Постанова № 8254678, 24.12.2009, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

справа № 2-а 8622/08/0470

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2009 року м. Дніпропетровськ

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чорної В.В.

при секретарі судового засідання Черненко А.А.

за участі представника відповідача Рикової І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства «Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» про стягнення адміністративно господарських санкцій та пені, -

ВСТАНОВИВ :

04.05.2008 р. Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просить стягнути з Комунального підприємства «Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» адміністративногосподарські санкції в сумі 33754 грн. 20 коп. за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2007 р., та пеню в сумі 1606 грн. 50 коп. за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що на виконання положень Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», Комунальне підприємство «Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства», при середньообліковій чисельності штатних працівників підприємства 465 осіб, повинно було створити у 2007 р. 19 робочих місць, та працевлаштувати на них інвалідів. Проте, фактично на підприємстві працювало 16 інвалідів. Таким чином, відповідач не виконав норматив щодо створення одного робочого місця для працевлаштування інваліда, чим порушив вимоги ст.ст.18, 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», у звязку з чим зобовязаний сплатити адміністративно-господарські санкції в сумі 33754 грн. 20 коп., виходячи з розміру середньорічної заробітної плати штатного працівника, та пеню на суму заборгованості по сплаті адміністративно господарських санкцій у сумі 1606 грн. 50 коп., за несвоєчасну їх сплату. У добровільному порядку відповідач не сплачує суму заборгованості, тому позивач звернувся до суду із зазначеним адміністративним позовом.

В судове засідання представник позивача не зявився, надіслав суду заяву про розгляд справи без його участі, та про підтримання позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на відсутність законних підстав для накладення на відповідача адміністративно-господарських санкцій у звязку з відсутністю вини підприємства. Так, згідно чинного законодавства, обовязок по виявленню інвалідів, які бажають працювати, покладено на місцеві органи соціального захисту населення, а не на підприємства. Відповідачем було вжито всіх заходів для виконання вимог закону щодо працевлаштування інвалідів, а саме, у встановлені строки до Павлоградського міськрайонного центру зайнятості подавалися звіти за формою 3-ПН, а також протягом року було працевлаштовано одну особу (ОСОБА_2, інваліда 2-ї групи), направлену центром зайнятості. Крім того, посилається на те, що з урахуванням специфіки роботи підприємства та наявності посад, повязаних з важкими умовами праці та підвищеною небезпекою праці, при визначенні нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів повинна враховуватись тільки та кількість робочих місць, що не повязана з такою специфікою роботи. Тому, враховуючи, що на підприємстві з 465 робочих місць 240 є такими, на яких праця інвалідів заборонена, то й норматив має розраховуватись, виходячи з різниці між ними (225 робочих місця), і складає 9 осіб, тоді як на підприємстві у 2007 році працювало 16 інвалідів. Отже, застосування до підприємства господарських санкцій, на думку відповідача, є неправомірним.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та чинне законодавство, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медикосоціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобовязані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 19 вищевказаного Закону, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Аналіз вищевказаних норм дає підстави дійти до висновку, що на підприємства, установи, організації, які використовують найману працю, покладено обовязок, по-перше, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів; по-друге, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; по-третє, якщо середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно господарські санкції.

Судом встановлено, що Комунальне підприємство «Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» перебуває на обліку в Дніпропетровському обласному відділенні фонду соціального захисту інвалідів, як підприємство, яке в своїй діяльності використовує найману працю.

Згідно форми 10 ПІ «Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів» за 2007 рік, що надавався відповідачем до Дніпропетровського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2007 році становила 465 осіб, з них чисельність інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, встановленого ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», становить 19 осіб, що відповідає вимогам законодавства. Проте, у 2007 р. на підприємстві працювало лише 16 інвалідів (а.с. 4).

Згідно інформації Павлоградського міськрайонного центру зайнятості від 06.06.2008 р. за № 2574, Комунальне підприємство «Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» протягом 2007 року звітність про наявність вакансій за формою 3-ПН надавало не щомісячно, потреба у працівниках інвалідах заявлялась лише станом на 18.01.2007 р. оператор електронно-обчислювальних машин, 28.09.2007 р. водій автотранспортних засобів, 19.11.2007 р. сторож, 12.12.2007 р. прибиральник службових приміщень (а.с. 10).

Таким чином, враховуючи, що протягом 2007 р. відповідач не виділив та не створив робочі місця для працевлаштування інвалідів у кількості 3 одиниці, та не надавав державній службі зайнятості щомісячну інформацію про вакантні робочі місця, необхідну для організації працевлаштування інвалідів (звіти за формою 3-ПН), суд доходить висновку про невиконання ним вимог ст.ст. 18,19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

При цьому, суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що, з урахуванням специфіки роботи підприємства та наявності посад, повязаних з важкими умовами праці та підвищеною небезпекою праці, при визначенні нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів повинна враховуватись тільки та кількість робочих місць, що не повязана з такою специфікою роботи. На думку відповідача, враховуючи, що на підприємстві з 465 робочих місць 240 є такими, на яких праця інвалідів заборонена, то й норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів має розраховуватись, виходячи з різниці між ними (225 робочих місця). Отже, виходячи з встановленого законом чотирьохвідсоткового нормативу, на підприємстві у 2007 р. мало працювати 9 осіб, тоді як фактично працювало 16 інвалідів. На підтвердження зазначених обставин, відповідач посилається на Перелік робіт з підвищеною небезпекою по підприємству КП ППУВКХ, затверджений Колективним договором між КП «Павлоградводоканал» та Профспілковим комітетом КП «Павлоградводоканал» на 2007 р., а також на довідку про кількість робочих місць, повязаних з підвищеною небезпекою та важкими умовами праці по КП ППУВКХ від 10.12.2008 р. № 4009.

Суд не погоджується з такими висновками, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності в Україні», з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою чи іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом (в редакції Закону України від 23.02.2006 р.). Отже, на момент виникнення спірних правовідносин (на 2007 рік), частина 1 статті 17 Закону діяла у редакції, наведеній вище, і вже не передбачала обмежень, які встановлювались у попередній редакції частини 1 названої статті (яка діяла до 31.12.2005 р.), щодо забезпечення інвалідам права працювати лише на підприємствах, в установах, організаціях зі звичайними умовами праці. Відповідно до ч. 11 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності в Україні», норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, та порядок його встановлення визначається виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, або порядок їх встановлення, відмінні від зазначених у цьому Законі, застосовуються положення цього Закону.

Отже, чинним законодавством з питань соціального захисту інвалідів визначено однакові для всіх підприємств, установ, організацій критерії визначення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, та не передбачено жодних обмежень для реалізації права інвалідів на працевлаштування в залежності від існуючих на підприємстві умов праці.

Таким чином, посилання відповідача на частину 1 статті 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності в Україні» в редакції, яка на час виникнення спірних правовідносин втратила чинність, як на підставу для проведення розрахунку нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів виходячи з кількості робочих місць зі звичайними умовами праці , є безпідставними, та суперечать обставинам, встановленим судом.

Крім того, відповідачем не надано до суду доказів належності підприємства до категорії підприємств, де проводяться роботи з підвищеною небезпекою, враховуючи, що належними доказами можуть бути лише копія свідоцтва про реєстрацію обєкта підвищеної небезпеки, дозвіл Держгірпромнагляду України на виконання робіт підвищеної небезпеки із зазначенням переліку робіт підвищеної небезпеки, що дозволяється виконувати підприємству, та на початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, тощо.

Відповідач самостійно розрахував адміністративно господарські санкції за невиконання у 2007 році нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, згідно поданого до Дніпропетровського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів «Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів» за 2007 рік, та вірно визначив чисельність інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, встановленого ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», у кількості 19 осіб, виходячи з середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу підприємства у 2007 році, яка становила 465 осіб.

Доказів щодо вжиття заходів, спрямованих на створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, їх атестації у 2007 році, чи вжиття інших дій, направлених на виконання встановленого нормативу, відповідачем не надано.

У відповідності до ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Відповідач вказані обставини не довів.

Відповідно до ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадські організації інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж це встановлено нормативом, передбаченим ст. 19 вказаного Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно господарські санкції в сумі, яка визначається в розмірі середньої річної заробітної плати штатного працівника на відповідному підприємстві, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. При цьому, адміністративно господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами та організаціями самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч.1 ст.19 вказаного Закону.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», порушення термінів сплати адміністративно господарських санкцій тягне за собою нарахування пені.

Оскільки відповідачем в добровільному порядку адміністративно-господарські санкції за невиконання у 2007 р. нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в строки, встановлені законом, не були сплачені, позивач здійснив розрахунок зазначених санкцій за даними наданого відповідачем звіту за формою 10-ПІ від 21.02.2008 року за 2007 рік, виходячи з середньої річної заробітної плати штатного працівника та кількості незайнятих робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, в сумі 33754 грн. 20 коп., а також нарахував пеню за порушення термінів сплати адміністративно - господарських санкцій в сумі 1606 грн. 50 коп. Таким чином, загальна сума, яка підлягає стягненню з відповідача, складає 35360 грн. 70 коп.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і необхідність їх задоволення внаслідок порушення відповідачем у 2007 р. вимог ст.ст. 18-20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (незабезпечення виконання встановленого нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання необхідної для організації працевлаштування інвалідів інформації у державну службу зайнятості, несплату у встановлені строки адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць).

Керуючись ст.ст. 122, 160-162, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити .

Стягнути з Комунального підприємства «Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» (р\р 26008000038017 у Індекс-Банку, МФО 307015, код ЄДРПОУ 03341345) на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (р\р 31214230700032, отримувач м. Павлоград, банк отримувача - УДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012) адміністративно господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2007 році в сумі 33754,20 грн. (тридцять три тисячі сімсот пятдесят чотири гривні двадцять копійок) та пеню за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1606,50 грн.(одна тисяча шістсот шість гривень пятдесят копійок).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі, а апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений 05.01.2010 року.

Суддя В.В.Чорна