Рішення № 82538732, 18.06.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

18 червня 2019 року справа №826/6612/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл Тренд" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Рітейл Тренд")доГоловного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві)провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15 лютого 2017 року №0962615141, №0155140303В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки вважає протиправним визначення суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, виходячи із наступного: в акті перевірки не зазначено норму Податкового кодексу України, яку було недотримано підприємством та не зазначено у чому полягає невірність формування вартості інформаційно-консультаційних послуг із впровадження інтегрованої системи планування ресурсів SAP ERP; господарські операції із контрагентами-постачальниками підтверджені належним чином оформленими первинними документами та податковими накладними, є реальними та відповідають дійсному економічному змісту, а ТОВ "Рітейл Тренд" дотримано передбачені законодавством умови для формування даних податкового обліку в частині податкового кредиту; позивач звертає увагу на те, що податок на доходи фізичних осіб у травні 2014 році сплачено у повному обсязі згідно платіжного доручення від 22 травня 2014 року №100533108, однак, допущена помилка при визначенні коду платежу, що не спричинило недоплати до бюджету.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 травня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/6612/17, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідач подав письмове заперечення проти позову, в якому зазначив про безпідставність позовних вимог, підтримавши висновки акта перевірки.

В судовому засіданні 23 жовтня 2017 року представники позивача позовні вимоги підтримали, представники відповідача проти позову заперечив; на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС від 15 лютого 2017 року №0962615141 згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України за порушення пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, пунктів 198.1, 198.3 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ "Рітейл Тренд" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 665 430,00 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням на 532 344,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 133 086,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС від 15 лютого 2017 року №0155140303 згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України за порушення підпунктів 168.1.2, 168.1.5 пункту 168.1, підпунктів 168.4.1, 168.4.2, 168.4.4, 168.4.7 пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України ТОВ "Рітейл Тренд" збільшено суму грошового зобов`язання з податку доходи фізичних осіб на 28 852,34 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням на 23 081,87 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5 770,47 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 17 січня 2017 року №13/26-15-14-01-03/38896483 "Про результати планової виїзної документальної перевірки ТОВ "Рітейл Тренд", код 38896483, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 04.09.2013 по 30.09.2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 04.09.2013 по 30.09.2016 року" (далі по тексту - акт перевірки).

У висновку акта перевірки встановлено порушення позивачем: пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, пунктів 198.1, 198.3 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість за березень, жовтень, грудень 2015 року, січень і червень 2016 року на загальну суму 532 344,00 грн.; підпунктів 168.1.2, 168.1.5 пункту 168.1, підпунктів 168.4.1, 168.4.2, 168.4.4, 168.4.7 пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб за травень 2014 року на суму 23 081,87 грн.

Вказані в акті перевірки порушення обґрунтовані наступним:

- підприємством занижена база оподаткування операцій з постачання інформаційно-консультаційних послуг за 2015 рік на загальну суму 1 401 233,00 грн., що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість за 2015 рік на суму 280 247,00 грн., у зв`язку із тим, що сума амортизаційних відрахувань програмного забезпечення SAP перевищує плату за право їх користуванням, визначених в договорах та актах про надання інформаційно-консультаційних послуг за 2015 рік;

- підприємство безпідставно віднесло до складу податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних сум вартості придбаних у ТОВ "Сарса" товарів, у зв`язку із не відсутністю фактичної поставки товарів - плитки кафельної, у зв`язку із не підтвердженням придбання матеріалів по ланцюгу постачання, а саме: постачальники ТОВ "Сарса" - ТОВ "Житлобудмонтаж" та ТОВ "БК "Альтор", не здійснювали імпортних операцій, в Єдиному реєстрі податкових накладних постачальники ТОВ "Сарса" не зареєстровано податкових накладних щодо поставки плитки; встановлено неможливість виробництва постачальниками ТОВ "Сарса" поставленого товару; в Єдиному реєстрі судових рішень наявна інформація про незаконне обготівкування грошових коштів та ухилення від сплати податків у великих розмірах ТОВ "БК "Альтор" за рахунок формування фіктивного податкового кредиту, посилаючись на справи Солом`янського районного суду міста Києва №760/17433/16-к, Херсонського міського суду Херсонської області №766/14742/16-к, Печерського районного суду міста Києва №757/54144/16-к, Київського районного суду міста Полтави №552/6886/16-к;

- в ході перевірки виявлено несплату податку на доходи фізичних осіб в розмірі 23 081,87 грн., оскільки у платіжному дорученні від 22 травня 2014 року №100533108 ТОВ "Рітейл Тренд" невірно зазначено реквізити, а саме призначення платежу (вказано код 25959784), що обумовило виникнення заборгованості на інтегрованій картці платника станом на 01 червня 2014 року в розмірі 23 081,87 грн.

В частині висновків акта перевірки про порушення позивачем пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України суд звертає увагу на наступне.

Згідно з абзацами першим та другим пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості.

Суд встановив, що за перевірений період ТОВ "Рітейл Тренд" взяло на себе зобов`язання щодо надання інформаційно-консультаційних послуг, пов`язаних з впровадженням інтегрованої системи планування ресурсів - SAP ERP та застосування відповідного програмного забезпечення.

Як зазначено в акті перевірки, щоквартальна плата за право користування ліцензіями програмного забезпечення SAP, визначена в договорах та актах про надання ТОВ "Рітейл Тренд" інформаційно-консультаційних послуг замовника, є меншою від щоквартальної суми амортизаційних відрахувань з їх вартості на загальну суму за 2015 рік - 1 401 233,32 грн.

У свою чергу позивач зазначає, що відповідачем чітко не визначено пункту Податкового кодексу України, яких недотримано позивачем і в чому полягає невірність формування вартості послуг при їх реалізації, та наголошує, що програмне забезпечення, яке надається ТОВ "Рітейл Тренд" замовникам, частково використовується у власній господарській діяльності підприємства, тому підхід розрахунку, застосований відповідачем, необґрунтований, відповідачем не взято до уваги належним чином оформлені облікові документи, які підтверджують формування собівартості реалізованих послуг.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Однак, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не обґрунтував у чому полягає порушення позивачем вимог пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, зокрема в частині заниження бази оподаткування операцій з постачання послуг, та не довів суду, що вартість наданих ТОВ "Рітейл Тренд" інформаційно-консультаційних послуг є нижчою ціни придбання таких послуг або нижче їх собівартості.

Відповідно до пункту 5 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року №727 (далі по тексту - Порядок), факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Пункт 4 розділу ІІІ Порядку встановлює, що описова частина акта (довідки) документальної перевірки складається таким чином:

1) результати документальної перевірки дотримання податкового законодавства групуються за окремими видами податків, зборів відповідно до затвердженого плану перевірки. У цій частині акта (довідки) документальної перевірки відображаються задекларовані платником податків у податковій та іншій звітності показники, результати перевірки цих показників та робиться відповідний запис щодо встановлення або невстановлення порушень. При цьому до акта (довідки) документальної перевірки у разі необхідності додаються відповідні аналітичні таблиці. Крім того, наводяться дані про наявність та результати перевірки пільг, наданих відповідно до законів (код пільги, на яку суму і на який податок, збір отримано пільги з розбивкою за роками в межах звітних періодів, що перевіряються);

2) у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів.

Однак, суд звертає увагу, що в акті перевірки не зазначено про суть такого порушення та в чому воно виявилось, зокрема, відповідач не навів документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Відповідно до пункту 5 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року №727 (далі по тексту - Порядок), факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Пункт 4 розділу ІІІ Порядку встановлює, що описова частина акта (довідки) документальної перевірки складається таким чином:

1) результати документальної перевірки дотримання податкового законодавства групуються за окремими видами податків, зборів відповідно до затвердженого плану перевірки. У цій частині акта (довідки) документальної перевірки відображаються задекларовані платником податків у податковій та іншій звітності показники, результати перевірки цих показників та робиться відповідний запис щодо встановлення або невстановлення порушень. При цьому до акта (довідки) документальної перевірки у разі необхідності додаються відповідні аналітичні таблиці. Крім того, наводяться дані про наявність та результати перевірки пільг, наданих відповідно до законів (код пільги, на яку суму і на який податок, збір отримано пільги з розбивкою за роками в межах звітних періодів, що перевіряються);

2) у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів.

Однак, суд звертає увагу, що в акті перевірки не зазначено про суть такого порушення та в чому воно виявилось, зокрема, відповідач не обґрунтував яким чином плата за право користування ліцензіями програмного забезпечення SAP співвідноситься із сумою суми амортизаційних відрахувань з їх вартості та вказує на заниження бази оподаткування саме на суму 1 401 233,32 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку про помилковість висновків акта перевірки про порушення позивачем пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України та протиправність визначення суми податкового зобов`язання за даним епізодом порушення.

Суд встановив, що за епізодом порушення щодо завищення податкового кредиту ТОВ "Рітейл Тренд" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 350 309,00 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням на 280 247,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 70 062,00 грн.

Щодо порушення порядку формування податкового кредиту по взаємовідносинам із ТОВ "Сарса" суд звертає увагу, що згідно усталеної судової практики при розгляді справ даної категорії судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій позивачем з його контрагентами, підтвердження господарських операцій первинними та податковими звітними документами, мету придбання та обставини використання придбаних робіт/товарів у власній господарській діяльності, а також встановити спеціальну податкову правосуб`єктність учасників господарської операції, якщо це необхідно.

Наявні у справі докази свідчать, що 16 червня 2016 року між ТОВ "Рітейл Тренд" (покупець) та ТОВ "Сарса" (постачальник) укладено договір поставки №01-06/2016, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити товар покупцю, а покупець - прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату.

Відповідно до пункту 4.1 договору постачальник здійснює поставку товару на базисних умовах поставки згідно з правилами Інкотермс EXW, адреса поставки: м. Київ, Кільцева дорога, 4Б.

Згідно з додатком до договору поставки - специфікація 1 від 16 червня 2016 року постачальник зобов`язався поставити плитку кафельну на загальну суму 1 512 585,12 грн., у тому числі податок на додану вартість 252 097,52 грн.

Відповідно до рахунка на оплату, видаткової накладної від 27 червня 2016 року №1 та податкової накладної від 27 червня 2016 року №1 ТОВ "Сарса" поставило позивачу плитку кафельну на загальну суму 1 512 585,12 грн., у тому числі податок на додану вартість 252 097,52 грн.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як вбачається з обставин справи, позивачем у податкових деклараціях з податку на додану вартість відображено, зокрема, суми податку на додану вартість на підставі податкової накладної, виписаної ТОВ "Сарса", у зв`язку із придбанням товару.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг, а податкова накладна від 27 червня 2016 року №1 формально відповідає вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Разом з тим, наявність у позивача належним чином формально оформленої податкової накладної не є безперечною підставою для формування податкового кредиту.

Так, відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Проте, суд звертає увагу, що позивач не надав суду будь-яких доказів, які б підтверджували реальність (товарність) господарських операцій із ТОВ "Сарса" та не вказав для чого придбавались придбані товари - плитка кафельна, та про їхній подальший рух, зокрема щодо продажу третім особам або використання для обладнання приміщень.

Таким чином, позивачем не доведено реальність господарських операцій по відносинам із поставки товару від ТОВ "Сарса" та пов`язаність придбаних товарів із господарською діяльністю підприємства, що виключає правомірність формування податкового кредиту у межах спірних правовідносин.

Суд враховує, що висновки акта перевірки про не підтвердження придбання матеріалів по ланцюгу постачання постачальниками ТОВ "Сарса" - ТОВ "Житлобудмонтаж" та ТОВ "БК "Альтор", та посилання на відомості Єдиного реєстру судових рішень у справах Солом`янського районного суду міста Києва №760/17433/16-к, Херсонського міського суду Херсонської області №766/14742/16-к, Печерського районного суду міста Києва №757/54144/16-к, Київського районного суду міста Полтави №552/6886/16-к, є безпідставними, однак, зазначене не впливає на результат вирішення спору за умови не підтвердження реальності господарських операцій та пов`язаності придбаних товарів із господарською діяльністю.

Враховуючи викладене, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині завищення податкового кредиту є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи, тому збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість за даним епізодом порушення є правомірним.

Суд встановив, що за епізодом порушення щодо завищення податкового кредиту ТОВ "Рітейл Тренд" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковим зобов`язанням на 252 097,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 63 024,00 грн., всього на 315 121,00 грн.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС від 15 лютого 2017 року №0962615141 є протиправним та підлягає скасуванню в частині з епізоду щодо завищення податкових зобов`язань з податку на додану вартість, а саме в частині збільшення суми грошового зобов`язання на суму 350 309,00 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням на 280 247,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 70 062,00 грн.

В частині висновків акта перевірки про підпунктів 168.1.2, 168.1.5 пункту 168.1, підпунктів 168.4.1, 168.4.2, 168.4.4, 168.4.7 пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб за травень 2014 року на суму 23 081,87 грн., суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до підпунктів 168.1.2, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Згідно з підпунктами 168.4.1, 168.4.2, 168.4.4, 168.4.7 пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України податок, утриманий з доходів резидентів та нерезидентів, зараховується до бюджету згідно з Бюджетним кодексом України; такий порядок застосовується всіма юридичними особами, у тому числі такими, що мають філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що розташовані на території іншої територіальної громади, ніж така юридична особа, а також відокремленими підрозділами, яким в установленому порядку надано повноваження щодо нарахування, утримання і сплати (перерахування) до бюджету податку (далі - відокремлений підрозділ); юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням не уповноважених сплачувати податок відокремлених підрозділів, відокремлений підрозділ, який уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) до бюджету податок, за своїм місцезнаходженням одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні рахунки, відкриті в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів за місцезнаходженням відокремлених підрозділів; відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.

Як зазначено в акті перевірки, в ході перевірки виявлено несплату податку на доходи фізичних осіб в розмірі 23 081,87 грн., оскільки у платіжному дорученні від 22 травня 2014 року №100533108 ТОВ "Рітейл Тренд" невірно зазначено реквізити, а саме призначення платежу (вказано код 25959784), що обумовило виникнення заборгованості на інтегрованій картці платника з податку на доходи фізичних осіб за кодом 11010100 станом на 01 червня 2014 року в розмірі 23 081,87 грн.

Суд встановив, що згідно з платіжним дорученням від 22 травня 2014 року №100533108 ТОВ "Рітейл Тренд" сплатило податок на доходи фізичних осіб із заробітної плати за травень 2014 року у розмірі 23 081,87 грн., призначення платежу "101; 25959784"; вказаний платіж проведено банком ПАТ "Сбербанк" 22 травня 2014 року.

Наведене свідчить, що ТОВ "Рітейл Тренд" сплатило податок на доходи фізичних осіб, однак кошти зараховані на рахунок за іншим кодом бюджетної класифікації.

Разом з тим, за правовою позицією Верховного Суду (наприклад, постанови від 14 листопада 2018 року у справі №805/3665/16-а та від 24 жовтня 2018 року у справі №760/6097/16-а (2а/760/590/16) така помилка не свідчить про несплату необхідної суми податку у визначений законодавством строк та не спричинила настання жодних негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету та держави в цілому, оскільки кошти в подальшому у будь-якому разі підлягали перерахуванню на відповідні рахунки, відкриті на ім`я відповідного контролюючого органу в казначействі.

Верховний Суд вважає, що допущення помилки під час перерахування платником суми грошового зобов`язання у строк, встановлений законом має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова, а тому не може слугувати підставою для притягнення платника та його посадових осіб до відповідальності за несплату або несвоєчасну сплату податку.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що збільшення суми грошового зобов`язання з податку доходи фізичних осіб є протиправним, а податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС від 15 лютого 2017 року №0155140303 підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем частково правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України; у свою чергу позивач не довів обставин, на яких ґрунтуються його вимоги в частині висновків акта перевірки про завищення податкового кредиту, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Рітейл Тренд" підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Таким чином, на користь позивача належить стягнути судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 5 298,76 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл Тренд" задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 15 лютого 2017 року №0962615141 в частині збільшення суми грошового зобов`язання на суму 350 309,00 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням на 280 247,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 70 062,00 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 15 лютого 2017 року №0155140303.

4. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітейл Тренд" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 298,76 грн. (п`ять тисяч двісті дев`яносто вісім гривень сімдесят шість копійок), за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рітейл Тренд" (04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 56-А; ідентифікаційний код 38896483);

Головне управління ДФС у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; ідентифікаційний код 39439980).

Суддя В.А. Кузьменко