Рішення № 8253800, 19.01.2010, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" січня 2010 р. Справа № 9/144/09

Господарський суд Миколаївської області в складі судді Філінюка І.Г., при секретарі судового засідання Войтовській Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Прокурора Снігурівського району в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства «Ощадний банк України»в особі філії Снігурівського відділення ВАТ «Ощадбанк»№3255, 57300, Миколаївська область, м. Снігурівка, вул. Леніна, 198

До 1-го відповідача: Заготівельно-виробничого торгівельного об’єднання, 57300, Миколаївська область, м. Снігурівка, вул. Суворова, 3

До 2-го відповідача: Снігурівського районного споживчого товариства, 57300, Миколаївська область, м. Снігурівка, вул. Леніна, 4

про: стягнення заборгованості 284111 грн. 39 коп.

                    За участю представників:          

Від позивача: Євдокимов А.М., дов. №16/713, від 14.07.09 р.

Від 1-го відповідача: не з’явився.

Від 2-го відповідача: не з’явився.

Прокурор Круш Т.О.

Прокурор звернувся з позовом в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства «Ощадний банк України»до Заготівельно-виробничого торгівельного об’єднання та Снігурівського районного споживчого товариства про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості у розмірі 260031 грн. 39 коп., у тому числі 104166 грн. 69 коп. залишку основного боргу, 124999 грн. 98 коп. простроченого боргу, 17089 грн. 02 коп. процентів, 400 грн. комісійної винагороди, 6972 грн. 59 коп. пені, 6403 грн. 11 коп. інфляційних, 3% річних.

22.12.09 р. від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач клопоче стягнути з відповідачів 285257 грн. 12 коп., у тому числі 229166 грн. 63 коп. основного боргу, 25149 грн. 97 коп. відсотків, 19098 грн. 77 коп. пені, 900 грн. за супроводження кредиту, 8000 грн. інфляційних та 2941 грн. 75 коп. –3% річних шляхом звернення стягнення на заставлене за договором іпотеки майно, яке належить Снігурівському районному споживчому товариства.

Відповідачі у наданих відзивах позовні вимоги визнають частково, в частині існування основного боргу, без нарахування штрафних санкцій.

Представники відповідачів у судове засідання не з’явились, але позивачем надано суду клопотання від обох відповідачів про розгляд справи без їх участі.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши присутніх у судовому засіданні представника позивача та прокурора, господарський суд, -

Встановив:

4 жовтня 2007 року між ВАТ «Державний Ощадний банк України»та Заготівельно-виробничим торговим об'єднанням було укладено договір відновлювальної кредитної лінії №2, за яким Ощадбанк надав позичальнику кредит в сумі 250000 грн. під 16% річних, строком на 24 місяці на потреби виробництва.

В забезпечення договору відновлювальної кредитної лінії №2 від 04.10.07 р. між ВАТ «Ощадбанк»та Снігурівським районним споживчим товариством було укладено договір іпотеки нерухомого майна №1101 від 05.10.2007 року, згідно якого Снігурівське РайСТ виступає майновим поручителем за договором відновлювальної кредитної лінії і несе відповідальність по виконанню грошового зобов'язання в межах вартості предмету іпотеки в солідарному порядку на підставі ст.ст. 196, 198, 199,227 ГК України та ст.ст. 540-543,625 ЦК України.

1 жовтня 2008 року між Ощадбанком та ЗВТО підписано додатковий договір №1 до договору відновлювальної кредитної лінії №2, за яким процентна ставка за користування кредитними коштами підвищена з 16 до 18 процентів річних.

З листопада 2008 року позичальник перестав сплачувати проценти за користування кредитними коштами. Згідно умов договору з 1 жовтня 2008 року позичальник повинен, крім щомісячної сплати процентів за користування кредитними коштами, щомісячно сплачувати частину основного боргу в розмірі 20833 грн. 33 коп., до закінчення дії договору, але жодного разу такої сплати не здійснив.

З метою вирішення питання погашення заборгованості позичальником в досудовому порядку, позивачем було направлено позичальнику дві претензії №1 від 12.01.09 р. та №2 від 12.02.09 року, відповіді на які позичальником не надані, що свідчить про неможливість вирішення питання про стягнення заборгованості в позасудовому порядку.

Майновий поручитель - Снігурівське РайСТ проінформований про стан заборгованості позичальника перед банком, але ніяких дій не здійснив.

Станом на 30.06.2009 року борг позичальника та поручителя перед банком складав 260031 грн. 39 коп., з яких: 104166 грн. 69 коп. - залишок основного боргу; 124999 грн. 98 коп. - прострочення сплати основного боргу; 17089 грн. 02 коп. - прострочені проценти; 400 грн.. - комісійна винагорода; 6972 грн. 59 коп. - пеня; 6403 грн. 11 коп. - збитки (втрачена вигода), нанесені невиконанням грошового зобов'язання.

Враховуючи невиконання позичальником умов кредитного договору прокурор звернувся до суду з позовом про дострокове розірвання договору відновлювальної кредитної лінії №2 від 04.10.07 р. та стягнення із Заготівельно-виробничого торгового об'єднання на користь ВАТ «Державний Ощадний банк України» заборгованості в сумі 260031 грн. 39 коп., з них: 104166 грн. 69 коп. - залишок основного боргу; 124999 грн. 98 коп. - прострочення сплати основного боргу; 17089 грн. 02 коп. - нарахованих, але не сплачених процентів та 400 грн. - комісійної винагороді.

До початку розгляду справи від позивача було надано суду заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої він просив стягнути з відповідачів 284111 грн., у тому числі 229166 грн. 67 коп. основного боргу, 27506 грн. 82 коп. відсотків, 14062 грн. 50 коп. пені, 800 грн. за супроводження кредиту, 12575 грн. 01 коп. нарахованих збитків.

В судовому засіданні 13.11.09 р. відповідачі надали спільний відзив на уточнення до позову, в якому позовні вимоги визнають частково, а саме:

Заборгованість по сплаті основного боргу 229166 грн. 67 коп. 1-й відповідач визнає повністю, пояснюючи наявність заборгованості недостатністю грошових коштів у зв'язку з настанням фінансово-економічної кризи.

Стосовно вимоги про дострокове розірвання договору, 1-й відповідач зазначив, що обов'язок відповідача по поверненню кредиту сплив 03 жовтня 2009 року, тому строк договору вже скінчився.

Вимоги позивача до 1-го відповідача - Снігурівського ЗВТО про стягнення боргу шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки 1-й відповідач вважає неприпустимими, оскільки він не є стороною іпотечного договору.

Вимоги позивача про одночасне застосування судом різних передбачених законом та договором засобів захисту порушеного права, а саме стягнення грошових коштів та звернення стягнення на майно, відповідачі вважають неприпустимим без наявності доказів, що підтверджують неможливість реалізації попереднього способу захисту.

Також у спільному відзиві від 10 листопада 2009 р. відповідачі повідомили, що попередження іпотекодержателя про звернення стягнення на предмет іпотеки не отримували та зауважили, що у позовній заяві відсутній розрахунок пені та збитків.

13 листопада 2009 року господарський суд ухвалою зобов'язав позивача відповідно до п.6.1 іпотечного договору надати майновому поручителю вимогу з попередженням щодо стягнення на предмет іпотеки, уточнити альтернативні позовні вимоги, та надати окремі розрахунки щодо нарахування 3% річних та інфляційних.

08.12.09 р. до суду надійшли зміни та доповнення до відзиву, в яких відповідачі повідомили суд, що 17.11.2009 року за вх.№320 на адресу Снігурівського РайСТ від Ощадбанку надійшла вимога про усунення порушення з попередженням про примусове стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі її невиконання.

Відповідачі вважають, що позивач не виконав вимоги іпотечного договору у частині дотримання 30-ти денного строку попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому дана позовна заява не може бути задоволена судом у частині звернення стягнення на предмет іпотеки.

У відзиві відповідачі зазначають, що додатковий договір №1 від 01.10.2008 року був підписаний без згоди майнового поручителя, банк про необхідність зміни процентної ставки у сторону збільшення поручителя не повідомляв. Додатковий договір №1 від 01.10.2008 року уповноваженою особою майнового поручителя Бастаном С.В. не підписувався. Підпис голови правління Снігурівського РайСТ не відповідає підпису на додатковому договорі та на договорі іпотеки нерухомого майна №2 від 05.10.2007 року.

У зв'язку з тим, що зобов'язання по сплаті процентів за кредитним договором між позичальником та банком були змінені у сторону збільшення, про що майновий поручитель належним чином, як це передбачено умовами договору, не був повідомлений, на думку відповідачів договір поруки припинився відповідно до п. 1 ст.559 ЦК України.

Також відповідачі вважають, що позивач взагалі пропустив шестимісячний строк для пред'явлення вимоги до поручителя згідно ст.559 ЦК України.

1-й відповідач вважає, що нарахування та стягнення відсотків за користування кредитом після закінчення дії договору 04.10.2008 є безпідставними, тому як з припиненням дії договору підстава для визначення розміру відсотків відсутня, оскільки відповідно до п. 1.6.1.2. договору відсотки за користування кредитом сплачуються до настання терміну, зазначеного в п.1.2. цього договору, тобто до 04.10.2008 року. Крім того, якщо зважати на те, що згідно п. 1.6.1.6. строк виконання зобов'язання по поверненню суми кредиту та процентів наступив 10 жовтня 2008 року, 1-й відповідач взагалі не має заборгованості по оплаті процентів.

1-й відповідач вважає, що інфляційні та 3% річних взагалі не підлягають стягненню, оскільки відповідно до статті 625 ЦК України, такий розмір процентів передбачений для стягнення з боржника в тому випадку, коли договором або законом не передбачено інше. У даному випадку кредитним договором вже передбачено оплатність користування коштами.

Суд залучив даний відзив до матеріалів справи.

В судовому засіданні 14.12.09 р. представником позивача надано суду заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої він клопотав стягнути з відповідачів 282477 грн. 70 коп., у тому числі 229166 грн. 63 коп. основного боргу, 27506 грн. 82 коп. відсотків, 14062 грн. 50 коп. пені, 800 грн. за супроводження кредиту та нанесені збитки (інфляційні та 3% річних) в сумі 10941 грн. 75 коп. До заяви доданий розрахунок збитків від інфляції та нарахування 3% річних.

Ухвалою від 14.12.09 р. суд зобов’язав позивача надати уточнений розрахунок пені відповідно до вимог п. 6 ст. 232 ГК України.

22.12.09 р. від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач клопоче стягнути з відповідачів 285257 грн. 12 коп., у тому числі 229166 грн. 63 коп. основного боргу, 25149 грн. 97 коп. відсотків, 19098 грн. 77 коп. пені, 900 грн. за супроводження кредиту, 8000 грн. інфляційних та 2941 грн. 75 коп. –3% річних шляхом звернення стягнення на заставлене за договором іпотеки майно, яке належить 2-му відповідачу-іпотекодавцю. До заяви позивачем додано довідку про нарахування пені на суму основного боргу за період з січня 2009 р. по жовтень 2009 р. та розрахунок пені по несплаченим процентам за період з 02.03.09 р. по 01.10.09 р.

В судовому засіданні 29.12.09 р. позивач надав заперечення на відзив відповідачів, в яких він повністю підтримує позовні вимоги, та клопоче позов задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні повністю підтримав свої позовні вимоги та повідомив суд, що станом на час розгляду справи заборгованість відповідачами не сплачена в повному обсязі.

Представники відповідачів у судове засідання 19 січня 2010 року не з’явились, але позивачем було передано суду клопотання від обох відповідачів про розгляд справи без їх участі.

Дослідивши всі матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з огляду на наступне:

По-перше: твердження 1-го відповідача щодо факту не підписання додаткового договору №1 від 01.10.2008р. до договору відновлюваної кредитної лінії №2 від 04.10.2007р. уповноваженою особою майнового поручителя Бастаном С.В. судом не розглядається, оскільки відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Жодних доказів звернення до правоохоронних органів щодо підробки підпису чи документів 1-й відповідач не надав. Таким чином, 1-м відповідачем не доведено в судовому порядку те, що підпис голови правління Снігурівського РайСТ на додатковому договорі не відповідає його підпису.

По-друге: твердження 2-го відповідача про те, що банк не повідомляв 2-го відповідача, як майнового поручителя, про збільшення процентної ставки за кредитом, спростовується матеріалами справи та підтверджується копіями листів вих. № 18/59-678, 18/59-677, 18/59-679, які було направлено банком з повідомлення про збільшення відсоткової ставки по кредиту: директору ЗВТО Радченко С.В., голові правління Снігурівського РСТ Бастану С.В. та заступнику голови правління по торгівлі Снігурівського РСТ Бойко П.В. (а.с. 163-165). Таким чином, відповідно до ст.526, ч.І ст.575, ч.І ст.590 ЦК України та ч.І ст.11 ЗУ «Про іпотеку», яка передбачає відповідальність майнового поручителя перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки, банк має всі підстави на звернення стягнення на заставлене майно майнового поручителя.

Частиною 4 п.6.1. договору іпотеки нерухомого майна №2 від 05.10.2007 р. також передбачено, що положення частини третьої цього пункту, на які посилається відповідач, не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

13 листопада 2009р. банк на вимогу суду направив на адресу відповідача вимогу про усунення порушення за вих. №02-02/816-817-01 з попередженням про примусове стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі її невиконання.

Тобто банком виконано вимоги частини третьої пункту 6.1 договору іпотеки.

По-третє: стягнення суми основної заборгованості відповідає вимогам ст.ст.216, 217, 218, 224, 225, 227, 229 ГК України, ст.ст.554, 589, ч.2ст.592, ч.2, ст.1050 ЦК України, відповідно до яких позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, в разі прострочення повернення позичальником чергової частини позики, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами. Крім того, відповідачами у відзиві від 10.11.09 р. повністю визнається сума основного боргу.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 229166 грн. 63 коп. підлягають задоволенню повністю.

В четвертих: згідно ч.І ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до п. 1.6.1.1. додаткового договору №1 відсотки за користування кредитом розраховуються банком на основі процентної ставки в розмірі 18,0 % річних.

За змістом ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму та проценти. Закон України «Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг»від 12.07.2001 року передбачає, що надання коштів у позику є фінансовою послугою (п.6 ст.4 Закону). Фінансова послуга надається з метою отримання прибутку, різновидом якого є проценти (п.5 ч.І ст.1 Закону).

Оскільки зобов'язання у встановлений умовами договору строк відповідачем не було виконане, позивач має право згідно ч.2 ст.625 ЦК України за порушення боржником грошового зобов'язання на отримання процентів, передбачених договором.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Факт закінчення строку, на який було надано кредит, не може розцінюватись як підстава для припинення нарахування і сплати відсотків за користування кредитом, оскільки такі відсотки за своїм характером є платою і підлягають стягненню за весь час користування кредитом з урахуванням загального строку позовної давності. Така позиція викладена у інформаційному листі від 20.04.2001р. №01-8/480 Вищого арбітражного суду України.

Таким чином, нарахування процентів за кредитом після 04.10.2008 р. повністю відповідає нормам чинного законодавства.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення відсотків в сумі 25149 грн. 97 коп. підлягають задоволенню повністю.

          Позовні вимоги щодо сплати коштів за супроводження кредиту у розмірі 900 грн. також підлягають задоволенню, оскільки п.1.10. кредитного договору прямо передбачає, що за надання банківських послуг позичальник сплачує банку комісійні винагороди, в тому числі і за супроводження кредиту.          

Нарахування позивачем збитків від інфляції та 3% річних від суми основного боргу передбачено ст. 625 ЦК України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Твердження відповідача про те, що проценти за користування кредитними коштами та інфляційні і три проценти річних носять однаковий характер не відповідає дійсності, оскільки відповідно до ст. 536 ЦК України проценти - це плата за користування чужими коштами, тобто зобов'язанням позичальника.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 8000 грн. інфляційних та 2941 грн. 75 коп. –3% річних підлягають задоволенню повністю.

          Вимога позивача щодо стягнення пені підлягає задоволенню частково, оскільки господарським судом було здійснено її перерахунок за допомогою судово-інформаційної системи «Законодавство»у відповідності до вимог п. 6 ст. 232 ГК України та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань».

Розмір пені за порушення грошових зобов'язань встановлено Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», відповідно до ст. 1 якого платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Сторонами обумовлено в п.6.6.1 договору, що за порушення взятих на себе зобов'язань па поверненню суми кредиту та своєчасній сплаті відсотків за користування кредитом позичальник зобов'язується сплатити на користь банку пеню в розмірі 0,05% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Пунктом 6 ст.232 ГК України прямо передбачено нараховування пені за перші шість місяців від дати прострочення зобов'язання, якщо інше не встановлене законом або договором.

Посилання позивача на те, що строк позовної давності за вимогами про сплату нарахованої пені визначено ст.258 ЦК України та становить один рік, не приймається судом до уваги, оскільки дана стаття встановлює саме строк позовної давності, тобто строк для звернення до суду з позовом, а не строк нарахування пені взагалі.

Пеня була перерахована судом з урахуванням заперечень позивача на відзив (а.с. 159-162), в яких він зазначив, що настання виконання зобов'язань по договору носить періодичний характер, тобто відповідно до графіку погашення до договору обов'язок позичальника сплачувати новий платіж виникає щомісячно.

Пеня була перерахована наступним чином: за 180 днів, відповідно до вимог п. 6 ст. 232 ГК України, а саме: з урахування щомісячного розміру пені 0,05% та щомісячного платежу 20833 грн. 33 коп. за період з березня 2009 р. по серпень 2009 р. (оскільки позивач звернувся до суду 14.09.09 р., а строк сплати за вересень місяць 2009 р. відповідно до додатку №1 кредитного договору на час звернення до суду з позовом ще не настав). За таких обставин стягненню підлягає пеня по несплаченому основному боргу в сумі 6647 грн. 96 коп.

Таким же чином була розрахована пеня по несплаченим відсоткам за користування кредитом, а саме: з урахування щомісячного розміру пені 0,05% за період з березня 2009 р. по серпень 2009 р. За таких обставин стягненню підлягає пеня по несплаченим відсоткам за користування кредитом в сумі 880 грн. 79 коп.

Згідно наданого позивачем уточненого розрахунку пені, в частині нарахування пені по несплаченому основному боргу в сумі 10851 грн. 06 коп. та в частині нарахування пені по несплаченим відсоткам за користування кредитом в сумі 718 грн. 96 коп. - слід відмовити.

Судові витрати покласти на відповідачів порівну.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 527, 625, 1048, 1050 ЦК України, п. 6 ст. 232 ГК України, Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути із Заготівельно-виробничого торгівельного об’єднання (57300, Миколаївська область, м. Снігурівка, вул. Суворова, 3, код ЄДРПОУ 01787539) на користь Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»в особі філії Снігурівське відділення №3255 (57300, Миколаївська область, м. Снігурівка, вул. Леніна, 198, код ЄДРПОУ 02763216) 273687 грн. 01 коп. боргу, у тому числі 229166 грн. 63 коп. основного боргу, 25149 грн. 97 коп. відсотків, 7528 грн. 75 коп. пені, 900 грн. за супроводження кредиту, 8000 грн. інфляційних та 2941 грн. 75 коп. –3% річних, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: нежитлову будівлю ресторан «Інгулець», що знаходиться за адресою: Миколаївська область, м. Снігурівка, вул. Суворова, 59, та належить на праві власності майновому поручителю - Снігурівському районному споживчому товариству (57300, Миколаївська область, м. Снігурівка, вул. Леніна, 4, код ЄДРПОУ 01760138).

3.          Стягнути із Заготівельно-виробничого торгівельного об’єднання (57300, Миколаївська область, м. Снігурівка, вул. Суворова, 3, код ЄДРПОУ 01787539) 1368 грн. 44 коп. державного мита (на р/р 31118095700006 одержувач УДК в м. Миколаєві, код ЄДРПОУ 23626096, банк одержувача: ГУДКУ у Миколаївській області, МФО 826013) та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (на р/р 31211259700006, одержувач: Держбюджет Центрального району м. Миколаєва, код ЄДРПОУ 23626096, банк отримувача: ГУДКУ у Миколаївській області, МФО 826013, код платежу 22050000).

4.          Стягнути із Снігурівського районного споживчого товариства (57300, Миколаївська область, м. Снігурівка, вул. Леніна, 4, код ЄДРПОУ 01760138) 1368 грн. 43 коп. державного мита (на р/р 31118095700006 одержувач УДК в м. Миколаєві, код ЄДРПОУ 23626096, банк одержувача: ГУДКУ у Миколаївській області, МФО 826013) та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (на р/р 31211259700006, одержувач: Держбюджет Центрального району м. Миколаєва, код ЄДРПОУ 23626096, банк отримувача: ГУДКУ у Миколаївській області, МФО 826013, код платежу 22050000).

5.          В решті позову –відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

          У разі подання апеляційної скарги, або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Суддя