Рішення № 82539106, 19.06.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 червня 2019 року № 826/3243/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Амельохіна В.В., суддів Келеберди В.І., Качура І.А. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та проведення судового засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Кабінету Міністрів України, за участю третьої особи без самостійний вимог на предметом спору Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулися ОСОБА_1 (далі - позивач - 1 та/або ОСОБА_1 ), ОСОБА_2 (далі - позивач - 2 та/або ОСОБА_2 ) , ОСОБА_3 (далі - позивач - 3 та/бо ОСОБА_3 ), ОСОБА_4 (далі - позивач - 4 та/або ОСОБА_4 ) з позовом до Кабінету Міністрів України (далі - відповідач та/або КМУ) за участю третьої особи без самостійний вимог на предметом спору Державної казначейської служби України (далі - третя особа) та з урахуванням уточненої позовної заяви від 15.05.2018 року просять суд:

- визнати протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо не виділення коштів для забезпечення житлом громадян відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

- зобов`язати Кабінет Міністрів України виділити та перерахувати, через розпорядника бюджетних коштів, кошти Київській обласній державній адміністрації, цільовим призначенням капітальні вкладення відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» для забезпечення жилою площею ОСОБА_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , як такої, що згідно направлення № 3418 переселена в Київську область.

- зобов`язати Кабінет Міністрів України виділити, передбачити в Держбюджеті України та перерахувати, через розпорядника бюджетних коштів, кошти Міністерству соціальної політики України, Львівській обласній державній адміністрації Тіткову Григорію Миколайовичу в сумі чотири мільйони двадцять одна тисяча сорок вісім гривень 50 коп. без ПДВ, з урахування інфляції, ОСОБА_4 на покупку квартири у м. Львові та відшкодувати кошти за самостійно придбане житло ОСОБА_3 .

Мотивуючи позовні вимоги позивач - 1, позивач - 2 та позивач - 3 вказали, що протягом тривало часу не виконуються судові рішення, кошти, які передбачені у державному бюджеті для забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи для придбання житла останні не виділялися, що суттєво порушує їх права.

В той же час, ОСОБА_3 зазначила, що з огляду на те, що протягом тривало часу кошти на забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи їй не виділялися, нею самостійно придбано житло, внаслідок чого її знято з квартирного обліку у зв`язку з самостійним поліпшення нею житлових умов.

З огляду на самостійне поліпшення житлових умов, за наявності права на забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що, в свою чергу не виконувалося, позивач - 3 вважає наявними підстави для відшкодування їй коштів за самостійно придбане житло.

Кабінет Міністрів України проти позову заперечив з підстав, які викладені у письмовому відзиві на позовну заяву від 05.03.2018 року (т. 1, а.с. 102).

Представником Державної казначейської служби України подано до суду письмові пояснення, які останній просив врахувати при прийняття рішення у даній адміністративній справі.

В судовому засіданні 05.06.2018 року судом ухвалено про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, позивача - 1 та представника відповідача, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Щодо позовних вимог позивача - 1.

09.12 2005 року Рівненською обласною державною адміністрацією ОСОБА_1, (взамін направлення серії РВ № 846 від 04.05.2014 року) було переоформлено в Київську обласну державну адміністрацію направлення за № 3418 для переселення в Київську область (таке направлення було зареєстроване в Київській ОДА 24.12.2005 року).

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року по справі 2а/1770/4219/2011, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2012 року, позов задоволено частково.

Визнано неправомірною бездіяльність Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, щодо незабезпечення житлом, та зобов`язано Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи перерахувати цільовим призначенням кошти на рахунок Київської обласної державної адміністрації для придбання житла ОСОБА_1 як вдові ОСОБА_5 з підстав, що передбачені пунктом 10 частини 1 ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи та потребують особливого нагляду».

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

12.09.2012 року видано виконавчий лист у справі 2а/1770/4219/2011.

Постановою головного державного виконавця ВПВР ДВС України від 27.06.2013 року відкрито виконавче провадження №38604679 з примусового виконання зазначеного вище виконавчого листа.

Ухвалою Рівненського Окружного адміністративного суду від 10.03.2015 року роз`яснено, що при виконанні постанови суду від 12.12.2011 року в частині зобов`язання перерахувати цільовим призначенням кошти на рахунок Київської обласної державної адміністрації для придбання житла ОСОБА_1 як вдові ОСОБА_5 з підстав, що передбачені п. 10 ч.1 ст.20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та потребують особливого догляду", ОСОБА_1 має бути забезпечена житловою площею в м.Бровари Київської області в межах розміру, визначеного ст.47, 50 ЖК України, з урахуванням права на додаткову житлову площу, передбачену Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та постановою Кабінету Міністрів України "Про Порядок надання додаткової жилої площі особам, які внаслідок Чорнобильської катастрофи перенесли променеву хворобу будь-якого ступеня або стали інвалідами, дітям-інвалідам, які потребують особливого догляду, та сім`ям, що втратили годувальника з числа осіб, віднесених до категорії 1".

Рівненською обласною держадміністрацією взамін направлення Виконавчого комітету Рівненської області Ради народних депутатів №109 від 08.02.1990 року у зв`язку зі зміною складу сім`ї видано направлення №4215 від 24.11.2008 року. У зв`язку з переведенням квартирної справи до міста Львова взамін направлення №4215 від 24.11.2008 року видано направлення серія РВ № 5093 від 17.12.2010 року та наказом №33 від 28.01.2011 року департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради зараховано позивача - 1 на квартирний облік з врахуванням попереднього часу перебування на обліку.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 25.03.2011 року, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2011 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.04.2012 року К/9991/46573/11 у справі 2а-5416/09/1770 позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано бездіяльність Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи щодо не виділення коштів на забезпечення житлом ОСОБА_2 протиправною.

Зобов`язано Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи перерахувати цільовим призначенням кошти у відповідності до Порядку використання у 2008 році коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на забезпечення житлом ОСОБА_2 .

В решті позовних вимог відмовлено.

Надалі, 22.08.2011 року Рівненським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №2а-5416/09/1770.

06.01.2012 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання вищевказаного виконавчого листа ВП №30565213.

27.08.2012 року винесено постанову про заміну назви сторони виконавчого провадження, згідно з якою боржником визначено Міністерство надзвичайних ситуацій України.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 21.05.2014 року у справі №2а-5416/09/1770 замінено у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа Рівненського окружного адміністративного суду від 22.08.2011 року у справі № 2а-5416/09/1770 боржника - Міністерство надзвичайних ситуацій України його правонаступником - Міністерством соціальної політики України.

В подальшому, постановою головного державного виконавця ДДВС ВПВР від 18.01.2016 року призначено Варуха Олександра Валерійовича експертом суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання у виконавчому провадженні згідно звіту поданим Варухою O.E. та висновку про вартість оцінки оцінювач прийшов до висновку, що вірогідна середня вартість квартири у місті Львів Львівської області придатних для проживання без врахування загальної площі для складу сім`ї з 9 осіб в межах розміру, визначеного ст.47, 50 ЖК України, з урахуванням права на додаткову житлову площу, передбачену Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постанову Кабінету Міністрів України «Про порядок надання додаткової житлової площі особам, які внаслідок Чорнобильської катастрофи перенесли променеву хворобу будь-якого ступеня або стали інвалідами, дітям-інвалідам, які потребують особливого догляду, та сім`ями, що втратили годувальника з числа осіб, віднесених до категорії 1», за станом на 09.09.2016 року без врахування ПДВ становить - 4 021 748, 50 грн.

14.12.2016 року Рівненським окружним адміністративним судом змінено спосіб виконання постанови від 25.03.2011 року у справі №2а-5416/09/1770 шляхом стягнення з Міністерства соціальної політики України цільовим призначенням коштів в сумі чотири мільйони двадцять одна тисяча сімсот сорок вісім гривень 50 коп. без ПДВ.

Оскільки станом на час звернення до адміністративного суду вищевказане судове рішення не виконано, грошові кошти сумі чотири мільйони двадцять одна тисяча сімсот сорок вісім гривень 50 коп. без ПДВ позивачу - 1 не відшкодовані, останній звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Що ж стосується вимог позивача - 2 то Окружним адміністративний судом міста Києва встановлено наступне.

Рівненською обласною держадміністрацією взамін направлення Виконавчого комітету Рівненської області Ради народних депутатів №109 від 08.02.1990 року у зв`язку зі зміною складу сім`ї видано направлення №6025 від 17.02.2009 року. Рішенням виконавчого комітету Золочівської міської ради Львівської області від 18 березня 2011 року № 123 вирішено розділити квартирну справу ОСОБА_3 , склад сім`ї одна особа, та ОСОБА_4 , склад сім`ї одна особа.

Наказом №447 від 31.08.2011 року департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради позивача - 2 зараховано на квартирний облік з врахуванням попереднього часу перебування на обліку.

Надалі, 15.06.2015 року постановою Сарненського районного суду Рівненської області визнано неправомірні дії Міністерства соціальної політики України, що полягають у відмові виділити ОСОБА_4 кошти для забезпечення житлом та зобов`язано Міністерство соціальної політики України виділити кошти для забезпечення житлом ОСОБА_4 .

14.08.2015 року Сарненським районним судом Рівенської області видано виконавчий лист.

В подальшому, ухвалою Сарненського районного суду Рівненської області від 05.11.2015 року роз`яснено, що ОСОБА_4 , має бути забезпечено житлом в межах коштів передбачених у Держбюджеті для забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи в м. Львів в межах розміру житлової площі визначеного ст. 48 та 50 ЖКУ з урахуванням права на додаткову житлову площу передбачену Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департамент у державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Руденком Віталієм Володимировичем при примусовому виконання виконавчого листа №817/628/15 прийнято постанову ВП №49702347 від 20.03.2017 про накладення штрафу на Міністерство соціальної політики України згідно постанови від 20.03.2017 року ВП №49702347.

Оскільки станом на час звернення до адміністративного суду вищевказане судове рішення не виконано, не виділено кошти для забезпечення житлом ОСОБА_4 , остання звернулася до суду з даним адміністративним позовом з метою захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Щодо позовних вимог позивача - 4 слід вказати наступне.

Рішенням виконавчого комітету Золочівської міської ради Львівської області від 18.03.2011 року №123 вирішено розділити квартирну справу ОСОБА_3 , склад сім`ї одна особа, та ОСОБА_4 , склад сім`ї одна особа.

Рішенням виконавчого комітету Золочівської міської ради Львівської області від 27.12.2010 року №513 позивачу - 3 надано дозвіл на оформлення права власності на квартиру АДРЕСА_2 .

Надалі, у лютому 2011 року ОСОБА_3 придбала квартиру АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 16.02.2011 року.

На звернення ОСОБА_3 до Львівської обласної державної адміністрації щодо відшкодування коштів за самостійно придбане житло Львівська обласна державна адміністрація повідомила листом №16-7060 від 12.08.2013 року, що кошти на відшкодування по придбанню житла не виділялись.

Рішенням виконавчого комітету Золочівської районної ради №234 від 26.05.2011 позивача - 3 знято з квартирного обліку у зв`язку з самостійним поліпшенням житлових умов.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2015 року у справі №876/1864/13 залишено буз змін рішення Золочівського районного суду, яким відмовлено у поновленні на квартоблік ОСОБА_3 .

З урахування того, що позивач - 4 поліпшила свої житлові умови самостійно, за наявності права на забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що, в свою чергу не виконувалося, ОСОБА_3 вважає наявними підстави для відшкодування їй коштів за самостійно придбане житло, з огляду на що звернулася до суду з метою захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Вирішуючи спір по суті суд враховує наступне.

Згідно частини 1 статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених цією Конституцією та у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України (ч. 2, 3 ст. 113 Конституції України).

До складу Кабінету Міністрів України входять Прем`єр-міністр України, Перший віце-прем`єр-міністр, віце-прем`єр-міністри, міністри (ч. 1 ст. 114 Конституції України).

Частинами 2, 3, 6 статті 116 Конституції України передбачено, що Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина, забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування, розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання.

Згідно частини 1 статті 32 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) Кабінет Міністрів України розробляє проект закону про Державний бюджет України.

Статтею 17 Конституції України визначено, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання. Акти Кабінету Міністрів України підписує Прем`єр-міністр України.

Відповідно до частини 2 статті 41 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 27.02.2014 року №794VІІ (далі - Закон №794VІІ) уряд відповідно до Конституції та законів України здійснює свої повноваження шляхом прийняття рішень на його засіданнях більшістю голосів від посадового складу Кабінету Міністрів України, визначеного відповідно до статті 6 цього Закону.

Частиною 1 статті 49 вказаного закону, яка кореспондує статті 117 Конституції України встановлено, що Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.

Згідно частини 1 статті 50 Закону №794VІІ право ініціативи у прийнятті актів Кабінету Міністрів України мають члени Кабінету Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, державні колегіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Проекти актів Кабінету Міністрів України готуються міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, державними колегіальними органами, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями (ч. 2 ст. 50 Закону №794VІІ).

Згідно частини 2 статті 1 Закону №794VІІ Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.

Частиною 3 статті 4 Закону №794VІІ визначено порядок проведення засідань Уряду, підготовки та прийняття рішень, інші процедурні питання його діяльності визначені Регламентом Кабінету Міністрів України.

Відповідно до підпункту 3 пункту 1 параграфу 7 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 року №950 (далі - Регламент) на своїх засіданнях Уряд розглядає, зокрема питання, що потребують нормативно-правового врегулювання актами Кабінету Міністрів України.

Частиною першою параграфу 32 Регламенту визначено, проекти актів Кабінету Міністрів готуються на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів, доручень Прем`єр-міністра, а також за ініціативою членів Кабінету Міністрів, центральних органів виконавчої влади, державних колегіальних органів, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій з дотриманням вимог цього Регламенту.

Параграфом 33 Регламенту встановлено, що головним розробником проекту акта Кабінету Міністрів є орган, який вносить проект акта до Кабінету Міністрів.

Розробниками проектів актів Кабінету Міністрів є міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, державні колегіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації відповідно до своєї компетенції.

Регламентом також встановлена процедура погодження і консультацій проекту акта, проведення правової експертизи Мін`юстом, його розгляд на засіданні урядового комітету перед безпосереднім обговоренням на засіданні Уряду (параграфи 37, 38, 44-46, 49, 50, 55 Регламенту).

Аналізуючи наведені обставини суд приходить до висновку, що повноваження Уряду реалізуються шляхом прийняття останнім рішень Кабінету Міністрів України (видання постанов та розпоряджень Уряду) на своєму засіданні після обговорення винесених на нього питань шляхом голосування за проекти актів Уряду, підготовлених уповноваженими органами, відповідно до процедури встановленої законодавством України.

Відповідно до частин 1, 4, 8 статті 4 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підставами на відселення громадян з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, є положення Концепції проживання населення на територіях України з підвищеними рівнями радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи. Етапи відселення визначаються Концепцією. Громадянам, які прийняли рішення про виїзд із зони гарантованого добровільного відселення, створюються умови для відселення. Порядок відселення та самостійного переселення визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 абзацу 1 пункту 2 статті 32 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що громадяни, які евакуйовані або відселені (відселяються) безплатно забезпечуються жилими приміщеннями, як правило, у спеціально збудованих для цієї мети селищах, будинках і квартирах, які передаються їм в особисту власність. Громадяни, які самостійно переселяються або переселилися відповідно до статті 4 цього Закону за направленнями обласних державних адміністрацій, за новим місцем проживання включаються підприємствами, установами та організаціями, де вони працевлаштовані, або місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами рад до окремих від інших категорій списків для позачергового одержання житла без подання документів про здачу приміщення, яке вони займали.

Згідно пункту 10 частини 1 статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» інваліди з числа учасників ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу (чорнобильці 1 категорії) мають право на позачергове забезпечення житловою площею.

Такі особи (які потребують поліпшення житлових умов, включаючи сім`ї загиблих або померлих громадян) забезпечуються жилою площею протягом року з дня подання заяви, для чого місцеві ради щорічно виділяють 15 відсотків усього збудованого житла (в тому числі підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності). Кабінет Міністрів України щорічно виділяє обласним державним адміністраціям цільовим призначенням капітальні вкладення відповідно до кількості сімей, що потребують поліпшення житлових умов.

Відповідно до статті 63 розділу 10 Заключних положень Закону України«Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» фінансування витрат, пов`язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством.

Згідно частини першої статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення.

Розподіл бюджетних коштів здійснюється з урахуванням кількості громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і перебувають на обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов (квартирному обліку), згідно з поданими Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями даними.

Порядком використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1198 (далі - Порядок №1198), визначено механізм з використання коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою «забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до пунктів 2, 3, 4 Порядку №1198, головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є МНС, розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня - Рада міністрів Автономної, Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації, головні управління (управління) МНС в Автономній ї Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - розпорядники) відповідно до розподілу, затвердженого МНС.

МНС здійснює розподіл бюджетних коштів між розпорядниками з врахуванням кількості громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які відселяються із зони безумовного (обов`язкового) відселення, потребують поліпшення житлових умов та які самостійно переселяються із зони гарантованого добровільного відселення і зони посиленого радіоекологічного контролю, згідно з даними, поданими Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями.

Бюджетні кошти спрямовуються на: придбання житла на первинному ринку у житлових будинках, введених в експлуатацію, та на вторинному ринку, що перебуває у власності фізичних осіб; придбання житла на умовах пайової участі в об`єктах незавершеного житлового будівництва з високим ступенем будівельної готовності (більш як 75 відсотків), введення в експлуатацію яких відповідно до титулів будов (об`єктів) планується у поточному році, за умови, що в квартирах, які придбаваються, будуть виконані внутрішні опоряджувальні роботи; відшкодування витрат громадянам, які переселилися за направленнями облдержадміністрацій з території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, за самостійно придбане (збудоване) ними житло, в тому числі у житлово-будівельних кооперативах; виконання бюджетних зобов`язань минулих років, узятих на облік в органах Казначейства, у разі їх відповідності паспорту бюджетної програми.

Аналізуючи наведене суд приходить до висновку, що фінансування витрат, пов`язаних з реалізацією Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» здійснюється як з державного бюджету так із місцевого та інших джерел не заборонених законодавством.

У рішенні Конституційного Суду України від 23.01.2012 року у справі №1-11/2012 зазначено наступне.

У частині першій статті 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

У Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив, що верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Одним із елементів верховенства права є принцип пропорційності, який у сфері соціального захисту означає, зокрема, що заходи, передбачені в нормативно-правових актах, повинні спрямовуватися на досягнення легітимної мети та мають бути співмірними з нею.

Частиною другою статті 46 Конституції України передбачено, що право на соціальний захист гарантується, у тому числі, загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Конституційний Суд України виходить з того, що за рахунок бюджетних джерел забезпечується соціальний захист широких верств населення країни, серед яких особи, що отримують пенсії та інші види соціальних виплат та допомоги. Це зобов`язує державу дотримуватися частин першої, третьої статті 95 Основного Закону України, згідно з якими бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами; держава прагне до збалансованості бюджету України.

У Рішенні від 27 листопада 2008 року № 26-рп/2008 у справі про збалансованість бюджету Конституційний Суд України зазначив, що положення частини третьої статті 95 Конституції України стосовно прагнення держави до збалансованості бюджету України у системному зв`язку з положеннями частини другої цієї статті, статті 46 Конституції України треба розуміти як намагання держави при визначенні законом про Державний бюджет України доходів і видатків та прийнятті законів, інших нормативно-правових актів, які можуть вплинути на доходну і видаткову частини бюджету, дотримуватися рівномірного співвідношення між ними та її обов`язок на засадах справедливого, неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами враховувати загальносуспільні потреби, необхідність забезпечення прав i свобод людини та гідних умов її життя.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Суд звертає увагу, що в ході розгляду справи позивачами не доведено факту бездіяльності відповідача.

При цьому, суд наголошує, що позовні вимоги про зобов`язання Кабінету Міністрів України виділити, передбачити в Держбюджеті України та перерахувати, через розпорядника бюджетних коштів, кошти Міністерству соціальної політики України, Львівській обласній державній адміністрації Тіткову Григорію Миколайовичу в сумі чотири мільйони двадцять одна тисяча сорок вісім гривень 50 коп. без ПДВ, з урахування інфляції, ОСОБА_4 на покупку квартири у м. Львові є безпідставними мотивуючи це наступним.

Так, питання щодо стягнення коштів в сумі чотири мільйони двадцять одна тисяча сорок вісім гривень 50 коп. без ПДВ на користь позивача - 1 та виділення коштів для забезпечення житлом ОСОБА_4 та ОСОБА_1 вже вирішено судовими рішеннями, що були зазначені судом вище.

Тобто, позовні вимоги позивачів - 1, 2, 3 в цій частині є фактично ідентичними та вже були вирішенні, обов`язок щодо виконання яких встановлено судом іншим органом державної влади - Міністерства соціальної політики України.

Що ж стосується відшкодування коштів за придбане житло ОСОБА_3 слід зазначити наступне.

Як вже було вказано судом вище фінансування витрат, пов`язаних з реалізацією Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» здійснюється як з державного бюджету так із місцевого та інших джерел не заборонених законодавством.

При цьому, МНС здійснює розподіл бюджетних коштів між розпорядниками з врахуванням кількості громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які відселяються із зони безумовного (обов`язкового) відселення, потребують поліпшення житлових умов та які самостійно переселяються із зони гарантованого добровільного відселення і зони посиленого радіоекологічного контролю, згідно з даними, поданими Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями, зокрема, відшкодування витрат громадянам, які переселилися за направленнями облдержадміністрацій з території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, за самостійно придбане (збудоване) ними житло, в тому числі у житлово-будівельних кооперативах.

З вказаного слідує, що відшкодування витрат громадянам, які переселилися за направленнями облдержадміністрацій з території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, за самостійно придбане (збудоване) ними житло здійснюється МНС, згідно з даними поданими, зокрема, обласними міськими держадміністраціями.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи міститься лист Львівської обласної державної адміністрації від 12.08.2013 року №16-7060 у якому зазначено, що коштів на відшкодування витрат по придбанню житла не виділялося. Не вирішувалося в судовому порядку питання щодо відшкодування відповідних коштів безпосередньо їх розпорядником.

Суд додаткового звертає увагу, що реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку, що відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Приймаючи до уваги те, що адміністративний позов задоволенню не підлягає, то судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 73, 77, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) до Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, б. 12/2, код ЄДРПОУ 00015622), за участі третьої особи без самостійний вимог на предметом спору Державної казначейської служби України (01601, м. Київ, вул. Бастіоннна, б. 6, код ЄДРПОУ 37567646) про визнання бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Головуючий суддя В.В. Амельохін

Судді: І.А. Качур

В.І. Келеберда