Ухвала суду № 82543840, 12.06.2019, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа №359/4284/19

Провадження №1-кп/359/387/2019

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К РА Ї Н И

12 червня 2019 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді – Вознюка С.М.,

при секретарі судового засідання Пугач Д.О.,

за участю прокурора Дячок О.Б., обвинуваченого ОСОБА_1 ,

у відкритому судовому засіданні з технічною фіксацією під час судового розгляду кримінальному провадженні №12019110100000675, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.04.2019 року, що надійшло до суду з обвинувальним актом, відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бориспіль Київської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , з середньою освітою, раніше судимого, останній раз за вироком Ірпінського міського суду Київської області від 30.10.2015 року за ч.1 ст. 71 КК України до п`яти років позбавлення волі, офіційно не працевлаштованого,

по обвинуваченню у вчиненні ним кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, -

розглянувши питання про доцільність подальшого утримання обвинуваченого під вартою в порядку ст. 331 КПК України, -

в с т а н о в и в :

В провадженні суду перебуває дане кримінальне провадження. В даному провадженні здійснюється судовий розгляд.

Під час судового засідання, яке було призначено на 12.06.2019 року, судом на обговорення було поставлено питання щодо доцільності продовження строків тримання під вартою обвинуваченого.

Прокурор у судовому засіданні просив продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки ризики, визначені ст. 177 КПК України, на момент розгляду даного питання в суді не припинили існувати, а інші більш м`які запобіжні заходи не зможуть забезпечити його процесуальну поведінку.

Обвинувачений заперечив щодо продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зважаючи на відсутність підстав для подальшого його утримання в умовах слідчого ізолятору, тому просив змінити даний запобіжний захід на домашній арешт. Додатково зазначив про незадовільний стан здоров`я та потребування медичного обстеження, що в умовах слідчого ізолятору зробити неможливо.

Заслухавши думку сторін, ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.

В порядку передбаченим ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта. За наслідками розгляду питання суд своєю мотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Судом встановлено, що запобіжний захід тримання під вартою обраний обвинуваченому ОСОБА_1 закінчується 15.06.2019 року, а завершити розгляд справи до указаної дати неможливо.

Згідно з ч. 1 ст. 183 цього ж Кодексу тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується, якщо жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам переховування від суду та (або) перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

При вирішенні питання щодо зміни чи продовження дії запобіжного заходу, суд враховує тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його вини у кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачується, наявність у останнього постійного місця проживання та/або реєстрації, стан здоров`я його дружини, міцність соціальних зв`язків, відсутність судимостей.

Обираючи відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею та судом враховано наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Як роз`яснив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в інформаційному листі №511-550/0/4-13 від 4 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», при вирішенні питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою судам належить враховувати тяжкість покарання, що загрожує їм, та наявність або відсутність у них постійного місця проживання тощо.

Встановлено, що ОСОБА_1 , обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину за ч. 2 ст. 186 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 4 до 6 років. Враховуючи дану обставину, під тяжкістю покарання яке загрожує обвинувачуваному, наявність ризиків, передбачених п. 1, п. 3, п. 4, п. 5, ч. 1 ст. 177 КПК України, він може переховуватись від судового слідства, у зв`язку з чим на досудовому розслідуванні йому й було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Суд також враховує той факт, що свідки обвинувачення не допитані.

В п. 1 інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.04.2013 № 511-550/0/4-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» зазначено, що при розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).

За результатами встановлених у судовому засіданні обставин та з урахуванням доводів, викладених стороною, яка підтримує державне обвинувачення, суд приходить до переконання, що для заміни обвинуваченому запобіжного заходу на більш м`який, а саме домашній арешт, ступень ризиків, які були встановлені судом, не змінилися.

Отже, відсутність запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише сприятиме уникненню ним явки до суду під загрозою можливого покарання. З цього приводу, суд вважає, що обрання менш суворого запобіжного заходу може призвести до продовження ним здійснення злочинів, в тому числі проти власності громадян.

Тому, враховуючи, що запобігання наведених ризиків становить суспільний інтерес, який полягає в забезпеченні правопорядку та відправлення кримінального судочинства, цей інтерес має превалююче значення над принципом поваги до свободи особистості та виправдовує продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому даний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Жоден із більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти зазначеним ризикам.

Обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід з урахуванням його тривалості на даний час не виходить за межі розумного строку, відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості діянь, які йому інкримінуються, не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя, зокрема, і ухиленню обвинуваченого від суду, ризики щодо цього є дійсними та триваючими.

Тому суд дійшов до переконання, що обвинуваченому ОСОБА_1 належить продовжити строк тримання під вартою на 60 діб.

Відповідно до абзацу 1 ч. 3 ст. 183 КПК України, згідно якої слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно п.2 ч.5 ст.182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів мінімальної заробітної плати.

Тому, враховуючи думку учасників процесу, зокрема думку прокурора, який не заперечував щодо визначення розміру застави, а також формулювання пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення, з урахуванням обставин кримінального провадження, того, що останній обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, вважаю за необхідне визначити розмір застави, передбачений ч.3 ст. 183 КПК України, в сумі 77440 (сімдесят сім чотириста сорок) грн. 00 коп.

Крім того, в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 зазначив про наявність у нього проблем зі здоров`ям, у зв`язку з чим потребує належного лікування, яке він фактично не отримує в умовах СІЗО. При цьому, в судовому засіданні останній повідомив, що має захворювання на туберкульоз.

З цих підстав суд вважає за необхідне зобов`язати адміністрацію ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України провести комплексне медичне обстеження обвинуваченого ОСОБА_1 з метою встановлення стану його здоров`я, наявність/відсутність медичних показань щодо його утримання під вартою, а також його медичного діагнозу.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 159, 160, 242, 243, 244, 331, 376 КПК України, суд,

у х в а л и в :

Продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - на 60 діб, та утримувати в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України до 24.00 год. 10.08.2019 року.

Визначити розмір застави ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у межах сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 77440 (сімдесят сім чотириста сорок) грн. 00 коп.

Сума застави протягом дії ухвали може бути внесена у національній грошовій одиниці як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: (Отримувач: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області; код отримувача (ЄДРПОУ) 26268119; р/р №37312095018661; МФО 820172; Банк одержувача: Державна казначейська служба України м. Київ; призначення платежу: застава за …(ПІБ, дата народження особи, за яку вноситься застава), згідно ухвали … (назва суду) … від … (дата ухвали).. по справі № …, кримінальне провадження № ….., внесені (ПІБ особи, що вносить заставу) згідно квитанції від (дата та № квитанції).

В разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 наступні обов`язки: прибувати до визначеної службової особи - прокурора або суду, із визначеною періодичністю та за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому проживає та зареєстрований обвинувачений ( АДРЕСА_1 ), без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про необхідність зміни свого місця проживання та/або місця роботи; здати (за наявності) на зберігання до компетентних органів свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

У разі внесення застави обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та Бориспільський міськрайонний суд Київської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Строк дії обов`язків, в разі внесення застави, встановити для ОСОБА_1 , протягом 60 діб, з моменту звільнення його з під варти.

Зобов`язати адміністрацію ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України в термін до 24.06.2019 року провести комплексне медичне обстеження обвинуваченого ОСОБА_1 та повідомити суд про його стан здоров`я, наявність/відсутність медичних показань щодо їх утримання під вартою, а також їх медичний діагноз. Дозволити конвоювання обвинуваченого до профільних закладів МОЗ України з метою медичного обстеження та надання медичної допомоги на відповідному рівні, та надати суду засвідчені документи (медичну документацію), яка б підтверджувала вчинені працівниками слідчого ізолятору та медичними працівниками, лікарями відповідних дій щодо обвинуваченого.

Контроль за виконанням ухвали суду в частині медичного обстеження покласти на групу прокурорів в даному кримінальному провадженні та зобов`язати останніх перевірити дотримання прав обвинувачених на належну медичну допомогу. Про вжиті заходи повідомити суд письмово до 24.06.2019 року.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Оголошення повного тексту ухвали суду здійснено 14.06.2019 року.

Суддя: С.М.Вознюк