Ухвала суду № 82544121, 11.06.2019, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 356/16/19

Провадження № 1-кп/359/326/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2019 м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кабанячого Ю.В.,

суддів Журавського В.В., Чирки С.С.,

при секретарі судового засідання Тоцькій К.О.,

за участю:

прокурора Мосінзов О.М.,

представника потерпілої Сергієнко В.К.,

за участю обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю захисника Литвин В.В.,

здійснивши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні підготовку до судового розгляду кримінального провадження №12012100070000012 від 21.11.2012, за обвинуваченням: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України,

встановив:

Під час підготовчого судового засідання захисник Литвин В.В. подав клопотання про повернення обвинувального акта прокурору з наступних підстав.

Повідомлення про підозру ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відбулось 15.07.2013, а ОСОБА_3 21.06.2013. Обвинувальний акт повернутий на доопрацювання Прокурору Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області 24 червня 2015, а поданий Бориспільському міськрайонному суду Київської області 01 квітня 2019. Строки досудового слідства відповідно вимогам КПК України не подовжувалися. Таким чином загальні строки досудового розслідування закінчилися, в будь якому випадку, оскільки після повідомлення про підозру пройшло понад 5 років.

У разі закінчення загальних строків досудового розслідування, передбачених ст.219 КПК України, прокурор виносить постанову про закриття кримінального провадження щодо підозрюваного з підстав, передбачених п.3,ч.1, ст. 284 КПК України.

Крім того, черговий Обвинувальний акт від 27 грудня 2018 так як обвинувальні акти від 29 липня 2013 та від 23 грудня 2013 є лише перефразованою копією попередніх Обвинувальних актів, не кажучи вже про ту обставину, що поданий він, з прямим порушенням вимог суду про виправлення недоліків протягом 30 днів (Ухвала від 24 червня 2015), тобто майже через три роки після повернення прокурору.

Крім того, проведення будь-яких слідчих або інших процесуальних дій, окрім тих, що зазначені в Ухвалі про повернення обвинувального акта прокурору, в кримінальному провадженні не допускається. Докази, отримані при проведенні процесуальних дій, не визначених в ухвалі про повернення зазанчиних матеріалів кримінального провадження, є недопустимими, оскільки, відповідно до ч. 8 ст. 223 КПК слідчі (розшукові) дії не можуть проводитися після закінчення строків досудового розслідування, крім їх проведення за дорученням суду випадках, передбачених частиною третьою статті 333 цього Кодексу. Будь-які розшукові або негласні слідчі розшукові дії, проведені з порушенням цього правила, є недійсними, а встановлені внаслідок них докази - недопустимими.

Згідно п.5 ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт повинен містити відомості, які прокурор вважає встановленими, зокрема виклад фактичних обставин кримінального правопорушення підтверджених доказами, та формулювання обвинувачення.

В судовому засіданні клопотання підтримав та просив його задоводьнити.

Обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 підтримали позицію свого захисника.

Прокурор Мосінзов О.М. заперечив проти задоволення даного клопотання та подів заперечення, в якому зазначив мотиви та підстави притягнення обвинувачених до кримінальної відповідальності. Крім того вказав про відсутність підстав для повернення Обвинувального акту, відповідно до ст.291 КПК України.

Представник потерпілої адвокат Сергієнко В.К. підтримав позицію прокурора.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали, які подані з обвинувальним актом, колегія прийшла до переконання про відмові у задоволенні вказаного клопотання з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Як роз`яснив Верховний Суд України в постанові від 24 листопада 2016, аналіз вказаної норми свідчить, що закон вимагає обов`язкове відображення в обвинувальному акті трьох складників: фактичних обставин кримінального правопорушення; правової кваліфікації (в теорії кримінального процесу використовується назва «формула обвинувачення»); формулювання обвинувачення. При цьому в доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) – це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому. Практика Європейського суду з прав людини орієнтує, що обвинуваченням визнається офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про наявність припущення про вчинення особою кримінально караного правопорушення й при цьому стосується змісту, а не формального поняття обвинувачення, оскільки в контексті статті 6 Конвенції Європейський суд з прав людини покликаний убачати, що приховано за зовнішньою стороною справи, та досліджувати реалії розглядуваної справи («Девеер проти Бельгії» від 27 лютого 1980). Конкретності саме змісту обвинувачення стосується й рішення Європейського суду у справі «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000, на яке міститься посилання у заяві прокурора до Верховного Суду України, що відображає послідовну рекомендацію цієї міжнародної установи про пріоритетність неформального розуміння поняття «обвинувачення» національними судами.

Встановлено, що в обвинувальному акті викладені фактичні обставини злочинів, інкримінованих обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , зазначена правова кваліфікація їх дій, а також сформульовано пред`явлене їм обвинувачення. Ці обставини свідчать про те, що зміст обвинувального акту повністю відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України.

З огляду на це колегія суду вважає, що підстави для повернення обвинувального акту прокурору відсутні.

Керуючись ч.2 ст.369, ч.3 ст.371, ст.372, ч.2 ст.376 КПК України, суд,

ухвалив:

У задоволенні клопотання захисника Литвин В.В., про повернення обвинувального акту прокурору- відмовити.

Повний текст ухвали буде виготовлено протягом п`яти днів.

Ухвала суду є остаточною та не підлягає апеляційному оскарженню.

Головуючий суддя Ю.В. Кабанячий

Судді: В.В. Журавський

С.С. Чирка