Рішення № 82541029, 18.06.2019, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/1162/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування", м. Київ до Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант", м. Харків про стягнення 43 714,84 грн. без виклику представників

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Відповідача - Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант" суми у розмірі 43 714,84 грн., а також стягнення з Відповідача суми судового збору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи № 922/1162/19 здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини першої пункту 3 статті 12 ГПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Для цілей цього Кодексу визначено поняття малозначних справ, а саме - це справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними.

Частиною 1 статті 247 ГПК України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 ГПК України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвали суду від 22.04.2019р., що була направлена на адресу Відповідача, яка отримана стороною 24.04.2019р. про що свідчить відмітка на поштовому повідомленні.

Частиною 7 статті 120 ГПК України визначено , що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Також, ухвалою суду, сторони були повідомлені про можливість надання додаткових письмових доказів, висновків експертів, клопотання, заяви та пояснення до суду у відповідний строк.

Заява з запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та відзив на позовну заяву від Відповідача не надійшли.

Згідно ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 1 статті 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно частини 2 статті 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно статті 114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

Перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані Позивачем докази, суд встановив наступне.

15.05.2018 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" (надалі - страховик) та ПП "Архівні інформаційні системи" (надалі - страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №241940а8к, відповідно до умов якого було застраховано транспортний засіб Toyota д.р.н. НОМЕР_1 .

08.10.2018 близько 21:45 в м. Києві по вул. Мельникова сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Toyota (д.р.н. НОМЕР_1 ) під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля Subaru (д.р.н. НОМЕР_2 ) під керуванням водія ОСОБА_2 , внаслідок чого автомобіль Toyota (д.р.н. НОМЕР_1 ) зазнав механічних пошкоджень, що зафіксовано в акті огляду пошкоджень ТЗ.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 21.11.2018 по справі №761/40897/18 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Майнові інтереси власника транспортного засобу Toyota (д.р.н. НОМЕР_1 ), пошкодженого в результаті ДТП було застраховано у AT "Страхова компанія "АХА Страхування" згідно договору добровільного страхування наземного транспорту №241940а8к від 15.05.2018, у відповідності до умов якого позивач взяв на себе зобов`язання при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування в межах визначеної договором страхової суми.

Характер та обсяг отриманих збитків в результаті ДТП підтверджується актом огляду транспортного засобу та ремонтною калькуляцією.

Так, загальна вартість запчастин та ремонтних робіт, необхідних для проведення відновлювального ремонту транспортного засобу – автомобіля Toyota (д.р.н. НОМЕР_1 ), в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до страхового акту №АХА2417463 від 16.10.2018р. розмір страхового відшкодування склав 48 514,56 грн., де Позивачем сплачено за відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу на СТО згідно платіжного доручення №506 238 від 17.10.2018р.

Згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/8770083 майнові інтереси ОСОБА_2 , під керуванням якого на момент виникнення ДТП знаходився автомобіль Subaru (д.р.н. НОМЕР_2 ) застраховано в АТ "Страхова компанія "Мега-Гарант".

Відповідно до лімітів полісу АТ "Страхова компанія "Мега-гарант" № АК/8770083 ліміт за шкоду, завдану майну в результаті ДТП становить 100000,00 грн., розмір франшизи становить 2000,00 грн.

На підставі вищевикладеного, позивачем наголошено про те, що до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" у порядку регресу перейшло право вимоги до Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант" на отримання компенсації за шкоду, завдану внаслідок ДТП у розмірі 43 714,84 грн., (з яких: - сума боргу у розмірі 45 714,84 грн.; - франшиза у розмірі 2000,00 грн.)

14.12.2018 в порядку досудового врегулювання спору Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" було направлено на адресу Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант" заяву про виплату страхового відшкодування в порядку регресу № СУ/006054/3, проте вказана заява з боку відповідача залишилася без відповіді та задоволення.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, Суд виходить з наступного.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Згідно з ч. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб`єктів господарювання (страховиків), пов`язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати страхувальниками страхових платежів. Страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов`язкове страхування) - ч. 2 ст. 352 Господарського кодексу України.

Частиною 1 ст. 355 Господарського кодексу України передбачено, що об`єкти страхування, види обов`язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються ЦК України, цим кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

За приписами статті 979 Цивільного кодексу України та статті 16 Закону України "Про страхування", за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

В силу положень частини першої та пункту 1 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 988 Цивільного кодексу України, страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Відповідно до ст. 990 Цивільного кодексу України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Згідно приписів ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.1 ст. 1188 Цивільного кодексу України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до п. 35.1 ст. 35 Закону України „Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Матеріали справи свідчать, що у зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди, потерпіла сторона звернулася до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" з повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку та заявою на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту №241940а8к від 15.08.2018.

В результаті настання події, що має ознаки страхового випадку позивачем складено страховий акт №АХА2417463 від 16.10.2018 за договором добровільного страхування наземного транспорту №241940а8к від 15.08.2018 на суму 48 514,56 грн. та відповідно до платіжного доручення № 506 238 від 17.10.2018, вказану суму страхового відшкодування було сплачено страхувальнику за відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу.

Згідно приписів статті 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У цьому випадку існує основне зобов`язання між страхувальником або вигодонабувачем, з одного боку, і особою, відповідальною за збитки, - з іншого. Однак, в даному разі відбувається заміна осіб у зобов`язанні шляхом переходу прав кредитора до іншої особи на підставі закону: страховик заміняє собою страхувальника в його вимогах до особи, відповідальної за збитки. Отже, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Перехід прав страхувальника до страховика після виплати страхового відшкодування здійснюється на підставі договору, за яким страхувальник передає свої права страховику і приймає на себе зобов`язання сприяти останньому в здійсненні його суброгаційних прав. Страхувальник передає свої права на добровільній основі. При цьому, права вимоги передаються в тому ж обсязі, в якому вони могли б бути здійснені самим страхувальником. Право вимоги переходить до страховика в межах виплаченої суми страхового відшкодування. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні.

Таким чином, на підставі вищезазначеного, до позивача перейшло право зворотної вимоги (регресу) до відповідача, як до особи, відповідальної за відшкодування заподіяних внаслідок ДТП збитків.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Як зазначено в п. 1.8. ст. 1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору. А тому при визначенні розміру страхового відшкодування слід використовувати дані, які узгоджені сторонами в страховому полісі.

Згідно ст. 12.1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про страхування", франшиза це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було вирахувано суму франшизи, яка складає 2000,00 грн. на отримання компенсації за шкоду, завдану внаслідок ДТП у розмірі 43 714,84 грн., (з яких: - сума боргу у розмірі 45 714,84 грн.; - франшиза у розмірі 2000,00 грн.).

Згідно зі ст. 36 Закону України „Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Як вже було зазначено вище та підтверджується матеріалами справи, 14.12.2018 в порядку досудового врегулювання спору Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" було направлено на адресу Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант" заяву про виплату страхового відшкодування в порядку регресу № СУ/006054/3, проте вказана заява з боку відповідача залишилася без відповіді та задоволення, що свідчить про те, що відповідач у встановлений законом строк заявлену суму страхового відшкодування позивачу не сплатив.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання з виплати позивачеві страхового відшкодування.

Відповідно до вимог ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, Суд дослідивши подані позивачем докази, визнав їх належними та достатніми в розумінні статей 76, 79 Господарського процесуального кодексу України.

Оцінивши надане суду обґрунтування позовних вимог, перевіривши матеріали справи, Суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено наявність передбачених Законом умов для стягнення суми сплаченого страхового відшкодування, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а Судом не виявлено на підставі наявних у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" є обгрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, Суд керується статтею 129 ГПК України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог та враховуючи висновки господарського суду про повне задоволення позовних вимог, витрати зі сплати судового збору покладаються у даному разі на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства “Страхова компанія “Мега-Гарант” (61022, м. Харків, вул. Сумська, 39, код ЄДРПОУ 30035289) на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АХА Страхування” (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 20474912) 43 714,84 грн. шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1921,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено "20" червня 2019 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Суддя І.П. Жигалкін