкода у розмірі 5000 грн., яка полягає у моральних та душевних стражданнях, пов`язаних із неправомірними діями та бездіяльністю посадових осіб прокуратури, погіршення самопочуття та здоров`я внаслідок оскарження цих дій. З наведених підстав позивач просив суд стягнути із держави Україна на його користь шляхом списання Державною казначейською службою України з державного бюджету України 18568,48 грн. матеріальної шкоди, 3808,98 грн. компенсації за ушкодження здоров`я та 5000 грн. моральної шкоди.

Ухвалою суду від 07.12.2018 відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання (т. 1 а.с. 21-22).

Ухвалами суду від 09.01.2019 постановлено витребувати докази та, з метою забезпечення прав та інтересів державних органів, про незаконність рішень яких вказував позивач, на висловлення позиції щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог, залучено як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Прокуратуру Херсонської області та Головне управління Національної поліції в Херсонській області (т. 1 а.с. 33-34, 35-36).

Ухвалою суду від 18.02.2019 постановлено витребувати докази (т. 1 а.с. 88-89).

Ухвалою суду від 06.03.2019 по справі постановлено закрити підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду (т. 1 а.с. 111-112).

Ухвалою суду від 13.06.2019, провадження по справі, в частині вимог про стягнення витрат, що пов`язані зі зверненням та явкою до органів досудового розслідування, прокуратури і суду та компенсації за відрив від звичайних занять у рахунок відшкодування матеріальних збитків – закрито на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України.

Позивач ОСОБА_1 та його представник – адвокат Охлопков І. О. в судовому засіданні, з урахуванням доповнень позовних вимог, уточнень та збільшень суми спричиненої шкоди та судових витрат (т. 1 а.с. 28, 105; т. 2 а.с. 80-82) підтримали позовну заяву.

Державною казначейською службою України явку представника в судове засідання не забезпечено, про дату, час та місце судових засідань була повідомлена у встановленому законом порядку.

Представник Прокуратури Херсонської області – прокурор Новокаховської місцевої прокуратури Горщарук М. В. в судовому засіданні заявлені позивачем вимоги не визнав, вважав позовну заяву безпідставною та необґрунтованою. Зазначив, що звертаючись до суду зі скаргами на дії, бездіяльність, рішення прокурора чи слідчого, позивачем реалізовано право, надане Кримінальним процесуальним законом. Додатково зауважив про недоведеність позивачем заподіяння йому моральних страждань, причинно-наслідкового зв`язку між їх заподіянням і оціненою позивачем шкодою. Вказана позиція відображена у відзиві на позовну заяву (т. 1 а.с. 69-71).

Представник ГУ НП в Херсонській області Шаповал С. А. в судовому засіданні висловив заперечення з приводу заявлених позивачем вимог, зокрема зазначив про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з підстав недоведеності позивачем заподіяння йому душевних страждань чи інших втрат немайнового характеру. Така позиція ГУ НП в Херсонській області відображена у письмових поясненнях (т. 1 а.с. 50-54).

Заслухавши доводи та заперечення учасників судового процесу, дослідивши надані сторонами докази, суд приходить до наступних висновків.

Кожна особа має право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України (далі – ЦПК України), звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 статті 4 ЦПК України).

Згідно з частиною 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частини 1 та 2 статті 12 ЦПК України).

За змістом частин 1 та 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1 статті 77 та частиною 2 статті 78 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1172 ЦК України визначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

За приписами частин 6, 7 статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Відповідно до статті 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону. Шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та порядку, передбачених законом.

Проте закон, який би регулював порядок і умови компенсації шкоди, завданої потерпілому внаслідок кримінального правопорушення відсутній.

Загальними підставами для відшкодування матеріальної шкоди є сукупність обставин, а саме: наявність шкоди, протиправність дій (бездіяльності) особи, наявність причино-наслідкового зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою (протиправною бездіяльністю) особи, а також наявність вини за виключенням, яке міститься у частині 2 статті 1167 ЦК України.

За положеннями статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійснення нею своїх повноважень, відшкодовується державою. Автономної Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно віл вини цієї особи.

Зі змісту статті 1174 ЦК України випливає, що суб`єктом завдання шкоди за цією статтею є тільки посадова або службова особа органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Пунктом 3 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, як юридичний факт, є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків.

Згідно зі статтею 9 Конституції України, статтею 19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і застосовуються в порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР ратифікована Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (далі – Конвенція).

Таким чином, з моменту ратифікації Конвенції Держава Україна та її органи влади взяли на себе зобов`язання визнати юрисдикцію Європейського Суду з прав людини (далі – ЄСПЛ), керуватись його рішеннями та при вирішенні будь-якого питання діяти крізь призму визнання людини та її прав та свобод найвищою цінністю.

З наведеного витікає, що рішення національного суду Держави Україна буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування, та відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

За положеннями статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, що її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

При цьому, моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в пунктах 3 та 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Отже, під поняттям «моральна шкода» охоплюється негативні наслідки немайнового характеру, які заподіяні фізичній особі внаслідок завданих їй фізичних, психічних та моральних страждань, що пов`язані із порушенням її прав чи охоронюваних законом інтересів.

Судом встановлено, що 05.04.2013 слідчим слідчого відділення Скадовського РВ УМВС України в Херсонській області Друговським С. С. внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі – ЄРДР) за заявою ОСОБА_1 за № 12013230230000479, за правовою кваліфікацією стаття 190 частина 1 КК України (т. 1 а.с. 187).

24.09.2014 слідчим СВ Скадовського РВ УМВС України в Херсонській області Моргун І. А. внесені відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 за № 12014230230001401, за правовою кваліфікацією стаття 366 частина 1 КК України та за № 12014230230001402, за правовою кваліфікацією стаття 364-1 частина 1 КК України (т. 1 а.с. 187, 190).

26.09.2014 вказані кримінальні провадження об`єднані в одне провадження під загальним номером 12013230230000479 (т. 1 а.с. зворотній бік 197 – 198).

Постановою заступника прокурора Скадовського району від 04.09.2013 було скасовано, як винесену передчасно та необґрунтовано, постанову слідчого СВ Скадовського РВ УМВС України у Херсонській області Якубовського С. В. від 15.04.2013 про закриття кримінального провадження № 12013230230000479 від 05.04.2013. Кримінальне провадження було направлено начальнику СВ Скадовського РВ УМВС України у Херсонській області для організації подальшого досудового розслідування (т. 1 а.с. 202).

Ухвалою Скадовського районного суду Херсонської області від 12.08.2014 у справі № 663/2275/14-к за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого СВ Скадовського РВ УМВС України в Херсонській області Олефіренка В. І. та постанову слідчого СВ Скадовського РВ УМВС України в Херсонській області Олефіренка В. І. від 31.03.2014 про закриття кримінального провадження внесеного в ЄРДР за № 12013230230000479 від 05.04.2013 за частиною 1 статті 190 КК України, скаргу було задоволено. Визнано незаконною бездіяльність слідчого СВ Скадовського РВ УМВС України в Херсонській області Олефіренка В. І., яка полягала у невнесенні в ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення передбачене статтями 366, 364-1 КК України за заявою ОСОБА_1 . Скасовано постанову слідчого СВ Скадовського РВ УМВС України в Херсонській області Олефіренка В.І. від 31.03.2014 про закриття кримінального провадження № 12013230230000479 від 05.04.2013 за частиною 1 статті 190 КК України, у зв`язку з відсутністю в діях працівників ПП «Землевпорядник» складу кримінального правопорушення. Повернуто матеріали кримінального провадження прокурору Скадовського району Херсонської області для організації продовження досудового розслідування (т. 1 а.с. 240-243).

Ухвалою Скадовського районного суду Херсонської області від 08.10.2014 у справі № 663/3120/14-к за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність прокурора Скадовського району Херсонської області Ревіна К. І., яка полягала у невиконанні ухвали слідчого судді Скадовського районного суду Херсонської області від 12.08.2014 та не розгляді клопотання потерпілого по кримінальному провадженню № 12013230230000479 від 05.04.2013, скаргу було задоволено. Визнано незаконною бездіяльність прокурора Скадовського району Херсонської області Ревіна К. І., яка полягала у невнесенні в ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення згідно заяви потерпілого від 03.04.2013 у порядку передбаченому пунктом 1 частини 1 статті 214 КПК України та не розгляді клопотання потерпілого від 08.09.2014 по кримінальному провадженню № 12013230230000479 від 05.04.2013. Зобов`язано прокурора Скадовського району Херсонської області Ревіна К. І. розглянути клопотання потерпілого ОСОБА_1 від 08.09.2014 по кримінальному провадженню № 12013230230000479 від 05.04.2013 та надати потерпілому вмотивовану відповідь (т. 2 а.с. зворотній бік 10 – 11).

Постановою старшого прокурора прокуратури Скадовського району від 05.01.2015 було скасовано, як незаконну, постанову слідчого СВ Скадовського РВ УМВС України у Херсонській області Моргун І. А. від 07.02.2015 про закриття кримінального провадження № 12013230230000479 від 05.04.2013, кримінальне провадження було повернуто до Скадовського РВ УМВС України у Херсонській області для проведення досудового розслідування (т. 1 а.с. зворотній бік 212-213).

Постановою в.о. прокурора Скадовського району від 05.03.2015 було скасовано, як незаконну, постанову слідчого СВ Скадовського РВ УМВС України у Херсонській області Моргун І. А. від 07.02.2015 про закриття кримінального провадження № 12013230230000479 від 05.04.2013, кримінальне провадження було повернуто до Скадовського РВ УМВС України у Херсонській області для проведення досудового розслідування (т. 1 а.с. 215). На підставі чого, ухвалою Скадовського районного суду Херсонської області від 12.03.2015 у справі № 663/453/15-к провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову слідчого Скадовського РВ УМВС України в Херсонській області Моргуна І. А. від 07.02.2015 про закриття кримінального провадження внесеного в ЄРДР за № 12013230230000479 від 05.04.2013 та невнесення відомостей у ЄРДР, було закрито (т. 2 а.с. 42).

Постановою прокурора Новокаховської місцевої прокуратури від 16.02.2016 було скасовано, як незаконну, постанову слідчого СВ Скадовського ВП Новокаховського ВП ГУНП в Херсонській області Моргун І. А. від 20.01.2016 про закриття кримінального провадження № 12013230230000479 від 05.04.2013, кримінальне провадження було повернуто до СВ Скадовського ВП Новокаховського ВП ГУНП в Херсонській області для проведення досудового розслідування (т. 1 а.с. 217). На підставі чого, ухвалою Скадовського районного суду Херсонської області від 25.02.2016 у справі № 663/336/16-к провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову слідчого СВ Скадовського ВП Новокаховського ВП ГУНП в Херсонській області Моргуна І. А. від 20.01.2016 про закриття кримінального провадження внесеного в ЄРДР за № 12013230230000479 від 05.04.2013, було закрито (т. 2 а.с. зворотній бік 14).

Ухвалою Іванівського районного суду Херсонської області від 19.09.2017 року у справі № 663/1828/17 за скаргою адвоката Охлопкова І. О., що діє як представник потерпілого ОСОБА_1 на постанову слідчого СВ Скадовського ВП Новокаховського ВП ГУНП в Херсонській області Друговського С. С. від 17.07.2017 про закриття кримінального провадження, скаргу задоволено. Скасовано постанову слідчого СВ Скадовського ВП Новокаховського ВП ГУНП в Херсонській області Друговського С. С. від 17.07.2017 про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 05.04.2013 за № 12013230230000479 у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 190, частини 1 статті 358, частини 1 статті 364-1 КК України. Повернуто кримінальне провадження прокурору Новокаховської місцевої прокуратури для організації продовження досудового розслідування. Постановляючи вказану ухвалу суд, зокрема виходив з незаконності постанови про закриття кримінального провадження, оскільки висновки слідчого в постанові ґрунтуються лише на доказах отриманих до винесення постанови прокурора від 16.02.2016, жодних слідчих дій для перевірки цих доказів та повного встановлення події кримінального правопорушення слідчим не проведено (т. 3 а.с. 62-63).

Ухвалою Скадовського районного суду Херсонської області від 11.10.2018 року у справі № 663/2327/18 за скаргою адвоката Охлопкова І. О., що діє як представник потерпілого ОСОБА_1 на постанову слідчого СВ Скадовського ВП Новокаховського ВП ГУНП в Херсонській області Мунтян М. М. від 05.09.2018 про закриття кримінального провадження, скаргу задоволено. Постанову слідчого СВ Скадовського відділення поліції Новокаховського ВП ГУНП в Херсонській області Мунтяна М. М. від 05.09.2018 про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 05 квітня 2013 року за № 12013230230000479 у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 190, частиною 1 статті 358, частиною 1 статті 364-1 КК України, скасовано, кримінальне провадження повернуто прокурору Новокаховської місцевої прокуратури Херсонської області для організації продовження досудового розслідування. Постановляючи вказану ухвалу суд дійшов до висновку, що перевірка проведена слідчим не була ретельною, повною, а висновок про закриття кримінального провадження є передчасним (т. 1 а.с. зворотній бік 223-225).

Ухвалою Скадовського районного суду Херсонської області від 12.11.2018 року у справі № 663/2327/18 за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність відповідальних осіб Новокаховської місцевої прокуратури щодо нерозгляду клопотання в кримінальному провадженні за № 12013230230000479, скаргу ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано уповноважених службових осіб Новокаховської місцевої прокуратури розглянути в триденний строк з моменту отримання ухвали слідчого судді клопотання Гуменного М. ОСОБА_6 від 23.07.2018 та від 27.07.2018 у кримінальному провадженні за № 12013230230000479 (т. 2 а.с. 28).

Відтак, судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлено протиправність дій та бездіяльність слідчих СВ Скадовського ВП Новокаховського ВП ГУНП в Херсонській області та прокурора Скадовського району, що полягала у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_1 про кримінальне правопорушення, винесенні постанов про закриття кримінального провадження необґрунтовано, передчасно та без дотримання вимог закону щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження усіх обставин кримінального провадження.

Й з цих підстав судом не приймаються доводи прокурора та представника ГУНП в Херсонській області щодо недоведеності позивачем заподіяння йому моральної шкоди.

Суд виходить з природно-правового уявлення про право людини на відшкодування моральної шкоди. Це виявляється, головним чином, у посиланні на міркування справедливості як головного мотиву присудження відповідної компенсації, а крім того у самій формі констатації факту заподіяння немайнових втрат та особливостей їх індивідуального вияву, оскільки судове рішення постає як практичне втілення принципу розумності, результат об`єктивної, всебічно зваженої оцінки обставин справи у їх сукупності.

Усвідомлення взаємозв`язку відшкодування моральної шкоди з правом на доступ до ефективного засобу юридичного захисту вочевидь має спиратися на загальне переконання у спроможності юрисдикційного органу сформувати обґрунтоване уявлення щодо наявності та специфіки втілення моральної шкоди, що зазвичай виникає за подібних життєвих обставин.

У цьому контексті суд враховує визнання ЄСПЛ існування спростовної презумпції завдання моральної шкоди у разі порушення окремих прав і свобод людини.

Зокрема, в рішенні ЄСПЛ від 28.05.1985 у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі», зазначається, що, «з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, які…зіткнулися з проблемами...можуть зазнати страждань і тривоги». Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин.

Вочевидь, позивач внаслідок бездіяльності та прийнятті необґрунтованих рішень посадовими особами уповноваженого державних органів зазнав душевних страждань, а неспроможність передбачених законом процедур забезпечити йому захист законних прав за більш як шість років досудового розслідування кримінального провадження породжує недовіру до Держави в цілому та призводить до відчуття безсилля, приниження гідності людини у боротьбі з процедурами, що наповнені лише формальним змістом, необхідності витрачати додаткові зусилля на подолання таких штучно створених перешкод шляхом судового захисту його прав та відповідно зміні його звичного способу життя, що стало наслідком загострення хвороби серця, яке підтверджується відповідними медичними документами (т. 1 а.с 16, 157-161).

Аналізуючи наведене суд встановив, що обставини, на які посилається позивач в обґрунтування позову, знайшли своє підтвердження сукупністю доказів, які логічні, послідовні, достовірні та достатні для висновку про те, що позивачу завдана моральна шкода, безпосередньо пов`язана з порушенням посадовими особами органу досудового розслідування та прокуратури, права на застосування до нього як учасника кримінального провадження належної правової процедури, яка підлягає відшкодуванню одноразово як компенсація втрат немайнового характеру.

Вирішуючи питання, що пов`язані з розміром відшкодування моральної шкоди, яка відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб, суд керується принципами умовної рівності втраченого блага і того, яке може бути надбане за конкретну суму грошей; поміркованості – відповідності вимогам здорового глузду і розважливості; розумності – об`єктивного відображення дійсності, розсудливого, врівноваженого мислення; справедливості – неупередженого ставлення до всіх учасників спору. Принципи розумності і справедливості виявляються в тому, що більш глибоким моральним стражданням відповідає більший розмір відшкодування.

Відтак, враховуючи, що завдана позивачу моральна шкода безпосередньо пов`язана з втратою ним довіри до Держави та її посадових осіб, що є засадами існування сучасного суспільства, розмір відшкодування повинен бути достатнім для забезпечення позивачу можливості втрачене благо відновити.

Водночас, заявлена ним сума у розмірі 5000 грн. явно не відповідає обставинам справи та не є адекватною нанесеній моральній шкоді, оскільки його права були поновлені слідчими суддями та частково прокурорами протягом нетривалого часу.

У контексті визначення справедливого розміру відшкодування моральної шкоди варто звернути увагу на такий елемент, як урахування притаманного конкретній країні рівня життя, адже некритичне слідування заявленим вимогам у частині визначення розміру відшкодування може призвести до істотного порушення балансу інтересів сторін з приводу відшкодування моральної шкоди.

Аналізуючи суть самого порушення прав позивача, виходячи з справедливих й розумних критеріїв належного розміру відповідальності у вигляді відшкодування моральної шкоди, суд визначає розмір відшкодування завданої позивачу моральної шкоди у розмірі 1000 грн., що у конкретній ситуації є достатнім для компенсації його немайнових втрат.

Компенсація за ушкодження здоров`я, яка підтверджена відповідними доказами на суму 3497,39 грн. (т. 1 а.с. 158-163) підлягає відшкодуванню пропорційно задоволеним вимогам про стягнення моральної шкоди та становить суму в розмірі 674,61 грн. (шістсот сімдесят чотири гривні 61 коп.).

Розглядаючи позовну заяву в межах позовних вимог, як того вимагає принцип диспозитивності цивільного судочинства закріплений в частині 1 статті 13 ЦПК України, суд не погоджується з доводами позивача щодо неправомірності дій посадових осіб прокуратури, яка полягала, на його думку, у формальності надання йому відповідей на його клопотання та звернення (т. 1 а.с. 201, зворотній бік 202, 204, 206; т. 2 а.с. 32, 47, 50, 54, 55, 64), оскільки вказані відповіді позивачем не оскаржувалися.

При вирішенні питання про стягнення витрат, понесених позивачем у зв`язку з розглядом справи, суд виходить з наступного.

За змістом частини 2 статті 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову – на відповідача; 2) у разі відмови в позові – на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи до яких належать: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За правилами статті 138 ЦПК України, витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони. Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять – пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати. Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх представників, що пов`язані з явкою до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Позивач має у власності земельні ділянки, в тому числі для ведення особистого сільського господарства (т. 1 а.с. 9).

Законом України «Про Державний бюджет на 2019 рік» установлено у 2019 році мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня – 4173 грн.; у погодинному розмірі: з 1 січня – 25,13 грн., тобто 201,04 грн. за робочий день.

Як вбачається з журналів судових засідань позивач у 2019 році брав участь у наступних судових засіданнях: 09 січня, 06 лютого, 06 березня, 16 травня, 04 червня, 07 червня, 13 червня. Таким чином, компенсація за відрив від звичайних занять за 2019 рік становить 1407,28 грн. (201,04 х 7 = 1407,28 грн.), а виходячи з часткового задоволення позовних вимог, компенсація за відрив від звичайних занять, які підлягають відшкодуванню позивачу становить 281,46 грн.

Також, відшкодуванню підлягають витрати позивача, пов`язані з явкою його до суду, при розрахунку яких суд виходить з наступного.

ОСОБА_1 має посвідчення водія відповідної категорії й у його власності перебуває автомобіль ВАЗ 2101, 1973 року випуску (т. 1 а.с. 10).

З довідки Служби автомобільних доріг у Херсонській області від 22.05.2017 вбачається, що відстань між м. Скадовськ та с. Новомиколаївка Скадовського району Херсонської області становить 15,6 км. (т. 1 а.с. 11). З огляду на те, що вказана відстань визначена від дорожніх знаків 5.45 та 5.46 «Початок, кінець населеного пункту», суд, при визначенні вказаної відстані керується даними наданого позивачем копії атласу автомобільних доріг, зі змісту якого вбачається, що відстань між м. Скадовськ та с. Новомиколаївка Скадовського району Херсонської області становить 20 км. (т. 1 а.с. 12-14). Отже, з урахуванням явки позивача в судові засідання до суду, ним подолано на належному йому автомобілі 280 км. (7 Х 40 = 280).

Нормами витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті затверджених Наказом Мінтрансу України № 43 від 10.02.1998 (далі – Норми витрат палива), базова лінійна норма витрати палива на пробіг автомобіля ВАЗ-2101, двигун обсягом 1198, становить 8,9 л\100 км, тобто 8,9 л : 100 = 0,089 л/км.

В пункті 3.1.9 Норм витрат палива зазначено, що у разі пробігу першої тисячі кілометрів новими автомобілями, напрацювання перших 60 мотогодин новим обладнанням (двигунами), а також тими, що вийшли з капітального ремонту норми витрат палива підвищуються – до 10 %. За змістом пункту 3.1.10 норми витрат палива підвищуються для автомобілів, що експлуатуються: більше 5 років із загальним пробігом понад 100 тис. км – до 3%; більше 8 років або із загальним пробігом понад 150 тис. км – до 5%; більше 11 років або із загальним пробігом понад 250 тис. км – до 7%; більше 14 років або із загальним пробігом понад 400 тис. км – до 9%.

В примітці вказано, що надбавку, зазначену у цьому підпункті, застосовують лише у разі документально підтвердженої необхідності та у мінімально можливому розмірі.

Оскільки позивачем не надано доказів проходження належним його автомобілем капітального ремонту, суд при розрахунку витрат палива, з огляду на рік випуску автомобіля, застосовує коефіцієнт у мінімально можливому розмірі 7 %. Отже витрати палива на пробіг належного позивачу автомобіля становлять 9,52 л./100 км. (8,9 Х 0,07 +8,9 = 9,52).

Таким чином, одноразові витрати пального для явки позивача до суду на належному йому автомобілі становлять 3,81 л.

Виходячи з наданих фіскальних чеків, 09.01.2019 придбано 14,81 л. палива по 27 грн./л., 25.02.2019 придбано 3,7 л. палива по 27 грн./л., 05.03.2019 придбано 7,40 л. палива по 27 грн./л., 18.04.2019 придбано 7,40 л. палива по 27 грн./л., 02.05.2019 придбано 10 л. палива по 30 грн./л., 04.06.2019 придбано 10 л. палива по 30 грн./л. (т. 1 а.с. зворотній бік 105, 155, 156; т. 2 а.с. 81), з яких судом, аналізуючи дати судових засідань та наведених вище розрахунків, визначено суму витрачену позивачем на пальне для явки до суду в розмірі 758,19 грн., а виходячи з часткового задоволення позовних вимог, витрати позивача, пов`язані з явкою його до суду, які підлягають відшкодуванню становлять 151,64 грн.

При цьому, суд при визначенні розміру компенсації за відрив від звичайних занять та витрат, пов`язаних з явкою позивача до суду, враховує лише дати судових засідань, в яких приймав участь позивач під час розгляду вказаної справи, оскільки за наявної можливості щодо надсилання клопотань поштовим відправленням, нагальної необхідності їх особистого подання не було. До того ж, позовна заява подана до суду представником позивача.

Позивачем понесені витрати, пов`язані з вчиненням процесуальних дій необхідних для розгляду справи (копіювання документів) у розмірі 117 грн. (т. 1 а.с. зворотній бік 30, 105, 155,156; т.2 а.с. 81), й виходячи з часткового задоволення позовних вимог, вказані витрати позивача, які підлягають відшкодуванню становлять 23,40 грн.

Керуючись статтями 2, 3, 10-13, 19, 76-81, 258-259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву задовольнити частково.

Стягнути за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів Державною казначейською службою України з рахунку державного бюджету в межах бюджетних призначень, затверджених у Державному бюджеті України на цю мету, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , компенсацію спричиненої моральної шкоди в розмірі 1000 грн. (одна тисяча гривень), компенсацію за ушкодження здоров`я в розмірі 674,61 грн. (шістсот сімдесят чотири гривні 61 коп.), а також витрати, що пов`язані з явкою до суду в розмірі 151,64 грн. (сто п`ятдесят одна гривня 64 коп.), компенсацію за відрив від звичайних занять в розмірі 281,46 грн. (двісті вісімдесят одна гривня 46 коп.), інші судові витрати, пов`язані з вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду справи у розмірі 23,40 грн. (двадцять три гривні 40 коп.).

В іншій частині вимог про стягнення моральної шкоди – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Херсонського апеляційного суду безпосередньо або через Скадовський районний суд Херсонської області з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне судове рішення складено 21.06.2019.

Суддя Пухальський С. В.