Рішення № 8254438, 09.02.2010, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2010 р. Справа № 15/454/09

                                                             м. Миколаїв

          За позовом: Відкритого акціонерного товариства «Вадан Ярдс Океан», 54050, м. Миколаїв, Заводська площа, 1;

          До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Прогресс-Строй», 54001, м. Миколаїв, вул. Велика Морська, 63/8;

          про: стягнення 1829,14 грн.

Суддя В.О.Ржепецький

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача: Пінчук Г.В. довіреність № 05.01.2010р.

Від відповідача: представник не з‘явився.

Представник позивача в судове засідання з’явився, вимоги ухвали суду від 20.01.10 р. виконав.

          Представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, у судове засідання не з’явився. Надав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив визнати наявність форс-мажорних обставин, заперечив правомірність нарахування пені за весь строк невиконання зобов’язання, та просить суд надати відстрочку у виплаті боргу.

          В судовому засіданні за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, господарський суд –

в с т а н о в и в:

02.10.2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Дамен Шіпярдс Океан»(10.12.2008 р. рішенням Загальних Зборів акціонерів було перейменовано у ВАТ «Вадан Ярдс Океан». Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи № 450300 від 16.12.2008 р.), надалі - Позивач та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Прогресс-Строй», надалі - Відповідач, був укладений договір оренди № 74.

Згідно вказаного договору Позивач здав, а Відповідач прийняв в орендне користування майно, а саме: огородження будівельного майданчика загальною довжиною 200м. інв. № 03512, вагончик побутовий інв. № 22078 - 1 шт., вагончик побутовий інв. № 22079 - 1шт., склад інв. № 03511.

Відповідно до підпункту 5.1.1 договору Позивач передав Відповідачу вищезазначене майно, про що свідчить акт приймання-передачі від 02.10.2007 року.

Згідно п. 5.2.2. Відповідач зобов'язався в установлений договором строк вносити орендну плату.

Розділом 2 договору за користування майном встановлена орендна плата в розмірі 250,00 грн. на місяць, в тому числі ПДВ, яка, відповідно до розділу З договору, повинна, на підставі акту наданих послуг по оренді, вноситись Відповідачем на розрахунковий рахунок Позивача не пізніше 5-го числа поточного місяця, наступного за звітним.

02.09.2008 року строк оренди закінчився і майно було повернене із оренди Позивачу, про що свідчить акт прийому-передачі від 02.09.2008 року, однак на момент передачі майна по даному договору у Відповідача залишилась непогашена перед Позивачем заборгованість по орендній платі за останніх 4 місяці у розмірі 1 000,00 грн., в тому числі ПДВ (за період травень –серпень 2008 року).

У відповідності до ч. 4 ст. 631 ЦК України закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання зобов'язання, що залишилось не виконаним та мало місце під час дії договору.

На день подання позову заборгованість з боку Відповідача по договору № 74 від 02.10 2007 року Позивачу не сплачена.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунками Позивача сума збитків від інфляції становить 474,05 грн., 3% річних від простроченої суми - 41,35 грн.

Розділ 6 договору передбачає, що сторони несуть майнову відповідальність за невиконання або не належне виконання умов договору відповідно до чинного законодавства України.

Згідно Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», № 543/96-ВР від 22.11.1996 року, за прострочку платником платежу грошових коштів, останній сплачує одержувачу пеню, розмір якої встановлено в межах подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Відповідно до вищенаведеного, Позивач нарахував Відповідачу пеню в розмірі 313,74 грн.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Абзац 1 ч. 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як свідчать матеріали справи, позивачем доведено: факт існування зобов’язання відповідача по сплаті орендної плати за договором, факт порушення останнім цього зобов’язання; розмір заборгованості, правомірність нарахування інфляційних витрат та 3% річних.

Відповідачем доводів позивача в цій частині не спростовано.

Доводи, викладені відповідачем у відзиві, стосовно наявності форс-мажорних обставин, а саме обставин, пов’язаних зі світовою фінансовою кризою, судом не приймаються, оскільки не відповідають ознакам, визначеним в ст. 218 ГК України, та охоплюється поняттям підприємницького ризику, яке є складовою визначення підприємницької діяльності, закріпленого ч. 1 ст. 1 Закону України «Про підприємництво».

Клопотання про відстрочення, заявлене у відзиві, задоволенню не підлягає з огляду на необґрунтованість належними доказами наявності обставин, з якими чинне законодавство пов’язує можливість відстрочення або розстрочення виконання рішення суду.

Внаслідок зазначеного, на підставі ст. 33 ГПК України, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Разом з тим, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми пені задоволенню не піддягають з огляду на таке.

Згідно ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як витікає зі змісту п. 6.1. договору, на який посилається позивач як на підставу нарахування відповідачеві пені, ним не встановлено вид та конкретні обсяги відповідальності сторони за невиконання умов договору, а лише здійснено відсилання до норм чинного законодавства.

Таким чином, враховуючи положення ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», господарський суд дійшов висновку про те, що сторонами не узгоджено розмір пені і її нарахування позивачем є необґрунтованим.

Зважаючи на наведене, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

                                                            ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

                    2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Прогресс-Строй», (54001, м. Миколаїв, вул. Велика Морська, 63/8, код 32228937) на користь Відкритого акціонерного товариства «Вадан Ярдс Океан», (54050, м. Миколаїв, Заводська площа, 1, код 14307653) –1 000 грн. боргу, 474,05 грн. збитків від інфляції, 41,35 грн. 3% річних, 84,50грн. –державного мита та 195,52грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. В решті позову відмовити.

          4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 93 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення –з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 цього Кодексу.

Суддя