Рішення № 82542617, 03.06.2019, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/10680/17

Провадження № 2/344/538/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2019 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої — судді Пастернак І.А.

секретаря Кріцак Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського обласного державного об”єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості про поновлення на роботі на посаді слюсара-налагоджувальника лікеро-горілчаного цеху Івано-Франківського ОДОСП; стягнення середньомісячного заробітку з час вимушеного прогулу, компенсації за 109 днів невикористаної відпустки, вихідної допомоги в сумі середнього місячного заробітку, заборгованості по заробітній платі з жовтня 2016 року по 29.06.2017 року та середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку,–

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Івано-Франківського обласного державного об”єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості про поновлення на роботі на посаді слюсара-налагоджувальника лікеро-горілчаного цеху Івано-Франківського ОДОСП; стягнення середньомісячного заробітку з час вимушеного прогулу, компенсації за 109 днів невикористаної відпустки, вихідної допомоги в сумі середнього місячного заробітку, заборгованості по заробітній платі з жовтня 2016 року по 29.06.2017 року та середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, посилаючись на те, що вона з 01.07.1992 року по 29.06.2017 року працювала в Івано-Франківському обласному державному об”єднанні спиртової та лікеро-горілчаної промисловості на посаді продавця І категорії. 10.04.2017 року Господарський суд Івано-Франківської області виніс постанову по справі №Б-11-45-3/270/145, відповідно до якої визнав Івано-Франківське ОДОСП банкрутом, відкрив ліквідаційну процедуру та призначив ліквідатором арбітражного керуючого Седлецького О.В. За наслідком апеляційних скарг, 05.07.2017 року Львівським апеляційним господарським судом постанову Господарського суду Івано-Франківьскої області від 10.04.2017 року було скасовано. Проте, не дочекавшись рішення суду апеляційної інстанції, арбітражний керуючий Седлецький О.В. 29.06.2017 року згідно наказу № 18 звільнив позивачку з роботи на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України (у зв”язку з ліквідацією підприємства). Однак на вимогу позивачки їй не видано на руки копію наказу про звільнення, не ознайомлено зі змістом наказу під особистий підпис, та в день звільнення не виплачено жодних сум, що належать позивачці від підприємства по заробітній платі, компенсації за невикористані відпустки, вихідної допомоги. На неодноразові звернення ОСОБА_1 було відмовлено у видачі довідки про нарахування заробітної плати, довідки про середньомісячну заробітну плату та трудової книжки. На підставі наведеного просила суд поновити її на роботі на посаді продавця І категорії з 29.06.2017 року; стягнути середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу, компенсацію за 109 днів невикористаної щорічної відпустки, вихідну допомогу в сумі середнього місячного заробітку, заборгованість по заробітній платі з жовтня 2016 року по 29 червня 2017 року та середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

20.12.2017 року представник відповідача подав до суду заперечення, відповідно до якого просив в задоволенні позову про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що 29.11.2016 року звільнено ОСОБА_2 , яка перебувала на посаді керівника Івано-Франківського ОДОСП, а нового керівника, тобто особи, яка виконує функції уповноваженого органу власника (роботодавця) призначено не було. 30.03.2017 року профкомом ОДОПС, за участі начальників відділів підприємства, прийнято рішення, згідно якого висловлено підтримку введенню ліквідаційної процедури та поставлено ряд умов щодо продажу майна банкрута. Постановою господарського суду Івано-Франківської області по справі №Б-11-45-3/270/145 від 10.04.2017 року визнано банкрутом Івано-Франківське обласне державне об”єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості, введено ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Седлецького О.В. У зв”язку з вищенаведеним, з 10.04.2017 року підприємство є таким, що не здійснює господарської діяльності, а ліквідатор зобов”язаний провести звільнення працівників, у зв”язку з чим був виданий наказ про скорочення штату підприємства-банкрута та 28.04.2017 року всіх працівників повідомлено про майбутнє звільнення з 29.06.2017 року. Усім працівникам здійснено відповідні записи в трудових книжках та запропоновано одержати їх у відділі кадрів. Ліквідатором подано до Держслужби зайнятості звіт форми 4-ПН про масове вивільнення працівників та звіт в орган статистики про заборгованість з заробітньої плати. На момент вчинення вщевказаних дій постанова Господарського суду Івано-Франківськаої області була чинною, а отже дії — законними. Щодо проведення розрахунку при звільненні, то виплати належні працівникам при звільненні не проводились в зв”язку з відсутністю грошових коштів. З моменту винесення господарським судом постанови про визнання ОДОСП банкрутом і протягом дії ліквідаційної процедури, підприємство вважається таким, що не може виконати своїх фінансових зобов”язань, до яких належить і зобов”язання зі сплати заробітної плати. Порядок погашення заборгованості встановлений спеціальним законом після продажу майна банкрута на аукціоні, так як майно реалізовано не було, вказана заборгованість не погашалась як цього і вимагає Закон (а.с.19-21).

03.06.2019 року позивачка подала до суду заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просила стягнути з відповідача на її користь компенсацію за 109 днів невикористаної щорічної відпустки, вихідну допомогу в сумі середнього місячного заробітку, заборгованість по заробітній платі з лютого 2017 року по 29 червня 2017 року та середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (а.с.52).

Позивачка в судове засідання не з”явилася, у поданій 03.06.2019 року заяві про зменшення позовних вимог просила розгляд справи проводити без її участі (а.с. 52).

Представник відповідача в судове засідання не з”явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи (а.с.51).

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.3 ст.12 ЦПК України).

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Приписами ст.43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Як вбачається із копії трудової книжки заповненої 17.11.1983 року, ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з Івано-Франківським обласним державним обєднанням спиртової та лікеро-горілчаної промисловості з 02.11.1992 року та 29.06.2017 року була звільнена з займаної посади згідно п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, на підставі Наказу №18 від 29.06.2017 року (а.с. 12-14).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Ч. 1 ст. 115 КЗпП України та ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Позивачка зазначає, що в день звільнення їй в порушення ст.116 КЗпП України не виплачені належні суми заробітної плати. Вказаний факт не заперечується і представником відповідача у поданому суду письмовому запереченні, що є підставою для стягнення на користь позивачки заборгованості по заробітній платі.

Статтею 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

У відповідності з вимогами ч.1 ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При розрахунку середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку суд керується п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», згідно якого при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівником, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 (з наступними змінами і доповненнями).

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. №100.

Відповідно до п.2 вказаного Порядку середньомісячна заробітна плата визначається, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують дню звільнення працівника. При цьому згідно з п.5 Порядку основою для визначення загальної суми середнього заробітку є середньоденна заробітна плата.

З огляду на те, що відповідач не надав суду довідки про отриманий позивачкою дохід за 2017 рік, суд бере до уваги суми доходу позивачки згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу ПФУ (а.с.38-40) за квітень та травень 2017 року, оскільки в дані два місяці позивачкою було відпрацьовано всі робочі дні (червень 2017 року — звільнення) та визначає середньомісячну зарплату позивачки у розмірі 6 113,74 грн. (6 103,74 грн. за квітень 2017 р. + 6 123,74 грн. за травень 2017 р. = 12 227,48 грн. : 2), а середньоденна зарплата становить 313,52 грн. (12 227,48 грн. : 39 робочий день).

При цьому тривалість робочого часу визначена листами Міністерства соціальної політики України від 05.08.2016 р. № 11535/0/14-16/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік”, від 19.10.2017 року №224/0/103-17/214 “Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2018 рік”, від 08.08.2018 року №78/0/206-18 “Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2019 рік”.

А тому з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (день винесення судового рішення) за період з 29.06.2017 року по 03.06.2019 року у розмірі 151 116 грн. 64 коп., виходячи з наступного розрахунку (313,52 грн. х 482 робочі дні).

Згідно наданого позивачем розрахункового листка за червень 2017 р. (а.с.11) судом встановлено, що заборгованість по заробітній платі позивачки становить 47 400,58 грн. До цієї суми враховані заборгованість по зарплаті, компенсація за 109 днів невикористаної відпустки та вихідна допомога (а.с.11).

Таким чином, з відповідача слід стягнути на користь позивачки 47 400,58 грн. заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористаних 109 днів щорічної відпустки, вихідної допомоги при звільненні та 151 116,64 грн. середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, з відрахуванням всіх встановлених законодавством податків і платежів.

Згідно положень ст. 430 ЦПК України, рішення суду в частині стягнення заробітної плати в межах суми за один місяць за мінусом загальнообов”язкових податків та зборів, що стягуються з нарахованої заробітної плати) підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача слід стягнути в дохід державного бюджету судовий збір у розмірі 1 600 грн. 00 коп.

На підставі наведеного, відповідно до ст.ст. 40, 115, 116, 117, 233 КЗпП України, Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 82, 141, 263-265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Івано-Франківського обласного державного об”єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості про стягнення компенсації за 109 днів невикористаної відпустки, вихідної допомоги в сумі середнього місячного заробітку, заборгованості по заробітній платі з лютого 2017 року по 29.06.2017 року та середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку - задоволити.

Стягнути з Івано-Франківського обласного державного об”єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості, м.Івано-Франківськ, вул.Княгинин, 44, Код ЄДРПОУ 00375409, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 заборгованість по заробітній платі, компенсацію за 109 невикористаних днів щорічної відпустки, вихідну допомогу в розмірі 47 400 (сорок сім тисяч чотириста) гривень 58 копійок.

Стягнути з Івано-Франківського обласного державного об”єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості, м.Івано-Франківськ, вул.Княгинин, 44, Код ЄДРПОУ 00375409, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.06.2017 року по 03.06.2019 року в розмірі 151 116 (сто п”ятдесят одну тисячу сто шістнадцять) грн. 64 коп. з відрахуванням всіх встановлених законодавством податків і платежів.

Рішення в частині стягнення середнього заробітку за один місяць у розмірі 6 113,74 грн. звернути до негайного виконання.

Стягнути з Івано-Франківського обласного державного об”єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості, м.Івано-Франківськ, вул.Княгинин, 44, Код ЄДРПОУ 00375409 на користь держави з зарахуванням на рахунок 31211256026001, отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 899998, код класифікації доходів бюджету 22030106 судовий збір в розмірі 1 600 грн. 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Довідка: повний текст рішення виготовлено 21.06.2019 року.

Суддя Пастернак І.А.