Рішення № 82546727, 10.06.2019, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/5276/13-ц

Номер провадження 2/404/3821/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2019 року м. Кропивницький

Кіровський районний суд м.Кіровограда в складі:

головуючої судді – Панфілової А.В.

при секретарі - Проскурні О. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в м.Кропивницькому цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач 31.05.13 року звернувся з позовом до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 74550, 08 грн. В обґрунтування позову зазначено, що 14.04.2006 року між ПАТ КБ “ПриватБанк” та ОСОБА_1 Було укладено кредитний договір № КGН3RК06840225, згідно якого відповідач отримав кредит в розмірі 8790 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідач станом на 25.04.2013 р. порушив умови кредитного договору і має прострочену заборгованість на загальну суму 74550, 08 грн., яка складається з: тіло кредиту- 8790грн., заборгованість по процентам за користування кредитом- 27855, 15 грн., заборгованість по пенні за несвоєчасність виконання зобов”язань за договором -36933, 57 грн. та просить стягнути сплачений судовий збір в сумі 745,50 грн.

Ухвалою суду від 23.11.18 року скасовано заочне рішення у даній справі , винесене 28.05.14 року( а.с. 150-151).

До судового засідання представником позивача надано клопотання про розгляд справи без їх участі та підтримку позовних вимог (а. с.181 ).

Відповідачем до судового засідання надано відзив на позовну заяву з посиланням, що відповідно до умов кредитного договору №KGH3RK06840225, який уклали сторони 14.04.2006р., позивач надав відповідачу споживчий кредит в розмірі 8790,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 2% за місяць на суму залишку заборгованості за кредитом за умови платежі на користь банку здіснює в період з 15 по 20 число кожного місяця в сумі 540,92 грн. з урахуванням залишку заборгованості за кредитом, відсотків за користування кредитом, винагороди, комісії та ін.. витрат за договором. Пунктом 1.1. договору визначено, що кредит надається стропом до 11.04.2008р. - кінцевий строк повернення кредиту. За неналежне виконання позичальником своїх договірних зобов`язань пунктом 4.1. договору передбачена відповідальність - 0,15% суми простроченого платежу, але не менше однієї гривні, за кожний день прострочення.

Так як банк (позивач) звернувся до позичальника (відповідача) з вимогами повернути борг, відсотки та суму пені 31.05.2013р., відповідно до ч.1 ст.257 Цивільного кодексу України, пропущено строк звернення до суду з даним позовом.

Згідно ч.4. ст.267 ЦКУ сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові; ч.5: якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється, тому просить відмовити в задоволенні позову повністю.

Згідно ст.223 ЦПК України, суд вирішує справу розглядати за даної явки і наявних матеріалів у справі.

Судом встановлено наступні факти.

Сторони перебувають у договірних правовідносинах, що підтверджується фактом укладення кредитного договору № КGН3RК06840225 від 14.04.2006 року ( а.с.6-7).

Згідно позовних вимог та довідки (а.с.2,3-4 ) заборгованість станом на 25.04.2013 р. - 74550, 08 грн., яка складається з: тіло кредиту- 8790грн., заборгованість по процентам за користування кредитом- 27855, 15 грн., заборгованість по пені за несвоєчасність виконання зобов”язань за договором -36933, 57 грн..

При укладенні Кредитного договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України Згідно цієї статті ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією і сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

В ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець

зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених

договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов`язання за Кредитним договором виконав в

повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Кредитним

договором.

Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав.

Відповідно до частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України наслідками порушення Боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

У відповідності до правової позиції, яка міститься у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у справі № 6-2003цс15 від 21 жовтня 2015 року, цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обовязку новим, або у приєднанні до невиконаного обовязку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обовязків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобовязань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Дослідивши матеріали срави, заслухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні позову повністю, оскільки відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (№o. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).

У пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною п`ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

Судом встановлено, що договором між сторонами встановлено кінцевий строк повернення кредиту 11.04.2008 року.

Встановивши, що позивачем пропущена позовна давність, про застосування якої заявив представник відповідача у заяві про застосування позовної давності від 06 грудня 2018 року (а. с. 159 - 162), суд відмовляє в задоволенні позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справу в межах позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами.

Згідно ст. ст.134,142 ЦПК України у зв`язку з відмовою в задоволенні позову , судові витрати залишити по фактичному їх понесенні сторонами.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 525-526, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст.134-142, 265,268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 ( ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості , відмовити повністю.

Судові витрати залишити по їх фактичному понесенні сторонами.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Кропивницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення .

Суддя Кіровського А. В. Панфілова

районного суду

м.Кіровограда